вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№ 910/1762/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.10.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.05.2025 (повний текст рішення складено 25.06.2025)
у справі №910/1762/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк
«Південний»
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-сервіс»
про визнання недійсним і скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Південний» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №517-р від 19.12.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-сервіс».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/1762/25 у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що при розгляді справи №130-26.13/182-21 Комітетом повністю з'ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Комітету у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права., отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимови тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, допущено невідповідність висновків, викладених в рішенні дійсним обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції: - неправильно розтлумачено норми ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; позивач належними та допустимими доказами у справі довів, а відповідач навіть не намагався спростувати реєстрацію поштового відправлення оператором поштового зв'язку; судом першої інстанції не враховано висновків Верховного суду у справах про надмірний тривалості розгляду справ АМКУ (№№ 916/5677/23, 910/19008/21 та 910/23000/17); висновки суду про обґрунтованість розміру штрафу, не відповідають реальним обставинам справи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 14.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується реєстрами поштових відправлень.
В матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції від 13.08.2025, 25.08.2025 та 30.09.2025, які надсилалась Товариству з обмеженою відповідальністю «Текс-сервіс», причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання».
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №910/1762/25 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, під час розгляду Антимонопольним комітетом України справи №130-25/15-21-УД про узгоджені дії у вигляді зменшення розміру внутрішньодержавних міжбанківських комісій, які визначаються платіжною організацією платіжної системи щодо відповідних споживчих платіжних облікових реквізитів, які сплачуються еквайром на користь емітента в Україні, що мали бути реалізовані у формі Меморандуму про сприяння конкурентному платіжному ринку в Україні, укладеному між компанією «Mastercard Europe S.A.» (м. Ватерлоо, Бельгія), компанією «Visa International Service Association» (м. Фостер-Сіті, Каліфорнія, США) і Національним банком України, Голова Комітету - державний уповноважений направив Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний» вимогу від 19.07.2021 №130-25/01-10795 про надання інформації.
Проте, інформацію на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у встановлений ним строк Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Південний» Комітету не надано.
У зв'язку із цим, розпорядженням Голови Комітету - державного уповноваженого від 18.11.2021 №01/325-р розпочато розгляд справи №130-26.13/182-21 за ознаками вчинення Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у встановлений ним строк.
Листом Комітету від 19.11.2021 №130-26.13/01-16561 надіслано Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний» копію розпорядження про початок розгляду зазначеної вище справи, яке отримано Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» 26.11.2021 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Листом Комітету від 30.08.2022 №130-26.13/01-3584 Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний» направлено подання про попередні висновки у справі від 30.08.2022 №130-26.13/182-21/167-спр (далі - подання про попередні висновки 1).
В свою чергу, листом від 14.09.2022 №14-001-21416-2022 (зареєстрований у Комітеті 19.09.2022 за №11-01/7014) Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» надало зауваження до подання про попередні висновки 1.
Крім того, листом Комітету від 26.12.2023 №130-26.13/03-13460е Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний» направлено подання про попередні висновки у справі від 22.12.2023 №130-26.13/182-21/389-спр (далі - подання про попередні висновки 2).
Також, листом Комітету від 06.11.2024 №130-26.13/03-10742е Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний» направлено подання про попередні висновки у справі від 06.11.2024 № 130-26.13/182-21/410-спр (далі - подання про попередні висновки 3).
Листом від 22.11.2024 №14/001/34826/2024 (вх. Комітету №11-01/14782 від 26.11.2024) Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» надало свої зауваження на подання про попередні висновки 3.
19.12.2024 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №517-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №130-26.13/182-21, яким визнано, що Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у встановлений ним строк (п. 1 резолютивної частини рішення).
Накладено на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний» штраф у розмірі 3 000 000, 00 грн за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення (п. 2 резолютивної частини рішення).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене за неповного з'ясування обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки 26.07.2021 Банком було отримано вимогу Комітету №130-25/01-10795 від 19.07.2021 про надання інформації щодо ринку послуг карткових платіжних систем та 28.07.2021 підготовлено та відправлено відповідь на вказану вимогу. Також, позивач зазначає, що розслідування, в порушення ч. 1 статті 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» проводилось більше 3-х років, що свідчить про винесення оскаржуваного Рішення з порушенням строків розгляду справи та прав позивача.
Крім того, позивач зазначає, що розмір штрафу, який має сплатити Банк не відповідає ступеню тяжкості правопорушення, передбаченого ч. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписами статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Статтею 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.
Як визначено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначено у п. 1 розділу ІІI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р) (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок розгляду заяв і справ), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 4 розділу VІІI Порядку розгляду заяв і справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності). Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків.
Відповідно до пунктів 13-15 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Голова Антимонопольного комітету України, зокрема очолює Антимонопольний комітет України та спрямовує його діяльність, головує на засіданнях Антимонопольного комітету України; представляє Антимонопольний комітет України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктами господарювання, громадянами та об'єднаннями суб'єктів господарювання чи громадян та підписує від імені Антимонопольного комітету України міжвідомчі нормативно-правові акти. Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.
Статтею 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.
Пунктом 6 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В абз. 4-5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Як вбачається з відомостей щодо позивача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» зареєстровано 19.10.2006, основним видом діяльності товариства за класифікацією видів економічної діяльності є інші види грошового посередництва (код КВЕД 64.19).
Отже, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» здійснює господарську діяльність та є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у Комітеті розглядалася справа №130-25/15-21-УД про узгоджені дії у вигляді зменшення розміру внутрішньодержавних міжбанківських комісій, які визначаються платіжною організацією платіжної системи щодо відповідних споживчих платіжних облікових реквізитів, які сплачуються еквайром на користь емітента в Україні, що мали бути реалізовані у формі Меморандуму про сприяння конкурентному платіжному ринку в Україні, укладеному між компанією «Mastercard Europe S.A.» (м. Ватерлоо, Бельгія), компанією «Visa International Service Association» (м. Фостер-Сіті, Каліфорнія, США) і Національним банком України.
У зв'язку з розглядом вказаної вище справи, на адресу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» було надіслано вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 №130-25/01-10795 (далі - вимога), в якій вимагалося протягом 15-денного строку з дня її отримання надіслати до Комітету визначену інформацію.
Одночасно у вимозі повідомлялось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання Комітету інформації у встановлені органами Комітету строки, подання Комітету інформації в неповному обсязі у встановлені органами Комітету строки або подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону. Отже, позивача було проінформовано про правові наслідки неподання Комітету інформації у встановлені органами Комітету строки, подання Комітету недостовірної інформації або подання Комітету інформації в неповному обсязі у встановлені органами Комітету строки.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0303514025161 вимогу Комітету отримано Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» 23.07.2021.
Останній день строку надання інформації на вимогу припадав на 07.08.2021 (субота), тобто останнім днем строку надання інформації на вимогу є 09.08.2021 (понеділок, перший наступний робочий день).
Однак, у встановлений у вимозі строк, інформація від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до Комітету не надійшла, при цьому останній не звертався до Комітету з клопотанням про продовження строку надання інформації на вимогу.
У зв'язку з тим, що Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» не надало Комітету інформації на вимогу у встановлений органом Комітету строк, розпорядженням Голови Комітету - державним уповноваженим 18.11.2021 розпочато розгляд справи №130-26.13/182-21 за ознаками вчинення останнім порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у встановлений ним строк.
Листом від 19.11.2021 №130-26.13/01-16561 Комітет надіслав Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Південний» копію розпорядження про початок розгляду справи та запропонував надати пояснення щодо причин неподання інформації на вимогу у встановлений державним уповноваженим строк.
Листом від 06.12.2021 №14-001-49925-2021 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» повідомило, що вимогу отримало 26.07.2021. Запитувана інформація на вимогу була підготовлена 28.07.2021 та в цей же день передана листом для відправлення кур'єрською службою доставки. У зв'язку з тим, що відповідь не містила інформації, що містить банківську таємницю, а відображала позицію банку до питань взаємодії з міжнародними платіжними системами, відповідь банку була оформлена простим відправленням без послуги замовлення зворотного повідомлення.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.
Однак, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» листом від 06.12.2021 №14-001-49925-2021 не надало належних доказів на підтвердження того, що відповідь останнього на вимогу дійсно була відправлена на адресу Комітету 28.07.2021.
