ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/8755/25
За позовомАкціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "РЗ Енерджи"
простягнення 1 143,21 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі також - позивач, АТ «Укртрансгаз») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗ Енерджи» (далі також - відповідач, ТОВ «РЗ Енерджи») про стягнення 971,38 грн заборгованості, пені в розмірі 28,93 грн, 3% річних в розмірі 41,70 грн та інфляційних втрат в розмірі 101,20 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8755/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2025.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.08.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЗ Енерджи» (як замовником) укладено договір № 1608000480 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (далі також - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов'язався внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.
Відповідно до розділу ІX договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2017), договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині зберігання (закачування, відбору) газу до дати, що настане раніше, а саме: 15.04.2018 або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України «Про ринок природного газу», а в частині проведення розрахунків за надані Виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.
З дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) шляхом надання доступу до потужності газосховища подальше зберігання газу замовника здійснюється виконавцем на договірних засадах на підставі Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2499.
Відповідно до п. 2.1.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 14.04.2017) замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу у сезоні зберігання 2017-2018 (період з 16 квітня 2017 року до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2018 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України «Про ринок природного газу»), у таких обсягах:
5 000 тис. куб. м - обсяг газу Замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018;
0,00 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який Замовник планує набути право власності в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018;
18,587 тис. куб. м - обсяг газу Замовника, який залишається в ПСГ з минулого сезону зберігання 2016-2017 років (період з 16 квітня 2016 року по 15 квітня 2017 року).
У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець минулого сезону зберігання 2016-2017, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні зберігання 2017-2018 років, що оформлюється сторонами відповідно до пункту 2.16 договору.
Відповідно до п. 2.16 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 14.04.2017) у випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2016-2017 (15 квітня 2017 року), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу Замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні зберігання 2017- 2018 років.
Замовник і виконавець протягом 35-днів, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу в сезоні зберігання 2016-2017 оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ.
Відповідно до п. 2.6.2 договору строк зберігання газу замовника за договором 2017-2018 визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, що настане раніше, а саме: 15.04.2018 або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України «Про ринок природного газу».
Відповідно до п. 2.17 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 14.04.2017) у випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2017-2018, у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов'язуються в місячний строк, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу в сезоні зберігання 2017-2018, скласти акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ.
Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2017-2018 років, згідно з пунктом 4.5 договору.
Відповідно до п. 4.5. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 14.04.2017) замовник зобов'язується не пізніше 35 календарних днів, починаючи з дати закінчення відбору газу в сезоні зберігання 2017-2018 сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника в поточному сезоні зберігання визначають на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсяг залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п. 2.17 Договору), за такою формулою:
Sп.з. = V x (Тзб. / 2),
де
Sп.з. - вартість послуг із закачування газу в ПСГ та його зберігання, грн.;
V - обсяг закачаного газу в ПСГ, тис. куб. м;
Тзб. - тариф на зберігання газу в ПСГ, грн. за 1000 куб. м.
Як стверджує позивач, у сезоні зберігання 2017-2018 Замовник шляхом відбору забрав майже весь обсяг природного газу, наявний на початку сезону зберігання, про що складено акт приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПСГ №68/09-17 від 31.05.2017, відповідно до якого АТ «Укртрансгаз» здійснено відбір природного газу з ПСГ, а ТОВ «РЗ ЕНЕРДЖИ» прийнято у травні 2015 року природного газу в обсязі 18,000 тис.куб.м.
Таким чином в газосховищах АТ «Укртрансгаз» на зберіганні обліковується природний газ відповідача в обсязі 0,587 тис.куб.м, що також підтверджується довідкою про залишок газу в ПСГ. Після складення останнього акту АТ «Укртрансгаз» спостерігається не активність відповідача та обсяг залишку природного газу є статичним по теперішній час.
Після закінчення строку зберігання природного газу та у зв'язку з подальшим зберіганням обсягу природного газу ТОВ «РЗ ЕНЕРДЖИ» в газосховищах АТ «Укртрансгаз», розрахунок заборгованості за послуги зберігання виконано за відповідними тарифами.
Позивач наголошував, що в силу специфіки функціонування газотранспортної системи Оператор не може самостійно припинити зберігання обсягів природного газу замовника за відсутності підстав для того та зобов'язаний зберігати майно і забезпечити схоронність такого майна (ч. 1 ст. 936, 938, ч. 1 ст. 942 ЦК України).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що замовник в порушення умов договору та положень законодавства до цього часу не забрав зі зберігання власні обсяги природного газу та не здійснив оплату вартості послуг зберігання на загальну суму 971,38 грн.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 28,93 грн, 3% річних в розмірі 41,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 101,20 грн.
Відповідач відзив на позов не подав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
У ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України зазначено, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Відповідно до ч. 1 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ до закінчення строку надання послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу згідно з договором зберігання, якщо на рахунку замовника обліковується залишок природного газу, замовник зобов'язується: замовити послугу зберігання (закачування, відбору) на наступний період, яка враховує зберігання залишків на кінець строку надання послуг (зберігання, закачування) природного газу; або передати зазначений обсяг природного газу третій особі (особам) у порядку, встановленому цим Кодексом; або відібрати весь обсяг природного газу, що зберігається в газосховищах на його рахунку зберігання.
Відповідно до ч. 2 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ, якщо замовник не здійснив заходів, передбачених пунктом 1 цієї глави, оператор газосховища протягом десяти робочих днів в односторонньому порядку складає акт про обсяг залишку природного газу в газосховищах на дату закінчення надання послуг зберігання (закачування, відбору) на підставі акта про рух природного газу на рахунку зберігання замовника за останній розрахунковий період.
Згідно з ч. 3 глави 8 розділу ІІІ Кодексу газосховищ оператор газосховища розраховує вартість зберігання залишку природного газу після закінчення строку надання послуг зберігання (закачування, відбору) як для індивідуального робочого обсягу на місяць на підставі складеного акта про обсяг залишку природного газу та виставляє рахунок власнику природного газу.
Між АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «РЗ ЕНЕРДЖИ» складено акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання № 278/05-17 від 30.04.2017, відповідно до якого на початок сезону зберігання 2017/2018 обсяг залишку природного газу становить 18,587 тис.куб.м.
У сезоні зберігання 2017-2018 замовник шляхом відбору забрав майже весь обсяг природного газу, наявний на початку сезону зберігання, про що складено акт приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПСГ № 68/09-17 від 31.05.2017, відповідно до якого АТ «Укртрансгаз» здійснено відбір природного газу з ПСГ, а ТОВ «РЗ ЕНЕРДЖИ» прийнято у травні 2015 року природного газу в обсязі 18,000 тис.куб.м.
Таким чином, в газосховищах АТ «Укртрансгаз» на зберіганні обліковується природний газ відповідача в обсязі 0,587 тис.куб.м, що також підтверджується довідкою про залишок газу в ПСГ. Після складення останнього акту АТ «Укртрансгаз» спостерігається не активність відповідача та обсяг залишку природного газу є статичним по теперішній час.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
На підставі викладених норм права, а також з урахуванням положень п. 3.4 договору, у випадку зміни тарифів нові тарифи є обов'язковими для сторін за договором з дати набрання чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують.
Таким чином після закінчення строку зберігання природного газу та у зв'язку з подальшим зберіганням обсягу природного газу ТОВ «РЗ ЕНЕРДЖИ» в газосховищах АТ «Укртрансгаз», розрахунок заборгованості за послуги зберігання виконано за діючими тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 26.06.2013 №741 «Про затвердження тарифу на послуги з зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ПАТ «Укртрансгаз», які діяли до 01.08.2018.
Отже, вартість зберігання природного газу відповідача в обсязі 0,587 тис.куб.м на один сезон зберігання газу складає 16,27 грн. Вартість послуг визначена за вказаною формулою шляхом множення 0,587 *(46,20/2)*20%ПДВ.
Загальна вартість зберігання природного газу на кінець сезону 2017-2018 - у квітні 2018, початок сезону 2018-2019 у квітні 2018, кінець сезону 2018-2019 у липні 2018 станом на 31.07.2018 становить 48,81 грн (0,587 *(46,20/2)*20%ПДВ.) + (0,587 *(46,20/2) *20%ПДВ.) +(0,587 *(46,20/2) *20%ПДВ.).
Відповідно до Кодексу газосховищ (в редакції постанов НКРЕКП від 25.05.2017 № 689 та від 27.12.2017 № 1437) послуги зберігання (закачування, відбору) - це послуги, визначені розділом IV цього Кодексу, які оператор газосховища надає замовникам згідно з умовами цього Кодексу та на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу.
З 01.08.2018 відповідно до розділу IV Кодексу газосховищ, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2495, послуга зі зберігання природного газу називається індивідуальним робочим обсягом.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу газосховищ. Індивідуальний робочий обсяг надається на гарантованій основі строком на 1 газовий місяць. При цьому така послуга доступна для будь-якого газового місяця відповідного року зберігання, наступного після місяця, в якому відбувається розподіл потужності.
Згідно з пунктами 1-2 глави 2 розділу VI Кодексу газосховищ замовник послуг зберігання (закачування, відбору) природного газу, якому було розподілено річну потужність, зобов'язаний щомісячно здійснювати 100 % попередньої оплати в розмірі вартості замовленої річної потужності на період газового місяця за п'ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде надаватись така послуга. Індивідуальні послуги строком на 1 місяць надаються на умовах 100 % попередньої оплати в розмірі вартості замовлених індивідуальних послуг на період газового місяця за п'ять банківських днів до початку газового місяця, у якому будуть надаватись такі індивідуальні послуги. Оплата вартості індивідуальної послуги робочого обсягу на місяць, яка розподіляється після строку розподілу такої послуги, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі повної вартості послуг за повний газовий місяць не пізніше банківського дня, що передує дню надання такої послуги.
Відповідно до пунктів 1-2 глави 3 розділу IV Кодексу газосховищ індивідуальний робочий обсяг надається на гарантованій основі строком на 1 газовий місяць. При цьому така послуга доступна для будь-якого газового місяця відповідного року зберігання, наступного після місяця, в якому відбувається розподіл потужності. Ця послуга передбачає надання добового робочого обсягу зберігання, мінімальний розмір якого дорівнює 1000 м-3.
Таким чином наступний розрахунок вартості послуг здійснюється виходячи не з фактичного обсягу зберігання 0,587 тис.куб.м природного газу, а з мінімально допустимого - 1,000 тис.куб.м
З 01.08.2018 розрахунок заборгованості за послуги зберігання на місяць виконано за діючими тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 21.06.2018 № 480 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «Укртрансгаз» в розмірі 0,172 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,1, встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць, які діяли до 30.06.2020.
Вартість послуги зберігання за місяць визначається за формулою:
Sм зб = Рм зб х Тзб х n х Км зб
де: Рм зб - розмір розподіленого обсягу індивідуальної послуги на місяць;
Тзб - тариф послуги зберігання за 1000 куб. м на добу;
n - кількість днів у місяці;
Км зб - коефіцієнт, встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць.
Sм зб =1,000 х 0,172 х 31 х 1,1 = 5,87 грн без ПДВ, 7,04 грн з ПДВ (приклад нарахування послуги зберігання у серпні 2018 року). Нарахування в інших місяцях проводились аналогічно, змінюючи при цьому кількість днів у місяці та застосовуючи актуальних тариф.
Таким чином, вартість наданих послуг за період з 01.08.2018 по 30.06.2020 становить 159,03 грн (1,000*(0,172*1,1 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці (30/31 *20%ПДВ.).
З 01.07.2020 - за тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1150 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «УКРТРАНСГАЗ» в розмірі 0,19 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,1 (встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць), які діяли до 31.05.2022.
Таким чином, вартість наданих послуг за період з 01.07.2020 по 30.06.2022 становить 183,12 грн (1,000*(0,19*1,1 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці (30/31 *20%ПДВ.).
З 01.07.2022 - за тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 30.06.2022 № 656 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «УКРТРАНСГАЗ» в розмірі 0,40 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,1 встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на місяць, які діяли до 31.05.2024.
Таким чином, вартість наданих послуг за період з 01.07.2022 по 31.05.2024 становить 370,15 грн (1,000*(0,40*1,1 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці (30/31 *20%ПДВ.).
З 01.06.2024 - за тарифами, встановленими Постановою НКРЕКП від 30.06.2022 № 656 «Про встановлення тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу в підземних сховищах газу АТ «УКРТРАНСГАЗ» (у редакції Постанови НКРЕКП від 30.04.2024 №834) в розмірі 0,40 грн за 1000 куб.м на добу та коефіцієнтом 1,2 встановлений Регулятором для індивідуальної послуги на добу наперед, які діють станом на дату подання позову.
Таким чином, вартість наданих послуг за період з 01.06.2024 по 31.05.2025 становить 210,27 грн (1,000*(0,40*1,2 (коефіцієнт) *кількість днів у місяці(30/31 *20%ПДВ.).
Отже вартість послуг зі зберігання природного газу наданих позивачем за договором відповідачу, за період квітень 2018 по 31.05.2025 становить 971,38 грн.
Щомісячне продовження здійснення зберігання таких обсягів природного газу із наданням відповідних послуг зумовлюється відсутністю вимоги зі сторони замовника (власника, поклажодавця) повернути йому таке майно зі зберігання (ст. 953 ЦК України), зокрема, шляхом замовлення послуги з відбору природного газу з підземного газосховища, тобто відсутністю відповідного розпорядження власника майна.
Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач з моменту закачування 0,587 тис.куб.м. природного газу в підземні газосховища на зберігання не звертався до позивача із замовленням послуги з відбору такого обсягу природного газу з підземного газосховища, у зв'язку з чим природний газ зі зберігання відповідачу не повертався та продовжує зберігатись позивачем.
Суд зазначає, що розрахунки вартості наданих позивачем послуг у спірний період відповідають вимогам, які встановлені Кодексом газосховищ, Типовим договором зберігання (закачування, відбору) природного газу та здійснені з урахуванням тарифів, які були встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з огляду на що визнаються судом обґрунтованими.
При цьому, суд зазначає, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 910/1265/17.
Однак, відповідачем не надано суду контррозрахунку позовних вимог.
Крім того, відповідно до п. 6.6 розділу VI Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу у разі замовлення індивідуальної послуги робочого обсягу на період менше місяця розрахунок вартості послуг здійснюється відповідно до даного пункту Договору як для індивідуальної послуги робочого обсягу на місяць. При цьому оплата в розмірі вартості індивідуальної послуги на місяць має бути зарахована на рахунок Оператора не пізніше закінчення банківського дня, що передує дню початку надання такої послуги.
Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 971,38 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗ Енерджи» з оплати послуг за зберігання природного газу на суму 971,38 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗ Енерджи» суми основного боргу у розмірі 971,38 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 28,93 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 7.5 розділу VІІ Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених Договором, Замовник додатково сплачує Оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗ Енерджи» пені у розмірі 28,93 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 41,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 101,20 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український нафтогазовий стандарт» 3% річних у розмірі 41,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 101,20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи задоволення позовних вимог та положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗ Енерджи" (04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 25-Б; код ЄДРПОУ 37827169) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) заборгованість у розмірі 971,38 грн, пеню в розмірі 28,93 грн, 3% річних в розмірі 41,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 101,20 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко