Справа № 463/11594/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л
Провадження № 22-ц/811/997/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
03 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення - витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення в сумі 5111,45 грн., за надані послуги з постачання гарячої води па забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в сумі 533,01 грн., та судовий збір 3028 грн.
Позов мотивує тим, що з 1 грудня 2021 року з відповідачем укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 8 вересня 2021 року. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоеиерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоеиерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. Вказує, що відповідач зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно користується послугами постачання теплової енергії та постачання гарячої води, в тому числі для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи теплової енергії та гарячого водопостачання, які надає ЛМКП «Львівтеплоенерго». З 1 липня 2014 року відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати. Зазначає, що факт надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідачу підтверджується актами включення системи теплопостачання до будинку- АДРЕСА_2 . Нарахування кількості та вартості послуги з центрального опалення за даною адресою відповідача проводиться згідно показів загальнобудинкових приладів обліку теплової енергії з урахуванням показів квартирного приладу обліку теплової енергії на підставі Постанови КМУ від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання центрального опалення, холодної та гарячої води і водовідведення», а з 1 грудня 2021 року - згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 - в редакції постанови КМУ від 8 вересня 2021 року №1022. Нарахування кількості та вартості послуги з постачання гарячої води за даною адресою проводилися згідно показів загальнобудинкового приладу обліку гарячої води згідно Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1182 - в редакції постанови КМУ від 8 вересня 2021 року № 1023, та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315. Всупереч п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинних договорів відповідач не виконала свого зобов'язання щодо сплати за надані послуги з централізованого опалення місць загального користування, постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 1 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року та постачання гарячої води за період з 1 квітня 2023 року по 29 лютого 2024 року на загальну суму - 5 644,46 грн. Неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача, через небажання відповідача здійснювати оплату за надані послуги позивачеві, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Додатково вказує, що позовна заява подається на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 8 травня 2024 року у справі № 463/3673/24, про скасування судового наказу від 29 травня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за надані послуги. Враховуючи наведене позивач звертанувся до суду з даним позовом та просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2025 року позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення - витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення в сумі 5111 (п'ять тисяч сто одинадцять) гривень 45 (сорок п'ять) копійок та за надані послуги з постачання гарячої води па забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в сумі 533 (п'ятсот тридцять три) гривні 1 (одна) копійка.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Вказує, що рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради м.Львова від 16 жовтня 2020 року №692 затверджено висновок міжвідомчої комісії, щодо можливості газифікації двофункційного котла парапетного типу взамін центрального опалення на площі кухні квартири АДРЕСА_3 та надано дозвіл на виготовлення технічної документації для від'єднання від системи центрального опалення та гарячого водопостачання.
Актом про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП від 21.12.2020 року підтверджується факт відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж.
Також зазначає, що місця загального користування в будинку АДРЕСА_4 - Львів не можуть вважатись утепленими, так як знаходяться неналежному стані, а мешканці будинку самостійно робили косметичний ремонт.
Просить рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у справі яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними, а також ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачами не представлено, суд прий няв вказані вище розрахунки заборгованості відповідача як належний та допустимий доказ позовної вимоги.
З врахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію № 1 від 26 лютого 2024 року, а також отриманою судом відповіддю органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. При цьому як вбачається з вказаної вище довідки, ОСОБА_1 є власником зазначеної квартири.
Житловий будинок АДРЕСА_2 під'єднаний до теплопостачальних мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго», від яких отримує теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, та обладнаний вузлом обліку теплової енергії.
Позивачем розміщено на своєму офіційному веб-сайті (https://lmkp.lte.lviv.ua) типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 8 вересня 2021 року, які є публічними договорами приєднання, та відповідно до умов таких вступили в дію через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства.
За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Як вбачається з актів про включення системи теплоспоживання від 11 жовтня 2021 року, 14 листопада 2022 року та 16 жовтня 2023 року, житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , без зокрема квартири АДРЕСА_5 , було включено на опалення у відповідних опалювальних сезонах.
Оскільки у квартирі відповідачки № 75 встановлена індивідуальна системи опалення, вона є споживачем послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, яке складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, і з відповідачкою є укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена відповідними постановами Кабінету Міністрів України; зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua: такі договори укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії. Пунктом 5 Індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що виконавець (позивач у справі) зобов'язується надавати споживачу (відповідачу у справі) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: oобсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно з частиною 2 статті 10 цього Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики розподілу, пунктом 12 якого встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.
Матеріали справи містять деталізований механізм розрахунку кількості та вартості фактично спожитих послуг з постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 : наведене апелянтом жодним чином не спростовано.
Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не надав суду даних про спожитий будинком АДРЕСА_2 об'єм теплової енергії в цілому, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть прийматися до уваги.
Обов'язок споживачів відшкодовувати витрати на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення також визначений Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830 (в подальшому - «Правила…), пунктом 14 яких встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315.
А згідно з пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 міститься висновок про те, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №703/58/16-ц зазначав, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі.
Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання послуг з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень спростовуються матеріалами справи, зокрема актами про включення системи тепло споживання.
Неналежний стан місць загального користування, та косметичний ремонт коштом мешканців будинку не спростовує факту надання позивачем послуг.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог чи для задоволення їх лише частково) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.