Враховуючи зазначене, відповідно до пункту 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 №169-р) (зі змінами) (далі - правила розгляду справ про порушення), Комітетом складено та направлено до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» подання про попередні висновки 1, у якому дії останнього у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу у встановлений державним уповноваженим Комітету строк були кваліфіковані як порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У відповідь на вказане подання про попередні висновки 1, позивач в антимонопольній справі у листі від 14.09.2022 № 14-001-21416-2022 (зареєстрованому в Комітеті 19.09.2022 за № 11-01/7014) надав заперечення, у яких посилався на таке:
- Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» надало відповідь на вимогу листом від 28.07.2021 №16-001-32487-2021. Відправку вказаного листа було здійснено через Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКС СЕРВІС» (кур'єрська служба доставки) без послуги замовлення зворотного повідомлення (накладна №8495183 від 28.07.2021, яка міститься в матеріалах справи);
- Згідно із Законом України «Про поштовий зв'язок»: об'єктами поштового зв'язку є поштамти, центри обробки та перевезення пошти, зональні вузли, вузли поштового зв'язку, відділення поштового зв'язку та інші підрозділи, задіяні у єдиному виробничо-технологічному процесі з надання послуг поштового зв'язку; послуги поштового зв'язку - це продукт діяльності оператора поштового зв'язку (суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку) з приймання, обробки, перевезення та доставки поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів; тобто об'єкти поштового зв'язку використовуються в процесі надання послуг поштового зв'язку (в тому числі відповідними кур'єрськими службами доставки); в той же час відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє лист (відправлення), та адресатом перебувають поза контролем відправника, тобто відправник не знає і не може знати хто саме і за яких обставин отримає поштове відправлення і чи отримає взагалі, у зв'язку із чим відправник не може відповідати за доставку кореспонденції.
- Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» стверджує, що добросовісно виконало покладені на нього Комітетом зобов'язання, надало вичерпну відповідь на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у встановлений ним строк листом від 28.07.2021 №16-001-32487-2021.
Комітет зазначає, що враховуючи заперечення Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», для з'ясування усіх обставин справи та об'єктивного дослідження дотримання останнім вимог законодавства про захист економічної конкуренції, Комітетом були надіслані вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС СЕРВІС» від 27.09.2022 №130-26.13/01-4243, від 08.02.2023 №130-26.13/01-806 та від 23.03.2023 №130-/01-5247е.
Також Комітетом надіслано вимогу (листом від 22.12.2022 №130-26.13/01-6064) адміністратору сайту ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» Хоречко Людмилі Володимирівні про надання інформації щодо опису процедури реєстрації вхідної кореспонденції в базі даних (системи відслідковування) ТОВ «ТЕКС СЕРВІС».
Листами від 05.10.2022 №100522/01, від 26.12.2022 б/н, від 23.02.2023 №022323/01 та від 12.04.2023 №041223/01 були надані відповіді на вказані вимоги. Зокрема, надано таку інформацію:
- відправлення за накладною №8495183 зареєстровано у звітній системі 28.07.2021, проте відсутній звіт щодо доставки відправлення за вказаною накладною в архіві за червень 2021 року;
- крім реєстрації, більше ніяких рухів відправлення за накладною №8495183 не здійснювалось;
- ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» було проведено службове розслідування відповідно до наказу від 12.09.2022 №120922/1. Відповідно до протоколу засідання комісії зі службового розслідування та виявлення причин відсутності звіту щодо доставки відправлення від 14.09.2022, 29.07.2021 кур'єр отримав поштове відправлення за накладною №8495183 від 28.07.2021 та виїхав на доставку (за адресою: вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ), в подальшому кур'єр виявив втрату відправлення. Отже, кур'єр допустив втрату вказаного відправлення внаслідок службової недбалості.
Таким чином, за інформацією, наданою відповідачем в антимонопольній справі та підтвердженою ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», причиною недоставки листа Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (накладна №8495183 від 28.07.2021) до Комітету стала недбалість кур'єра, що встановлено відповідним службовим розслідуванням ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», за результатами якого виявлено втрату зазначеного відправлення.
Як зазначає Комітет в оскаржуваному рішенні, прийнявши до уваги доводи Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» та інформацію, надану ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», відповідно до пункту 23 Правил розгляду справ про порушення Комітет склав та направив до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» подання про попередні висновки-2 про закриття провадження у справі №130-26.13/182-21.
Разом із цим, за інформацією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) (лист від 04.01.2024 №7-01/179), ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» відсутнє в єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку та не є оператором поштового зв'язку.
Проте, відповідно до договору про зміну сторони у договорі №ДГ-01.10/8 про надання кур'єрських послуг від 01.10.2017, укладеного між ПАТ АБ «Південний», ТОВ «ТЕКС ПАРТНЕР ДП» та ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» 01.08.2018, виконавець (ТОВ «ТЕКС СЕРВІС») приймає пошту та/або вантаж та здійснює їх доставку за допомогою кур'єрського зв'язку мережі «ТЕКС-УКРАЇНА» (пункт 1.1 вказаного договору).
Для з'ясування питання, чи є ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» оператором поштового зв'язку, до ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» було надіслано вимогу державного уповноваженого від 29.01.2024 №130-26.13/03-984е.
Однак, ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» листом від 06.02.2024 №0602/1 (зареєстрованим у Комітеті 16.02.2024 за №8-03/2170) надало інформацію в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого від 29.01.2024 №130-26.13/03-984е.
Отже, Комітет розпочав справу №130-26.13/95-24 за ознаками вчинення ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого 6 Антимонопольного комітету України від 29.01.2024 №130-26.13/03-984е у встановлений ним строк. В рамках вказаної справи Комітет направив вимогу ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» про надання інформації, яка була необхідною для подальшого розгляду справи №130-26.13/182-21.
Листом від 04.07.2024 №070424/1 (вх. Комітету №8-03/9024 від 05.07.2024) ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» надало інформацію на зазначену вимогу.
Відповідно до інформації, наданої ТОВ «ТЕКС СЕРВІС»:
- ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» співпрацювало з Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» на підставі договору про надання кур'єрських послуг;
- вимоги Закону України «Про поштовий зв'язок» стосовно необхідності реєстрації суб'єктів господарювання - надавачів послуг поштового зв'язку у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку набули чинності у травні 2023 року, отже жодних заборон щодо надання ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» послуг поштового зв'язку ПАТ АБ «Південний» станом на 2021 рік не було.
Враховуючи викладене, Комітетом направлено вимогу про надання інформації до НКЕК щодо підтвердження інформації, наданої до Комітету ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» (лист від 23.07.2024 №130-26.13/03-7151е).
Листом від 30.07.2024 №01-5141/15 (вх. Комітету №7-03/9993 від 31.07.2024) НКЕК надала Комітету таку інформацію:
- згідно із Законом України від 04.10.2001 №2759-III «Про поштовий зв'язок» (далі - Закон), який втратив чинність з 25.05.2023, надання кур'єрських послуг не належало до сфери надання послуг поштового зв'язку. Отже, під час дії Закону була відсутня норма стосовно необхідності реєстрації суб'єктів господарювання - надавачів кур'єрських послуг у єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку станом на липень-серпень 2021 року;
- відповідно до частини першої статті 14 Закону України від 03.11.2022 № 2722-IХ «Про поштовий зв'язок», який введено в дію з 25.05.2023, суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку, зокрема, шляхом надання кур'єрських послуг, подають до НКЕК повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку;
- повідомлень про початок здійснення діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку від ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» станом на липень-серпень 2021 року та на дату надання відповіді на цю вимогу до НКЕК не надходило, внесення відомостей до єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку про зазначене підприємство не здійснювалося, відповідно ТОВ «ТЕКС СЕРВІС» не є оператором поштового зв'язку. Крім того, у НКЕК відсутня будь-яка інформація стосовно господарської діяльності ТОВ «ТЕКС СЕРВІС».
Таким чином, відповідь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» на вимогу була передана для відправлення ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», яке діяло як надавач кур'єрських послуг, а не як поштовий оператор.
За приписами частини 3 статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.
Враховуючи те, що інформацію Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» на вимогу було передано для відправлення до Комітету через ТОВ «ТЕКС СЕРВІС», яке станом на липень 2021 року не було поштовим оператором, строк надання інформації на вимогу Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» вважається пропущеним, відтак Комітет зазначив, що доказами, зібраними під час розгляду cправи №130-26.13/182-21, доведено, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» не надало інформації на вимогу у встановлений органом Комітету строк.
Відтак, позивачем не надано відповіді на вимогу від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у строк, встановлений Головою Комітету - державним уповноваженим для надання інформації.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявами/клопотаннями щодо подовження строку надання інформації на вимогу голови Комітету - державного уповноваженого та/або щодо роз'яснення питань тощо.
Згідно приписів ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до п.п. 13, 14, 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.
Згідно статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.
Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов'язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.
При цьому, частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини 1, пунктами 1, 2 і 4 частини 2, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини 3 цієї статті, не допускається.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.
Отже, оскаржуваним рішенням Антимонопольного комітету України №517-р від 19.12.2024 встановлено, що позивачем не надано відповіді на вимогу Голови Комітету - державного уповноваженого у встановлений ним строк.
Неподання/подання в неповному обсязі інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання вимоги державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є, зокрема, забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, але зобов'язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).
Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі №910/2810/23 зазначив, що Антимонопольний комітет України, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються. В іншому випадку матиме місце порушення принципу справедливості юридичної відповідальності, зокрема, відповідальність несе лише та особа, яка скоїла правопорушення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 зі справи №910/1546/22.
Як визначено приписами Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто вимога Комітету про надання інформації є обов'язковою до виконання та не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Отже, доказами, зібраними у антимонопольній справі доводиться, а запереченнями та поясненнями позивача не спростовується висновок Комітету про те, що дії позивача, які полягали: у неподанні інформації Антимонопольному комітету України на вимогу голови Комітету - державного уповноваженого від 19.07.2021 №130-25/01-10795 у встановлений ним строк становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Таким чином, оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90299 (далі - Правила) та під час розгляду відповідачем справи №130-25/15-21-УД було всебічно, повно і об'єктивно розглянуто її обставини, а відтак - в суду відсутні передбачені ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення.
За вказаних обставин, оскільки оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», Правил, позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду порушені відповідачем, а відтак - вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 19.12.2024 №517-р у справі №130-25/15-21-УД, є необґрунтованими.
Щодо тверджень позивача стосовно того, що Комітетом було порушено строки розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції слід зазначити таке.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 09.08.2023 №3295-IX справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2024.
В Законі України «Про захист економічної конкуренції» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (тобто до 01.01.2024), відповідно до якого здійснювався розгляд справи №130-26.13/182-21, відсутні строки розгляду справ, розпочатих за ознаками вчинення суб'єктами господарювання порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі в торгах.
Отже, Комітетом під час розгляду справи №130-26.13/182-21 не порушено норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (тобто до 01.01.2024).
Разом з цим, слід зазначити, що ані Закон України «Про захист економічної конкуренції», ані Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не містили строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення.
Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Тобто, зі змісту статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вбачається, що діями, які підпадають під поняття визначення «розгляд справи», законодавець визначає збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, тощо).
Відтак, Комітетом під час розгляду справи №130-26.13/182-21 не було порушено строків розгляду останньої, оскільки такі не були встановленні чинним законодавством на момент виникнення правовідносин, при цьому розгляд справи здійснювався в межах та відповідно до процесуальних засад діяльності органів Антимонопольного комітету України.
Щодо нарахованого Комітетом та накладеного на позивача штрафу, слід зазначити таке.
Частиною 1 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 цього Закону, передбачає накладання штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до звіту про фінансові результати Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» дохід (виручка) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2023 рік становить 924 430 000, 00 грн. (п. 68 Рішення).
Рішенням Комітету на підставі частини першої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено штраф на Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» у розмірі 3 000 000 грн.
Отже, розмір штрафу, накладений Рішенням Комітету відповідає вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятий в межах повноважень органів Комітету.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/1762/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/1762/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/1762/25 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/1762/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченими статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 03.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко