вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2025 р. Справа№ 910/4126/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засіданні: Романенко К.О.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.10.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича
на рішення Господарського суду міста Києва
від 31.07.2025
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
від 06.08.2025
у справі №910/4126/25 (суддя Т.П. Капцова)
за позовом Фізичної особи-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про захист ділової репутації та стягнення 1 000 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Фізична особа-підприємець Войтенко Костянтин Леонтійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», у якому просив:
- визнати недостовірною та такою, що порушує та принижує ділову репутацію позивача, інформацію щодо наявності зауважень до Робочого проекту «Встановлення комерційного вузла обліку споживання тепла системи опалення житлового будинку ОСББ «Либідь плюс» по вул. Леся Курбаса, буд. 1-Б у м. Києві» (РЕ-240702-2-ПЗ, ТМ), яка була поширена відповідачем та викладена у листі «Про встановлення вузла обліку теплової енергії» № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 та додатку до листа «Зауваження до проєкту № 8477 від 16.09.2024 р.», які були направлені до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс»;
- зобов'язати відповідача відкликати, протягом десяти календарних днів з дати набрання рішенням суду по цій справі законної сили, лист «Про встановлення вузла обліку теплової енергії» № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 з додатком до листа «Зауваження до проєкту № 8477 від 16.09.2024 р.», які були направлені до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс»;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» відмовилося прийняти виконанні позивачем роботи через поширення відповідачем неправдивої інформації щодо наявності недоліків (зауважень з боку відповідача) у Робочому проєкті «Встановлення комерційного вузла обліку споживання тепла системи опалення житлового будинку ОСББ «Либідь плюс» по вул. Леся Курбаса, буд. 1-Б у м. Києві» (редакція 2), який було розроблено позивачем. Відтак, за доводами позивача, поширенням недостовірної інформації, відповідач принизив ділову репутацію позивача та дискредитував перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» результати підприємницької діяльності позивача, ставлячи під сумнів його професіоналізм, що є підставою для відкликання відповідачем вищенаведених листа і додатку до нього, у яких була викладена недостовірна інформація, а також для стягнення моральної шкоди.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/4126/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішенням суду першої інстанції мотивовано тим, що викладена у листі «Про встановлення вузла обліку теплової енергії» № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 інформація носила виключно діловий характер, її основною метою було внесення змін до робочого проекту (редакція 2) для зручності його сприйняття, а не формування негативної думки щодо діяльності позивача, а тому ця інформація негативно не вплинула і не могла вплинути на ділову репутацію позивача.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі № 910/4126/25 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича про стягнення судових витрат у справі № 910/4126/25 відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 в позові було відмовлено повністю, то витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 96 020,50 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить:
- оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі;
- оскаржуване додаткове рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким клопотання Фізичної особи-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича про стягнення судових витрат у справі № 910/4126/25 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги в частині оскарження рішення апелянт зазначає, що поширена відповідачем недостовірна інформація, яка була викладена у листі та додатку до листа - це фактичні твердження відповідача основані на логіці та викладенні фактів, які можна перевірити, встановити або спростувати їх відповідність дійсності.
Крім того, скаржник вказує, що дії відповідача, щодо поширення недостовірної інформації про нібито наявні зауваження до робочого проєкту (редакція 2), порушують особисті немайнові права позивача та завдають шкоди особистим немайновим благам позивача.
Щодо оскарження додаткового рішення, скаржник посилається на те, що обов'язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Однак, відповідач не скористався своїм правом та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подав. Враховуючи зазначене, позивач вказує, що у разі задоволення апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та задоволення його позовних вимог, судові витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача і законних підстав для відмови у задоволені клопотання про стягнення судових витрат від 05.08.2025 у суду не буде.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Відповідач, у свою чергу, не погоджуючись із апеляційною скаргою подав відзив, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому відсутні підстави для його скасування.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2024 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Войтенком Костянтином Леонтійовичем (виконавець) було укладено договір № 240702 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався за рахунок замовника виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи за попередньо розробленим виконавцем та затвердженим замовником проектом «Технічне переоснащення системи опалення житлового будинку ОСББ «Либідь плюс» з встановленням теплолічильника опалення та установки «Реверс-Економ» по вул. Леся Курбаса, буд.1-Б у м. Києві» (далі - роботи), а замовник - прийняти результат таких робіт і сплатити вартість виконаних робіт.
Для виконання зазначених у пункті 1.1 робіт виконавець має придбати усе необхідне обладнання, устаткування та матеріали (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт, зазначених в пунктах 1.1 та 1.2, складає 486 000,00 грн без ПДВ (виконавець не є платником ПДВ).
За умовами пунктів 3.2 - 3.3 договору розрахунки за роботи, зазначені в пунктах 1.1 та 1.2 сплачуються частинами на розсуд замовника та за погодженням виконавця. Кожен платіж попередньо підтверджується актом виконаних робіт, в якому зазначається перелік та вартість таких робіт. Якщо замовник не підписує акт виконаних робіт та не надає письмової вмотивованої відмови, роботи вважаються виконаними в повному обсязі та належать оплаті.
Згідно з пунктами 4.3, 4.4 договору замовник має право здійснювати нагляд за ходом виконання робіт та якістю послуг, що надаються, дотриманням термінів їх виконання. Замовник зобов'язується протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення про результати виконаних робіт розглянути його та при відсутності зауважень, підписати акт виконаних робіт або надати вмотивовану відмову прийняти виконані роботи.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Термін дії договору - до виконання сторонами всіх зобов'язань (пункти 9.1, 9.2 договору).
На виконання умов договору позивачем було розроблено робочий проект «Технічне переоснащення системи опалення житлового будинку ОСББ «Либідь плюс» з встановленням теплолічильника опалення та установки «Реверс-Економ» по вул. Леся Курбаса, буд. 1-Б у м.Києві.» (далі - робочий проєкт (редакція 1), який складається з двох частин:
- частина перша: Технічне переоснащення теплового вводу. Встановлення обладнання «Реверс-Економ» у внутрішню систему опалення житлового будинку;
- частина друга: Встановлення комерційного вузла обліку споживання тепла системи опалення.
29 липня 2024 року ОСББ «Либідь плюс» затвердило другу частину робочого проєкту (редакція 1), про що свідчить підпис голови правління та печатка ОСББ «Либідь плюс» на другій частині робочого проєкту (редакція 1).
За доводами позивача, у період з 29.07.2024 по 05.08.2024 були проведені монтажні та налагоджувальні роботи з встановлення комерційного вузла обліку опалення у підвальному приміщенні житлового будинку по проспекту Леся Курбаса, 1-Б.
05.08.2024 між ОСББ «Либідь плюс» та позивачем було підписано акт приймання-передавання робіт із встановлення вузла комерційного обліку, відповідно до якого позивачем завершені монтажні та налагоджувальні роботи з встановлення вузла обліку опалення у підвальному приміщенні четвертого під'їзду житлового будинку по просп.Леся Курбаса, 1-Б.
23.08.2024 між ОСББ «Либідь плюс» та позивачем було складено акт виконаних робіт, відповідно до якого позивач виконав роботи за договором на суму 120 000,00 грн.
28.08.2024 ОСББ «Либідь плюс» перерахувало на рахунок позивача 120 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2056.
12.08.2024 ОСББ «Либідь плюс» звернулося до відповідача із заявою про прийняття вузла обліку тепла опалення на абонентський облік (лист № 271 від 12.08.2024), до якої було додано, зокрема, копію частини другої робочого проєкту (редакція 1).
Листом № 4/03.2/10216 від 23.08.2024 відповідач повідомив ОСББ «Либідь плюс» про те, що за результатами розгляду робочого проєкту у нього виникли зауваження і найближчим часом буде надано рекомендації щодо усунення зауважень. Зважаючи на зазначене, можливість опломбування та прийняття відповідачем на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії, який встановлено в житловому будинку за адресою: просп.Леся Курбаса, буд.1-б, буде повторно розглянуто після усунення зауважень до робочого проєкту на його встановлення.
Відповідно до листа № 1/28/21.1/4911 від 27.08.2024 відповідач не погодив робочий проєкт у зв'язку із зауваженнями, що викладені в цьому листі. Додатково, до листа було надано документ з назвою - Зауваження до проєкту № 8421 від 13.08.2024.
Позивач врахував частину зауважень відповідача та вніс відповідні коригування до другої частини робочого проєкту (редакція 1), який був викладений у новій редакції, під назвою робочий проект «Встановлення комерційного вузла обліку споживання тепла системи опалення житлового будинку ОСББ «Либідь плюс» по вул. Леся Курбаса, буд. 1-Б у м. Києві» (далі - робочий проект (редакція 2)).
10.09.2024 робочий проєкт (редакція 2) було затверджено ОСББ «Либідь плюс».
12.09.2024 ОСББ «Либідь плюс» звернулося до відповідача із заявою про прийняття вузла обліку тепла опалення на абонентський облік (лист № 276 від 12.09.2024), до якої було додано, зокрема, робочий проєкт (редакція 2).
У відповідь, листом № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 відповідач повідомив, що за результатами розгляду наданий проект після внесення змін було розглянуто повторно спочатку. Робочий проєкт (редакція 2) не погоджено у зв'язку з такими зауваженнями (не усунуто та виявлено нові зауваження після внесення коригувань):
« 1. Оформити специфікацію відповідно до ДСТУ 9243.10:2023. У розділі «Специфікація обладнання, виробів i матеріалів» частково не зазначено технічні параметри, тип, марка виробів, немає посилання на нормативні документи.
2. Зазначити матеріали на виконання монтажної вставки та відповідний нормативний документ.
3. Крани BREEZE не відповідають технічним вимогам KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», які було розроблено з урахуванням умов експлуатації ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». У конструкції кульових кранів BREEZE застосовується опірна шайба із ст.3. Згідно з технічними вимогами KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» опірна шайба крану має бути виконана з нержавіючої сталі.
4. Продукція Derkailber не проходила підконтрольну експлуатацію на тепломеханічному обладнанні KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» відповідно до протоколу науково-технічної ради KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
5. Надаємо зауваження управління технічного забезпечення обліку CП «ЕНЕРГОЗБУТ» KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (додаток).
Окрім того, у назві проекту зазначену адрес «вул. Леся Курбаса, 1-Б», що не відповідає фактичній адресі ОСББ «Лтибідь плюс» - просп. Леся Курбаса, 1-б.».
До листа № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 було додано документ з назвою - зауваження до проєкту № 8477 від 16.09.2024, у якому зазначено таке:
«До робочого проєкту «Технічне переоснащення системи опалення житлового будинку ОСББ «Либідь плюс» з встановленням теплолічильника опалення та установки «Реверс-Економ» по вул. Леся Курбаса, 1-Б у м. Києві» були надані зауваження CП «ЕНЕРГОЗБУТ» KП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» від 16.08.2024 (далі - Зауваження) (копія зауважень додається).
Зауваження п.4, п.5, п.7, п.8, п.10, п.11, п.15, п.16, n.17 - не усунуто.
4. Робочий проєкт, ПЗ арк.10: Виконати п. 7.2.34 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», які затверджено Міністерством палива та енергетики України (Наказ від 14.02.2007 №71) (із змінами). А саме: вказати чи є після ПOTE ділянки підземної тепломережі.
5. Робочий проєкт, ПЗ арк.10: Архів теплолічильника привести у відповідність до технічної документації фірми - виробника.
7. Робочий проєкт, ПЗ арк.11, п.3.4: Вказати місце встановлення шафи теплообчислювача (а саме: на стіні приміщення чи на спеціальній стійці).
8. Робочий проєкт, ПЗ арк.13, п.3.5.3: Вказати фактичний, розрахунковий температурний графік теплоносія. Вказати середньорічний температурний графік теплоносія. Обґрунтувати вибір значень норм щільності теплового потоку при фактичному температурному графіку теплоносія.
10. Робочий проєкт, Креслення арк.2, арк.3: Виконати п.8 Додаток 5 CHiП 3.05.07-85, рекомендації фірми - виробника, щодо встановлення запірної арматури після витратоміра.
11. Робочий проєкт, Креслення арк.2: На виконання п.16 Порядку №206, проектну документацію доповнити листом фірми - виробника, щодо вимог до наявності фільтра/грязьовика перед ПOTE для споживача за адресою: вул. Леся Курбаса, 1-Б. Врахувати, що ПOTE встановлюється на вводі теплових мереж не в ЦТП/ІТП, де є грязьовики. Слід зазначити, що перед ПOTE, що демонтується (Робочий проєкт, ПЗ арк.7), були передбачені грязьовики.
15. Робочий проєкт доповнити кресленням «План підвалу будинку за адресою вул. Леся Курбаса, 1-Б», де вказати приміщення, в якому буде встановлено ПOTE споживача, та вхід/вихід до цього приміщення з вулиці.
16. Робочий проєкт доповнити кресленням «План приміщення де встановлено ПOTE споживача ОСББ «Либідь плюс», на якому вказати трубопроводи теплової мережі: обладнання вузла обліку теплової енергії, яке розташовано на трубопроводах теплової мережі; місце розташування шафи з теплообчислювачем та основні відстані від (між) обладнання від/до огороджуючих конструкцій.
17. Вилучити з робочого проєкту Додаток Є (та посилання на нього), який відповідно до інформації фірми - виробника є рекламним матеріалом. Робочий проєкт доповнити для обраного ПOTE «Технічним описом. Інструкцією з експлуатації. Паспортом» (в повному обсязі, фрагмент якого (Rev.2.08) надано на арк.35-36 робочого проєкту).
Зауваження п.1, п.6, п.12, п.13, п.14 - усунуто не в повному обсязі. А саме:
1. Зазначаємо, що обладнання «Реверс-Економ» не належить до переліку обладнання вузла комерційного обліку теплової енергії i тому не повинно входити до Проєктної документації.
6. Робочий проєкт, ПЗ арк.11, п.3.3, п.3.4: Вказати, чи є в обраному приміщенні освітлення, захист від підтоплення.
12. Робочий проєкт, Креслення арк.2, арк.3 привести у відповідність до «Рекомендацій щодо організації обліку теплової енергії та гарячої води споживачів в мережах КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»», щодо встановлення контрольно - вимірювальних приладів (манометрів).
13. Робочий проєкт, Креслення арк.3: Виконати п.16.31 ДБН B.2.5-39:2008, щoдo обслуговування обладнання, яке розташовано на висоті h?1.5м від підлоги. Вилучити п.2 та п.4 Приміток.
14. Специфікація обладнання виробів i матеріалів: Вказати довжину кабелю від теплообчислювача до витратоміра/датчиків температури. Скоригувати вибір термометра (для встановлення рекомендовано обрати термометр типу технічний рідинний TTP).
При усуненні Зауваження п.9, п.14 були допущевні нові помилки:
1. ПЗ арк.9: Назву, тип, модифікацію та варіант теплолічильника привести у відповідність до «Специфікація обладнання виробів і матеріалів» та технічної документації фірми - виробника.
2. Робочий проєкт, ПЗ арк.16, п.3.6 доповнити висновком, щодо впливу встановлення BOTE на гідравлічний режим роботи системи опалення.
3. Специфікація обладнання виробів i матеріалів: Вказати технічні характеристики ремонтної вставки (а саме: тип приєднання (фланцева/різьбова) та довжину).
4. Після усунення зауважень, та надання Проєктної документації в повному обсязі, вона буде розглянута спочатку.».
У подальшому, позивачем було складено акт виконаних робіт від 20.11.2024 на суму 366 000,00 грн., від підписання якого ОСББ «Либідь плюс» відмовилося.
У листі № 285 від 23.11.2024 ОСББ «Либідь плюс» повідомило позивача про те, що воно відкликає свій підпис на затвердженні робочого проєкту (редакція 2). Відмова прийняти роботи ґрунтується на наступному:
- виконавець не погодив з КП «Київтеплоенерго» робочий проект з встановлення комерційного вузла обліку споживання тепла системи опалення будинку;
- будівельно-монтажні роботи проведені до погодження проекту з порушеннями, що вимагається до обладнання ВОТЕ;
- система опалення будинку після технічного переоснащення не введена в експлуатацію, не пройшла випробування після початку опалювального сезону, пусконалагоджувальні роботи не проводились;
- виконавець не реагує на зауваження до згаданого проекту і не проводить у відповідність запропоновані КП «Київтеплоенерго» технічні рішення з монтажу обладнання ВОТЕ;
- в акті виконаних робіт або додатку до нього не визначені фактичні затрати (ціни) на обладнання та роботи у відповідності до специфікацій, що зазначені у проектах.
Зважаючи на те, що співвласники будинку очікують на конкретні результати від виконання договору, ОСББ «Либідь плюс» просило позивача негайно вирішити усі питання, пов'язані з прийняттям комерційного вузла обліку на абонентський облік, провести пусконалагоджувальні роботи та ввести систему опалення в експлуатацію після технічного переоснащення.
Листом № 290 від 20.01.2025 ОСББ «Либідь плюс» запропонувало позивачу усунути основні зауваження до робочого проекту і погодити його з КП «Київтеплоенерго», після чого ОСББ «Либідь плюс» буде звертатися до теплопостачальної та метрологічної організацій із заявами про допуск до експлуатації вузла обліку і прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік.
Відповідно до листа ОСББ «Либідь плюс» № 293 від 22.03.2025 у зв'язку з відмовою КП «Київтеплоенерго» прийняти до початку опалювального сезону 2024 - 2025 років на абонентський облік вузол обліку споживання тепла опалення житлового будинку по вул.Леся Курбаса, 1-Б, який був змонтований, налагоджений та введений у постійну експлуатацію за розробленим позивачем проектом, ОСББ «Либідь плюс» було вимушено повторно замовити розроблення проекту у іншої проектної організації. Новий проект, після його розроблення, був погоджений в ОСББ «Либідь плюс» та розглянутий без зауважень в КП «Київтеплоенерго». Вузол комерційного обліку споживання тепла опалення житлового будинку був прийнятий оператором зовнішніх теплових мереж на абонентський облік. Також ОСББ «Либідь плюс» повідомило про готовність оплатити вартість теплолічильника та роботи з його встановлення після надання відповідних фінансових документів. У зв'язку з вищевикладеним ОСББ «Либідь плюс» просило позивача ввести у дослідну експлуатацію установку «Реверс-Економ» згідно з договором.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що ОСББ «Либідь плюс» відмовилося прийняти виконанні позивачем роботи через поширення відповідачем неправдивої інформації щодо наявності недоліків (зауважень з боку відповідача) у робочому проєкті (редакція 2), за вказаних обставин позивач вважає, що відповідач принизив його ділову репутацію та дискредитував перед ОСББ «Либідь плюс» результати його підприємницької діяльності, а відтак просить:
- визнати недостовірною та такою, що порушує та принижує ділову репутацію позивача, інформацію щодо наявності зауважень до робочого проекту (редакція 2), яка була поширена відповідачем та викладена у листі № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 та додатку до нього, які були направлені до ОСББ «Либідь плюс»;
- зобов'язати відповідача відкликати, протягом десяти календарних днів з дати набрання рішенням суду по цій справі законної сили, зазначений лист з додатком до нього;
- стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з таких підстав.
У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).
За змістом частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та інш.), пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).
Ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
У статті 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію»).
За змістом статті 277 ЦК України позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
За змістом частини 1 статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вище встановлено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» за власні кошти встановило в підвальному приміщенні свого житлового будинку вузол комерційного обліку теплової енергії. Роботи з монтажу та налагодження вузла комерційного обліку були виконані позивачем на підставі договору.
З метою постановки вузла комерційного обліку на абонентський облік Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» звернулося до відповідача з листом № 271 від 12.08.2024.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил.
Вузли комерційного обліку приймаються оператором зовнішніх інженерних мереж на обслуговування протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором звернення від власника (співвласників) (частина 10 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 № 206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.08.2018 за № 990/32442, затверджено порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку (далі - Порядок № 206), який визначає процедуру оснащення будівель вузлами комерційного обліку оператором зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі, узгодження умов такого оснащення та вимоги до місць встановлення.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 206 власник (співвласники) будівлі може(уть) самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку, про що письмово повідомляє(ють) оператора зовнішніх інженерних мереж. У разі повідомлення власником (співвласниками) будівлі оператора зовнішніх інженерних мереж про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку оператор зовнішніх інженерних мереж не перешкоджає власнику (співвласникам) будівлі в оснащенні її вузлом комерційного обліку.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 206 Оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Пунктом 13 Порядку № 206 передбачено, що вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання. Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності. Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 цього Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії - в приміщенні індивідуального теплового пункту.
У пункті 14 Порядку № 206 викладено вимоги до приміщення, у якому встановлюється вузол комерційного обліку, а саме: наявність освітлення в приміщенні; захищеність від несанкціонованого доступу; відповідність державним санітарним нормам (зокрема, відсутність комах, залишків тварин, витоків каналізаційних стоків, сторонніх предметів, які захаращують приміщення, сміття); захищеність від підтоплення; для лінії електроживлення приміщення - наявність окремого автоматичного вимикача.
Приміщення, в якому встановлюється вузол комерційного обліку, обстежується представниками оператора зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі або їх уповноваженими представниками, виконавцем комунальної послуги (якщо виконавець комунальної послуги не є оператором зовнішніх інженерних мереж). За підсумками обстеження складається протокол узгодження місця встановлення вузла комерційного обліку у довільній формі (пункт 15 Порядку № 206).
Виходячи зі змісту наведених норм Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Порядку № 206 оснащення будівель вузлами комерційного обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил. Обладнання та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов і погодження з операторами зовнішніх інженерних мереж.
Отже, щоб встановити вузол комерційного обліку потрібен відповідний проект, складений згідно з вимогами державних будівельних норм і правил. Однак, при цьому не потрібно отримувати технічні умови, дозволи чи погодження.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 904/5276/20.
Як вбачається з матеріалів справи, робочий проєкт щодо технічного переоснащення системи опалення житлового будинку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» за адресою: просп.Леся Курбаса, буд.1-Б, м. Києві, було розроблено позивачем.
За встановленими обставинами справи робочий проєкт (редакція 1) було додано до заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» № 271 від 12.08.2024 про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік та не погоджено відповідачем через наявність до нього зауважень, що були викладені у листі № 1/28/21.1/4911 від 27.08.2024.
Позивач врахував частину зауважень відповідача та вніс відповідні коригування до другої частини робочого проєкту (редакція 1), який був викладений у новій редакції, під назвою Робочий проект «Встановлення комерційного вузла обліку споживання тепла системи опалення житлового будинку ОСББ «Либідь плюс» по вул. Леся Курбаса, буд. 1-Б у м. Києві» (далі - робочий проект (редакція 2)).
12.09.2024 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» звернулося до відповідача із заявою про прийняття вузла обліку тепла опалення на абонентський облік (лист № 276 від 12.09.2024), до якої було додано, зокрема, робочий проєкт (редакція 2).
У відповідь, листом № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 відповідач повідомив, що за результатами розгляду наданий проект після внесення змін було розглянуто повторно спочатку. Робочий проєкт (редакція 2) не погоджено у зв'язку із зауваженнями, що викладені у цьому листі і додатку до нього, зміст яких і є предметом спору у цій справі.
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», абонентський облік вузла обліку (далі - абонентський облік) - процедура реєстрації та періодичний огляд вузлів обліку для використання показань вузлів обліку з метою комерційного або розподільного обліку.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 № 270, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.11.2018 за № 1304/32756 затверджено Порядок прийняття приладу обліку на абонентський облік (далі - Порядок № 270), який встановлює процедуру прийняття на абонентський облік вузлів комерційного обліку та вузлів розподільного обліку теплової енергії та водопостачання.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 270 вузол комерційного обліку, встановлений у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж, приймається на абонентський облік оператором зовнішніх інженерних мереж, а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги,- оператором зовнішніх інженерних мереж та виконавцем відповідної комунальної послуги протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором зовнішніх інженерних мереж або виконавцем відповідної комунальної послуги (у разі якщо виконавець не є оператором зовнішніх інженерних мереж) звернення від власника (співвласників) будівлі.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 270 у разі встановлення вузла комерційного обліку власником (співвласниками) будівлі такий власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник подає виконавцю відповідної комунальної послуги письмову заяву про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік у довільній формі, у якій зазначаються: найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка є власником (представником співвласників) будівлі; поштова адреса заявника (власника або представника власника (співвласників) будівлі); спосіб отримання повідомлення та адреса, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним та відповідний засіб зв'язку з ним (адреса електронної пошти тощо); місцезнаходження будівлі, у якій встановлено вузол комерційного обліку; перелік документів, що додаються до заяви: копія документа, що підтверджує право власності на будівлю (крім багатоквартирних будинків); копія проектної документації на встановлення вузла обліку; копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки; копія супровідної документації до засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла обліку; копія акта приймання-передавання робіт із встановлення вузла комерційного обліку. Заяву підписує власник або представник власника (співвласників) будівлі. Представник власника (співвласників) будівлі додає до заяви документ, що підтверджує його повноваження.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 270 визначено, якщо виконавець комунальної послуги, якому власники (співвласники) будівлі подали заяву про прийняття вузла обліку на абонентський облік, є оператором відповідних зовнішніх інженерних мереж, він протягом 5 календарних днів з дня отримання такої заяви призначає дату і час огляду й опломбування вузла обліку та повідомляє про них власникам (співвласникам) будівлі або їхньому представнику.
Огляд і опломбування вузла комерційного обліку проводить представник оператора зовнішніх інженерних мереж у присутності власників (співвласників) будівлі або їхнього представника, а також представника виконавця відповідної комунальної послуги (у разі якщо оператор не є таким виконавцем для споживачів у відповідній будівлі) (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 270).
Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 270 під час огляду вузла комерційного обліку перевіряються наявність проектної документації, а також: відповідність даних засобу вимірювальної техніки зазначеним у супровідній документації; копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки (для засобів вимірювальної техніки, що встановлюються вперше); відповідність параметрів витрати за приладом обліку витраті згідно із тепловим навантаженням; наявність повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки або запису з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів або свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, що входять до вузла розподільного обліку (для засобів вимірювальної техніки, що були у використанні); строк дії повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла комерційного обліку.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 270 представник оператора зовнішніх інженерних мереж виконує опломбування вузла комерційного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури) та складає акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік відповідно до додатка 1 до цього Порядку.
У разі порушень вимог частини першої статті 3 Закону під час встановлення вузла комерційного обліку представник оператора зовнішніх інженерних мереж складає акт, у якому зазначає виявлені порушення. Акт складається представником оператора зовнішніх інженерних мереж у двох примірниках (а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги для споживачів у відповідній будівлі,- у трьох) і підписується ним та присутніми представниками виконавця відповідної комунальної послуги, власником (співвласниками) будівлі або його (їх) представником. Представник виконавця відповідної комунальної послуги, власник (співвласники) будівлі або його (їх) представники можуть додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті. Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається в оператора зовнішніх інженерних мереж, інші примірники надаються присутнім представникам виконавця відповідної комунальної послуги, власнику (співвласникам) будівлі або його (їх) представнику, а в разі відсутності представника під час огляду й опломбування вузла комерційного обліку - надсилаються їм засобами поштового зв'язку (пункт 8 розділу ІІ Порядку № 270).
Враховуючи наведене можна дійти висновку, що як Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і Порядок № 206, так і Порядок № 270 не вимагають від власників будинків (будівель) погодження з операторами зовнішніх інженерних мереж оснащення будинків (будівель) вузлами комерційного обліку та проектної документації ані на стадії встановлення вузла комерційного обліку, ані на стадії його прийняття на абонентський облік.
Відповідач вказаного не заперечує, але водночас наголошує, що робочий проект підлягає саме «розгляду» і у процесі такого «розгляду» були висунуті зауваження до робочого проєкту (редакція 2), викладені у формі оспорюваних листа і додатку.
Втім, означені доводи відповідача є безпідставними, оскільки безвідносно назви процедури оцінки відповідності робочого проєкта будівельним нормам і правилам (погодження, розгляд тощо) оператори зовнішніх інженерних мереж правами щодо здійснення такої оцінки не наділені.
При цьому, слід врахувати, що підпунктом 7.2.31 пункту 7.2 розділу 7 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 197/13464, передбачено, що допуск до експлуатації вузла обліку теплової енергії у споживача здійснюється представником енергопостачальної організації в присутності представників споживача та метрологічного центру ЦОВМ, про що складається відповідний акт. Для допуску вузла обліку теплової енергії до експлуатації представник споживача повинен подати, зокрема, проект на вузол обліку, погоджений з енергопостачальною організацією та метрологічним центром ЦОВМ.
Водночас, із набранням чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та прийнятими на його виконання Порядку №206 та Порядку №270 змінився порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та прийняття приладів обліку на абонентський облік, у зв'язку з чим положення вищенаведених Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж втратили актуальність попри збереження чинності, тому не застосовуються судом відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 8 Розділу ІІ Порядку № 270 у разі порушень вимог частини 1 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» під час встановлення вузла комерційного обліку представник оператора зовнішніх інженерних мереж складає акт, у якому зазначає виявлені порушення.
Тобто, оператор зовнішніх інженерних мереж може відмовити у прийнятті вузла комерційного обліку на абонентський облік за умови відсутності у власника проектної документації або оснащення будівлі вузлом комерційного обліку без дотриманням будівельних норм і правил.
Однак, виходячи з обставин цієї справи, відповідач не довів, що позивач обладнав будівлю засобом вимірювальної техніки з порушенням вимог частини 1 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також вимог Порядку № 206.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що відмова оператора зовнішніх інженерних мереж вчинити дії з опломбування та взяття приладу вимірювального засобу на абонентський облік порушує права власника (співвласників) будинку на здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію згідно з показами такого засобу (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 904/5276/20).
Водночас предметом спору у цій справі є не правомірність такої відмови відповідача, а розповсюдження, на думку позивача, недостовірної інформації про наявність недоліків у розробленій позивачем проектній документації, яка викладена відповідачем у адресованому Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» листі при розгляді заяви останнього про взяття вузла комерційного обліку на комерційний облік.
У статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина 2).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).
При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, має бути визначено характер такої інформації та з'ясовано, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/19082/16).
У пункті 19 постанови Пленуму зазначено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20).
При цьому, доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема, недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17, від 17.07.2019 у справі № 757/49189/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18 та від 06.11.2019 у справі № 165/2559/15-ц, від 14.11.2023 у справі № 910/8562/22.
За загальним правилом, відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Зокрема, Верховний Суд виснував, що для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірність цієї інформації (постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 758/13555/21).
При цьому, у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 викладено висновок щодо застосування положень статті 277 Цивільного кодексу України у контексті можливості поширення недостовірної інформації, яка була викладена посадовою особою у службовому документі. Так, Верховний Суд зазначив, що службовий лист, складений «посадовою особою при виконанні власних повноважень та функціональних обов'язків», жодним чином не впливає на юридичну кваліфікацію відповідних дій як поширення інформації. Для кваліфікації дій посадової особи як «поширення інформації» необхідно встановити:
(1) чи був службовий документ, що містить інформацію, направлений за межі організації (юридичної особи), де працює відповідна посадова особа (тобто перевірити, чи не є цей документ внутрішнім документом організації, що виключає його поширення);
(2) чи не регулюються відносини з виготовлення та направлення цього службового документу спеціальним законодавством, що виключає застосування норм Цивільного кодексу України (податковим, митним, кримінально-процесуальним тощо).
Обставини справи свідчать про те, що лист № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 разом з додатком до нього не є внутрішніми документами відповідача та були направлені Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» за результатами розгляду звернення останнього. При цьому, як встановлено вище, повноваженнями щодо оцінки технічної документації, що є предметом листування, відповідач не наділений.
Верховний Суд у постанові від 16.01.2025 у справі № 910/19726/23 зазначив, що висновок, викладений у пункті 6.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, згідно з яким, поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі, є загальним та не означає, що будь-яка інформація, викладена у листах, адресованих іншим особам, може вважатися поширеною та недостовірною.
Водночас, викладені до робочого проекту (редакція 2) зауваження відповідача, що наведені безпосередньо у листі № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 та додатку до листа «Зауваження до проєкту № 8477 від 16.09.2024 р.», за обґрунтованими висновками суду першої інстанції за своїм характером є оціночними судженнями, з огляду на таке.
За приписами нормативно-правових актів, що регулюють засади забезпечення комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, після прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік такий вузол є прийнятим оператором зовнішніх інженерних мереж і виконавцем відповідної комунальної послуги, у зв'язку з чим останні набувають права і обов'язки щодо проведення їх обслуговування та/або заміни, перевірки схоронності вузлів обліку, а також для зняття показань їх засобів вимірювальної техніки.
Однак, зміст заперечень відповідача щодо коригування форми і змісту специфікації, зазначення певної інформації у робочому проєкті чи виконання креслень зводився до того, щоб у майбутньому полегшити для працівників відповідача процедуру абонентського обліку вузла комерційного обліку, змонтованого позивачем у будівлі за адресою: просп.Леся Курбаса, буд.1-Б, м.Києві. Також, з огляду на досвід експлуатації відповідачем було висунуто зауваження щодо використання продукції певних марок.
Отже, викладені зауваження є оціночним судженнями посадових осіб відповідача та результатом критичної оцінки певних подій та фактів, оскільки не містять фактичних даних про наявність порушень під час встановлення вузла комерційного обліку чи неможливість його використання.
Заперечення позивача проти таких зауважень є його оцінкою та результатом власного тлумачення і розуміння будівельних норм і правил, надавши які позивач фактично скористатися наданим йому законодавством правом на відповідь. Суд вважає, що у даному випадку має місце суб'єктивне сприйняття позивачем відповідної інформації як неповної (перекрученої) та негативної для нього, яка у загальному розумінні такою не є, що виключає можливість спростування цієї інформації як недостовірної.
Вирішуючи питання про те, чи вплинула інформація, яка містилася в листі № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 та додатку до нього, на ділову репутацію позивача, слід зазначити таке.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання. Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред'явлення позову у особи виникає після порушення її права. Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.
При вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів того, що відомості, з приводу яких виник спір, є інформацією, яка є негативною та такою, що принижує репутацію позивача.
При цьому слід зауважити, що направлення листа № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 відбулось у межах правовідносин щодо взяття вузла комерційного обліку на абонентський облік, що виникли між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» та відповідачем. Позивач не є учасником цих правовідносин, а лише розробив робочий проект (редакція 2) та виконав роботи щодо встановлення вузла комерційного обліку згідно з умовами договору.
Викладена у вказаному листі інформація, за обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, носила виключно діловий характер, її основною метою було внесення змін до робочого проекту (редакція 2) для зручності його сприйняття, а не формування негативної думки щодо діяльності позивача, а тому ця інформація негативно не вплинула і не могла вплинути на ділову репутацію позивача.
У випадку незгоди із зауваженнями відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» мало право звернутися до суду з вимогами зобов'язати відповідача опломбувати та прийняти на абонентський облік вузол комерційного обліку теплової енергії.
Проте, внаслідок направлення відповідачем листа № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» відмовилося прийняти виконанні позивачем роботи за договором, посилаючись на непогодження відповідачем робочого проекту (редакція 2).
Отже, правовідносини між позивачем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Либідь плюс» щодо порядку виконання робіт, їх прийняття і оплати замовником врегульовані договором. Відтак, якщо позивач вважає, що недоліки в його роботі відсутні й висунуті відповідачем зауваження до робочого проекту (редакція 2) не перешкоджали прийняттю змонтованого позивачем вузла комерційного обліку на абонентський облік, він має право вимагати оплати виконаної роботи за договором.
Також, як досліджено судом, після направлення листа № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 позивачем були виконані аналогічні роботи в іншому будинку, отже внаслідок викладеної у листі інформації не відбулося зниження ділової активності позивача у відповідній сфері його діяльності, що свідчить про недоведеність негативного впливу інформації, яка містилася у вищенаведеному листі, на його ділову репутацію.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача не були порушені (його ділова репутація не постраждала) внаслідок поширення інформації, викладеної у листі № 1/28/21.1/5614 від 30.09.2024 та додатку до нього.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича про стягнення судових витрат у справі № 910/4126/25 відмовлено. Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 96 020,50 грн покладено на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2025 від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 96 020,50 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 49742,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правничої допомоги № 134592 від 03.09.2025, укладеного між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Наказ», замовлень № NR/723511 від 25.09.2024, № NR/724193 від 03.01.2025, № NR/724531 від 19.02.2025, № 725440 від 26.03.2025, № 725647 від 10.04.2025, № 725956 від 28.04.2025, № 726097 від 07.05.2025, № 726049 від 05.05.2025, № 726316 від 19.05.2025, № 726442 від 26.05.2025, № 726622 від 02.06.2025, № 726865 від 16.06.2025, № 727705 від 24.07.2025, № 727897 від 04.08.2025, актів здачі-приймання послуг від 02.10.2024, від 19.02.2025, від 02.04.2025, від 02.04.2025, від 25.04.2025, від 30.04.2025, від 10.05.2025, від 12.05.2025, від 26.05.2025, від 02.06.2025, від 09.06.2025, від 23.06.2025, від 31.07.2025, від 05.08.2025, рахунків на оплату № NR/723511 від 25.09.2024 на суму 13 300,00 грн, № NR/724193 від 03.01.2025 на суму 3 800,00 грн, № NR/724531 від 19.02.2025 на суму 13 300,00 грн, № 725440 від 26.03.2025 на суму 2 147,00 грн, № 725647 від 10.04.2025 на суму 4 419,00 грн, № 725956 від 28.04.2025 на суму 7 401,50 грн, № 726097 від 07.05.2025 на суму 4 419,00 грн, № 726049 від 05.05.2025 на суму 6 441,00 грн, № 726316 від 19.05.2025 на суму 6 441,00 грн, № 726442 від 26.05.2025 на суму 6 441,00 грн, № 726622 від 02.06.2025 на суму 12 882,00 грн, № 726865 від 16.06.2025 на суму 6 441,00 грн, № 727705 від 24.07.2025 на суму 6 441,00 грн, № 727897 від 04.08.2025 на суму 2 147,00 грн та платіжних інструкцій № 204 від 25.09.2024 на суму 13 300,00 грн, № AP8K-2XTE-T842-1PCK від 04.01.2025 на суму 3 800,00 грн, № 289 від 19.02.2025 на суму 13 300,00 грн, № 308 від 28.03.2025 на суму 2 147,00 грн, № 315 від 10.04.2025 на суму 4 419,00 грн, № 321 від 28.04.2025 на суму 7 401,50 грн, № 330 від 07.05.2025 на суму 4 419,00 грн, № 323 від 05.05.2025 на суму 6 441,00 грн, № 332 від 19.05.2025 на суму 6 441,00 грн, № 336 від 27.05.2025 на суму 6 441,00 грн, № 340 від 04.06.2025 на суму 12 882,00 грн, № 348 від 18.06.2025 на суму 6 441,00 грн, № 361 від 24.07.2025 на суму 6 441,00 грн, № 362 від 05.08.2025 на суму 2 147,00 грн.
Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/4126/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 96 020,50 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі № 910/4126/25 обґрунтовані, відповідають обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для їх скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Фізичну особу-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войтенка Костянтина Леонтійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025у справі № 910/4126/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025у справі № 910/4126/25 залишити без змін.
Матеріали справи №910/4126/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 03.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко