справа № 363/1368/25 головуючий у суді І інстанції Дьоміна О.П.
провадження № 22-ц/824/16157/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дьоміної О.П., у м. Вишгород Київської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором за № 1215- 8904 від 01 червня 2023 року у розмірі 24 000,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 800,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 19 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 червня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії за № 1215-8904. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A9953, для підписання кредитного договору за № 1215-8904 від 01 червня 2023 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору - кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 4 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Умовами кредитного договору, укладеного між сторонами передбачено, що тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору. Позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір за № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору за № 4010 від 02 грудня 2019 року на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Окрім цього, відповідач в загальній кількості 20 разів оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання договору. В подальшому, відповідач всупереч умовам договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 13 лютого 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за договором становить: 47 496,00 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 4 800,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42 696,00 грн. Разом з цим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 23 496,00 грн. за умови погашення решти заборгованості за договором в розмірі 24 000,00 грн. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказує, що він кредитний договір № 1215-8904 від 01 червня 2023 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс»в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Матеріали справи містять копію договору № 1215-8904 від 01 червня 2023 року, де позивачем зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Проте, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем до позовної заяви не додано доказів: що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту). Що допомагає встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору; не надано доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі (тобто номер, прив'язаний до її банківської картки або іншим чином ідентифікований як її особистий); не надано підтвердження, що особа самостійно ввела свої персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані, реквізити банківської картки), які співпадають з її ідентифікаційними даними. При прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що у відповідності до зазначених позивачем обставин, 01 червня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії за №1215-8904, який підписано одноразовим ідентифікатором А9953.
З довідки про перерахування суми кредиту за №1215-8904 від 01 червня 2023 року, вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснив видачу відповідачу коштів за кредитним договором за №1215-8904 від 01 червня 2023 року в сумі 4 800,00 грн., за допомогою системи LIQPAY платіж за № 2321934159, дата 01 червня 2023 року; № платіжної картки НОМЕР_1 .
Відповідно до копії листа АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що від позивача № платежу - 2321934159 через систему платежів LIQPAY на підставі договору за №4010 від 02 грудня 2019 року перераховані кошти в розмірі 4 800 грн., 01 червня 2023 року згідно договору за №1215-8904, на банківську картку за № НОМЕР_1 .
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором за №1215-8904 від 01 червня 2023 року, станом на 13 лютого 2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 47 496,00 грн., з яких: основний борг - 4 800,00 грн., залишок відсотків - 42 696,00 грн.
Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 23 496,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 000,00 грн. Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 4 800,00 грн.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 19 200,00 грн. що разом становить 24 000,00 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому договором про відкриття кредитної лінії за №1215-8904 від 01 червня 2023 року, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 47 496,00 грн., з яких: основний борг - 4 800,00 грн., залишок відсотків - 42 696,00 грн. Разом з цим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 23 496,00 грн., за умови погашення відповідачем решти заборгованості за договором в розмірі 24 000,00 грн.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вказує позивач, 01 червня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1215-8904, за умовами якого відповідачу мало бути надано 4 800,00 грн. кредитних коштів, договір про відкриття кредитної лінії № 1215-8904 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А9953» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч.13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанси» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту № 1215-8904 від 01 червня 2023 року в сумі 4 800,00 грн. за допомогою системи LiqPay платіж 2321934159, дата 01 червня 2023 року; № платіжної картки НОМЕР_1 , а також повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого 01 червня 2023 року була проведена успішна транзакція на суму 4 800,00 грн. на картку НОМЕР_1 не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу.
Так, надана суду довідка (а.с. 29) є документом, що складений самим позивачем та по суті нічим не відрізняється від твердження позивача про отримання кредиту відповідачем, що викладене в позовній заяві. Тому, як самі твердження позивача про отримання кредиту, так і інформація зазначена ним в його довідці має бути доведена на загальних підставах шляхом надання суду належних та допустимих доказів.
Не надано також доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно доводів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», здійснило переказ коштів на реквізити невідомого отримувача.
Такими в даному випадку могла бути інформація надана банківською установою про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, виписка по рахунку відповідача в якій відображена інформація про отримання кредитних коштів, довідка банку про належність карткового рахунку, на який були перераховані кошти відповідачу, тощо.
Тобто позивач, враховуючи заперечення відповідача як щодо укладення ним договору так і отримання коштів, повинен був надати суду докази, які об'єктивно підтверджують факт отримання кредиту, а не довідки видані ним самим, в яких він стверджує про наявність певних обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.2 договору про відкриття кредитної лінії № 1215-8904 від 01 червня 2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Матеріали справи також не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 .
З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.
Також позивач не надав суду доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, факту реєстрації саме ОСОБА_1 у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та факту надання позивачу реквізитів банківського рахунку відповідачем, що має наслідком відсутність підстав до задоволення позову.
До відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано нові докази, а саме копію договору № 4010 про надання послуг в системі LiqPay, укладеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відзив на апеляційну скаргу не містить клопотання про дослідження нових доказів із обґрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, в ньому не наведено об'єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів.
Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не має підстав приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на них.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача у розмірі 3 633,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місце знаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 407, ідентифікаційний код 38548598 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 3 633,60 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.