справа № 752/4152/25 головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В.
провадження № 22-ц/824/14773/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюк А.В. у м. Києві, повний текст судового рішення складено 01 липня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 6648880 від 21 грудня 2023 в розмірі 21 084,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 6648880, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування ним. 13 червня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» прийняло право вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі й до відповідача. ТОВ «Маніфою» свої зобов'язання за Договором позики виконало в повному обсязі, а відповідач отримані грошові кошти за Договором у повному обсязі не повернув і у нього наявна заборгованість у розмірі 21 084,00 грн., а саме: 7 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 14 084,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин що мають значення для прави, які суд визнав встановленими та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»посилається на аналогічні обставини викладені в позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що у відповідності до поданої позовної заяви вбачається, що 21 грудня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 6648880. Договір підписано зі сторони позичальника одноразовим ідентифікатором f14117.
Пунктом 2.3.3. Договору визначено, що сума (загальний розмір) позики становить 7 000,00 грн.
Позика надається строком на 80 днів з 21 грудня 2023 року, термін повернення позики - до 10 березня 2024 року. Базова процентна ставка 2,49000 % в день (п. 2.4.2. Договору).
Відповідно до п. 2.5. Договору позика надається Позичальнику шляхом переказу на рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_1 .
13 червня 2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 13-06/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (портфель Заборгованості).
Актом прийому-передачі реєстру Боржників від 13 червня 2024 року за Договором факторингу № 13-06/2024 від 13 червня 2024 року, ТОВ «Маніфою» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 13 червня 2024 року.
Відповідно до Витягу реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 13-06/2024 від 13 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 6648880 в сумі 21 084,00 грн.
На виконання умов Договору факторингу № 13-06/2024 від 13 червня 2024 року, новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено ціну вказаного договору на рахунок первісного кредитора - ТОВ «Маніфою», про що свідчить платіжна інструкція № 2497 від 13 червня 2024 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано жодного належного підтвердження того, що банківські реквізити для перерахування грошових коштів за Договором позики № 6648880 від 21 грудня 2023 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 отримано від відповідача чи, що електронний платіжний засіб із вказаним номером належить саме ОСОБА_1 як стороні Договору. Відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, якими б підтверджувалося перерахування коштів на підставі спірного Договору на рахунок відповідача, а також документи, які б надавали можливість ідентифікувати належність останньому відповідного рахунка.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду копію договору позики № 6648880 від 21 грудня 2023 року, графік платежів за договором від 21 грудня 2023 року, паспорт споживчого кредиту від 21 грудня 2023 року. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало довідку ТОВ ТОВ «Маніфою» про ідентифікацію, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований при укладенні кредитного договору № 6648880 від 21 грудня 2023 року. Акцепт договору підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором f14117, ідентифікатор введено позичальником: 21 грудня 2023 року, номер телефону : НОМЕР_3 (а.с. 31).
Проте надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ ТОВ «Маніфою» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору, за умови відсутності в матеріалах справи доказів належності вказаного номеру телефона відповідачу, а відтак і доказів підписання договору відповідачем ідентифікатором, що був направлений на вказаний номер телефону.
Фактично, зазначені в позовній заяві обставини є лише твердженням позивача, оскільки підтверджуються лише створеними останнім доказами та доказами створеними попередній кредитором, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним іншим доказом не створеним самим позивачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду жодних належних та допустимих доказів надання ОСОБА_1 кредиту за договором позики № 6648880 від 21 грудня 2023 року.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору позики № 6648880 від 21 грудня 2023 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, судом повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права не допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою до скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.