Справа № 761/37803/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8006/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Ензим» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000218 від 24.02.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора першого відділу розслідування та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000218, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
Накладено у кримінальному провадженні № 22025000000000218 від 24.02.2025 року арешт на майно, вилучене 04.09.2025 року під час обшуку приміщень, які фактично використовуються службовими, іншими особами, які контролюють діяльність ПрАТ «Ензим», ДП «Ензим», AT «Фермент», ТОВ «Торговий Дім «Агро-Ензим», ТОВ «ІМ-Трейд», за адресою - м. Вінниця, вул. Гоголя, 30/2, а саме:
- фотокопія контракту № 1404/25 від 14.04.2025, специфікація № 1 до Контракту № 1404/25 від 14.04.2025, два листа про надання додаткової інформації (оригінали), виписка з банку, платіжна інструкція № 77 від 24.04.2025, всього на 9 арк.;
- завірена копія контракту № 2004 від 20.04.2023, копії специфікацій № 54, №45, № 55, № 44, № 43, специфікація № 58 (оригінал) до контракту № 2004 від 20.04.2023, всього на 10 арк.;
- заявка № 23/06/2025 від 23.06.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 407 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024, (оригінали), всього на 3 арк.;
- заявка № 10/06/2025 від 10.06.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 373 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 373 від 12.06.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 21/05/2025 від 21.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 325 до Договору № 01/04/2024 від 01.04.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 325 від 23.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 01/05/2025 від 01.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 276 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 276 від 07.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 06/05/2025 від 06.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 289 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 289 від 10.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 23/04/2025 від 23.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 253 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 253 від 28.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 25/04/2025 від 25.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 251 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 251 від 27.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 11/04/2025 від 11.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 220 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 220 від 15.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- картонна папка з рукописним написом «BANK LETTER BIOFELD», в якій міститься листування ТОВ «ТД «АГРО-ЕНЗИМ» з АТ «ОТП БАНК», а також інформація щодо надходження грошових коштів, виписки з особового рахунку;
- системний блок чорного кольору без видимих механічних пошкоджень, без ознак ідентифікації, з написом на передній стінці «GOLDEN FIELD».
У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Ензим» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2025 року у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про арешт майна, вилученого 04.09.2025 року під час проведення обшуку у м. Вінниця по вул. Гоголя, 30/2 у офісних приміщеннях ТОВ ТД «Ензим-Агро», ДП «Ензим», ТОВ «ІМ-Трейд», ПрАТ «Ензим» та АТ «Фермент».
Крім цього, скаржник просить повернути вилучене 04.09.2025 року під час обшуку майно та документи юридичним особам, у яких вони вилучені.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт зазначає, що речі і документи, на які накладено арешт, не відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, щодо речового доказу.
Саме ж по собі посилання у постанові слідчого про визнання предметів речовими доказами та клопотанні про арешт майна на те, що такі речі містять такі відомості, не може вважатись обґрунтованим за відсутності будь-яких доказів, а отже таке посилання є лише припущенням сторони обвинувачення. Таким чином існує розумний сумнів щодо необхідності арешту такого майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому знаряддями вчинення злочину є лише ті предмети, що були використані для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Таку позицію Суд вже висловлював у справах №748/1457/19 та № 153/112/20.
На думку апелянта, органом досудового розслідування та прокурором не доведено, що вилучені під час проведення 04.09.2025 року обшуку речі використовувалися для виконання об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.
Адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що жодних дій, спрямованих на встановлення власника вилученого майна, органом досудового розслідування та прокурором вжито не було та під час розгляду клопотання про арешт майна відповідної інформації слідчому судді не надано.
Також прокурор не довів у своєму клопотанні та не надав доказів того, що вилучені під час обшуку речі належать саме ТОВ ТД «Ензим-Агро», ДП «Ензим», ТОВ «ІМ-Трейд», ПрАТ «Ензим» та АТ «Фермент», а також не вказав якими доказами дані обставини підтверджуються або ж відомості про неможливість такого обґрунтування.
Також представник власника майна зазначає про те, що у протоколі обшуку від 04.09.2025 року не у повній мірі відображено ідентифікаційні ознаки вилучених речей, їхній опис, не деталізовано місце їх знайдення та вилучення.
Виникають також запитання щодо способу упакування вилучених предметів, оскільки у протоколі відсутні взагалі згадки про це, що у свою чергу може призвести до безпідставних маніпуляцій із вилученими документами та речами.
Апелянт звертає увагу на те, що останній аркуш протоколу обшуку не підписано понятим ОСОБА_8 , що може вказувати на недостовірний зміст обставин, викладених у самому протоколі, у зв'язку з чим вказаний учасник відмовився завірити його своїм підписом.
Також всупереч положенням ч. 3 ст. 236 КПК України органом досудового розслідування безпідставно ініційовано питання про проведення обшуку з метою відшукання та вилучення документів без обґрунтування того, що такі відомості можливо отримати у інший, передбачений КПК України, спосіб, зокрема в порядку ст. 93 КПК України або згідно з положеннями Глави 15 КПК України.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та за відсутності власника майна і його представника.
При цьому, відповідно до змісту апеляційної скарги, представник власника майна ТОВ «Торговий Дім «Агро-Ензим» копію оскаржуваної ухвали не отримував, а з її змістом ознайомився лише 02.10.2025 року після оприлюднення її в ЄДРСР, та звернувся з апеляційною скаргою 06.10.2025 року, тому, з урахуванням абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 220 250 000 000 002 18 від 24.02.2025 року за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК.
Досудовим розслідуванням встановлено, що керівництво групи компаній «Ензим», будучи обізнаним про наслідки військової агресії Російської Федерації (далі - РФ) проти України та спричинену кризову ситуацію у сфері агропромислового виробництва, з метою обходу обмежень, введених розпорядженням Кабінету міністрів України «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» від 26.02.2022 № 188, умисно організували протиправну схему експортних поставок біотехнологічної продукції, яка виробляється на потужностях заводу у місті Ладижин Вінницької області, на адресу суб'єктів господарювання РФ, з використанням логістичного транспортного маршруту через територію Республіки Польща, республіки Білорусь та Грузії.
До складу групи компаній «Ензим» входить більше 10 суб'єктів господарювання, серед яких материнська компанія - ПрАТ «Ензим» (код ЄДРПОУ 32278747, AT «Фермент» (код ЄДРПОУ 30165577), ТОВ «Торговий Дім «Агро-Ензим» (код ЄДРПОУ 43090354), ТОВ «ІМ-Трейд» (код ЄДРПОУ 41000211), а також ДП «Ензим» (код ЄДРПОУ 32813696), на базі якого розміщені виробничі потужності.
Основним видом товарів, який виробляється на потужностях групи компаній «Ензим», є біотехнологічна продукція (культури мікроорганізмів, препарати мікробіологічного синтезу, біологічні засоби захисту рослин, біологічні добрива тощо).
Встановлено, що значна кількість біотехнологічної продукції протягом 2019-2022 років реалізовувалась групою компаній «Ензим» на внутрішньому ринку РФ через підконтрольні суб'єкти господарювання в РФ, а саме: «ООО «Биопрепарат» (ОГРН 1213600002736, м. Вороніж, просп. Ленінський, буд. 174И, офіс 508, директор - ОСОБА_9 , громадянин РФ), «ООО «Торговий Дом «Биопрепарат» (ОГРН 1097746681680, м. Москва, вул. Петра Романова, буд. 7, офіс - м. Вороніж, засновник і директор - ОСОБА_10 , громадянин РФ, сайт: https://tdbiopreparat.ru), «ООО «Концерн «Микробиопром» (ОГРН 1097746681680, м. Москва, вул. Воронцовская, буд. 35Б, корп. 2, засновник - ОСОБА_10 , директор - ОСОБА_11 , громадянка РФ), «ИП ОСОБА_12 (св.о регистрационный № НОМЕР_2 от 11.08.2004, ИНН НОМЕР_1, АДРЕСА_1).
Так, одне із підприємств групи компаній «Ензим», а саме ДП «Ензим» (код ЄДРПОУ 32813696) з 2021 року до 10.02.2022 експортувало біотехнологічну продукцію на адресу резидента країни-агресора «ИП ОСОБА_13 » (ІНН НОМЕР_1 ) до РФ за ВМД №UA401020/2021/3318, №UA401020/2021/12357, №UA401020/2021/16668, №UA401020/2021/16712, №UA401020/2021/21181, №UA401020/2021/23333, №UA401020/2021/27305, №UA401020/2021/30498, №UA401020/2021/35232, №UA401020/2021/37886, №UA401020/2021/42113, №UA401020/2021/48284, №UA401020/2021/59911, №UA401020/2021/65690, №UA401020/2022/2223, №UA401020/2022/5860.
Також встановлено, що з метою приховування зовнішньоекономічної діяльності з РФ, службові особи групи компаній «Ензим» використовують, як посередника, підконтрольну на території Республіки Польща компанію нерезидента «Biofeld Sp.z o.o.». Для підтримання зв'язку із клієнтами в РФ та консультування їх щодо особливостей використання реалізованої на території країни-агресора продукції, у 2022 році до штату компанії «Biofeld Sp.z o.o.» включено частину працівників українських компаній ГК «Ензим».
Досудовим розслідуванням встановлено, що підприємствами групи компаній «Ензим», зокрема, ТОВ «Торговий Дім «АГРО-ЕНЗИМ» (код ЄДРПОУ 43090354), ДП «Ензим» (код ЄДРПОУ 32813696) та ТОВ «ІМ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41000211), після повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ на територію України, з 07.03.2022 по 14.01.2025 року здійснено близько 80 експортних поставок біотехнологічної продукції в адресу польської компанії «Biofeld Sp.z o.o.».
Також встановлено, що польська компанія нерезидент «Biofeld Sp.z o.o.» здійснювала подальший експорт отриманої з України біотехнологічної продукції з Республіки Польщі до РФ на адресу «ИП « ОСОБА_12 » (РФ, Брянська обл.). При цьому, розрахунки за поставлений товар виконуються із використанням банківських реквізитів ИП «ОСОБА_12» та банківських рахунків, відкритих в комерційних банках Європейського Союзу.
Таким чином, починаючи з 2022 року по теперішній час власники, службові та інші особи, які контролюють діяльність вказаних вище суб'єктів господарювання резидентів України, за попередньою змовою групою осіб вчиняють умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди Україні, шляхом постачання товарів біотехнологічної продукції через треті країни компаніям РФ, зокрема, «ООО «Биопрепарат», «ООО «Торговий Дом «Биопрепарат», «ИП ОСОБА_12 (ИНН НОМЕР_1) та подальшої передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вказаної вище протиправної діяльності причетні громадяни України, які обізнані про протиправну діяльність, а саме: директор ТОВ «Торговий Дім «Агро-Ензим» ОСОБА_14 , засновник ТОВ «Торговий дім «Агро - Ензим» - ОСОБА_15 , директор та засновник ПрАТ «ЕНЗИМ» - ОСОБА_16 , довірена особа директора ПрАТ «Ензим», ОСОБА_16 - ОСОБА_17 , брат засновника ПрАТ «Ензим» ОСОБА_16 - ОСОБА_18 , відповідальна за діяльність групи компаній «Ензим», яка здійснюється на території РФ - ОСОБА_19 , співробітниця дочірнього підприємства «Ензим», відповідальна за реалізацію продукції у РФ - ОСОБА_20 .
За результатами проведених заходів оперативними співробітниками СБ України, з метою встановлення адрес та приміщень, які використовували та використовують у своїй протиправній діяльності вказані вище фігуранти провадження, та у яких можуть зберігатися: фінансово-господарська документація, у т.ч. російських компаній, печатки, штампи, інша документація, комп'ютерна техніка, носії інформації (флеш-карти, жорсткі диски, планшети та інші), засоби зв'язку, мобільні телефони, записні книжки або чорнові (робочі) записи, грошові кошти, які використовувались та використовуються під час здійснення протиправної діяльності та отримані внаслідок здійснення такої незаконної діяльності, а також інші предмети та документи, які матимуть доказове значення для досудового розслідування, отримано інформацію про фактичне місцезнаходження офісних приміщень, що використовуються службовими, іншими особами, які контролюють діяльність ПрАТ «Ензим», ДП «Ензим», AT «Фермент», ТОВ «Торговий Дім «Агро-Ензим», ТОВ «ІМ-Трейд», за адресою - м. Вінниця, вул. Гоголя, 30/2.
У зв'язку з викладеним, на підставі ухвали слідчого судді від 22.08.2025 року за вищевказаною адресою 04.09.2025 року проведений обшук, під час якого вилучено речі та документи.
Вилучене майно рішенням слідчого від 04.09.2025 року визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.
08.09.2025 року (клопотання датоване 04.09.2025 року) прокурор першого відділу розслідування та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000218, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що вказані вище документи, які вилучено під час проведення обшуку, мають значення для досудового розслідування, оскільки вони підтверджують факт ланцюгу поставок товарів через треті країни, зокрема, Республіку Польща до країни-агресора російської федерації.
На вказаних вище мобільному телефоні, ноутбуці та системному блоці можуть міститися відомості, що є предметом розслідування даного кримінального провадження та можуть бути використані як доказ обставин вчинення протиправної діяльності, які досліджуються у кримінальному провадженні № 22025000000000218 від 24.02.2025.
Крім того, у вказаних вище мобільному телефоні, ноутбуці та системному блоці можуть бути видалені та знищені відомості, файли та документи, які мають значення для досудового розслідування, у зв'язку з чим необхідно провести комп'ютерно-технічні експертизи вказаних приладів.
04.09.2025 року вилучені вище речі, предмети та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025000000000218 від 24.02.2025.
Прокурор у клопотанні зазначав, що з метою забезпечення схоронності вказаних вище речових доказів, враховуючи, що з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вищевказані речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі сліди його вчинення, а також мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вказане вище тимчасово вилучене майно.
26.09.2025 року до Шевченківського районного суду від прокурора ОСОБА_7 надійшла заява, в якій прокурор просив розглянути клопотання за його відсутності та задовольнити у частині накладення арешту на: фотокопія контракту № 1404/25 від 14.04.2025, специфікація № 1 до Контракту № 1404/25 від 14.04.2025, два листа про надання додаткової інформації (оригінали), виписка з банку, платіжна інструкція № 77 від 24.04.2025, всього на 9 арк.; завірена копія контракту № 2004 від 20.04.2023, копії специфікацій № 54, №45, № 55, № 44, № 43, специфікація № 58 (оригінал) до контракту № 2004 від 20.04.2023, всього на 10 арк.; заявка № 23/06/2025 від 23.06.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 407 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024, (оригінали), всього на 3 арк.; заявка № 10/06/2025 від 10.06.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 373 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 373 від 12.06.2025, (оригінали), всього на 5 арк.; заявка № 21/05/2025 від 21.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 325 до Договору № 01/04/2024 від 01.04.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 325 від 23.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.; заявка № 01/05/2025 від 01.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 276 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 276 від 07.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.; заявка № 06/05/2025 від 06.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 289 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 289 від 10.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.; заявка № 23/04/2025 від 23.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 253 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 253 від 28.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.; заявка № 25/04/2025 від 25.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 251 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 251 від 27.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.; заявка № 11/04/2025 від 11.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 220 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 220 від 15.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.; картонна папка з рукописним написом «BANK LETTER BIOFELD», в якій міститься листування ТОВ «ТД «АГРО-ЕНЗИМ» з АТ «ОТП БАНК», а також інформація щодо надходження грошових коштів, виписки з особового рахунку; системний блок чорного кольору без видимих механічних пошкоджень, без ознак ідентифікації, з написом на передній стінці «GOLDEN FIELD».
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора першого відділу розслідування та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000218, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
Накладено у кримінальному провадженні № 22025000000000218 від 24.02.2025 року арешт на майно, вилучене 04.09.2025 року під час обшуку приміщень, які фактично використовуються службовими, іншими особами, які контролюють діяльність ПрАТ «Ензим», ДП «Ензим», AT «Фермент», ТОВ «Торговий Дім «Агро-Ензим», ТОВ «ІМ-Трейд», за адресою - м. Вінниця, вул. Гоголя, 30/2, а саме:
- фотокопія контракту № 1404/25 від 14.04.2025, специфікація № 1 до Контракту № 1404/25 від 14.04.2025, два листа про надання додаткової інформації (оригінали), виписка з банку, платіжна інструкція № 77 від 24.04.2025, всього на 9 арк.;
- завірена копія контракту № 2004 від 20.04.2023, копії специфікацій № 54, №45, № 55, № 44, № 43, специфікація № 58 (оригінал) до контракту № 2004 від 20.04.2023, всього на 10 арк.;
- заявка № 23/06/2025 від 23.06.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 407 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024, (оригінали), всього на 3 арк.;
- заявка № 10/06/2025 від 10.06.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 373 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 373 від 12.06.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 21/05/2025 від 21.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 325 до Договору № 01/04/2024 від 01.04.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 325 від 23.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 01/05/2025 від 01.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 276 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 276 від 07.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 06/05/2025 від 06.05.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 289 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 289 від 10.05.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 23/04/2025 від 23.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 253 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 253 від 28.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 25/04/2025 від 25.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 251 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 251 від 27.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- заявка № 11/04/2025 від 11.04.2025 у 2-екземплярах, акт виконаних робіт № 220 до Договору № 01/02/2024 від 01.02.2024 у 2-екземплярах, рахунок на оплату № 220 від 15.04.2025, (оригінали), всього на 5 арк.;
- картонна папка з рукописним написом «BANK LETTER BIOFELD», в якій міститься листування ТОВ «ТД «АГРО-ЕНЗИМ» з АТ «ОТП БАНК», а також інформація щодо надходження грошових коштів, виписки з особового рахунку;
- системний блок чорного кольору без видимих механічних пошкоджень, без ознак ідентифікації, з написом на передній стінці «GOLDEN FIELD».
У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Задовольняючи частково дане клопотання, подане в межах кримінального провадження №22025000000000218, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України,слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене під час обшуку майно (фотокопія контракту, завірена копія контракту, заявки та акти виконаних робіт, картонна папка в якій міститься листування, та інформація щодо надходження грошових коштів, а також виписки з особового рахунку, системний блок), оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майора юстиції ОСОБА_21 від 04.09.2025 року у даному кримінальному провадженні.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів апеляційної скарги представника власника майна, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не має відношення до кримінального правопорушення є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що вилучене майно, зокрема (фотокопія контракту, завірена копія контракту, заявки та акти виконаних робіт, картонна папка в якій міститься листування, та інформація щодо надходження грошових коштів, а також виписки з особового рахунку, системний блок) є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що клопотання слідчого не містить ідентифікуючих ознак вилученого майна колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані.
На переконання колегії суддів, незазначення слідчим у клопотанні ідентифікуючих ознак вилученого під час обшуку майна, не свідчить про необґрунтованість доводів клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів та не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Посилання апелянта на порушення процедури проведення обшуку та вилучення речей не свідчать про неправильність висновків, викладених слідчим суддею, оскільки вказані посилання апелянта фактично зведені до оскарження законності проведеного обшуку, що не є предметом даного апеляційного розгляду, натомість оцінка законності проведеної такої слідчої (процесуальної) дії, а також належності та допустимості отриманих унаслідок такої слідчої дії відомостей, може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
З цих же підстав, колегією суддів відхиляються і доводи апеляційної скарги про безпідставність ініціювання органом досудового розслідування проведення обшуку з метою відшукання та вилучення документів.
Колегія суддів відхиляє і доводи сторони апелянта про те, що постанова слідчого від 04.09.2025 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Колегією суддів перевірено і доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі власника майна та його представника. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Крім того, слід зауважити, що процесуальні права власника майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги з доповненнями.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агро-Ензим» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4