Єдиний унікальний номер справи: 766/25851/21 Головуючий в І інстанції: Рядча Т.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1262/25 Доповідач: Майданік В.В.
04 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС";
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", від імені якого діє адвокат Сечко Сергій Володимирович, на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Рядчої Т.І. в м. Херсоні, дата складення повного тексту рішення - не зазначено, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
20 грудня 2021 року в Херсонському міському суді Херсонської області зареєстровано вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 443,13 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Позов обґрунтований наступним.
24.02.2020 року у м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки "Mitsubishi", н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , відповідача у справі.
Внаслідок ДТП були заподіяні механічні пошкодження автомобілю марки "ЗАЗ", н/з НОМЕР_2 .
На момент завдання матеріальної шкоди діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5144751 від 12.04.2019, укладений з ПАТ "СГ "ТАС" щодо ризиків, пов'язаних з експлуатацією автомобіля марки "Mitsubishi", н/з НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000 грн та франшизою в розмірі 750 грн.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.04.2020, яка набрала законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На момент ДТП відповідач керував автомобілем без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, що зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 15 443,13 грн за пошкоджений автомобіль марки "ЗАЗ", н/з НОМЕР_2 .
На підставі ст.1191 ЦК України ("Право зворотної вимоги до винної особи") та підпункту б) пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.01.2022 року було відкрито провадження у справі й постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача адвокат Сечко С.В., не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує повністю, щодо ухвалення заочного рішення у справі заперечень не надав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
З урахуванням наведеного суд ухвалив провести заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2025 року було відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 443,13 грн та 2 270 грн судового збору.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що є безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 443,13 грн за пошкоджений автомобіль марки "ЗАЗ", н/з НОМЕР_2 , що сталося в результаті ДТП, яка відбулась 24.02.2020 року у м. Херсоні з вини відповідача, який керував автомобілем марки "Mitsubishi" н/з НОМЕР_1 , відносно якого діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та в результаті якої були заподіяні механічні пошкодження автомобілю марки "ЗАЗ", н/з НОМЕР_2 . Адже, як вказав суд, на підтвердження вимог позивачем надана частково нечитабельна ксерокопія протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №256711 щодо фіксування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. При цьому жодних доказів того, що відповідача було притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (в редакції чинній на момент вчинення ДТП) не надано, крім того відповідні відомості щодо притягнення відповідача до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП відсутні в Державному реєстрі судових рішень. Відтак, суд вважав, що позивачем не надано доказів того, що на момент ДТП відповідач керував автомобілем без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, наслідком чого є безпідставність позову.
На вказане заочне рішення адвокат Сечко Сергій Володимирович, який діє від імені позивача, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому скаржник послався на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 256711 від 24.02.2020 року зазначено, що тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла) - не видавався. Тобто, на думку скаржника, обставини, які зафіксовані у даному протоколі, свідчать про факт керування відповідачем автомобілем "Mitsubishi" н/з НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто що відповідач не мав права керувати таким транспортним засобом. А тому, вважає скаржник, сплачена позивачем відповідно до умов полісу № АО/5144751від 12.04.2019 року сума страхового відшкодування в розмірі 15 443,13 грн за пошкоджений автомобіль марки "ЗАЗ", н/з НОМЕР_2 , підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.1191 ЦК України та підпункту б) пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
24.02.2020 у м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки "Mitsubishi", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , відповідача у справі. Внаслідок пригоди були заподіяні механічні пошкодження автомобілю марки "ЗАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 .
На момент спричинення матеріальної шкоди діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5144751 від 12.04.2019, укладений з ПАТ "СГ "ТАС" щодо ризиків, пов'язаних з експлуатацією автомобіля марки "Mitsubishi", д.н.з. НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000 грн та франшизою в розмірі 750 грн.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.04.2020, яка набрала законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
Позивач здійснив 24.03.2020 року виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль марки "ЗАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 15 443,13 грн згідно платіжного доручення № 88736 від 24.03.2020 р.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
За положеннями ст.1166 ЦК України ("Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду"):
--- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1);
--- особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.6 Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01.01.2025 року, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до положень ст.ст.9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 ст.35). Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно підпункту б) пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 ("Регресний позов страховика та МТСБУ") вказаного Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у випадку, зокрема, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
З 01 січня 2025 року введено в дію, крім деяких положень, а набрав чинності з 20.06.2024 року Закон України від 21.05.2024 року № 3720-IX "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п.б ч.1 ст.37 ("Право зворотної вимоги страховика (МТСБУ) до особи, відповідальної за заподіяння шкоди") вказаного Закону № 3720-IX страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо, зокрема, така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії.
Отже, правовою підставою для регресного позову страховика до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, є, зокрема, встановлення факту того, що така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії.
У своїй скарзі скаржник послався на те, що є доведеним факт керування відповідачем автомобілем "Mitsubishi" н/з НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто що відповідач не мав права керувати таким транспортним засобом.
Слід зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 126 КУпАП ("Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами").
Частина 1 вказаної норми закону передбачала відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Частина 2 вказаної норми закону передбачала відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Вказана норма закону в чинній редакції також передбачає відповідальність за вказані правопорушення.
Отже, право зворотної вимоги страховика можливе лише при встановленні факту того, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом. Тобто, що така особа вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
На підтвердження своїх вимог позивачем надана частково нечитабельна ксерокопія протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №256711 щодо фіксування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.
Однак, з нього не можна зробити однозначний висновок про те, що відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Mitsubishi", д.н.з. НОМЕР_1 без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії. На це обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Також суд підставно зазначив, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, складає окремий склад адміністративного правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП (в редакції чинній на момент вчинення ДТП), однак, як зазначив суд, жодних доказів того, що відповідача притягнули до відповідальності за дане адміністративне правопорушення суду не надано. Відповідні відомості щодо притягнення відповідача до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП також відсутні в Державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд повно, всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на момент ДТП відповідач керував автомобілем без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, а тому, як правильно зазначив суд, підстави для задоволення позову відсутні.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції
Таким чином рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і висновки суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом того, що обставини, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 256711 від 24.02.2020 року, свідчать про факт керування відповідачем автомобілем "Mitsubishi" н/з НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто що відповідач не мав права керувати таким транспортним засобом, наслідком чого, на думку скаржника є правомірність вимоги позивача про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування.
При цьому апеляційний суд враховує те, що, як вже будо зазначено, позивачем не надано належних доказів того, що на момент ДТП відповідач керував автомобілем, не маючи права керувати таким транспортним засобом, а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, підстави для задоволення позову відсутні.
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", від імені якого діє адвокат Сечко Сергій Володимирович, залишити без задоволення.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 04 листопада 2025 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П.Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська