Справа № 161/16103/25
Провадження № 3/161/5156/25
м.Луцьк 27 жовтня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В., при секретарі Опальчук А.А., за участю захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокатки Татарин В.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , -
- за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №210794 від 31.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 31.07.2025 близько 21.45 год за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози, образи, нецензурну лайку в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом з ним за вищевказаною адресою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, правопорушення вчинене повторно протягом року, що кваліфіковано за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.,
В судовому засіданні захисниця особи, яка притягається до відповідальності адвокатка Татарин В.М. суду пояснила, що ОСОБА_1 вину не визнає, а протокол є безпідставним, складеним без встановлення обставин справи та без належних доказів вчинення інкримінованого йому правопорушення. Вказала, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі. Пояснила, що між подружжям мала місце сварка чи побутова розмова, однак домашнього насильства ОСОБА_1 не вчиняв. Просила суд закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності.
Заслухавши пояснення захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши в судовому засіданні наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за приписами даної норми настає за вчинення насильства в сім'ї, яке може проявлятися не лише шляхом спричинення тілесних ушкоджень, а й за допомогою психологічного впливу на члена сім'ї (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї повторно протягом.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що: - психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст.251, ст.255 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).
Згідно зі ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які також є доказом у справі, як це передбачено ст. 251 КУпАП.
Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий суд та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
У даному випадку до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучені будь які докази завданої шкоди психічному здоров'ю потерпілої, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
З долучених до матеріалів справи доказів не вбачається ознак вчинення 31.07.2025 ОСОБА_1 щодо його дружини гр. ОСОБА_2 домашнього насильства.
Суд вважає, що обставини домашнього насильства, описані у вищезазначених матеріалах, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, в них не зазначено про характер вчиненого насильства відносно ОСОБА_2 .
Будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Враховуючи вищенаведені недоліки та суперечності, що містяться в матеріалах провадження, суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини.
Інших доказів які б могли підтвердити вину останнього у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3ст. 173-2 КУпАП судом не встановлено.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010року №23рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62Конституції України презумпції невинуватості.
Тому усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3ст. 173-2 КУпАП трактуються на його користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З наведеного, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст.247, ст.284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником упродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк