04 листопада 2025 рокусправа № 380/22983/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Золочівська окружна прокуратура (далі - позивач) в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з позовом до Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області (далі - відповідач, Заболотцівська сільська рада), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області від 04.10.2024 №1496 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозаліснених ділянок на території Заболотцівської сільської ради»;
- зобов'язати Заболотцівську сільську раду Золочівського району Львівської області розглянути на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №02/1926-23 від 28.11.2023 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 11,7812 га з кадастровим номером 4620386300:09:004:0002 та площею 57,7794 га з кадастровим номером 4620386300:09:008:0003 до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 4 статті 57-1 Земельного кодексу України
Ухвалою суду від 15.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за результатами розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №02/1928-23 від 28.11.2023 прийняв 04.10.2024 рішення №1496 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозаліснених ділянок на території Заболотцівської сільської ради», яким протиправно відмовив Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні земельних ділянок на території Заболотцівської сільської ради до смозалісених.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що Заболотцівська сільська громада наразі отримує більш ніж 10 тис. грн на рік з кожного гектара площ земельних ділянок, переданих в оренду, або приблизно 200-300% від розміру НГО цих земельних ділянок. При цьому, у випадку визнання земельних ділянок самозалісеними та передачі у постійне користування лісогосподарському підприємству, ставка земельного податку, відповідно до пункту 274.1. статті 274. Податкового кодексу України, не може перевищувати 0,1% від розміру НГО цих земельних ділянок, тобто приблизно у 2000-3000 разів менше. Таким чином, передача земельних ділянок в оренду є економічно обґрунтованою та сприяє наповненню бюджету Заболотцівської сільської громади. Також, вказав, що вимога зобов'язати сільську раду ухвалити рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених не може бути задоволена, оскільки це суперечить сутності дискреційних повноважень.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково вказав, що рішення від 04.10.2024 №1496 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозаліснених ділянок на території Заболотцівської сільської ради» прийнято виключно враховуючи фінансові інтереси Заболотцівського сільського бюджету. Водночас такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони і збереження рослинного світу. Зауважив, що вже більше двох років існує законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, покликана збільшити лісистість території України. Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об'єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки, а органу місцевого самоврядування - рішення про віднесення земель до самозалісених. Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім статті 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених. Незважаючи на те, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у поданні №02/1926-23 від 28.11.2023 зазначало, що земельні ділянки самозалісені, а також те, що згідно з даними карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект» щодо ідентифікації самозалісених земель та за результатами натурних обстежень вбачається наявність деревного покриву на відповідних земельних ділянках, Заболотцівською сільською радою перед прийняттям 04.10.2024 рішення №1496 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозаліснених ділянок на території Заболотцівської сільської ради» не проведено обстеження земельних ділянок зазначених у поданні №02/1926-23 від 28.11.2023. Натомість Заболотцівською сільською радою незаконно відмовлено Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні земельних ділянок на території Заболотціської сільської ради до самозалісених, зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 та прийнято незаконне рішення, яке нічим не обґрунтоване. Разом з цим, філією «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» 24.10.2024 оглянуто в натурі земельні ділянки з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002 та 4620386300:09:008:0003 на предмет самозалісення та за результатами вказаного огляду підтверджено, що земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами самозалісені, про що складено відповідний акт огляду ділянок. Посилання представника Заболотцівської сільської ради у відзиві щодо намагання ДСГП «Ліси України» збільшити площу земельних ділянок внаслідок позитивного рішення суду щодо віднесення земельних ділянок з вказаними кадастровими номерами до самозалісених земель є необґрунтованим, оскільки після віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002 та 4620386300:09:008:0003 до самозалісених земель у порядку, визначеному частинами 2, 3, 4 статті 57-1 Земельного кодексу України, останні можуть бути передані в постійне користування комунальному підприємству у галузі лісового господарства створеному органом місцевого самоврядування на території Заболотцівської сільської ради. Також, посилання представника відповідача у відзиві щодо економічної недоцільності віднесення земельних ділянок до самозалісених є безпідставними, оскільки діючим законодавством не передбачено встановлення органам місцевого самоврядування економічної доцільності або недоцільності віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення до самозалісених.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
Західним міжрегіональним управління лісового та мисливського господарства на виконання Указу Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», Закону України від 20.06.2022 №2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», статті 57-1 Земельного кодексу України здійснений аналіз та виявлені самозалісені земельні ділянки загальною площею 130,392 га на території Заболотцівської сільської рада Золочівського району Львівської області.
