Справа № 503/1574/25
Провадження №3/503/1212/25
24 жовтня 2025 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковської О.І.,
за участю адвоката Мартинюка Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративної справи, які надійшли від ВПД №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройний Сил України,
- за ч.2 ст.130, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 24.10.2025 року, справи про адміністративні правопорушення №503/1574/25 та №503/1576/25 порушені відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. ст.130, 124 КУпАП, об 'єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру справи №503/1574/25.
До Кодимського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_1 надійшли протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448535 від 09.09.2025 року за ч.2 ст.130 КУпАП та ЕПР1 № 448549 від 09.09.2025 року за ст.124 КУпАП.
Відповідно до обставин викладених в обох протоколах, дії ОСОБА_1 , згідно протоколу серії ЕПР1 №448549 від 09.09.2025 року, полягали у порушенні п.2.3 "б" та п.12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. натомість згідно протоколу серії ЕПР1 №448535 від 09.09.2025 року - в порушенні ним вимоги п.2.9 (за відсутності підпункту) ПДР України, кваліфіковані за частиною 2 статті 130 КУпАП, за ознаками керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, вчинене повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 цієї статті.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448549 від 09.09.2025 року, вбачається, що 06.09.2025 року приблизно о 15 год. 40 хв. ОСОБА_1 в м. Кодима по вул. Кривенцова керував автомобілем "Форд Ренджер", державний номерний знак НОМЕР_1 , та не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну та не обрав безпечною швидкості руху, внаслідок чого злетів у кювет, в результаті ДТП автомобіль зазнав механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п.2.3 "б" та п.12.1ПДР України, за що передбачена відповідальність заст.124 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448535 від 09.09.2025 року, «06 вересня 2025 року о 15 год. 40 хв. в м.Кодима по вул.Крівенцова водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом «Форд Ренджер» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія у КНП Кодимська лікарня. Результат тесту склав 2.63 проміле, на що водій погодився, чим порушив п.2.9 ПДР - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 цієї статті».
В судовому засіданні адвокат Мартинюк Ю.М. зазначив, що його довіритель вину у вчинених адміністративних порушеннях не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що до протоколу, складеному за ч.2 ст.130 КУпАП, не додані жодні докази керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, зазначив, що огляд на стан алкогольного сп'яніння в лікарні був проведений майже через чотири години після виникнення для цього підстав, тому висновок за результатами огляду є недійсним. Також захисник вказав, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення з боку патрульних поліцейських було допущено ряд численних порушень. Зокрема, вказавши в протоколі про порушення вимог п.2.9 ПДР, поліцейський не вказав яким саме підпункт пункту 2.9 ПДР порушено, при тому, що зазначений пункт містить сім самостійний підпунктів. З приводу факту ДТП не заперечував, однак просив закрити провадження у справі за ст.124 КУпАП, оскільки він не завдав шкоду третім особам та чужому майну, а пошкодив лише автомобіль під його керуванням.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст.251КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції,що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що оцінюючи докази, суд повинен керуватися принципом доведення "поза розумним сумнівом", який сформульований в рішенні від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення даного принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) у відповідності до якого, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Відповідно дост.256КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи,яка склала протокол; відомості про особу,яка притягається до адміністративної відповідальності (уразі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність задане правопорушення;прізвища,адреси свідків і потерпілих,прізвище викривача(за його письмовою згодою),якщо вони є;пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості,необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою,яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Уразі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа,яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9 ПДР України визначено, що водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий; г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані; ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил; д) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання); е) користуватися розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю» за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, який за своєю суттю є актом обвинувачення, не зазначено конкретну норму (пункт ПДР), який інкримінованого ОСОБА_1 у провину.
Крім цього, викладена у такому протоколі суть інкримінованого ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, тобто суть висунутого йому обвинувачення, не відповідає об'єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448535 від 09.09.2025 року, складеному відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, вказано, що він «…керував ТЗ Форт Ренджер д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння…».
В той же час, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п.1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 вересня 2016 року «Карелін проти Росії» вказав, що, якщо в протоколі адміністративного правопорушення не відображено всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, або відшукувати докази на користь обвинувачення.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений уст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року №1103(надалі Порядок).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, або у разі ДТП, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КпАП України (п.7, 8 Розділу 1 Інструкції №1452/735).
Згідно п.2 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (п.3 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735).
Згідно п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані сп'яніння 06 вересня 2025 року о 15 год 40 хв., після чого допустив ДТП, тому саме з цього часу виникли підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Однак, з висновку лікаря №119 від 06 вересня 2019 року вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведено лікарем о 19 год.10 хв., тобто майже через 4 години з часу виникнення підстав для огляду.
Таким чином, огляд на стан сп'яніння проведено поза межами строку, встановленого п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735, тому результати огляду не є достовірними.
Згідно п.21 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, відповідно з диспозицією ст.124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього рухуправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи майна іншої.
У п.1.10 Правил Дорожнього руху України визначається, що дорожньо-транспортна пригода (ДТП) подія, що стала під час руху транспортного засобу повністю, внаслідок чого загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Таким чином, умовою встановлення відповідальності за ст.124КУпАП є "загибель або поранення людей чи пошкодження транспортних засобів", це порушення повинно бути таким істотним, щоб наслідком його пошкодження стало як мінімум два автомобілі, а не одного чи загибель або поранення людей.
Згідно з пунктом 12.1ПДРУкраїни під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного призначення повністю, щоб мати змогу повністю контролювати його рух та безпечно керувати ним»
Як встановлено судом, ОСОБА_1 їхав на своєму автомобілі в м. Кодима по вул. Крівєнцова та не впорався з керуванням, в наслідок чого злетів у кювет. Відповідно до протоколу про адміністартивне правопорушення в результаті ДТП завдано шкоди лише його автомобілю. Відомості про наявність інших пошкоджень, що стали наслідком ДТП, відсутні.
Отже, порушенням у цьому випадку є те, що не була врахована дорожня обстановка, яка є як «сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю та рівнем організації дорожнього руху...» (п. 1.10ПДР).
Аналізуючи вищевказані норми права, суд приходить до висновку, якщо в результаті неважливих дій водія автомобіля, яким він керував, не створена безпека іншим учасникам руху, то про порушення пункту 12.1ПДРУкраїни не йдеться. Крім цього, взагалі із адміністративного матеріалу не вбачається той, хто є потерпілим по справі, так як інші транспортні засоби або споруди, окрім автомобіля "Форд Ренджер", державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкоджено не було, а отже в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Суд зауважує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність події та складу інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283- 285 КУпАП, суддя -
Провадження по об'єднаній справі №503/1574/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП та за ч.2 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу вказаних адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова