ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2025Справа № 910/11951/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі №910/11951/24
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сіті Трейдінг» (попереднє найменування ТОВ «Фідес Мед»)
про стягнення коштів
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес Мед» (далі - відповідач) про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було отримано право регресу на суму списаних банком з її рахунку грошових коштів у розмірі 5109,67 доларів США в межах виконання зобов'язань по договору №42079330-КПД-1 від 26.07.2018 укладеного з відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 відкрито провадження у справі №910/11951/24, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/11951/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сіті Трейдінг» про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сіті Трейдінг» (попереднє найменування ТОВ «Фідес Мед») на користь ОСОБА_1 заборгованість за регресною вимогою по договору застави №42079330-ДЗ-1/1 від 26.07.2018 у розмірі 209803,05 грн та судовий збір у розмірі 3147,05 грн. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1697,25 грн.
14.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про стягнення судових витрат, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 46000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 прийнято клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат до розгляду та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 31.07.2025.
28.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення засідання з розгляду клопотання про стягнення судових витрат без у часті представника позивача.
У судове засідання 31.07.2025 представник заявника не з'явився, однак в поданій заяві від 28.07.2025 просив розгляд клопотання провести без його участі. Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, враховуючи, що заявник просив розгляд клопотання провести без його участі, а відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даного клопотання і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11951/24 проводити за їх відсутності.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 року у справі №910/11951/24 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 46000,00 грн на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої (правової) допомоги №6/24 від 16.07.2024 (далі - договір), укладеного між адвокатом Сироткіною Анастасією Олександрівною (далі - адвокат) та ОСОБА_1 (далі - клієнт); додатку №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №6/24 від 16.09.2024; орієнтовного розрахунку вартості послуг відповідно до додатку №1 до договору №6/24 від 16.09.2024, акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) відповідно до додатку №1 до договору №6/24 від 16.09.2024; платіжної інструкції №0.0.3913774535.1 від 29.09.2024 на суму 10000,00 грн; акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) відповідно до додатку №1 до договору №6/24 від 16.09.2024 (кінцевий) на суму 46000,00 грн; розписки адвоката Сироткікої Анастасії Олександрівни від 10.07.2025 про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 46000,00 грн; ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АІ №1713387 від 29.09.2024; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КС №9360/10 від 31.07.2020.
Відповідно до пункту 1 договору предметом договору є представлення інтересів клієнта в усіх установах підприємствах, організаціях, судах усіх юрисдикцій та інстанцій, правоохоронних органах та органах прокуратури в питанні повернення коштів (застави та фінансової допомоги) від ТОВ «Фідес Мед» (42079330).
За умовами пункту 2.1 договору адвокат має право: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях; незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання договору документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; користуватися іншими правами, передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази; достроково (до завершення виконання доручення) розірвати договір з клієнтом у випадках, передбачених Правилами адвокатської етики, законодавством України або договором про надання правової допомоги.
Пунктом 2.2 договору адвокат зобов'язаний: неухильно дотримуватись вимог законодавства України; використовувати всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів клієнта; інформувати клієнта про хід виконання доручення; не використовувати свої повноваження на шкоду клієнту зберігати адвокатську таємницю (інформацію, яка отримана при здійсненні професійних обов'язків адвоката за цим договором або у зв'язку з ним); надавати правові послуги виключно з питань, згідно предмета договору; представляти і захищати права та інтереси клієнта, згідно предмета договору; відмовитись від виконання договору у разі, якщо результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської стики.
У свою чергу, клієнт зобов'язаний надати адвокату свої персональні дані; повідомити адвоката про всі вжиті заходи, що стосуються справи, до підписання договору; без зволікання прийняти виконану роботу, а при відмові у прийняті доручення згідно цього договору, протягом 3-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову; інформувати адвоката про всі відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для прийняття та виконання адвокатом доручення відповідно до цього договору; не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов'язків адвоката; на вимогу адвоката надавати документи, що стосуються виконання доручення; інформувати адвоката про зміну поштової адреси, адреси електронної пошти, номерів телефонів та факсу; відшкодовувати адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором (пункт 3.2 договору).
Згідно пункту 4.1 договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Пунктами 4.2, 4.3 договору визначено, що гонорар складається з суми вартості наданих послуг відповідно до прейскуранту і вказується у додатку до договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до виконання зобов'язань сторонами (пункт 5.1 договору).
Додатком №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №6/24 від 16.09.2024 встановлено, що відповідно до положень пункту 4 договору сторони погодили, що вартість наданих послуг (гонорар) складає: 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень.
29.09.2024 року сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) відповідно до додатку №1 до договору №6/24 від 16.09.2024, за умовами якого адвокатом були виконані роботи зі складення та направлення позовної заяви, на загальну суму 10000,00 грн.
На виконання умов договору, позивачем, як клієнтом, було сплачено на користь адвоката 10000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3913774535.1 від 29.09.2024, з призначенням платежу: «Сплата за надані послуги за договором №6/24 від 16.09.2024».
У подальшому, сторонами на виконання умов договору про надання правничої допомоги №6/24 від 16.09.2024, за наслідками розгляду справи №910/11951/24, було укладено акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) відповідно до додатку №1 до договору №6/24 від 16.09.2024 (кінцевий) на суму 46000,00 грн згідно якого адвокатом було надано клієнту послуги зі складення та направлення позовної заяви, вартістю 10000,00 грн; складення та направлення відповіді на відзив, вартістю 5000,00 грн; складення і подання додаткових пояснень, вартістю 2000,00 грн; складення і подання листа від 19.11.2024 про направлення копій електронних документів, вартістю 2000,00 грн; складення і подання заперечення на клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву, вартістю 2000,00 грн; складення і подання заяви про зменшення позовних вимог, вартістю 2000,00 грн; складення і подання заяви про повернення судового збору, вартістю 2000,00 грн; участь у судових засіданнях 19.11.2024, 24.01.2025, 25.04.2025, 01.05.2025, 26.06.2025, 08.07.2025, вартістю 21000,00 грн.
10.07.2025 року адвокатом Сироткіною Анастасією Олександрівною було надано розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 46000,00 грн за послуги надання правничої (правової) допомоги.
Судом встановлено, що Сироткіна Анастасія Олександрівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), частиною правової допомоги є подання до суду різного роду заяв та клопотань з процесуальних питань, зокрема, листа від 19.11.2024 про направлення копій електронних документів, заперечення на клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву, заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяви про повернення судового збору.
В контексті означеного слід зауважити, що подання до суду процесуальних заяв та клопотань є важливим, але не визначальним елементом правничої допомоги. Судом враховано, що подача таких заяв та клопотань спрямована на уточнення процесуальної та правової позицій сторони, втім їх значення є вторинним у співвідношенні із значенням заяв по суті спору, які містять основні аргументи, способи захисту, підкріплені відповідними доказами, на які сторона покладається для захисту своїх прав та інтересів.
На переконання суду, ефективність правничої допомоги визначається, передусім, якістю формування заяв по суті спору, які виступають основою для оцінки судом матеріально-правової позиції сторін, а тому саме ґрунтовність, системність і правова обґрунтованість таких заяв мають вирішальний вплив на результативність судового розгляду, у той час як процесуальні заяви та клопотання виконують лише допоміжну роль.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Передбачене частиною шостою статті 129 ГПК України поняття "істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку" є оціночним та залежить від конкретних обставин справи. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19.
У позовній заяві позивач вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 27500,00 грн, тоді як подаючи клопотання про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги, визначено суму, що становить 46000,00 грн.
У контексті положень частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати не лише їх фактичне підтвердження документами, але й обґрунтованість такого перевищення відносно попереднього (орієнтовного) розрахунку, заявленого у позові.
Отже, заявник зобов'язаний довести, що перевищення витрат не могло бути передбаченим під час подання попереднього розрахунку, а такі витрати є наслідком об'єктивних та непередбачуваних обставин, які виникли у ході розгляду справи.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, адвокатом було виконано передбачуваний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів клієнта, а саме: підготовлено та подано позовну заяву, відповідь на відзив, подано низку процесуальних заяв і клопотань, а також забезпечено участь у судових засіданнях.
Вказані дії відповідають процесуальній поведінці сторони у господарському спорі та прямо передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність ознак непередбачуваності чи виходу за межі звичайного обсягу правничої допомоги.
Таким чином, суд приходить висновку, що надані послуги з правничої допомоги значною мірою не виходили за межі попередньо визначеного орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, та не вимагали від представника позивача вчинення додаткових, нерегламентованих процесуальним законодавством дій.
Господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 46000,00 грн, адже цей розмір має бути документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат.
Відтак, беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та заявлені позовні вимоги у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №910/11951/24 процесуальних документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 30000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі №910/11951/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Кард-Сіті Трейдінг» (попереднє найменування ТОВ «Фідес Мед») (84300, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, буд. 64; ідентифікаційний код: 42079330) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
4. В іншій частині клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі №910/11951/24 відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 05.11.2025.
СуддяТ.В. Васильченко