У зв'язку із вказаним Західним міжрегіональним управління лісового та мисливського господарства надіслано відповідачу подання №02/1926-23 від 28.11.2023 про віднесення земельних ділянок, вказаних у поданні, до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України з метою раціонального використання лісових земель.
Листом від 21.12.2023 відповідач повідомив Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, що питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених земель та внесення даних до Державного земельного кадастру буде розглянуто на черговому засідання сесії сільської ради в 2024 році. Також вказано, що наведені в листі земельні ділянки площею 6,5233га (з кадастровим номером 4620685300:10:001:0060), площею 1,96га (координати 50,049335 24,861568) та площею 1,06га (координати 50,056934 24,855663) розташовані за межами Заболотцівської сільської ради.
Золочівська окружна прокуратура звернулася до відповідача із запитом про надання інформації від 27.09.2024, в якому просила надати інформацію про прийняття рішення у 2024 році щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених земель та внесення даних до Державного земельного кадастру та інформацію щодо повідомлення Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про остаточні результати розгляду подання №02/1926-23 від 28.11.2023. Також, окружна прокуратура просила провести комісійне обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 та 4620386300:06:003:0010.
Заболотцівська сільська рада листом від 07.10.2024 повідомила Золочівську окружну прокуратуру, що рішенням сесії №1496 від 04.10.2024 відмовлено Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні земельних ділянок на території Заболотцівської сільської ради до самозалісених; до Державного земельного кадастру відомості про належність угідь земельних ділянок з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 та 4620386300:06:003:0010 до угідь самозаліснених ділянок не вносились. Також, вказано, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства повідомлено про результати розгляду подання.
Так, рішенням Заболотівської сільської ради Золочівського району Львівської області ХХХ сесії VIII скликання №1496 від 04.10.2024 відмовлено Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні земельних ділянок на території Заболотціської сільської ради до самозалісених.
Золочівська окружна прокуратура звернулася до Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства із запитом про надання інформації від 27.09.2024, в якому просила надати належним чином завірені копії документів, які стали підставою для направлення 28.11.2023 Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Заболотцівської сільської територіальної громади Золочівського району Львівської області подання №02/1926-23 (карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект, натурні обстеження, інші обстеження, тощо).
Також, просила надати інформацію про отримання листа Заболотцівської сільської територіальної громади №02-21-3/925 від 07.10.2024, з копією рішення сільської ради від 04.10.2024 №1496, та повідомити дату і вхідний номер отримання такого листа; про звернення Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до суду з позовом (позовами) щодо оскарження рішення Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області від 04.10.2024 №1496.
Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 18.10.2024 повідомило окружну прокуратуру, що адресу управління 07.10.2024 вхід. №2159-4/921 надійшов лист Заболотцівської сільської ради від 07.10.2024 №02-21-3/925 про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених з копією рішення сесії Заболотцівької сільської ради від 04.10.2024 №1496. Додатково повідомлено, що інформацію стосовно ідентифікованих земельних ділянок у межах Заболотцівської сільської ради та вжитих заходів щодо порушеного питання направлено листом управління від 20.09.2024 №02/2338-24 на запит Золочівської окружної прокуратури від 13.09.2024 №14.54/05-40-3899ВИХ-24. Також, вказано, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів України і діє в інтересах Держави, звертаючись з поданням до органів місцевого самоврядування щодо внесення земельних ділянок до самозалісених земель згідно з статтею 57 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 29.09.2022 №675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відтворення лісів України в особливий період» та на виконання Наказу Держлісагенства України від 27.02.2023 №241. Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не заперечуватиме щодо звернення Золочівської окружної прокуратури з позовною заявою до суду в інтересах управління у разі виявлення для цього достатніх підстав.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, перший заступника керівник Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статі 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Закону України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтями 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 07.06.2021, з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України було запропоновано: 1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем; 2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв'язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) ужити в установленому порядку заходів щодо: - реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами; - ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України; - забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; - запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.
З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» №2321-IX від 20.06.2022 (далі - Закон №2321-ІХ), який набрав чинності 10.07.2022 та яким введено поняття «самозалісеної земельної ділянки», під якою розуміється земельна ділянка будь-якої категорії земель площею більше 0,5 гектарів вкрита лісовою рослинністю і заліснення якої пройшло (відбулося) природним або іншим шляхом (частини 12 статті 1 ЛК України).
Законом №2321-ІХ внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Так, згідно частиною 2 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Водночас відповідно до Положення «Про Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», затвердженого наказом Держлісагентства України від 09.11.2022 №1012, управління є територіальним органом Держлісагентства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагентства України на території Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської області.
Таким чином, Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Відповідно до частин 3, 4 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
Віднесення земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.
Крім того, з метою реалізації вказаної норми частину 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.
Відповідно до приписів статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з врахуванням статей 57-1, 122 ЗК України та частини 4 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Заболотцівська сільська рада Золочівського району Львівської області.
Однак саме невжиття відповідачем належних заходів щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення до самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання земельної ділянки.
Згідно з частиною 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із доказів у справі суд встановив, що Західним міжрегіональним управління лісового та мисливського господарства здійснений аналіз та виявлені самозалісені земельні ділянки загальною площею 130,392 га на території Заболотцівської сільської рада Золочівського району Львівської області. У зв'язку із чим відповідачу надіслано подання №02/1926-23 від 28.11.2023 про віднесення земельних ділянок, вказаних у поданні, до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України з метою раціонального використання лісових земель.
Листом від 21.12.2023 відповідач повідомив Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, що питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених земель та внесення даних до Державного земельного кадастру буде розглянуто на черговому засідання сесії сільської ради в 2024 році. Також вказано, що наведені в листі земельні ділянки площею 6,5233га (з кадастровим номером 4620685300:10:001:0060), площею 1,96га (координати 50,049335 24,861568) та площею 1,06га (координати 50,056934 24,855663) розташовані за межами Заболотцівської сільської ради.
Золочівська окружна прокуратура звернулася до відповідача із запитом про надання інформації від 27.09.2024, в якому просила надати інформацію про прийняття рішення у 2024 році щодо за результатми розгляду подання №02/1926-23 від 28.11.2023. Також, окружна прокуратура просила провести комісійне обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 та 4620386300:06:003:0010.
Заболотцівська сільська рада листом від 07.10.2024 повідомило Золочівську окружну прокуратуру, що рішенням сесії №1496 від 04.10.2024 відмовлено Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні земельних ділянок на території Заболотцівської сільської ради до самозалісених; до Державного земельного кадастру відомості про належність угідь земельних ділянок з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 та 4620386300:06:003:0010 до угідь самозаліснених ділянок не вносились. Також, вказано, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства повідомлено про результати розгляду подання.
Рішенням Заболотівської сільської ради Золочівського району Львівської області ХХХ сесії VIII скликання №1496 від 04.10.2024 відмовлено Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні земельних ділянок на території Заболотцівської сільської ради до самозалісених.
Оцінюючи оскаржене рішення відповідача суд зазначає таке.
Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.10.2024 земельні ділянки із кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 відносяться до категорії «землі сільськогосподарського призначення», вид користування «землі запасу», суб'єкт права власності на земельну ділянку Заболотцівської сільської ради Бродівського району Львівської області.
Отже, Заболотцівська сільська рада відповідно до статті 122 ЗК України є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема, приймати рішення про віднесення вказаних земельних ділянок до самозалісених земель.
Відповідно до вимог частини 1 статті 57-1 ЗК України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського, призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
З огляду на викладене, віднесення спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення не створює перешкод для їх віднесення до самозалісених земельних ділянок.
Згідно частини 3 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.
Таким чином, Земельний кодекс України передбачає порядок віднесення земель, зокрема, і сільськогосподарського призначення, до самозалісених ділянок.
Позивач зазначає, що спірні земельні ділянки є самозалісеними, що встановлено з даних карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект» щодо ідентифікації самозалісених земель та результатами натурних обстежень, згідно з якими на відповідних земельних ділянках наявний деревний покрив.
Суд зазначає, що «Геоінформаційна система управління лісовими ресурсами України» розроблена для виконання низки завдань зокрема, проведення національної інвентаризації лісів, ідентифікації самозалісених ділянок, аналізу наслідків російської агресії на лісові ресурси тощо. Її впровадження значно розширює можливості отримання детальної інформації про окремі ділянки лісів. Крім того, геоінформаційна система лісових ресурсів відображає інформацію про природно-заповідний фонд, аналітику самозалісених територій в розрізі областей, інформацію про самозалісені ділянки, на які підготовлені клопотання про передачу їх в постійне користування лісогосподарським підприємствам та інше.
Впровадження «Геоінформаційної системи управління лісових ресурсів України» (а також мобільного картографічного додатка, мобільних колекторів збору даних та ін.) розширює можливості оцінки лісового фонду шляхом формування тематичних інтерактивних карт, отримання детальної інформації про окремі ділянки лісів, прогнозування динаміки лісового фонду за різних сценаріїв організації лісогосподарського виробництва, побудови поверхонь і розрізів рельєфу та дає змогу забезпечити стале управління лісами на всіх рівнях (лісництво, лісогосподарське підприємство, громада, область).
Доступ до інформаційної систем надається Укдержліспроектом.
Підставою для розробки ГІС управління лісовим господарством є низка нормативних актів: Лісовий кодекс України, та Закони України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» і «Про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів».
Так, згідно з статтею 49 ЛС України (з урахуванням змін згідно Закону №554-IX від 13.04.2020) передбачено, що державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».
Відповідно до Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» до набору геопросторових даних належать лісовкриті землі.
Відповідно до статті 7 цього ж закону у складі національної інфраструктури геопросторових даних створюються та функціонують національний геопортал та інші геопортали за галузевим чи територіальним охопленням. Створення, функціонування та розвиток національного геопорталу забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. Держателем національного геопорталу є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. На національному геопорталі відображаються базові геопросторові дані та метадані, а також геопросторові дані та метадані геоінформаційних систем, ведення яких відповідно до законодавства забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування, можливе відображення інших геопросторових даних та метаданих.
Зважаючи на викладене Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства за допомогою «Геоінформаційної системи лісових ресурсів України» здійснило ідентифікацію земельних ділянок як самозаліснені.
При цьому, у поданні №02/1926-23 від 28.11.2023 Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства вказало відповідачу про ідентифікацію спірних земельних ділянок за допомогою даних карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», бази даних ВО «Укрдержліспроект» та результатами натурних обстежень. Окрім цього, вказано місце розташування земельних ділянок, площі цих земель, кадастрові номери, склад насадження та вік, що дозволяло органу місцевого самоврядування ознайомитися із самозалісеними земельними ділянками, які знаходяться у його власності.
Також суд зауважує, що до вказаного подання не додані, а в матеріалах справи відсутні результати натурних обстежень відповідних ділянок. Також, відсутні і будь-які інші матеріали (про ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель, які вимагаються для виявлення самозалісених ділянок; про фотофіксацію самозалісення, інформації про земельно-кадастрові, топографо-геодезичні, інші зйомки тощо).
Суд також враховує, що ідентифікація самозалісених ділянок на відповідній території повинна відбуватися представником сільської ради спільно з постійними лісокористувачами та власниками лісів. Проте доказів здійснення такої ідентифікації позивачем не додано.
Викладене може свідчити про те, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства проводило ідентифікацію спірних земельних діялнок виключно на підставі відкритих даних земельного кадастру.
Також, у запиті від 27.09.2024 Золочівська окружна прокуратура просила відповідача провести комісійне обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 та 4620386300:06:003:0010.
Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що перед прийняття оскарженого рішення відповідач здійснив обстеження комісійне обстеження земельних ділянок.
Суд зауважує, що для вирішення питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених сільській раді необхідно, як це врегульовано нормативними актами, створити комісію по обстеженню та проведенню інвентаризації земельних ділянок, які можливо віднести до самозалісених та яка б провела інвентаризацію таких земельних ділянок, склала відповідні акти про їх самозалісення.
Без вчинення вказаних заходів Заболотцівська сільська рада відповідно до приписів Земельного кодексу України не може прийняти рішення про віднесення, вказаних у поданні земельних ділянок, до переліку самозалісених земельних ділянок.
Суд зазначає, що відповідачем після отримання подання не з'ясовано, чи можуть земельні ділянки, які зазначені у поданні, бути віднесені до самозалісених земельних ділянок; не створено комісії у належному складі для обстеження вказаних земельних ділянок; відсутні докази обстеження вказаних земельних ділянок на предмет їх ймовірного самозалісення.
Однак із змісту спірного рішення суд встановив, що Заболотцівська сільська рада Золочівського району Львівської області ХХХ сесії VIII скликання вирішила відмовити Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні земельних ділянок на території Заболотціської сільської ради до самозалісених.
У спірному рішення відповідачем не вказано жодних обставин, що позбавляли можливості віднести спірні земельні ділянки до самозалісених.
Згідно з статтею 74 Закону №280/97-ВР визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Враховуючи викладене, рішення ХХХ сесії VIII скликання Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області від 04.10.2024 є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Щодо покликань відповідача про перебування спірних земельних ділянок в оренді та отримання доходів, суд зазначає таке.
Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.10.2024 вид користування земельних ділянок із кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 «землі запасу».
Частиною 2 статті 19 ЗК України передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
При цьому, відповідно до змісту листа Заболотцівської сільської ради від 29.01.2024, адресованому Першому заступнику керівника Золочівської окружної прокуратури, на земельних торгах продано земельні ділянки із кадастровими номерами 4620384800:12:001:0003, 4620384800:12:001:0003, 4620384800:12:001:0004, 4620384800:12:001:0006, 4620384800:12:001:0005.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Тобто, позивач просить зобов'язати відповідача прийняти рішення про самозалісення земельних ділянок, які перебувають у запасі та відповідно не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб. Однак відповідач обґрунтовуючи недоцільність віднесення спірних земельних ділянок до самозалісених надає докази перебування в оренді зовсім інших земельних ділянок.
При цьому, докази перебування в оренді земельних ділянок із кадастровими номерами 4620386300:09:004:0002, 4620386300:09:008:0003 у справі відсутні.
Також, обґрунтування недоцільності віднесення спірних земельних ділянок до самозалісених немає в оскарженому рішенні відповідача.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто викладення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Отже, відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у віднесенні земельних ділянок до самозалісених земель.
З огляду на викладені норми права та встановлені обставини справи суд висновує, що Заболотцівська сільська рада за відсутності правових підстав прийняла рішення про відмову у віднесені земельних ділянок до самозалісених, яке є необґрунтованим та належно невмотивованим, що не відповідає встановленим КАС України критеріям правомірності індивідуально-правового акту, а тому, таке є протиправним та належить скасувати.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Оскільки згідно з частиною 2 статті 57-1 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а будь-який інший нормативно-правовий акт не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених, у Заболотцівської сільської ради відсутні дискреційні повноваження щодо питання віднесення земельних ділянок до самозалісених за результатами розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №02/1926-23 від 28.11.2023.
Таким чином, в даному випадку не йдеться про вибір ради на власний розсуд прийняти рішення про віднесення чи рішення про відмову у віднесенні до самозалісених спірних земельних ділянок, оскільки згідно статтею 57-1 ЗК України до самозалісених угідь орган місцевого самоврядування не може віднести лише землі державної та приватної власності, а також землі лісогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Отже, задоволення позовних вимог в цій частині не виходить за межі завдань адміністративного судочинства та не є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Законодавцем визначені виключні підстави для неможливості віднесення земель до самозалісених (землі лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення ст.57-1 Лісового кодексу України), які не мають місце відносно спірних земельних ділянок, зазначених у поданні №02/1926-23 від 28.11.2023, а тому, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, з урахуванням положень статей 2, 245 КАС України, зобов'язання органу місцевого самоврядування прийняти в цьому випадку певне рішення не буде вважатися втручанням у його дискреційні повноваження, адже лише такий спосіб захисту порушеного права та інтересу буде найбільш ефективним та спрямованим на недопущення свавілля в діяльності суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене суд вважає, що ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов'язання відповідача повторно розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №02/1926-23 від 28.11.2023 та прийняти рішення про віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 11,7812 га з кадастровим номером 4620386300:09:004:0002 та площею 57,7794 га з кадастровим номером 4620386300:09:008:0003 до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 4 статті 57-1 Земельного кодексу України.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області від 04.10.2024 №1496 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозаліснених ділянок на території Заболотцівської сільської ради».
3. Зобов'язати Заболотцівську сільську раду Золочівського району Львівської області (80630, вул. Шевченка, 12, с. Заболотці, Золочівський район, Львівська область; ЄДРПОУ 04372537) повторно розглянути на сесії ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №02/1926-23 від 28.11.2023 та прийняти рішення про віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 11,7812 га з кадастровим номером 4620386300:09:004:0002 та площею 57,7794 га з кадастровим номером 4620386300:09:008:0003 до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 4 статті 57-1 Земельного кодексу України.
4. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кравців Олег Романович