Справа № 542/1608/24 Номер провадження 11-кп/814/1096/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12024170480000166 за апеляційною скаргою начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2024 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Плавинище Роменського району Сумської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в сумі 2650, 48 грн.
Вирішене питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
11 липня 2024 року близько 21 години обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння поблизу магазину «Есмеральда», розташованого за адресою: Полтавський район, смт. Нові Санжари, вул. Центральна, 105 Б, де також перебував потерпілий ОСОБА_10 .
На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виникла сварка, під час якої обвинувачений дістав із кишені металеву викрутку, підійшов до потерпілого та умисно наніс гострою металевою частиною викрутки, яку тримав у правій руці, один удар з розмаху ззаду-наперед в область черевної порожнини зліва ОСОБА_10 .
Такими своїми діями ОСОБА_8 заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини в лівій боковій ділянці живота з ушкодженням по ходу ранового каналу брижі тонкої кишки з гематомою навколо, численними пораненнями тонкого кишечника, раною пристінкової очеревини по задній стінці черевної порожнини, утворенням заочеревинної гематоми, а також гострою внутрішньо черевною кровотечою (об'ємом близько 2000 мл) з розвитком геморагічного шоку II ст. та постгеморагічною анемією.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України на 6 років позбавлення волі.
Вказує, що судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також поведінку обвинуваченого, який не засуджує свого діяння, не визнає його антисуспільного характеру, щиро не розкаявся.
Зазначає, що в результаті злочинних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_10 не помер лише завдяки вчасно наданій лікарями медичній допомозі.
Вважає, що вибачення перед потерпілим і намагання надати грошову допомогу є способом уникнути справедливого покарання.
Наголошує, що суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - часткове визнання вини, але ОСОБА_8 визнає лише час та місце події, однак стверджує, що потерпілий отримав тілесні ушкодження внаслідок власної необережності, наштовхнувшись на викрутку.
Звертає увагу, що звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробовуванням дієво не вплине на формування думки осіб про неприпустимість вчинення таких дій та розуміння того, що особа має нести невідворотне та справедливе покарання за вчинення кримінальних правопорушень.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та його захисника, які погодилися з вироком суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин і кваліфікація його дій за ч.1 ст.121 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.
Покарання обвинуваченому призначене у відповідності до вимог ч.2 ст.65 та ч.2 ст.50 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу ОСОБА_8 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, враховує часткове визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 6 років позбавлення волі, про що порушує питання в апеляційній скарзі прокурор.
Водночас, доводи прокурора про неправильне звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком є слушними.
Згідно зі ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення на підставі п.2 ч.1 ст.413 КПК України є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приписами п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував належним чином, як того вимагають положення ст.75 КК України, тяжкість вчиненого злочину та його наслідки, конкретні обставини справи, характер і спосіб вчинення злочину завдання удару викруткою у життєво важливий орган, дані про особу винного, який вину визнав лише частково та намагався переконати суд, що потерпілий сам наштовхнувся на викрутку.
Також колегія суддів приймає до уваги, що обвинувачений не виявив ознак каяття та готовності нести покарання, не засуджує своє діяння, не намагається виправити його наслідки і навіть після звільнення вироком суду з-під варти 20 грудня 2024 року до розгляду справи апеляційним судом не вчинив жодних дій для відшкодування заподіяної шкоди.
Обґрунтовано прокурор звертає увагу і на позицію потерпілого ОСОБА_10 , який наполягав на призначенні ОСОБА_8 реального покарання.
Вказане свідчить про те, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст.75 КК України.
Отже, вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - до часткового задоволення.
Виходячи з положень ст.65 та ст.50 КК України, призначаючи ОСОБА_8 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений судом першої інстанції.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409 та 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
В іншій частині вирок залишити без змін.
У зв'язку з набранням вироком суду законної сили взяти ОСОБА_8 під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 03 листопада 2025 року.
На підставі ст.72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 строк перебування під вартою з 12 липня 2024 року по 20 грудня 2024 року з розрахунку день за день.
Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4