05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/677/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року (суддя Кучугурна Н.В.) в справі № 160/677/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності стягнення заборгованості з виплати пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії за період з 25 листопада 2022 року по 31 серпня 2023 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/1780/23;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на його користь суму заборгованості, яка виникла за період з 25 листопада 2022 року по 31 серпня 2023 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/1780/23 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 25.11.2022 по 31.08.2023.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості, яка виникла за період з 25.11.2022 по 31.08.2023, у розмірі 185341,00 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1482,73 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 у справі № 160/1780/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та з 25.11.2022 призначено з урахуванням висновків суду пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1 (шахтарі) періоди роботи: з 06.11.2000 по 13.05.2001, з 27.07.2001 по 14.07.2015, з 19.08.2015 по 15.03.2017, з 04.10.2018 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 24.11.2022, періоди роботи за провідними професіями: з 14.05.2001 по 26.07.2001 - «учень гірника очисного забою», з 27.07.2001 по 14.07.2015 - «гірник очисного забою», з 04.10.2018 по 31.12.2021 - «гірник очисного забою», з 01.01.2022 по 24.11.2022 - «гірник очисного забою». Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) обрахованого по 24.11.2022 страховий стаж позивача складає 44 роки 03 місяці 29 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 становить 25 років 01 місяць 02 дні.
По ЕПС №46350011519 проведено перерахунок пенсії: індивідуально (масовий) - індексація заробітку з 01.03.2023.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 обчислено з урахуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та з 01.03.2024 становить 23610,00 грн.
Відповідно до витягу з ППВП ІКІС ПФУ Перелік боргів позивачу нараховано доплату за період з 25.11.2022 по 31.08.2023 в сумі 192424,00 грн.
ОСОБА_1 зареєстрований у м. Павлоград Дніпропетровської області як внутрішньо переміщена особа згідно довідки від 12.09.2018 №?0000614814.
Із посиланням на Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, відповідно до якого пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться одержувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік, вказує, що за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України, Головним управлінням ОСОБА_1 проведено виплату частини нарахованої доплати в сумі 7083,00 грн, а саме: - 16.10.2024 - 2361,00 грн. - 05.11.2024 - 2361,00 грн, - 04.12.2024 - 2361,00. Залишок нарахованої доплати до виплати становить 185341,00 грн, про що позивача було повідомлено листом від 13.12.2024 №66689-49701/М-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення».
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено, до затвердження бюджету Пенсійного фонду України фінансування видатків здійснюється на підставі Тимчасового розпису доходів і видатків, який не містить витрат на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Тому вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 у справі № 160/1780/23 за позовом ОСОБА_1 обліковується в Реєстрі судових рішень підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) під номером 2337138, а виплата коштів, нарахованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 у справі № 160/1780/23 щодо ОСОБА_1 , здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Також вважає, що судом першої інстанції не врахована недоведеність розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а також, що стягнута сума є явно завищеною та неспівмірною зі складністю справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 по справі №160/1780/23 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 01.12.2022 року № 046350011519; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 (шахтарі), що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи: з 06.11.2000 року по 13.05.2001 року, з 27.07.2001 року по 14.07.2015 року, з 19.08.2015 року по 15.03.2017 року, з 04.10.2018 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 24.11.2022 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за Списком № 1 (шахтарі), що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи за провідними професіями: з 14.05.2001 року по 26.07.2001 року - “учень гірника очисного забою», з 27.07.2001 року по 14.07.2015 року - “гірник очисного забою» з повним робочим днем на підземних роботах, з 04.10.2018 року по 31.12.2021 року - “гірник очисного забою» з повним робочим днем в шахті, з 01.01.2022 року по 24.11.2022 року - “гірник очисного забою» з повним робочим днем в шахті з урахуванням кратності відповідно до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України “Про підвищення
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 у справі №160/1780/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нараховано доплату за період з 25.11.2022 по 31.08.2023 у сумі 192424,00 грн, з яких сплачено позивачеві 7083,00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2024 №66689-49701/М-01/8-0400/24, наданий у відповідь на звернення позивача від 13.11.2024, повідомлено позивача, що належні кошти обліковуються в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та їх виплата буде проводитись згідно вищезазначеного Порядку після надходження відповідного фінансування. Заборгованість станом на 01.12.2024 складає 185341,00 грн. Частину заборгованості в сумі 7083,00 грн виплачено.
Врахувавши, що заборгованість з пенсії у сумі 185341,00 грн (192424,00 грн - 7083,00 грн = 185341,00 грн) позивачеві фактично не виплачена, що підтверджується листом від 13.12.2024 №66689-49701/М-01/8-0400/24, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи (згідно довідки від 12 вересня 2018 року №?0000614814).
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 160/1780/23, яким, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням висновків суду, з 25 листопада 2022 року призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Позивачу нараховано доплату за період з 25 листопада 2022 року по 31 серпня 2023 року в сумі 192 424,00 грн.
Позивачу виплачено з нарахованої заборгованості суму у розмірі 7083,00 грн.
Спірним в цій справі є питання наявності підстав для зобов'язання органу Пенсійного фонду виплатити суму нарахованої позивачу пенсії.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-VI).
За приписами статті 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час, відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV, за положеннями частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що позивачу на виконання судового рішення в справі від 17 квітня 2023 року у справі № 160/1780/23 ГУ ПФУ призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-VІ з 25 листопада 2022 року у серпні 2023 року, внаслідок чого нарахована за період з 25 листопада 2022 року по 31 серпня 2023 року сума пенсії в розмірі 192 424,00 грн.
Відповідачем визнається факт, що нарахована сума пенсії за період з 25 листопада 2022 року по 31 серпня 2023 року обліковується в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як заборгованість з виплати пенсії, при цьому за позицією відповідача виплата таких коштів можливо здійснити при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України на підставі відповідного порядку.
Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).
За положеннями пункту 1 Порядку № 1165 цим Порядком визначено механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі).
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Щодо застосовності до спірних правовідносин Порядку № 1165 суд зазначає таке.
У преамбулі Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цих Законів.
Відповідно, порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно цим законом.
Жодних змін до Закону № 1058-IV з приводу особливостей виплати пенсіонерам заборгованості з пенсійних виплат не приймалось, тому встановлення Урядом механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку виконання приписів закону та здійснення такої виплати, та не може позбавляти права особи на отримання належних сум пенсій.
Крім того, Порядок № 1165 не може регулювати питання виплати нарахованої позивачу пенсії з таких підстав.
Як вказано вище, Порядок № 1165 визначає механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, в тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі).
Позивачу не припинялась виплата пенсії як внутрішньо переміщеній особі, не відновлювалась виплата пенсії.
На виконання судового рішення, яким відповідача зобов'язано зарахувати відповідні періоди до страхового та пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, відповідачем призначено пенсію з дати звернення за пенсією, нарахована пенсія з дати звернення, яка не виплачена позивачу.
Тобто, Порядок № 1165 не є застосовним до спірних правовідносин.
Той факт, що відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 1165, встановлено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік, не вказує на застосовність цього порядку до спірних в цій справі правовідносин, адже, як вказано вище, позивачу пенсія призначена та нарахована органом Пенсійного фонду після повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
Крім того, той факт, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, не має значення у контексті спірних правовідносин через те, що позивачу не припинялась та не поновлювалась виплата пенсії.
Також суд погоджує висновок суду першої інстанції, що втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати є таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Порядок № 1165 визначає додаткові умови виплати пенсій за минулий період, що не передбачені Конституцією України та Законом № 1058-IV, а відповідачем не доведено обліку сум пенсійних виплат за минулий період, формування переліку отримувачів виплат за минулий період та включення позивача до переліку осіб, яким буде проведена виплата згідно з Порядком № 1165, у відповідні роки, та звернення за отриманням додаткового фінансування.
Порядок № 1165 є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат безпідставно порушено відповідачем.
Відповідачем не враховано принцип верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави, як й не враховано, що положення Закону, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні та, відповідно, є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, право особи, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, що спростовує доводи апелянта, що на виплату нарахованої пенсії відсутні бюджетні асигнування.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для невиплати заборгованості по пенсійним виплатам.
Доводи апелянта стосовно відсутності у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік витрат на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду суд відхиляє з тих підстав, що адже відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті Пенсійного фонду відсутні кошти на виплату позивачу нарахованої пенсії.
При цьому судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яка відпо-відно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Євро-пейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави ви-значати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо від-мовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невико-нання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних право-відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставле-на у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17.
Стосовно питання розподілу витрат на професійну правничу допомоги суд зазначає таке.
Позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 23 листопада 2024 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 09 січня 2025 року, квитанцію про оплату наданих послуг.
Так, згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 09 січня 2025 року адвокатом надані позивачу наступні послуги:
1) ознайомлення з наданими клієнтом документами, проведення попереднього аналізу пенсійної справи та розрахунків, консультація клієнта щодо шляхів вирішення спору, копіювання документів необхідних для підготовки позовної заяви; вартість наданої послуги (виконаної роботи) - 2500 гривень, тривалість роботи - 5 (п'ять) годин робочого часу;
2) підготовка позову про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; вартість наданої послуги (виконаної роботи) - 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, тривалість роботи - 20 (двадцять) годин робочого часу;
3) сканування копій документів, які додаються до позовної заяви; направлення позовної заяви з додатками до електронного суду, сплата судового збору; вартість наданої послуги (виконаної роботи) - 2500 гривень, тривалість роботи - 3 (три) години робочого часу.
Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 13500 гривень.
Позивачем оплачені послуги на надання правничої допомоги.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).
За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України встановлено вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, та доходить до висновку, що стягнутий на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу (3000,00 грн) є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак, стягнута судом першої інстанції сума правничої допомогу є розумною і необхідною, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.
Доводи відповідача суд відхиляє, позаяк судом першої інстанції при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка має бути відшкодована позивачу, враховані відповідні критерії, зазначені відповідачем обставини та зменшено розмір витрат, про стягнення яких просив позивач, при цьому судом першої інстанції враховано як критерій співмірності витрат на правничу допомогу із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача, так й такий критерій, як фактичність та неминучість (необхідність) понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Суд відхиляє доводи відповідача стосовно недоведеності фактично наданих послуг адвокатом в межах даної справи та здійснення оплати позивачем за послуги адвоката, адже саме факт пред'явлення позову (складання позовної заяви) підтверджує факт надання правничої допомоги позивачу, а здійснення оплати підтверджено відповідним розрахунковим документом.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року в справі № 160/677/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року в справі № 160/677/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності стягнення заборгованості з виплати пенсії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 05 листопада 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов