Справа № 757/43858/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7487/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 201-2 КК України у кримінальному провадженні № 42025102060000093 від 08.07.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обраховано з 08 вересня 2025 року та в межах строку досудового розслідування до 06 листопада 2025 року.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, у разі внесення якої вона підлягає звільненню з-під варти.
Покладено на ОСОБА_7 , у разі її звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це;
- не відлучатися за межі Київської області та м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків визначено до 09.11.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 .
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не дослідив усіх обставин справи, не взяв до уваги доводи сторони захисту про відсутність доказів обґрунтованої підозри та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та не розглянув можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, таких як особистого зобов'язання або нічного домашнього арешту.
Апелянт наголошує на наявності у ОСОБА_7 стабільних міцних соціальних зв'язків, відсутності судимостей та ризиків ухилення від слідства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ) та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, в провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 42025102060000093 від 08.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 201-2 КК України.
08.09.2025 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
09.09.2025 слідчим слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 201-2 КК України.
10.09.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 06.11.2025.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400 грн, у разі внесення якої вона підлягає звільненню з-під варти.
Покладено на ОСОБА_7 , у разі її звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це;
- не відлучатися за межі Київської області та м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді та термін дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків визначено до 09.11.2025.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 201-2 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Таким чином, на переконання колегії суддів, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч доводам апеляційної скарги, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих дій, дані про особу підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею належним чином встановлено, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіривши матеріали клопотання слідчого та судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, та здатне забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 .
Також, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної ОСОБА_7 , конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про визначення їй альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 908 400грн.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 .
Твердження захисника в апеляційній скарзі про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих діянь, дані про особу підозрюваної у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено наявність існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваної ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
При цьому, доводи сторони захисту щодо характеризуючих даних про особу підозрюваної були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть забезпечити впевненості у її належній процесуальній поведінці і не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні та не можуть бути достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого.
На переконання колегії суддів, підстав для застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії досудового розслідування, немає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки даних, які б унеможливлювали тримання підозрюваної під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідає вимогам статті 370 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_4 ____________ ОСОБА_3____________