Справа № 757/34473/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6047/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42025000000000094 від 03.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_7 про арешт майна.
Накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучено під час обшуку 18.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: жорсткий диск «TOSHIBA», s/n. 649AC04T. У решті вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови в накладенні арешту на грошові кошти в сумі 204 850 доларів США, 24 300 Євро та 153 500 гривень та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, невмотивованою та не ґрунтується на нормах КПК України, а також не відповідає фактичним обставинам, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що слідчий суддя не врахував, що у ході досудового розслідування здобуто відомості про можливе отримання ОСОБА_9 неправомірної вигоди від ряду осіб, а тому є підстави вважати, що грошові кошти, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_8 , можуть бути здобуті злочинним шляхом.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_10 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку представника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту вимог апеляційної скарги вбачається, що прокурор оскаржує ухвалу слідчого судді лише в частині відмовлених вимог клопотання, а тому колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в оскаржуваній частині.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000094 від 03.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Слідчий зазначає, що адвокат ОСОБА_9 упродовж січня - червня 2025 року діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснює вимагання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, - військовими посадовими особами одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Київської області та військової частини, з метою прийняття ними позитивного рішення для громадянина ОСОБА_14 у вигляді взяття його на військовий облік без дотримання законної процедури та без присутності ОСОБА_14 , з подальшим звільненням з військової служби за станом здоров'я.
18.07.2025 у період часу з 07:07 год. по 10:12 год. відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.06.2025 №757/29189/25-к, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено:
- грошові кошти в сумі 204850 (двісті чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) доларів США, 24300 (двадцять чотири тисячі триста) Євро та 153500 (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот) гривень;
- жорсткий диск «TOSHIBA», s/n. 649АС04Т.
18.07.2025 слідим у провадженні зазначені грошові кошти та жорсткий диск визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
25.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучено під час обшуку 18.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: жорсткий диск «TOSHIBA», s/n. 649AC04T.
У частині вимог клопотання про накладення арешту на грошові кошти в сумі 204 850 доларів США, 24 300 Євро та 153 500 гривень - відмовлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність стороною обвинувачення того, що грошові кошти мають будь-яке відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки дане твердження прокурора належним чином необґрунтоване та невмотивоване.
Так, надані суду матеріали не містять відомостей на обґрунтування наявності підстав вважати, що грошові кошти в сумі 204 850 доларів США, 24 300 Євро та 153 500 гривень, які виявлено та тимчасово вилучено під час обшуку 18.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є знаряддям чи предметом вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як клопотання прокурора, так і постанова про визнання майна речовими доказами, містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин імовірного вчинення кримінального правопорушення та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обґрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, вилучені грошові кошти визнано речовими доказами, які сліди злочину вони містить або інші відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, арешт на вказані у клопотанні грошові кошти не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора в цій частині.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що є підстави вважати, що грошові кошти, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_8 , можуть бути здобуті злочинним шляхом, є необґрунтованими, оскільки матеріали клопотання не містять достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин.
Колегія суддів зауважує, що жодних відомостей на спростування встановлених слідчим судом обставин доводи апеляційної скарги не містять, а відтак апеляційна скарга є необґрунтованою та містить доводи, які є недоведеними та не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Інші зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року в оскаржуваній частині - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_4 ____________ ОСОБА_3____________