Справа № 758/9117/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
22 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
19.06.2025 р. на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200141599 від 24.04.2018 р., у якій представник позивача ТОВ «Кредит-Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит-Капітал» заборгованість в сумі 31 670,52 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 24.04.2018 р. між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200141599, який підписано відповідачем в приміщенні банку.
Умовами кредитного договору передбачено: сума кредиту - до 50 000,00 грн.; строк - 13 місяців.; процентна ставка - 24 % річних; загальні витрати за кредитом 26 733,78 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту 76 733,78 грн.; реальна річна процентна ставка 61,75% ; тип процентної ставки за договором - фіксована; щомісячна плата за участь у програмі страхування від нещасних випадків і хвороб -1%; щомісячна страхова премія за програму страхування фінансових ризиків «Захист від шахрайства» - 12грн.; плата за надання виписок по рахунку клієнта у вигляді текстових повідомлень за допомогою послуги «SMS - сервіс» (щомісячно); плата за направлення виписки по рахунку на паперовому носії ( щомісячно) 17 грн. а
На банківську картку позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн.
25.07.2024 року АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №GL1N426202/1. Згідно вищевказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200141599від 24.04.2018 року.
Позивач зазначає, що відповідач станом на 25.07.2024 р. має заборгованість перед ТОВ «Кредит-Капітал», яка становить 31 670,52 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 16 666,72 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 6 003, 8 грн. та заборгованості за комісією - 9 000,00 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 25.06.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшла його письмова заява, зі змісту якої вбачається, що останній позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, свого представника до суду не направила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомила та відзиву не подала.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи, в судове засідання не з'явилась, відзиву не подала, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2018 ОСОБА_1 підписала Заяву-анкету №200141599 на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування а АТ «Банк Форвард», у якій погодила такі умови кредитування: розмір процентної ставки 24 % річних; рахунок карти НОМЕР_1 (а.с.9 зворот -10 ).
Власноручно підписаною заявою ОСОБА_1 підтвердила, що пропонує надати їй платіжну картку та відкрити на її ім'я рахунок, що буде використовуватись в рамках договору (а.с.9 зворот).
ОСОБА_1 власноручно підписала паспорт споживчого кредиту, яким передбачені такі умови кредитування сума кредиту - до 50 000,00 грн.; строк - 13 місяців.; процентна ставка - 24 % річних; загальні витрати за кредитом 26 733,78 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту 76 733,78 грн.; реальна річна процентна ставка 61,75% ; тип процентної ставки за договором - фіксована; щомісячна плата за участь у програмі страхування від нещасних випадків і хвороб -1%; щомісячна страхова премія за програму страхування фінансових ризиків «Захист від шахрайства» - 12грн.; плата за надання виписок по рахунку клієнта у вигляді текстових повідомлень за допомогою послуги «SMS - сервіс» (щомісячно); плата за направлення виписки по рахунку на паперовому носії ( щомісячно) 17 грн. (а.с.10 зворот).
24.04.2018 ОСОБА_1 отримала картку № НОМЕР_2 , термін дії - 30.04.2023 року (а.с.14).
25.07.2024 року АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №GL1N426202/1. Згідно вищевказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200141599від 24.04.2018 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного позивачем станом на 09.06.2025 року, сума заборгованості за договором № 200141599 від 24.04.2018 складає 31 670,52 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 16 666,72 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 6 003,8 грн., прострочена заборгованість за комісіями становить - 9 000,00грн.
Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Факт видачі кредиту доводиться випискою по рахунку (а.с.15-58).
Враховуючи, що між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, умови якого позивачем були виконані шляхом надання відповідачу кредитних коштів, остання взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в сумі 16666,72 грн.
За умовами договору №200141599 від 24.04.2018 кредитні кошти надавалися на 13 місяців.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором складено станом на 09.06.2025 (а.с.14 зворот). Вбачається, що відсотки кредитор нараховував за 13 місяців з розрахунку 24% річних, тобто в межах дії договору. Отже, суд дійшов висновку про законність вимог позивача щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором у сумі 6003,80 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач також просив стягнути комісію за обслуговування картки. За умовами кредитування банк передбачив комісію у розмірі 2,25% щомісячно. Розмір заборгованості за комісією згідно розрахунків позивача становить 9000 грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення комісії, суд керується таким.
10 травня 2007 року Правління НБУ прийняло постанову, якою затвердило Правила №168, що набрали чинності 5 червня 2007 року. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10 червня 2017 року.
16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев'ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023-XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.
Закон № 1734-VIII у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавцята кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідні висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, прямо не вказували на недійсність умови кредитного договору про встановлення плати за управління (обслуговування) кредитом. Станом на час укладення кредитного договору частина Закону України «Про споживче кредитування» передбачав можливість встановлення комісії за отримання та управління кредиту.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Тим не менш, суд відмовляє в стягненні заборгованості в частині комісії з наступних підстав.
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі №582/202/22 (провадження 61-15120ск23).
У конкретному випадку, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредитом.
Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитного є нікчемними.
За таких обставин, суд зазначає, що позивач безпідставно нараховував в розрахунку заборгованості комісію у розмірі 9000 грн., а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №0206 від 02 червня 2025року, акт № 797 наданих послуг від 09.06.2025 року; детальний опис наданих послуг до акту №797 від 09 червня 2025 року.
Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., однак пропорційно задоволеній частині вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №11446 від 06.06.2025року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути 31670,52 грн. заборгованості; суд визнав доведеними вимоги у розмірі 22 670,52 грн., тобто задовольняє позовні вимоги на 71,57%. Отже, судовий збір і витрати на правову допомогу повинні бути компенсовані позивачу лише на 71,57%, тобто у розмірі 1733,72 грн. судового збору та 5009,90 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200141599 від 24.04.2028, укладеним з АТ «Банк Форвард», у розмірі 22 670,52 грн. та судовий збір у розмірі 1733,72 грн. та 5009,90 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути 29414,14 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 14 коп.)
В решті вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя Т. В. Войтенко