05 листопада 2025 року Справа № 160/16826/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 160/16826/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Вищого антикорупційного суду, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 березня 2025 року по 31 травня 2025 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.;
- стягнути з Вищого антикорупційного суду на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01.03.2025 року по 31.05.2025 року на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» на 1 січня календарного року (3028 грн), з утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті на загальну суму 298 085,12 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року заяву Вищого антикорупційного суду про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі задоволено та вирішено забезпечити участь вказаного представника в режимі відеоконференції за допомогою Електронного кабінету та власних технічних засобів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2025 року о 13:00 год.
03.09.2025 року судове засідання було відкладено на 01.10.2025 року о 13:30 год., у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
01.10.2025 року клопотання позивача про відкладення судового засідання задоволено та судове засідання відкладено на 05.11.2025 року о 13:30 год.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
30.10.2025 року на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд зупинити провадження у справі №160/16826/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши доводи клопотання про зупинення провадження у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання про зупинення провадження у справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 частини 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ця підстава виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо, тобто коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі та рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Як убачається з офіційного сайту Конституційного Суду України, Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі за поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу судді (4/364 (25) від 26.09.2025 року).
В свою чергу, положеннями статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року справа № 1-рп/99).
Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", останній втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважала, що поновлення порушеного права особи внаслідок допущення до неї конституційної несправедливості має пріоритетне значення під час розгляду справи судом у зв'язку із застосуванням до неї положень Закону, які не відповідали Конституції України не з моменту ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення щодо визнання неконституційними цих норм, а з моменту виникнення спірних відносин та застосування до них суб'єктом владних повноважень дефектної норми, оскільки принцип верховенства права у такому випадку втілюється через правозахисний судовий механізм, який серед іншого вимагає від судового органу будь-якої інстанції застосовувати Конституцію України як норми прямої дії у разі якщо він, обираючи норму права яка підлягає застосуванню до спірних відносин, дійшов до висновку, що така норма суперечить Конституції України.
Відповідно, вирішення Конституційним Судом України питання відповідності Конституції України положень абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" напряму стосується підстав позову, заявлених позивачем у справі №160/16826/25.
В свою чергу, відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно, для повного і всебічного з'ясування обставин у справі №160/16826/25, а також уникнення можливої конституційної несправедливості щодо позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу.
За приписами ч. 4 ст. 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №160/16826/25 - задовольнити.
Зупинити провадження у адміністративній справі №160/16826/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу.
Копію цієї ухвали суду направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна