Єдиний унікальний номер справи: 766/8423/25 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1260/25 Доповідач: Майданік В.В.
04 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс";
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І., дата складання повного рішення - не зазначено, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
29 травня 2025 року позивач ТОВ "Таліон Плюс" звернувся через підсистему "Електронний суд" до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 639,60 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Позов обґрунтований наступним.
26.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 109599006 у формі електронного документу, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 10 400,00 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога", що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.
Відповідно до умов Договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", та натиснення іконки "відправити/підписати".
Наголошено, що Договір між Товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.
Проте, в порушення умов Договору та Правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
29.10.2024 у відповідно до ст.1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" за Договором Факторингу № МВ-ТП/6.
Зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 838,89 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору).
Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховуються. Проте, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить позивачу.
Загальна заборгованість за кредитним договором становить 33 639,60 грн, з них: заборгованість по кредиту - 10 398,58 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом - 23 241,02 грн. Розмір штрафних санкцій не включається до розміру позовних вимог.
Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою суду першої інстанції від 18.06.2025 року було відкрито провадження у справі і постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань на адресу суду не надіслала.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2025 року позов був задоволений, із відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за Договором кредитної лінії № 109599006 від 26.05.2024 року у розмірі 33 639,60 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 26.05.2024 року ОСОБА_1 залишила заявку на отримання грошових коштів в кредит в сумі 10 400,00 грн, строком на 30 днів, на підставі якої 26.05.2024 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 109599006. За умовами договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п.9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 25.06.2029 року. Також за умовами договору базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким траншем.
Також суд виходив з того, що умовами Договору кредитної лінії №109599006 від 26.05.2024 року (п.14.1.) передбачено, що невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надані Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Також суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора YGNC, який був надісланий на її номер телефону, зазначений у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 26.05.2024 року.
Також суд виходив з того, що зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором YGNC, відправленим 26.05.2024 року 16:07:24 на номер телефону відповідача НОМЕР_2 та введений 26.05.2024 16:08:50. Крім того, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5457, відправленим 26.05.2024 16:07:24 на номер телефону відповідача 0661257446 та введений 26.05.2024 16:08:50, підписано паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до Договору № 109599006 від 26.05.2024 року, у якому зазначені умови кредитування.
Також суд враховував, що до позовної заяви позивачем долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" в редакції з 29.03.2024 року.
Також суд враховував долучену до матеріалів позовної заяви Довідку, з якої вбачається, що 26.05.2024 року було ініційовано платіжну операцію отримувачу ОСОБА_1 на суму 10 400,00 грн.
Також суд виходив з того, що 29.10.2024 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/6, за яким Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Таким чином, ТОВ "Таліон Плюс" у встановленому законом порядку набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №109599006 від 26.052024 року.
Також суд виходив з того, що згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" за Договором №109599006 від 26.05.2024 року становила 33 639,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 398,58 грн; заборгованості за процентами у розмірі 23 241,02 грн за період з 26.05.2024 року по 19.01.2025 року. Ця ж заборгованість за вказаним договором, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "Таліон Плюс", станом на 16.04.2025 року становить 33639,00 грн., з них: заборгованість по кредиту 10 398,58 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 23241,02 грн.
Також суд виходив з того, що відповідач не надала доказів на підтвердження повного повернення суми отриманих в кредит коштів за Договором кредитної лінії №109599006 від 26.052024 року, відтак, як вважав суд, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Таліон Плюс" в повному обсязі.
Крім того, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що витрати на правову допомогу підтверджується договором про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024р., додатковою угодою №724 від 30.12.2024р., актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 30.12.2024 року, квитанцією від 30.12.2024р. Відтак, як вважав суд, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача, крім витрат на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають стягненню й витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року відповідачу було поновлено процесуальний строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду та було залишено без задоволення заяву про перегляд вказаного заочного рішення.
У своїй заяві про перегляд заочного рішення суду відповідач вказала, що заочне рішення підлягає перегляду, оскільки вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, повістки не отримувала. Також зазначила, що вона не була присутня під час проголошення рішення та дізналася про дане рішення лише 03.08.2025 року, тому просить поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати дане заочне рішення.
Залишаючи без задоволення вказану заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, і за відсутності зазначених обставин у сукупності суд не має законних підстав для скасування заочного рішення. Натомість, як зазначив суд, відповідач повідомлялася про час та місце слухання справи в передбаченому законом порядку, в тому числі через систему "Д-3" шляхом надіслання СМС-повідомлення на номер телефону відповідача, який був зазначений в договорі та позові, що були їй доставлені, та ці відомості наявні в матеріалах справи. Також, як вказав суд, судова повістка відповідачу направлялися за вказаною позивачем у позові адресою місця проживання, однак до суду повернуто конверт із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того, як зазначив суд, в заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодженням з винесеним рішенням по суті. Разом з тим, суд вважав клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом, оскільки в судовому засіданні встановлено поважність пропущення вказаного строку відповідачем, адже про наявність заочного рішення суду відповідач дізналася після винесення заочного рішення.
На вказане заочне рішення ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування. При цьому відповідач послалася на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема вказала, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України вона вимушена була виїхати з місця свого постійного проживання (м. Херсон) до м. Бориспіль Київської області, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.10.2023 року № 3249-5003003921, де постійно проживає до цього часу по АДРЕСА_1 . Однак про розгляд справи вона знала, оскільки отримала на свій мобільний телефон судову повістку про виклик у судове засідання на 14.07.2025 о 10-25. Вона двічі направляла суду заяви про надіслання їй копії позовної заяви з додатками для ознайомлення та надання відзиву. При цьому вона просила відкласти розгляд справи. Проте, вказані заяви, які суд отримав, були залишені без відповіді. У зв'язку з відсутністю копії позовної заяви з додатками вона не мала змоги знати про предмет спору та обставини справи, подати відзив та свої доводи й докази, довести обставини, які мають значення для справи. Послалася на ст.12 ЦПК України, ст.ст.3, 55 та 124 Конституції України. Крім вказаних, на її думку, порушень, скаржниця більше не зазначила, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення, не зазначила нові обставини, що підлягають встановленню, не зазначила докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, не зазначила обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції та заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
У своєму відзиві представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване заочне рішення - без змін.
При цьому зазначила, що апелянт не наводить належних аргументів щодо заперечення факту укладення Договору кредитної лінії та отримання нею кредитних коштів, не висловлює заперечення щодо умов Договору, не довела належними доказами відсутність у неї заборгованості, а вказує лише на формальну підставу, таку як неотримання позовної заяви з додатками. А тому, вважає, аргументи апеляційної скарги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Також вказала, що Апелянт не позбавлена була і навіть скористалась правом подати заяву на перегляд заочного рішення суду, однак в ході розгляду даної заяви судом першої інстанції заявником не надано належних аргументів або доказів, які б вплинули на результат розгляду прийнятого рішення, тому судом першої інстанції не було знайдено підстав для скасування заочного рішення.
Також зазначила, що оскаржуваним рішенням встановлено, що відповідач повідомлялася про час та місце слухання справи в передбаченим законом порядку, в тому числі через систему "Д-3" шляхом надіслання СМС-повідомлення на номер телефону відповідача, який був зазначений в договорі та позові, які були їй доставлені, та ці відомості наявні в матеріалах справи. Також, судова повістка відповідачу направлялися за вказаною позивачем у позові адресою місця проживання, однак до суду повернуто конверт із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також, крім викликів судовими повістками та СМС-повідомлення на мобільний номер телефону відповідача, повідомлення відповідача про дату слухання справи відбувалось в тому числі шляхом оголошення на офіційному сайті "Судова влада".
Також вказала, що апелянт в апеляційній скарзі вказує лише щодо неотримання нею позовної заяви з додатками, однак, вона могла зареєструватись у підсистемі "Електронний Суд" та отримати такі в електронному вигляді, чим також не скористалась. Крім того, апелянт не зверталась до позивача з проханням направити їй позовну заяву з додатками.
Таким чином, зазначила, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
26.05.2024 року ОСОБА_1 було залишено заявку на отримання грошових коштів в кредит в сумі 10 400,00 грн строком 30 днів, на підставі якої 26.05.2024 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 109599006.
Відповідно до п.2.1 Договору кредитної лінії №109599006 від 26.05.2024 року кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 10 400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Згідно п.2.3. вказаного Договору кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 10 400,00 грн 26.05.2024 року.
За умовами договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п.9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 25.06.2029 року. Також за умовами договору базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким траншем.
Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором YGNC, відправленим 26.05.2024 року 16:07:24 на номер телефону відповідача НОМЕР_2 та введений 26.05.2024 16:08:50.
Крім того, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5457 відправленим 26.05.2024 16:07:24 на номер телефону відповідача 0661257446 та введений 26.05.2024 16:08:50 підписано паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до Договору № 109599006 від 26.05.2024 року, у якому зазначені умови кредитування.
Наявна долучена до позовної заяви Довідка, з якої вбачається, що 26.05.2024 року було ініційовано платіжну операцію отримувачу ОСОБА_1 на суму 10 400,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" за Договором № 109599006 від 26.05.2024 року становить 38 838,89 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 398,58 грн; заборгованості за процентами у розмірі 23 241,02 грн за період з 26.05.2024 року по 19.01.2025 року.
29.10.2024 у між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та позивачем ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу № МВ-ТП/6. Предметом вказаного Договору є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги від 29.10.2024 року на виконання умов Договору факторингу №МВ-ТП/6 від 29.10.2024 року ТОВ "Таліон Плюс" отримало від ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 26 048,53 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 398,58 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10 450,66 грн, заборгованості за іншими нарахуваннями у розмірі 5 199,29 грн, а також суми фінансування у розмірі 4 887,33 грн.
ОСОБА_1 надсилалось повідомлення ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" про відступлення прав вимоги за кредитним договором №№ 109599006 від 26.05.2024 року на користь ТОВ "Таліон Плюс".
Наявне повідомлення ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору № 109599006 від 26.05.2024 року та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 28 440,31 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому ТОВ "Таліон Плюс" за Договором № 109599006 від 26.05.2024 року станом на 16.04.2025 року заборгованість відповідача за вказаним договором становить 33 639,00 грн та складається з: заборгованості по кредиту - 10 398,58 грн; заборгованості по процентах за користування кредитом - 23 241,02 грн.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями ст.1050 ЦК України:
--- якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу (частина 1);
--- якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2).
За змістом ст.10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл.52 Цивільного Кодексу України (статті 626-654).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1 та 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч.ч.1 і 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктом електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").
У ч.ч.1 і 2 ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
У справі встановлено, що кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року.
У цій справі кредитний договір був укладений до 26.05.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", відповідно, денна процентна ставка згідно з законодавством, чинним на час укладення вказаних договорів, не могла перевищувати 1 %.
Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Установивши, що відповідачка не повернула грошові кошти на погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" за Договором № 109599006 від 26.05.2024 року, а потім і перед правонаступником кредитора ТОВ "Таліон Плюс" (якому вимоги до відповідачки були відступлені первісним кредитором ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" на підставі договору факторингу № МВ-ТП/6 від 29.10.2024 року) станом на 16.04.2025 року становить 33 639,00 грн, з них: заборгованість по кредиту 10 398,58 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 23 241,02 грн.
Встановивши зазначене, суд обґрунтовано стягнув вказану суму заборгованості, яка по суті відповідачкою не заперечується. Останньою не заперечується сам факт укладання електронного договору. При цьому суд підставно виходив з того, що з укладеного договору вбачається, що він був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором YGNC, відправленим 26.05.2024 року 16:07:24 на номер телефону відповідача НОМЕР_2 та введений 26.05.2024 16:08:50. Відповідачкою, зі свого боку, жодних доказів на спростування укладення договору не надано, факт укладення кредитного договору вона по суті визнала.
Також відповідачка належними доказами не довела відповідні обставини, на які вона посилається як на підставу для скасування рішення. Своїх контррозрахунків на спростування розрахунку заборгованості позивача вона не надала.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд обґрунтовано виходив з того, що витрати на правову допомогу підтверджується договором про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024р., додатковою угодою №724 від 30.12.2024р., актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 30.12.2024 року, квитанцією від 30.12.2024р. А тому, враховуючи задоволення позову, суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача витрат на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Таким чином, суд ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, висновки якого не спростовані.
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржниці на ухвалення рішення суду за обставин, коли вона, знаючи про розгляд цієї справи, оскільки отримала на свій мобільний телефон судову повістку про виклик у судове засідання, не отримала від суду копії позовної заяви з додатками, що унеможливило подання нею відзиву, а також доводів і доказів на доведення обставин, які мають значення для справи.
При цьому апеляційний суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст.12 ЦПК України). Відповідачка же належними доказами не навела конкретні обставини, які слугували б підставою для скасування рішення. Своїх контррозрахунків вона не надала, у своїй скарзі вона не заперечує проти укладення кредитного договору в електронній формі, не заперечує проти розміру заборгованості, вона лише посилається на неотримання копії позовної заяви з додатками. Проте, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідачка мала усі можливості викласти свої доводи в заяві про перегляд заочного рішення, в апеляційній скарзі, послатися на обставини, які слугували б підставою для скасування рішення, про що вона просить у своїй скарзі, та надати докази на підтвердження цих обставин. І апеляційний суд, як суд факту і права, розглянув би вказані докази, дав би їм належну оцінку, міг би встановити нові обставини і від результату встановлених обставин прийняв би відповідне рішення. Однак, крім неотримання копії позовної заяви з додатками, відповідачка жодних інших доводів у своїй скарзі не зазначила, тобто вона по суті погодилася з обставинами справи, які встановлені судом. Відтак, слід дійти висновку, що доводи скаржниці є такими, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення та містять підстав для його скасування чи зміни.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2025 рок залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 04 листопада 2025 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П.Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська