ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2025Справа № 910/11951/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/11951/24
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сіті Трейдінг» (попереднє найменування ТОВ «Фідес Мед»)
про стягнення коштів
Представники учасників справи:
від позивача: Сироткіна А.О.;
від відповідача: не з'явився.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес Мед» (далі - відповідач) про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було отримано право регресу на суму списаних банком з її рахунку грошових коштів у розмірі 5109,67 доларів США в межах виконання зобов'язань по договору №42079330-КПД-1 від 26.07.2018 укладеного з відповідачем, при цьому відповідач неналежним чином виконує взяті зобов'язання по договору надання поворотної фінансової допомоги №01/2018 від 07.06.2018, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 113151,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11951/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зобов'язано позивача надати суду письмові нормативно-обґрунтовані пояснення, з огляду на об'єднання позовних вимог за різними підставами щодо віднесення даного спору до юрисдикції господарського суду та оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду) та призначено підготовче засідання у справі на 19.11.2024.
11.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 надійшли додаткові пояснення, в яких позивач в контексті об'єднання позовних вимог зазначив про те, що об'єднання вимог в одному позові обумовлене бажанням позивача досягнути економії часу, зібрання в одному позові вимог, які стосуються одного відповідача та безпосередньо пов'язані виключно з фінансовими зобов'язаннями перед позивачем товариства, з метою уникнення розбіжностей у пов'язаних між собою справах, які вказують на системність фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем та безпосереднє зменшення витрат сторін на юридичну допомогу.
19.11.2024 року через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 надійшли оригінали документів долучених до позову та роздруковані електронні докази.
У судовому засіданні 19.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення учасникам справи строків для подання заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання у справі на 12.12.2024.
09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес Мед» надійшло клопотання про надання додаткового строку для надання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач позову та додатків до нього не отримував, а його представник отримав доступ до справи лише 27.11.2024, а враховуючи об'єм доказів та складність справи, відповідач потребує додаткового часу для підготовки обґрунтованого відзиву, орієнтовно до 10 днів.
09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та здійснювати розгляд справи за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 209803,05 грн за регресною вимогою по договору застави №42079330-ДЗ-1/1 від 26.07.2018.
09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про повернення судового збору у розмірі 1697,25 грн.
Також, 09.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву, в яких позивач вказав, що подання до суду клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву у останній день строку (06.12.2024) на подання відзиву встановлений ухвалою суду у даній справі з дати ознайомлення представника з матеріалами справи (27.11.2024), свідчить про затягування заявником розгляду справи, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Судове засідання, призначене на 12.12.2024 не відбулося.
13.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес Мед» надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки спір не підсудний господарському суду, з огляду на суб'єктний склад учасників справи.
Також, 13.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес Мед» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що позивач будучи директором ТОВ «Фідес Мед» не маючи при цьому відповідних повноважень, всупереч інтересам товариства, уклала договір застави від 26.07.2018 року з подальшими змінами, позивач, як директор ТОВ «Фідес Мед», не отримувала будь-якого рішення Загальних зборів із наданням згоди на укладання спірного договору застави в порядку пунктів 8.6, 8.7.1 Статуту ТОВ «Фідес Мед». Відповідач вважає, що своїми діями ОСОБА_1 , зловживаючи повноваженнями директора ТОВ «Фідес Мед», використала свої повноваження всупереч інтересам товариства, з метою спричинення останньому збитків. Крім того, відповідач зауважує на тому, що позивач будучи директором ТОВ «Фідес Мед» та єдиним уповноваженим керівником товариства здійснюючи організаційно-розпорядчі функції щодо коштів підприємства перерахувала на власний рахунок залишок коштів підприємства, забрала всю наявну документацію, в тому числі печатку, чим в подальшому створила загрозу господарської діяльності підприємства. Крім того, відповідач просив суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 підготовче засідання у справі призначено на 24.01.2025.
17.12.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав, що спірний договір застави було укладено фізичною особою ОСОБА_1 , не директором ТОВ «Фідес Мед», проте в інтересах товариства адже укладеним договором застави забезпечувалося виконання ТОВ «Фідес Мед», як позичальником, зобов'язань за кредитним договором №42079330-КПД-1 від 26.07.2018, тобто позивач уклав в інтересах відповідача договір добровільної застави власного майна для забезпечення функціонування діяльності підприємства, яке отримало кредит в сумі 220000,00 грн. Крім того, позивачем було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №42079330-ДЦ-1/1 від 26.07.2018, за яким банк набував право на отримання в повній мірі суми грошових коштів за договором вкладу, у разі порушення відповідачем зобов'язань передбачених кредитним договором №42079330-КПД-1 від 26.07.2018, а враховуючи, що подія передбачена договором цесії настала, то позивач вправі вимагати від відповідача повернення стягнутих грошових коштів за договором застави. При цьому, позивач відхиляє доводи відповідача про те, що єдиний засновник товариства належним чином не обізнаний про його діяльність, оскільки ОСОБА_2 будучи єдиним засновником ТОВ «Фідес Мед» працює безпосередньо на підприємстві на посаді головного лікаря, що підтверджує штатний розпис товариства. Разом з тим, позивач зауважив, що доводи про списання коштів з рахунків підприємства не відносяться до предмету спору у даній справі, оскільки стосуються виконання умов договору надання поворотної фінансової допомоги №01/2018 від 07.06.2018.
09.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-241209/41119-БТ від 16.12.2024, яким було надано пояснення щодо того яким чином здійснювалося підписання депозитних договорів станом на 08.05.2018, 09.04.2019 та 01.04.2020.
14.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес Мед» надійшли заперечення, в яких відповідач наголосив на відсутності рішення Загальних зборів ТОВ «Фідес Мед» із наданням згоди на укладання спірного договору застави в порядку пунктів 8.6, 8.7.1 Статуту. Крім того, відповідач зауважив, що долучений до відповіді на відзив штатний розпис не є належним доказом у справі, оскільки наказ №1 від 14.01.2022 про його затвердження відсутній в матеріалах справи.
У судовому засіданні 24.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення строку на подачу відзиву та строку на подання усіх доказів, прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 25.02.2025.
За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.
Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №910/19980/20, від 21.04.2021 у справі №910/14646/19 та в ухвалах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №908/936/15-г, від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.
Тому, суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов.
Разом з цим, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву та з власної ініціативи продовжити відповідачу такий строк до дати фактичного його подання.
Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) «верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження».
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).
Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позов до дати фактичного його подання та прийняття відзиву до розгляду.
Разом з тим, відповідно до приписів частини 1, 2, 3, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на подачу доказів та їх прийняття.
Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання означених заяв) передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Судом встановлено, що заявником дотримано вимоги частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява про зменшення розміру позовних вимог підлягає прийняттю судом до розгляду, відтак спір розглядається судом за вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 209803,05 грн.
Судове засідання, призначене на 25.02.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 призначено підготовче засідання у справі на 25.04.2025.
У судовому засіданні 25.04.2025 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 01.05.2025.
У судовому засіданні 01.05.2025, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 08.07.2025.
У судовому засіданні 08.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
У свою чергу, представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи докази.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 08.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.07.2018 року між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідес Мед» (далі - позичальником) було укладено кредитний договір №42079330-КПД-1 (далі - кредитний договір) за умовами пункту 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
01.04.2020 року між позичальником та банком було укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору №42079330-КПД-1 від 26.07.2018 (далі - договір про внесення змін №3), яким внесено зміни до кредитного договору №42079330-КПД-1 від 26.07.2018 та всіх додаткових угод до нього, викладено договір у наступній редакції.
Відповідно до пункту А.1 та А.2 кредитного договору, вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору: 220000 грн (двісті двадцять тисяч гривень 0 копійок) для фінансування поточних потреб позичальника, кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим договором.
Згідно пункту А.3 кредитного договору термін повернення кредиту 26.03.2021.
Рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_1 (у гривні), отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, код ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_2 ) (пункт А.4 договору).
Умовами пункту А.5 кредитного договору сторони визначили, що зобов'язання позичальника забезпечується: договором застави №42079330-ДЗ-1/1 (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 26.07.2018.
Пунктами А.6, А.7 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 13.00 (тринадцять цілих сотих) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмір 26 (двадцять шість) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору) (пункт А.8 кредитного договору).
За умовами пункту А.9 кредитного договору сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом «А» цього договору, може змінюватися протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин: належному виконанні позичальником взятих на себе зобов'язань за цим договором; збільшенні або зменшенні оборотів грошових коштів за поточними рахунками позичальника, відкритими у банку або в іншому банку; надходженні до банку заяви або клопотання позичальника про зміну умов договору; зміни кредитоспроможності чи платоспроможності позичальника (в бік погіршення або покращення); зміни кредитних процедур та інших внутрішніх документів Банку, які регламентують порядок та умови надання кредитів; порушенні позичальником будь-якої умови цього договору. Сторони визначали, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.9, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору банк зобов'язується, зокрема, відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього договору; надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору. Для отримання кредиту (або його частини) позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню вимогу в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банку зі дня надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього договору. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел.
У свою чергу, за умовами пункту 2.2 кредитного договору позичальник зобов'язується, зокрема, використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; повідомляти банк про обставини, що свідчать про наявність прав та вимог третіх осіб на предмет застави, протягом трьох днів з моменту, коли зазначені обставини дійшли до відома позичальника; виконувати інші обов'язки за цим договором; позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування: № НОМЕР_3 у гривні, отримувач АТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_4 ); № НОМЕР_3 у гривні, отримувач АТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_4 ), а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов'язань з погашення винагороди, а також неустойки: № НОМЕР_3 у гривні, отримувач АТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_4 ); № НОМЕР_3 у гривні, отримувач АТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_4 ), у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6. цього договору; позичальник зобов'язується належно оформити договір(ори) застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, а також надати інші необхідні документи. Під «належним оформленням договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) сторони розуміють підписання позичальником та/або іншими заставодавцями договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору).
Пунктом 2.3.2 кредитного договору визначено, що при настанні будь-якої з наступних подій: неотриманні від позичальника згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту; порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні заставодавцями зобов'язань за договорами застави, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, отриманні повідомлення від заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані банку у заставу; неотриманні від заставодавців до укладення договору застави та під час його/їх дії повідомлення про усі відомі йому/їм права та вимоги інших осіб на предмет застави, у т.ч. не зареєстровані у встановленому порядку; у випадку передачі предмету застави іншій особі без згоди заставодержателя; порушенні заставодавцями правил про заміну предмету застави; втрати предмету застави за обставинами, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; притягнення до кримінальної відповідальності керівництва позичальника; втрати можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави для банку з будь-яких інших привидів), підтверджений актами перевірок; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у п. 2.2.10 цього договору; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п. 1.1 цього договору.
Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором; або: в) достроково розірвати цей договір та вимагати повернення коштів/погашення заборгованості у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації позичальника, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; у випадку відмови позичальника у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); або: г) згідно зі ст. 631 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
На підставі фінансової інформації аналізувати кредитоспроможність позичальника, проводити безпосередньо на підприємстві перевірку цільового використання кредиту, а також фінансового стану позичальника та стану забезпечення кредиту і вносити пропозиції про подальші взаємовідносини з позичальником. Списувати грошові кошти з поточних рахунків позичальника згідно з п. 2.2.6 цього договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим договором, у межах сум, що належать до сплати банку. У випадку порушення позичальником термінів виконання будь-яких з грошових зобов'язань, встановлених цим договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках позичальника для здійснення повноважень банку відповідно до п.2.2.6 цього договору), позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з усіх поточних і депозитних рахунків позичальника у банку у порядку, передбаченому законодавством та цим договором. Для списання коштів з поточного рахунку позичальника банк оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.3.5 цього договору. Для списання коштів з депозитного рахунку позичальника банк має право в односторонньому порядку достроково розірвати договір про депозитний вклад шляхом письмового повідомлення позичальника із зазначенням дати розірвання депозитного договору. Вклад та нараховані відсотки залежно від валюти вкладу у зазначену у повідомленні дату банк перераховує на наступні поточні рахунки позичальника: у гривні на № НОМЕР_3 , МФО 300711 у АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_4 ); у гривні на № НОМЕР_3 , МФО 300711 у АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_4 ), з яких списання здійснюється у порядку, передбаченому цим договором. У випадку недостатності або відсутності у позичальника коштів в національній валюті України для погашення заборгованості по кредиту в національній валюті України та/або процентів за його користування, та/або неустойки, позичальник доручає банку списувати кошти в іноземній валюті, зокрема з наступних поточних рахунків позичальника: у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості за цим договором в національній валюті України на дату погашення заборгованості за курсом НБУ.
Згідно пункту 3.1 кредитного договору зобов'язання позичальника забезпечуються згідно з п. А.5 цього договору.
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного-цифрового підпису усіма його сторонами. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань (пункти 6.1, 6.2 кредитного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2018 року між ОСОБА_1 (далі - клієнт, позивач) та ПАТ КБ «Приватбанк» (у подальшому перейменована на АТ КБ «Приватбанк») було укладено договір вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. №SAMDNWFD0071936194801, за умовами якого клієнт передає банку кошти для розміщення на депозитному вкладі.
Згідно умов договору: вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. SAMDNWFD0071936194801. Оформлено 08.05.2018, кошти при оформленні внесені з картки НОМЕР_5 , вклад на 366 днів до 08.05.2019 р. включно, початкова сума вкладу (10000 USD десять тисяч доларів нуль центів), залишок на вкладі на 08.05.2018 р. 10000.00 USD (десять тисяч доларів нуль центів), банком відкрито особовий рахунок № НОМЕР_6 , на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 3,25% річних, проценти за вкладом зараховуються на рахунок/карту № НОМЕР_5 , період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць, на суму коштів на вкладі «до запитання» № НОМЕР_7 нараховуються проценти за ставкою 0,01% річних.
09.04.2019 року між ОСОБА_1 (далі - клієнт, позивач) та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. №SAMDNWFD0072298274901, за умовами якого клієнт передає банку кошти для розміщення на депозитному вкладі.
Згідно умов договору: вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. SAMDNWFD0072298274901. Оформлено 09.04.2019, кошти при оформленні внесені з рахунку НОМЕР_6 , вклад на 366 днів до 09.04.2020 р. включно, початкова сума вкладу 10000 USD (десять тисяч доларів нуль центів), залишок на вкладі на 09.04.2019 р. 10000.00 USD (десять тисяч доларів нуль центів), банком відкрито особовий рахунок № НОМЕР_8 , на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 3% річних, проценти за вкладом зараховуються на рахунок/карту № НОМЕР_5 , період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць, на суму коштів на вкладі «до запитання» НОМЕР_10 нараховуються проценти за ставкою 0,01% річних і зараховуються на особовий рахунок № НОМЕР_8 .
01.04.2020 року між ОСОБА_1 (далі - клієнт, позивач) та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. без можливості дострокового розірвання № SAMDNWFD0072702531201, за умовами якого клієнт передає банку кошти для розміщення на депозитному вкладі.
Згідно умов договору: вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. (без можливості дострокового розірвання) SAMDNWFD0072702531201. Оформлено 01.04.2020, кошти при оформленні внесені з рахунку НОМЕР_8 , початкова сума вкладу (10000 USD десять тисяч доларів нуль центів), залишок на вкладі на 02.04.2020 р. 10000.00 USD (десять тисяч доларів нуль центів), строк дії вкладу складає 366 днів до 01.04.2021 р. включно. В разі, якщо кошти надійшли на вкладний рахунок пізніше дати укладення цього договору, строк дії вкладу починається з дати надходження коштів. Банк відкриває рахунок (ідентифікатор НОМЕР_12), на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 1,75% річних. В разі, якщо кошти надійшли на вкладний рахунок пізніше дати укладення цього договору, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою чинною на момент надходження коштів. Проценти за вкладом зараховуються на вклад/картку № НОМЕР_5 , період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць, на суму коштів «до запитання» НОМЕР_11 (згідно п. 4 даного договору) нараховуються проценти за ставкою 0,01% річних і зараховуються вклад НОМЕР_13.
При цьому, на виконання умов пункту А.5, 2.2 кредитного договору, 26.07.2018 року між фізичною особою ОСОБА_1, як заставодавцем, та Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», як заставодержателем, було укладено договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) №42079330-ДЗ-1/1 (далі - договір застави).
01.04.2020 року між фізичною особою ОСОБА_1, як заставодавцем, та Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», як заставодержателем, було укладено договір про внесення змін №3 до договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) №42079330-ДЗ-1/1 від 26.07.2018, якою венесено зміни до договору застави №42079330-ДЗ-1/1 від 26.07.2018 (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) та всіх додаткових угод до нього, викладено договір у наступній редакції.
За умовами пункту 1 договору застави його предметом є надання заставодавцем в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі по договору №SAMDNWFD0072702531201 Вклад «Стандарт» строковий на 12 міс. від 01.04.2020 (далі- «депозитний договір»), укладеному між заставодавцем та заставодержателем, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Фідес Мед» Товариство з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження якого: 03057, Україна, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 3я, код в ЄДРПОУ 42079330, далі - «позичальник/клієнт», перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання позичальником/клієнтом зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника/клієнта.
Пунктом 2 договору застави визначено, що за цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань позичальником, що випливають з договору про внесення змін №3 до кредитного договору №42079330-КПД-1 від 26.07.2018 року (далі - «кредитний договір»), та всіх додаткових угод до нього, з: А.1 Вид кредиту - відновлювана кредитна лінія; А.2 Ліміт цього договору: 220000 грн (двісті двадцять тисяч гривень 0 копійок), на поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності клієнта, на здійснення яких клієнт має право відповідно до чинного законодавства України, і кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим договором; А.3 термін повернення кредиту 26.03.2021 року; А.4 рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_1 (у гривні), отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, код ЄДРПОУ 42079330 (IBAN - НОМЕР_2 ); А.5 зобов'язання позичальника забезпечуються: договором застави №42079330-Д3-1/1 (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 26.07.2018; А.9 сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена розділом «А» цього договору, може змінюватися протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин: не належному виконанні позичальником взятих на себе зобов'язань за цим договором; збільшенні або зменшенні оборотів грошових коштів за поточними рахунками позичальника, відкритими у Банку або в іншому банку; надходженні до банку заяви або клопотання позичальника про зміну умов договору; зміни кредитоспроможності чи платоспроможності позичальника (в бік погіршення або покращення); зміни кредитних процедур та інших внутрішніх документів банку, які регламентують порядок та умови надання кредитів; порушенні позичальником будь-якої умови цього договору. Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір.
Відповідно до пункту 3 договору застави максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму 248600 (двісті сорок вісім тисяч шістсот) гривень 0 копійок.
Згідно пункту 4 договору застави заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави; витрат на утримання і збереження предмету застави; витрат на страхування предмету застави, якщо витрати на страхування предмету застави зроблені заставодержателем; збитків, завданих порушенням заставодавцем умов цього договору; збитків, завданих порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором; витрат по реєстрації предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, витрат по внесенню змін в запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, витрат по виключенню запису про реєстрацію предмету застави з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та витрат по здійсненню запису про звернення стягнення на предмет застави, якщо такі витрати зроблені заставодержателем; витрат по нотаріальному посвідченню цього договору та всіх договорів про внесення змін до нього, якщо за домовленістю сторін цей договір підлягає нотаріальному посвідченню; штрафних санкцій, передбачених цим договором.
Пунктом 6 договору застави передбачено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу майнові права на отримання в повній сумі грошових коштів (вкладу) (далі - «предмет застави»), які належать йому на праві власності, що підтверджується депозитним договором. Застава за цим договором поширюється на будь-яке відшкодування, отримане заставодавцем внаслідок вилучення предмету застави. Обтяження за цим договором не поширюється на доходи - проценти, які належать до сплати за депозитним договором.
Сторони визначили, що вартість предмету застави складає суму вкладу 10000 (десять тисяч) доларів США 0 центів. На строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця (пункти 7, 8 договору застави).
Відповідно до пункту 9 договору застави заставодавець засвідчує, що на момент укладання цього договору: предмет застави за цим договором належить заставодавцю на праві власності, не знаходиться в заставі у третіх осіб, в тому числі не знаходиться в податковій заставі, не подарований, не проданий, не є предметом розгляду судових справ та під арештом не перебуває; на підставах, передбачених чинним законодавством, він має право відчужувати предмет застави; на підставах, передбачених чинним законодавством, на предмет застави може бути звернене стягнення; до заставодавця не пред'явлені і не будуть пред'явлені майнові вимоги, пов'язані з вилученням предмету застави; предмет застави не знаходиться у спільній (колективній) власності, не є часткою, паєм (їх частинами) у статутному фонді інших підприємств; не є часткою у спільному майні за договором про сумісну діяльність; відповідно до предмету застави не укладено угод про його передачу у спільну діяльність, або інших угод про його передачу третім особам; відповідно до предмету застави відсутні будь які обтяження, вимоги інших осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.
Згідно пункту 13 договору застави заставодержатель має право: одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця (право вищого пріоритету). Сума по депозитному договору, що зазначена у п 6 цього договору, списується з рахунку НОМЕР_12 та зараховуються на рахунок № НОМЕР_1 (IBAN- НОМЕР_2 ) для погашення заборгованості позичальника за кредитним договором згідно із черговістю, визначеною кредитним договором. У випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та (або) порушення заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодержатель має право самостійно вживати заходи, необхідні для захисту переданих в заставу майнових прав проти порушень з боку третіх осіб. Заставодержатель має право вступати в справу як третя особа в судовому спорі, в якій розглядається позов про заставлене право.
З метою задоволення своїх вимог: звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані; у разі порушення заставодавцем зобов'язань за цим договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет застави; звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого не будь із зобов'язань за кредитним договором у випадках: порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення заставодавцем зобов'язань за цим договором; порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом позичальника, чи про визнання недійсними установчих документів позичальника, чи про скасування державної реєстрації позичальника; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в цьому договорі; припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи позичальника; смерті заставодавця; порушення кримінальної справи відносно заставодавця.
Сторони дійшли згоди, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін. У разі звернення стягнення на предмет застави згідно з п.п. 13.4.1, 13.4.2, 13.4.3, 13.5 цього договору заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої передбачені п.п. 2, 4 цього договору вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. При настанні (або порушенні) позичальником будь-яких термінів виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, позичальник/заставодавець доручає заставодержателю провести списання коштів зо всіх поточних та депозитних рахунків позичальника/заставодавця та (або поручителя/поручителів), відкритих в установі заставодержателя у порядку, передбаченому дійсним законодавством та кредитним договором.
Пунктом 14 договору застави встановлено, що заставодавець зобов'язується: здійснювати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; укладати додаткові угоди до депозитного договору за письмовою згодою заставодержателя, за умови внесення відповідних змін до цього договору; не здійснювати відступлення заставленого права на користь третіх осіб; не здійснювати дій, які спричинять припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягання з боку третіх осіб; надавати заставодержателю дані про зміни, що відбулися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб і про домагання третіх осіб на це право; у випадку виникнення будь - яких обставин, що можуть негативно вплинути на права та законні інтереси заставодержателя за цим договором - не пізніше ніж у 2 (дву) денний термін з моменту виникнення таких загроз письмово повідомити про це заставодержателя; у випадку пред'явлення до заставодержателя іншими особами вимог про визнання за ними права власності або інших прав на предмет застави, про вилучення (витребування) або про обтяження предмету застави вимогами, задоволення яких може спричинити зменшення вартості предмету застави та (або) порушити права та законні інтереси заставодержателя, заставодавець зобов'язується не пізніше наступного дня за днем отримання вимоги письмово повідомити про це заставодержателя; не передавати предмет застави у спільну діяльність, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом застави без письмової згоди заставодержателя; не передавати предмет застави в наступну заставу; нести витрати по нотаріальному оформленню цього договору та всіх додаткових угод до нього, якщо за домовленістю сторін цей договір підлягає нотаріальному посвідченню. Заставодавець зобов'язується в повному обсязі відшкодувати заставодержателю витрати, які зроблені ним у зв'язку з реєстрацією предмету застави за цим договором в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, у зв'язку з реєстрацією змін до зробленого запису в зазначеному реєстрі, а також витрати по виключенню запису про реєстрацію предмету застави з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в день здійснення таких витрат, та відшкодувати інші витрати, що можуть з'явитися у заставодержателя у зв'язку з укладанням та дією цього договору; у випадку порушення заставодавцем зобов'язань, передбачених п. 14.11 цього договору, він сплачує на користь заставодержателя пеню у розмірі 0,1 % від суми здійснених заставодержателем витрат, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення; з моменту укладання цього договору в силу вступає право застави, тобто з моменту укладання цього договору відносини сторін регламентуються нормами цивільного законодавства, що регулюють заставні правовідносини. У зв'язку з чим та у відповідності до ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець зобов'язується не вимагати дострокового повернення суми вкладу та процентів по договору, передбаченому в п. 6 цього договору, якщо зобов'язання за кредитним договором позичальником не виконані в повному обсязі.
За умовами пункту 18 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадках, передбачених п.п. 13.4.1, 13.4.2, 13.4.3, 13.5 цього договору, відповідно до чинного законодавства України та цього договору та депозитного договору.
Пунктом 19 договору застави визначено, що звернення стягнення і реалізація майнових прав здійснюється шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю права вимоги, що випливає з заставленого права. Відступлення права вимоги здійснюється, за вибором заставодержателя, згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії) або згідно закону в судовому або позасудовому порядку. Заставодержатель має право задовольнити за рахунок заставлених майнових прав свої вимоги в повному обсязі, обумовленому на момент фактичного задоволення, включаючи вимоги зазначені в п.п. 2, 4 цього договору, відшкодування збитків, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Термін дії договору - до повного виконання позичальником та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім договорам про внесення змін до нього. Дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін (пункти 22, 23 договору застави).
Відповідно до пункту 24 договору застави внесення змін до цього договору допускається лише за згодою сторін. У випадку, якщо договір посвідчений нотаріально, то всі договори про внесення змін до нього підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню з покладанням на заставодавця всіх відповідних витрат по нотаріальному оформленню договорів про внесення змін до цього договору.
26.07.2018 року фізичною особою ОСОБА_1 , як кредитором, та Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», як банком, було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №42079330-ДЦ-1/1.
01.04.2020 року між фізичною особою ОСОБА_1 , як кредитором, та Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», як банком, було укладено договір про внесення змін №3 до договору відступлення права вимоги (цесії) №42079330-ДЦ-1/1 від 26.07.2018, яким внесено зміни до договору відступлення права вимоги (цесії) №42079330-ДЦ-1/1 від 26.07.2018, викладено договір у наступній редакції.
За умовами пункту 1 договору відступлення права вимоги (цесії) №42079330-ДЦ-1/1 від 26.07.2018 в редакції договору про внесення змін №3 (далі - договір цесії) предметом цього договору є відступлення кредитором банку на підставі укладеного між ними договору про внесення змін №3 до договору застави № 42079330-ДЦ-1/1 (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 26.07.2018 року (далі - «договір застави») права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору №SAMDNWFD0072702531201 «Стандарт» строковий на 12 міс. від 01.04.2020 (далі - «договір»), укладеному між кредитором та банком.
Згідно пункту 2 договору цесії даний договір набирає чинності з моменту настання якої не будь із подій: порушення ТОВ «Фідес Мед» Товариство з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження якого: 03057, Україна, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 3я, код в ЄДРПОУ 42079330, далі - наприклад «позичальник», зобов'язань, передбачених договором про внесення змін №3 до кредитного договору №42079330-КПД-1 від 26.07.2018 року (наприклад далі - «кредитний договір»), укладеному між позичальником та банком; порушення кредитором зобов'язань за договором застави; порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом позичальника, чи про визнання недійсними установчих документів позичальника, чи про скасування державної реєстрації позичальника; прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в договорі застави; припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи позичальника; у випадку смерті кредитора; у випадку порушення кримінальної справи відносно кредитора; у випадку дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін; у випадку звернення стягнення на предмет застави за договором застави згідно п. 13.6 договору застави.
Даний договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами. Даний договір укладається в тій же самій формі, що і договір застави (пункти 3, 4 договору цесії).
Відповідно до пункту 5 договору цесії даний договір підписується сторонами одночасно із підписанням договору застави.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами у справі, банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу відповідний кредит у формі відновлювальної кредитної лінії.
Втім, відповідач належним чином свої зобов'язання перед банком з повернення кредитних коштів не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.
У той же час, позивач на виконання договорів вкладів, передав банку кошти у розмірі 10000,00 доларів США, для розміщення на депозитних вкладах, параметри вкладу зазначено в договорах у розділах «Дані за вкладом», які в подальшому були передані у заставу в повному обсязі на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Фідес Мед», як позичальника, за кредитним договором №42079330-КПД-1 від 26.07.2018.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2021 року заборгованість відповідача, як позичальника за кредитним договором, перед банком у розмірі 5109,67 доларів США, була погашена за рахунок належних позивачу коштів за договором банківського вкладу «Стандарт» № SAMDNWFD0072702531201 від 01.04.2020, що підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» №4HA07LJS7V5MEPI3 від 08.08.2024.
В матеріалах справи наявний лист ОСОБА_1 від 01.04.2021 року адресований ТОВ «Фідес Мед», в якому позивач вимагав від товариства сплатити, зокрема, заборгованість у розмірі 5109,67 доларів США, які були списані АТ КБ «Приватбанк» внаслідок порушення ТОВ «Фідес Мед» зобов'язань за кредитним договором.
Доказів направлення та/або отримання вказаного листа матеріали справи не містять, у той же час факт його отримання відповідачем не заперечено.
Відповідач вказану заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Фідес Мед» та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №42079330-КПД-1 від 26.07.2018, за яким банк належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу відповідний кредит у формі відновлювальних кредитних ліній.
Проте, відповідач належним чином свої зобов'язання перед банком з повернення кредитних коштів не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.
При цьому, між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було підписано договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) №42079330-ДЗ-1/1 від 26.07.2018, яким передано в заставу власні грошові кошти за договорами банківських вкладів на суму 10000 доларів США, в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини 1 статті 1 та частини 1 статті 3 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 1 Закону України "Про заставу".
Згідно з частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (частина 3 статті 3 Закону України "Про заставу").
Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
При цьому, в правовідносинах застави майновий поручитель за договором застави вступає у правовідносини безпосередньо з кредитором (заставодержателем) але не від імені боржника, а від власного.
Однією із ознак застави є те, що вона являє собою додаткове (акцесорне) зобов'язання, що не може існувати автономно і самостійно. Воно завжди викликано наявністю іншого зобов'язання, яке потребує забезпечення свого виконання. Акцесорність застави означає, що припинення основного зобов'язання або недійсність договору, забезпеченого заставою, тягне за собою неможливість існування і застави.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним законом, що визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.
Отже, конкретний обсяг відповідальності майнового поручителя перед кредитором визначається договором застави. Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у межах вартості предмета застави. Тобто, у правовідносинах застави на майнового поручителя покладається додатковий (акцесорний) обов'язок виконати зобов'язання за боржника в межах вартості предмета застави, яка може покривати вартість основного зобов'язання як повністю, так і частково.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 26 Закону України "Про заставу" заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання. Якщо заставодавцем є третя особа, яка надала в заставу належне їй майно, то в разі невиконання забезпеченого заставою зобов'язання перед заставодержателем вона має право виконати зобов'язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави.
Подібна норма закріплена також і у статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до якої звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення.
Згідно з частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.
Як встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань, передбачених кредитним договором, позивач відступив на користь банку належне йому за договорами вкладів право вимоги на загальну суму 5109,67 доларів США, в рахунок погашення заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором, тобто зобов'язання відповідача перед банком на загальну суму 5109,67 доларів США було виконане за рахунок належних позивачеві грошових коштів, у зв'язку з чим до позивача в порядку регресу перейшли права кредитора в обсязі виконаного ним за відповідача зобов'язання.
Згідно із ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до стаття 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 5109,67 доларів США внаслідок виконання останнім взятих на себе зобов'язань за договорами застави щодо задоволення вимог банку за кредитним договором укладеним з відповідачем.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, як і доказів сплати на користь позивача заявленої до стягнення заборгованості, не надано і доказів визнання недійсними кредитного договору, договорів вкладів, застави чи цесії.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за регресною вимогою по договору застави №42079330-ДЗ-1/1 від 26.07.2018 у розмірі 209803,05 грн (еквівалент долару США до гривні на момент звернення позивача до суду з даним позовом) є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем, як директором ТОВ «Фідес Мед» без належних на то повноважень та всупереч інтересам товариства було укладено договір застави від 26.07.2018 року з подальшими змінами, що зумовило настання для відповідача негативних наслідків, оскільки спірний договір застави було укладено фізичною особою ОСОБА_1 з банком, без зазначення (визначення) того, що заставодавець підписуючи договір застави діє саме від імені ТОВ «Фідес Мед», що спростовує і доводи відповідача і в частині необхідності отримання відповідного погодження від Загальних зборів товариства на вчинення відповідного правочину.
Водночас судом враховано, що укладений договір застави від імені позивача, як фізичної особи, насамперед спрямований на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Фідес Мед», як позичальника, за кредитним договором №42079330-КПД-1 від 26.07.2018, тобто фактично позивач уклав в інтересах відповідача договір добровільної застави власного майна для забезпечення функціонування діяльності підприємства, яке, у свою чергу, отримало кредит в банку для належного здійснення господарської діяльності, який належним чином банку відповідачем не повернуто.
Відхиляє суд і доводи відповідача про те, що позивач будучи директором ТОВ «Фідес Мед» та єдиним уповноваженим керівником товариства, здійснюючи організаційно-розпорядчі функції, перерахувала кошти підприємства на власний рахунок, забрала всю наявну документацію, в тому числі печатку, чим створила загрозу господарської діяльності підприємства, оскільки вказуючи про наведені обставини відповідач не додає жодних доказів, при цьому наведені обставини не є предметом розгляду даної справи та жодним чином не спростовують обов'язок відповідача сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Не приймаються судом і доводи відповідача про необізнаність єдиного засновника ТОВ «Фідес Мед» ОСОБА_3 про діяльність товариства, оскільки наведені доводи не спростовують заявлених у даній справі вимог, а подані позивачем докази свідчать про те, що єдиний засновник товариства ОСОБА_2 працювала безпосередньо на підприємстві на посаді головного лікаря про що свідчить штатний розпис товариства, затверджений наказом №1 від 14.01.2022, та мала можливість бути достеменно обізнаною з діяльністю товариства та його фінансовим становищем, при цьому посилання на відсутність в матеріалах справи наказу №1 від 14.01.2022, як на недопустимість штатного розпису як доказу, судом відхиляються, оскільки стверджуючи про недопустимість такого доказу відповідач не спростовує факту існування такого наказу та працевлаштування ОСОБА_2 на посаді головного лікаря товариства.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Окрім того, положеннями частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4844,30 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією №5811-2806-4143-9173 від 29.09.2024.
Водночас, суд у судовому засіданні 24.01.2025 прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, та здійснював розгляд справи №910/11951/24 за вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 209803,05 грн.
За таких обставин, враховуючи, що позивач реалізував своє право на зменшення розміру позовних вимог в порядку Господарського процесуального кодексу України, і таке зменшення прийнято судом до розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» для повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченого судового збору в сумі 1697,25 грн.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сіті Трейдінг» про стягнення коштів задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Кард-Сіті Трейдінг» (попереднє найменування ТОВ «Фідес Мед») (84300, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, буд. 64; ідентифікаційний код: 42079330) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_9 ) заборгованість за регресною вимогою по договору застави №42079330-ДЗ-1/1 від 26.07.2018 у розмірі 209803 (двісті дев'ять тисяч вісімсот три) грн 05 коп. та судовий збір у розмірі 3147 (три тисячі сто сорок сім) грн 05 коп.
3. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_9 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1697 (одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн 25 коп.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2025.
СуддяТ.В. Васильченко