05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 372/4830/23
провадження № 61-7764 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2024 року в складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» (далі - ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KF 47191, відповідно до умов якого банк відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію в сумі 1 250 000 дол. США з кінцевим строком повернення - до 18 серпня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12, 5 % річних, а у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами - у розмірі 15, 5 % річних.
У зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань, за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-1656/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» (далі - ПАТ «Фольксбанк»), яке є правонаступником ВАТ «Електрон Банк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 674 897, 76 грн та судові витрати в розмірі 1 820 грн.
30 січня 2013 року між ПАТ «Фольксбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Базель-Фінанс») укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ФК «Базель-Фінанс» набуло прав кредитора (права вимоги) по кредитному договору № KF 47191 від 19 лютого 2008 року, укладеному з ОСОБА_1
27 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Базель-Фінанс» і товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська Газова група» (далі - ТОВ «Європейська Газова група») укладено договір міни цінних паперів, за умовами якого ТОВ «Європейська Газова група» набуло право кредитора (права вимоги) по кредитному договору № KF 47191 від 19 лютого 2008 року, укладеному з ОСОБА_1 .
В подальшому за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-PS-2021-02-25-000035-1 від 15 квітня 2021 року, між ТОВ «Європейська газова група» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № UA-PS-2021-02-25-00003 5-1, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги по кредитному договору № KF 47191 від 19 лютого 2008 року, укладеному з ОСОБА_1 , з усіма змінами та доповненнями до нього.
Посилаючись на те, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання та ухиляється від сплати передбачених кредитним договором коштів, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 2 331 910, 92 грн, з яких: 1 865 408, 54 грн - інфляційне збільшення, 466 502, 38 грн - три проценти річних.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ТОВ «Діджи Фінанс» не набуло права на нарахування сум трьох процентів річних та інфляційної складової на суму основної заборгованості, що визначена рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-1656/09, оскільки виконавче провадження № 21381431 щодо примусового виконання цього рішення завершено у 2017 році.
Суди зауважили, що на час укладення договору купівлі-продажу права вимоги від 15 квітня 2021 року, на підставі якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги по кредитному договору № KF 47191 від 19 лютого 2008 року, укладеному з ОСОБА_1 , а також на час подання ТОВ «Діджи Фінанс» заяви про заміну стягувача (24 вересня 2021 року) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання закінчився.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року відмовлено ТОВ «Діджи Фінанс» у задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, а постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну стягувача з ПАТ «Фольксбанк» на ТОВ «Діджи Фінанс» по справі № 2-1656/09 з виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року.
Оскільки сплата трьох процентів річних та інфляційної складової, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, є додатковим зобов'язанням та не може існувати окремо від основного, втрата права на задоволення вимоги щодо основного зобов'язання, в тому числі і з використанням механізму примусового виконання рішення суду, призводить до втрати права на стягнення санкцій, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, тому правові підстави для задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 914/712/16, від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 625 ЦК України у відносинах, в яких позивачем є правонаступник кредитора у грошовому зобов'язанні, за яким наявне судове рішення про примусове стягнення заборгованості, проте пропущений строк пред'явлення виконавчих листів до виконання та відмовлено у заміні стягувача з цієї ж підстави (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/4830/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2024 року матеріали цивільної справи № 372/4830/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року задоволено заяви про самовідвід суддів Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.; відведено суддів Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Сакару Н. Ю., Шиповича В. В. від участі у справі, справу передано на повторний автоматизований перерозподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.,
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, не врахували, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Вважає, що пропуск строку пред'явлення виконавчого документу до виконання не має правового значення у справах про стягнення сум, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та не перешкоджає кредитору звертатись з вимогою про стягнення таких сум.
При цьому заявник посилається на відповідні висновки Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк М. В., в якому зазначено, що підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі були відсутні, так як наведені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду щодо застосування норма права у подібних правовідносинах не суперечать правовим висновкам апеляційного суду у цій справі. Судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, застосовані норми права, а саме положення статті 625 ЦК України, з урахуванням правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, тому підстав для касаційного оскарження прийнятих судами попередніх інстанцій рішень у позивача не має. У зв'язку з наведеним, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Діджи Фінанс» з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 лютого 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KF 47191, відповідно до якого банк відкрив останній кредитну лінію в сумі 1 250 000 дол. США з кінцевим строком повернення до 18 серпня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12, 5 % річних, а у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами - у розмірі 15, 5 % річних.
У зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань за вказаним кредитом утворилась заборгованість.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-1656/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 674 897, 76 грн, судові витрати в розмірі 1 820 грн, а всього стягнуто 10 676 171, 76 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а. с. 5-7, т. 1).
05 липня 2010 року на виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-1656/09 ПАТ «Фольксбанк» було видано виконавчий лист.
01 вересня 2010 року виконавчий лист був пред'явлений до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відкрито виконавче провадження ВП 221381431.
23 травня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документу до суду у зв'язку з поновленням судом строку на подання апеляційної скарги на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-1656/09.
20 червня 2017 року апеляційним судом Київської області постановлено ухвалу, якою рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-1656/09 залишено без змін.
Судами також встановлено, що 30 січня 2013 року між ПАТ «Фольксбанк» і ТОВ «ФК «Базель-Фінанс» був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовам якого ТОВ «ФК «Базель-Фінанс» набуло прав кредитора (права вимоги) по кредитному договору № KF 47191 від 19 лютого 2008 року, укладеному з ОСОБА_1 (а. с. 8-9, т. 1).
27 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Базель-Фінанс» та ТОВ «Європейська Газова група» був укладений договір міни цінних паперів, за умовам якого ТОВ «Європейська Газова група» набуло право кредитора (права вимоги) по кредитному договору № KF 47191 від 19 лютого 2008 року, укладеному з ОСОБА_1 (а. с. 11-12, т. 1).
15 квітня 2021 року за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-PS- 2021-02-25-000035-1, між ТОВ «Європейська газова група» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір № UA-PS-2021-02-25-000035-1 купівлі-продажу права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О., зареєстрований в реєстрі за № 2557, згідно з умовами якого новий кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» набуває права вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 8 945 175, 33 грн за кредитним договором № KF47191 від 19 лютого 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 (а. с. 13-17, т. 1).
У вересні 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, замінено сторону виконавчого провадження у справі № 2-1656/09 з ПАТ «Фольксбанк» на його правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс» при виконанні рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року.
Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року вказані судові рішення скасовані та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну стягувача по справі № 2-1656/09 щодо виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року з ПАТ «Фольксбанк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
В пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Ухвалою від 30 квітня 2025 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу № 754/511/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 403 ЦПК України, зокрема, для відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі № 916/735/23, про відсутність підстав для стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв'язку з тим, що можливість примусового стягнення кредитором вказаної заборгованості вичерпана.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Тому колегія суддів вважає, що якщо кредитор вже скористався судовим захистом та з боржника рішенням суду стягнуто суму основного боргу, то таке зобов'язання вже не є натуральним, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19 та від 29 листопада 2023 року у справі № 753/1527/22).
Натомість колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2024 року у справі № 916/735/23 сформулювала інший правовий висновок щодо застосування приписів частини другої статті 625 ЦК України.
У цій справі колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала на відсутність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, за обставин підтвердження такого боргу відповідним судовим рішенням, яке не може бути виконаним без вирішення питання щодо поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Тобто колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що у випадку, якщо судовим рішенням вже стягнуто з боржника суму боргу, проте стягувач вичерпав можливість пред'явлення виконавчого документа до виконання і такий документ на виконанні не перебуває, зобов'язання вважається натуральним, а отже, стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, неможливе.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2025 року справу № 754/511/23 прийнято та призначено до розгляду.
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки справу № 754/511/23 у подібних правовідносинах передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 372/4830/23.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 372/4830/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/511/23.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник