справа №380/13977/25
04 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо заниженого розміру пенсійної виплати;
- зобов?язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням: середньої заробітної плати по країні станом на 01.04.2025 року (13015,04 грн),індивідуального коефіцієнта заробітної плати 0,80255, коефіцієнта страхового стажу 0,40750 та розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати (ІКЗ) виключно на підставі сум заробітної плати, нарахованої у період з 01.01.2018 по 31.12.2022 року, згідно з поданими підтверджуючими документами;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплачених коштів за період з дати подання заяви про перерахунок (або з 01.04.2025 року, якщо йдеться про перерахунок, передбачений законом) до моменту фактичного виконання судового рішення.
Ухвалою судді від 14.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що відповідачем при обчисленні розміру її пенсії неправильно розраховано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, що призвело до істотного зменшення розміру пенсії позивача. Вказала, що 04.04.2025 року звернулася до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії, однак у відповідь отримала відмову, мотивовану відсутністю правових підстав. На думку позивача, її право на розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітної плати на підставі сум заробітної плати, нарахованої у період з 01.01.2018 року по 31.12.2022 року, закріплено ч.3 ст.40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 24.09.2014 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до абзаців 4-5 п.3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (мати дитини - інваліда). Зазначила, що для обчислення пенсії позивача врахована заробітна плата за період страхового стажу з 01.07.2000 року по 28.02.2023 року за даними реєстру застрахованих осіб. З 01.04.2025 року проведено масовий перерахунок пенсій на підставі абз.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказала, що після проведення перерахунку страховий стаж позивача становить 40 років 09 місяців 18 днів (стаж враховано по 28.02.2025 року), відповідно коефіцієнт стажу - 0,40750. Коефіцієнт заробітку, обчислений із сум заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 року по 28.02.2023 року, становить 0,80255. Розмір пенсійної виплати позивача, станом на 01.07.2025 року, становить 3323,00 грн. За таких обставин вважає, що нарахування та виплата пенсії здійснюється відповідно до норм чинного законодавства, а, відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , з 24.09.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком за віком, призначеної відповідно до абзаців 4-5 п.3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (мати дитини - інваліда).
04.04.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просила перерахувати їй пенсію виключно на підставі сум заробітної плати, нарахованої у період з 01.01.2018 року по 31.12.2022 року.
Листом відповідача від 09.04.2025 року повідомлено позивача, що розмір її пенсії обчислено згідно з вимогами чинного пенсійного законодавства та відповідає матеріалам пенсійної справи. Водночас позивачу роз'яснено, що для обчислення пенсії врахована заробітна плата за період страхового стажу з 01.07.2000 року по 28.02.2023 року за даними реєстру застрахованих осіб. З 01.04.2025 року проведено масовий перерахунок пенсій на підставі абз.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після проведення перерахунку страховий стаж позивача становить 40 років 09 місяців 18 днів (стаж враховано по 28.02.2025 року), відповідно коефіцієнт стажу - 0,40750. Коефіцієнт заробітку, обчислений із сум заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 року по 28.02.2023 року, становить 0,80255. Розмір пенсійної виплати позивача, станом на 01.07.2025 року, становить 3323,00 грн, у т.ч.: розмір пенсії за віком - 2915,17 грн, доплата за 10 років понаднормового стажу - 236,10 грн; доплата особам, яким не виповнилось 70 років - 171,73 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (набрав чинності з 01.01.2004 року).
Абзацом 7 ч.2 ст.5 Закону №1058-IV передбачено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та коефіцієнт заробітку, який обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця.
Розмір пенсії визначається відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV, водночас страховий стаж та коефіцієнт страхового стажу обчислюється з урахуванням положень ст.ст.24 та 25 цього ж Закону.
Величина розміру пенсії залежить від тривалості страхового стажу, середньомісячного заробітку, права на надбавки та підвищення, часу виходу на пенсію, працевлаштування, звільнення з роботи.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.
Відповідно до п.4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Статтею 40 Закону №1058-IV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, згідно абзаців 1, 5 ч.1 цієї статті, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За змістом положень ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Отже, порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у ст.40 Закону №1058-IV й абзацом 1 ч.1 цієї статті передбачив врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 року.
Тобто законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01.07.2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Єдиний виняток із цього правила встановлено в абз.3 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, який цитовано вище.
Водночас закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.
Як видно з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена 24.09.2014 року. Для обчислення розміру пенсії врахована заробітна плата за період страхового стажу з 01.07.2000 року по 28.02.2023 року. Таким чином, відповідач правильно застосував норми Закону №1058-IV, що не спростовано позивачем.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.