справа № 361/1467/25 головуючий у суді І інстанції Писанець Н.В.
провадження № 22-ц/824/15201/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Писанець Н.В., у м. Бровари, Київської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2025 року ТОВ «КЛТ Кредит» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1868 від 16 грудня 2023 року, яка виникла станом на 03 лютого 2025 року в розмірі 42 013,75 грн., яка складається зі заборгованості за тілом кредиту - 3 050,00 грн., заборгованості за відсотками - 38 963,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 грудня 2023 року між ТОВ «КЛТ Кредит»та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 1868, за умовами якого, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 3 050,00 грн. шляхом переказу на платіжну карту, емітовану в АТ «Сенс Банк», зі строком дії 365 днів до 15 грудня 2024 року зі сплатою 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,5 % річних). В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість 42 013,75 грн.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2025 року позов ТОВ «КЛТ Кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1868 від 16 грудня 2023 року в розмірі 3 050,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «КЛТ Кредит»просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог через неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «КЛТ Кредит» посилається на аналогічні обставини викладені у позовній заяві та зазначає, що на відповідача не розповсюджується дія п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки останній не довів належними та допустимими доказами своєї безпосередньої участі у визначених статтею заходах.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 050,00 грн. сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Судом встановлено, що 16 грудня 2023 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 1868, за умовами якого, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 3 050,00 грн. шляхом переказу на платіжну карту, емітовану в АТ «Сенс Банк», зі строком дії 365 днів до 15 грудня 2024 року зі сплатою 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,5 % річних).
Зазначений кредитний договір укладено в інформаційно-телекомунікацйній системі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КЛТ Кредит», затверджених та розміщених на їх сайті:https://kltcredit.com.ua
ТОВ «КЛТ Кредит», свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 3 050,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача.
Відповідач погашення оплати за Кредитним договором не здійснював, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 03 лютого 2025 року складає 42 013,75 грн., а саме з заборгованості за тілом кредиту - 3 050,00 грн., заборгованості за відсотками - 38 963,75 грн.
Укладення кредитного договору та отримання грошових коштів позивачем не заперечується.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог в частині стягнення процентів за користування кредитомсуд першої інстанції виходив з того, що станом на час вирішення справи судом, відповідач є таким, що на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ОСОБА_1 посилається на те, що є він діючим військовослужбовцем - з 04 квітня 2022 року по теперішній час, оскільки є добровольцем територіальної оборони в основному складі ДФТГ № 42 та знаходиться у безпосередньому керівництві та під контролем командира військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони, та виконує завдання територіальної оборони України.
Відповідно до п.1, 2 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п'яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно із ч. 2 ст.9 цього Закону комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Зазначені гарантії поширюються на виключне коло осіб.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, висновки суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, на спірні правовідносини не поширюються.
Виходячи вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_1 звільнений від сплати процентів, пені, штрафів відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
В цій частині доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження.
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України та ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Судом встановлено, що, п. 1.2 договору від 16 грудня 2023 року сторонами погоджено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 365 календарних днів (до 15.12.2024 року). Процентна ставка складає 3,5 % від суми кредиту за кожний день (1277,5 % річних)користування кредитом. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
За таких обставин, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно з якими позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов'язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким відповідач ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді.
Отже, позичальник був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, колегія суддів, виходить з наступного.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Апеляційний суд, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, стягнення яких відповідач вважає не обґрунтованим, не може погодитися з його правильністю, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1868, за умовами якого кредитодавець на умовах встановлених договором зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 3 050,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування у строки, визначені цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Згідно з п.1.3 договору строк надання кредиту становить 365 днів.
З долученого до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1868 від 16 грудня 2023 року вбачається, що вона станом на 03 лютого 2025 року становить 42 013,75 грн. та складається зі заборгованості за тілом кредиту - 3 050,00 грн., заборгованості за відсотками - 38 963,75 грн.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року по 03 лютого 2025 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1 %.
Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за процентною ставкою, що становить 3.5 % від залишку неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, що є порушення Закону «Про споживче кредитування».
Відтак, нараховані ТОВ «КЛТ Кредит» проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі, що відповідає приписам Закону України «Про споживче кредитування», в редакції з 24 грудня 2023 року.
Період розрахунку: з 17 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року - 7 днів
[Проценти] = 3 050,00 грн. (сума боргу) ? 3,500% (процентна ставка) / 100% ? 7 (кількість днів) = 747,25 грн.
Період розрахунку: з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - 120 днів
[Проценти] = 3 050,00 грн. (сума боргу) ? 2,500% (процентна ставка) / 100% ? 120 (кількість днів) = 9 150,00 грн.
Період розрахунку: з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 120 днів
[Проценти] = 3 050,00 грн. (сума боргу) ? 1,500% (процентна ставка) / 100% ? 120 (кількість днів) = 5 490,00 грн.
Період розрахунку: з 20 серпня 2024 року по 03 лютого 2025 року - 168 днів
[Проценти] = 3 050,00 грн. (сума боргу) ? 1,000% (процентна ставка) / 100% ? 168 (кількість днів) = 5 124,00 грн.
Отже, загальна сума заборгованості за процентами за користування кредитом становить 20 511,25 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КЛТ Кредит» суми заборгованості в розмірі 23 561,25 грн., з яких 3 050,00 грн. ? заборгованість за тілом кредиту, 20 511,25 грн. ? заборгованість за нарахованими процентами.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
У позовній заяві ТОВ «КЛТ Кредит» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 жовтня 2018 року, серія ПТ№ 2412, акт приймання-передачі наданих послуг № 2 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року; витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 2 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року.
Відповідно до підпункту 3.1 договору від 16 вересня 2024 року № 16/09/2024 про надання юридичних послуг вартість послуг становить - 10 000,00 грн. за складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника.
В апеляційній скарзі ТОВ «КЛТ Кредит» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 жовтня 2018 року, серія ПТ№ 2412, акт приймання-передачі наданих послуг № 35 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року; платіжну інструкцію № 748 від 07 травня 2025 року.
Відповідно до підпункту 3.1 договору від 16 вересня 2024 року № 16/09/2024 про надання юридичних послуг вартість послуг становить - 15 000,00 грн. за складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу, а відповідач не надав доказів невідповідності заявленої до стягнення суми складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, однак пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (56,07%), а саме у розмірі 14 017,50 грн. (25000*56,07%).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив суд стягнути з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції представником відповідача надано: договір № 14/03 про надання правничої (правової) допомоги від 14 березня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, платіжну інструкцію № EBE3-LR1N-WIKO-194J від 20 березня 2025 року.
Відповідно до підпункту 4.3.1. договору від 14 березня 2025 року № 14/03 про надання правничої (правової) допомоги вартість послуг становить - 8 000,00 грн. за складання відзиву на позовну заяву та представництво в суді.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу представником відповідача надано: договір № 8/09 про надання правничої (правової) допомоги від 08 вересня 2025 року, платіжну інструкцію MB202226768 від 10 вересня 2025 року.
Відповідно до п. 1 договору № 8/09 про надання правничої (правової) допомоги від 08 вересня 2025 року вартість послуг становить - 7 000,00 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу та представництво в суді.
Позивач не скористався наданим йому процесуальним правом та не подав заперечення щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, відтак, колегія суддів вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно до відхиленої частини позовних вимог (43,93%), а саме у розмірі 6 589,50 грн (15000*43,93 %).
При подачі позовної заяви ТОВ «КЛТ Кредит»сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. При подачі апеляційної скарги ТОВ «КЛТ Кредит» сплатило судовий збір у розмірі 4 542,00 грн., оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (56,07%), а саме у розмірі 3 904,93 грн. (6964,40*56,07%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит»різницю між сумою витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 7 428,00 грн. (14017,50-6589,50).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит», місце знаходження: м. Київ, Солом'янська площа, 2, прим. 4, ідентифікаційний код 40076206 за кредитним договором № 1868 від 16 грудня 2023 рокуу розмірі 23 561,25 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят одна) гривня 25 копійок, з яких 3 050,00 (три тисячі п'ятдесят) гривень ? заборгованість за тілом кредиту, 20 511,25( двадцять тисяч п'ятсот одинадцять) гривень 25 копійок ? заборгованість за нарахованими процентами, судовий збір у розмірі 3 904,93 (три тисячі дев'ятсот чотири) гривні 93 копійки гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 7 428,00 (сім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.