Рішення від 24.10.2025 по справі 916/1017/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1017/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

про стягнення 448665,44 грн., -

за участю учасників справи:

від позивача: Кочуров А.О., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Реу Г.В., адвокат, діє на підставі ордеру, Бернацька А.В., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича, в якому просить суд:

- стягнути суму завданої шкоди внаслідок неналежної експлуатації нерухомого майна у розмірі 420126 грн.;

- стягнути суму орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташоване у розмірі 28539,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період тимчасового володіння відповідачем нерухомим майном позивача з 10.09.2021 по 22.08.2024, відповідачем було завдано позивачу шкоду у загальному розмірі 448665,44 грн., де 420126 грн. - сума шкоди, завданої внаслідок неналежної експлуатації його нерухомого майна, 28539,44 грн. - сума орендної плати, яка сплачена в період коли фактичним володільцем майна був відповідач ФОП Павлов І.В., але не сплачував таку орендну плату за використання землі, на якій розташоване майно.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1017/25; розглядати справу №916/1017/25 вирішено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 11.04.2025 о 14:30.

02.04.2025 за вх.№10615/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач просить суд у задоволенні позову щодо стягнення суми завданої шкоди внаслідок неналежної експлуатації нерухомого майна у розмірі 420126 грн. відмовити та вказує, зокрема, наступне:

- відповідач погоджується із позовною вимогою щодо стягнення з Павлова Ігоря Вікторовича суми орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташоване, у розмірі 28539,44 грн.; щодо стягнення з Павлова Ігоря Вікторовича на користь Балабан Андрія Івановича суми завданої шкоди внаслідок неналежної експлуатації нерухомого майна у розмірі 420126,00 грн., судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5383,99 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 28459,96 грн., витрат на послуги судового експерта у розмірі 16000 грн., то заявлені вимоги є необґрунтованими;

- твердження позивача щодо того, що він має беззаперечні підстави констатувати, що за період перебування його нерухомого майна в тимчасовому володінні відповідача ФОП Павлова І.В. з 10.09.2021 по 22.08.2024 воно зазнало пошкоджень та руйнувань, які вчинені внаслідок неналежної експлуатації відповідачем, не мають під собою ніякої доказової бази; позивачем не надано жодних доказів до позовної заяви, які б могли підтвердити, що саме Павлов І.В. пошкодив та зруйнував майно;

- Арцизьким районним судом Одеської області від 02.07.2020 у справі №492/1519/15 було прийнято рішення про витребування із чужого незаконного володіння Балабана Андрія Івановича нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 на користь Павлова Ігоря Вікторовича; на виконання вищезазначеного рішення було відкрито виконавче провадження та витребувано із чужого незаконного володіння Балабана Андрія Івановича на користь Павлова Ігоря Вікторовича нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, про що складено акт державного виконавця від 10.09.2021 та постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.09.2021; відповідач наголошує, що в акті державного виконавця від 10.09.2021 жодним чином не було відображено момент передачі чотирьох комплектів металевих воріт, розмірами 3*3 метри, та огорож, які на думку позивача були неналежно експлуатовані відповідачем у період з 10.09.2021 по 22.08.2024;

- відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №75638523 від 22.08.2024 вимоги виконавчого документа по справі №916/4408/23 виконано в повному обсязі; ОСОБА_2 передав, а Балабан Андрій Іванович прийняв нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , про що складено 22.08.2024 акт прийому-передачі; в зазначеному акті від 22.08.2024 наявна рукописна примітка: “Я, Павлов І.В. повідомляю, що металеві ворота я не брав і огорожу не руйнував»; з боку відповідача це була вимушена міра, оскільки відповідачу невідомо яким чином стали відсутні чотири комплекти металевих воріт, розмірами 3*3 метри, та були зруйновані огорожі; оскільки будь-яких зауважень з боку виконавчої служби не було, виконавче провадження було закрито 22.08.2024;

- відповідач ставить під сумнів та не згоден із доводами позивача щодо використання як належного доказу висновку експерта №27/24 від 27.12.2024 Рапача Костянтина Васильовича; згідно проведеного обстеження, враховуючи характер пошкоджень об'єкту нерухомого майна зроблено висновок, що вони є наслідком неналежної експлуатації; однак, на думку відповідача, експерт у вказаному висновку не зазначає який саме наслідок неналежної експлуатації пошкодив об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , хоча відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.

02.04.2025 за вх.№10616/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

07.04.2025 за вх.№11133/25 та 08.04.2025 за вх.№11149/25 до суду від позивача надійшли відповіді на відзив, який прийнято судом до розгляду. У поданих відповідях на відзив позивач вказує, зокрема, наступне:

- одним з мотивів такого невизнання позову в частині стягнення шкоди у розмірі 420126 грн. відповідач вважає відсутність опису нерухомого майна в акті державного виконавця від 10.09.2021, який би свідчив саме про передання йому чотирьох комплектів металевих воріт розмірами 3*3 метри та огорож, тому їх відсутність і руйнування виключає факту завдання шкоди позивачу; однак така позиція відповідача є неспроможною, оскільки в акті державного виконавця від 10.09.2021 жодних приміток або недоліків, якими би характеризувався об'єкт нерухомості не зазначено, тому це свідчить, що об'єкт нерухомого майна переданий в належному для експлуатації стані і без будь-яких зауважень; відповідач не наводить відомостей та доказів, що під час передачі йому майна 10.09.2021 воно мало бодай якісь недоліки (відсутність елементів, руйнування частин);

- в акті державного виконавця від 22.08.2024, за яким спірне нерухоме майно передане позивачу, державний виконавець чітко зазначив, які недоліки має нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , із посиланням на технічний паспорт від 12.03.2014; рукописна відмітка відповідача Павлова І.В. в такому акті не усуває факт таких недоліків, які були виявлені державним виконавцем під час передачі майна; при цьому такі недоліки, незважаючи на те, що відповідач Павлов І.В. нібито не знає хто, чому та за яких обставин демонтував з нежитлової будівлі чотири комплекти металевих воріт розмірами 3*3 метри, зруйнував огорожі, не перешкоджали закінченню виконавчого провадження;

- відповідач в період з 10.09.2021 по 22.08.2024 був тимчасовим володільцем спірного нерухомого майна, з відповідною державною реєстрацією права власності, здійснював в ньому власну комерційну діяльність, і на нього розповсюджувались усі права та, головне, обов'язки щодо належної експлуатації та збереження майна, визначені нормами цивільного законодавства; саме відповідач як тимчасовий володілець мав би забезпечити збереженість, цілісність та належну експлуатацію нерухомого майна, і якщо встановлений демонтаж металевих воріт та руйнування огорожі, які неможливо виконати приховано, здійснено третіми особами, то відповідач мав би звернутись до відповідних органів, або установ та організацій, із відповідною заявою про події, які відбулись з його нерухомим майном, всупереч його волі та волевиявлення; однак відповідач доказів подання такої заяви в своєму відзиві не зазначає, що свідчить про його безвідповідальне ставлення до нерухомого майна, яким він тимчасово володів;

- відповідач не визнає висновок експерта від 27.12.2024, але зазначені доводи відповідача не мають логічного підґрунтя, оскільки експерт надав відповідь на поставлені йому питання в належний спосіб; якщо експертом не зазначено, які саме дії володільця призвели до наслідків неналежної експлуатації нерухомого майна, то таке уточнення не впливає на сам факт завдання встановленої шкоди у визначеному розмірі; при цьому відповідач не надає до суду разом із відзивом власних доказів щодо відсутності його вини, дій або бездіяльності, які призвели до визначених наслідків неналежної експлуатації нерухомого майна - завдання шкоди; відповідач не враховує, що позов подано в межах його деліктної відповідальності, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги;

08.04.2025 за вх.№111142/25 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 11.04.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 08.05.2025 о 15:45.

У судовому засіданні 08.05.2025 судом у протокольній формі задоволено клопотання відповідача за вх.№10616/25 та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 28.05.2025 о 14:40.

У підготовчому засіданні 28.05.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 26.06.2025 о 14:30. Ухвалою суду від 17.06.2025 підготовче засідання призначено на 03.07.2025 об 11:00.

У підготовчому засіданні 03.07.2025 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2025 о 09:30.

28.05.2025 за вх.№17076/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який подано іншим представником відповідача із доповненими підставами заперечень проти позову, натомість без заявлення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву, на що суд звернув увагу представників відповідача у підготовчому засіданні 03.07.2025. В подальшому таке клопотання так і не надійшло, натомість відповідачем були подані письмові пояснення по суті його процесуальної позиції, які прийняті судом до розгляду.

11.07.2025 за вх.№22043/25 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач вказує, зокрема, наступне:

- відповідач погоджується в частині вимог позовної заяви щодо стягнення з Павлова Ігоря Вікторовича суми орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташоване, у розмірі 28539,44 грн., однак в іншій частині вимог відповідач повністю не погоджується та вважає, що доводи позивача є необґрунтованими;

- позивач у своїй позовній заяві посилається на норми ст. 1166 ЦК України щодо неправомірних дій відповідача, які призвели до завдання позивачу майнової шкоди; таким чином, позивач у своїй позовній заяві покладає доведеність відсутності вини завданої шкоди на відповідача, однак фактичних доказів вини відповідача щодо такої шкоди до суду не надав (наприклад, звернення позивача до правоохоронних органів з відповідними заявами щодо пошкодження, відсутності майна, інші належним чином зафіксовані факти з цього ж приводу); тому відповідач не зобов'язаний в даному випадку доводити відсутність своєї вини у суді;

- в період з 10.09.2021 по 22.08.2024 володільцем нерухомого майна являвся ФОП Павлов І.В.; право власності позивача відновлене рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024, а отже в зазначений період часу відповідач мав право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд;

- позивачем не доведено та не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що саме відповідачем були здійснені дії, направлені на пошкодження, знищення чи зникнення вищезазначеного спірного майна;

- згідно акту державного виконавця від 10.09.2021 було витребувано майно з чужого незаконного володіння з позивача на користь відповідача, однак яке саме майно було витребувано та його перелік, опис не зазначено; тому стверджувати про наявність взагалі такого спірного майна немає законних підстав; окрім того, у даний період власником витребуваного майна являвся відповідач, що давало право останньому розпоряджатися таким майном без обмежень;

- власник згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону; відповідно в період з 10.09.2021 по 22.08.2024 відповідач мав право вчиняти будь-які дії щодо свого майна, а тому у разі припущення, що відповідач міг пошкодити дане майно, то відповідальність за заподіяння шкоди власному майну не може наставати;

- майну властивий технічний знос під час експлуатації - це зменшення його вартості через фізичні та функціональні зміни, які виникають у процесі використання; це може бути пов'язано з нормальним зносом, що виникає внаслідок використання, а також з несвоєчасним ремонтом та обслуговуванням; встановлено, що до 2021 року позивач та відповідач спільно експлуатували спірне майно, однак не відомо в якому стані передавалось таке майно і чи взагалі передавалось; відповідно, у разі, якщо майно зазнало зносу, пошкоджень та руйнувань, які вчинені внаслідок неналежної експлуатації, то відповідальність не може покладатись лише на відповідача, а й на позивача.

У судовому засіданні 17.07.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 04.09.2025 об 11:00. У судовому засіданні 04.09.2025 оголошено перерву до 26.09.2025 о 14:00. Ухвалою суду від 26.09.2025 відкладено розгляд справи на 24.10.2025 о 09:45.

24.10.2025 за вх.№33600/25 до суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі в порядку п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, в якій відповідач просив суд зупинити провадження у господарській справі №916/1017/25 до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі (автомайстерні), що є предметом спору у цій справі. До вказаної заяви відповідачем додано копію першої сторінки позовної заяви з відміткою суду про її прийняття, а також копію ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 21.10.2025 про відмову у відкритті провадження у справі у зв?язку з тим, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні 24.10.2025 судом у протокольній формі відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю на це процесуальних підстав, оскільки станом на 24.10.2025 господарським судом не відкрито провадження у справі про визнання права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі (автомайстерні), таким чином ухвали суду відповідачем не подано, а також відповідачем не подано повного тексту позовної заяви до заяви про зупинення провадження для встановлення судом пов'язанності/непов?язанності справ і неможливості розгляду.

У судовому засіданні 24.10.2025 представник позивача просить суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні 24.10.2025 просять суд відмовити в позові.

У судовому засіданні 24.10.2025 всі учасники справи не заперечували проти закінчення розгляду справи по суті.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Справа №916/1017/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

20.01.2015 між Арцизькою міською радою Одеської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (позивач, орендар) був укладений договір оренди землі №241, відповідно до якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автотехобслуговувальної станції на території Арцизької міської ради по АДРЕСА_3 (п.1 договору оренди);

- в оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,0179 га, для розміщення автотехобслуговувальної станції, кадастровий номер 5120410100:03:003:0844, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (п.2 договору оренди);

- на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна (п.3 договору оренди);

- договір укладено на 49 років (п.8 договору оренди);

- орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі 365,64 грн. на місяць, у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки (п.9 договору оренди).

20.01.2015 було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки по договору №241 від 20.01.2015, розташованої в АДРЕСА_3 , площа 0,0179 га.

В матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 45359783 від 08.10.2015), відповідно до якого:

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 74594735124;

- об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою;

- адреса: АДРЕСА_3 ;

- земельна ділянка місцерозташування: 5120410100:03:003:0844;

- опис об'єкта нерухомого майна: характеристика нежитлової будівлі згідно технічного паспорту: А - Нежитлова будівля: 1 - нежитлове приміщення, 2 - нежитлове приміщення, 3 - нежитлове приміщення; №1 - Огорожа; №2 - Огорожа;

- загальна площа: 138,2 кв.м;

- дата та час державної реєстрації: 28.09.2015;

- державний реєстратор: Михайлов О.А.;

- підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №45359751 від 08.10.2015, видавник - Арцизьке районне управління юстиції Одеської області;

- підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25087198 від 06.10.2015;

- форма власності: приватна;

- розмір частки: 1;

- власник: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

Також в матеріалах справи наявні:

- свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 від 08.10.2015, відповідно до якого: об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою; адреса: АДРЕСА_3 ; - загальна площа: 138,2 кв.м; - власник: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ); форма власності: приватна; розмір частки: 1;

- Технічний паспорт на нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_3 , виготовлений 12.03.2014 ПП “Топ.Проект», в якому міститься наступна інформація:

1.План земельної ділянки та експлікація земельної ділянки: А, №№ 1, 2, назва будівель: нежитлова будівля; огорожа;

2.Поверховий план на будівлю літ. А;

3.Експлікація приміщень до плану будівлі;

4.Характеристика будівель і споруд: А - нежитлова будівля (2006 року); №1 - Огорожа (камінь-черепашник); №2 - Огорожа (з/б плити).

10.02.2016 між Арцизькою міською Одеської області (орендодавець) та ФОП Балабан Андрієм Івановичем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №241 від 20.01.2015, відповідно до якої сторони вирішили, зокрема, викласти п.9 договору у новій редакції: орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі 524,01 грн. на місяць, у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки.

У Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (745947351204), за адресою: Одеська обл., Арцизький р., м. Арциз, вулиця 28 Червня, будинок 59 “Б» (№310074867 від 16.09.2022) відображена наступна інформація:

- актуальна інформація про право власності: тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 01.11.2021 15:15:44, державний реєстратор: Сідлецька Ольга Миколаївна, Арцизька міська рада, Одеська обл.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61364971 від 04.11.2021 14:43:46, Сідлецька Ольга Миколаївна, Арцизька міська рада, Одеська обл.; підстава для державної реєстрації: рішення суду, (постанова), серія та номер: №22-ц/813/4908/21, виданий 15.07.2021, видавник: Одеський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: №6/492/20/20, виданий 02.07.2020, видавник: Арцизький районний суд Одеської області; форма власності: приватна; розмір частки: 1; власники: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

У Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (745947351204), за адресою: Одеська обл., Арцизький р., м. Арциз, вулиця 28 Червня, будинок 59 “Б» (№310674576 від 23.09.2022) відображена наступна інформація:

У Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (745947351204), за адресою: Одеська обл., Арцизький р., м. Арциз, вулиця 28 Червня, будинок 59 “Б» (№349153845 від 04.10.2023) відображена наступна інформація:

- актуальна інформація про речове право: номер відомостей про речове право: 44846235; тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 01.11.2021 15:15:44, державний реєстратор: Сідлецька Ольга Миколаївна, Арцизька міська рада, Одеська обл.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61364971 від 04.11.2021 14:43:46, Сідлецька Ольга Миколаївна, Арцизька міська рада, Одеська обл.; документи, подані для державної реєстрації: рішення суду, (постанова), серія та номер: №22-ц/813/4908/21, виданий 15.07.2021, видавник: Одеський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: №6/492/20/20, виданий 02.07.2020, видавник: Арцизький районний суд Одеської області; постанова, про закінчення виконавчого провадження, серія та номер: ВП №62562557, виданий 14.09.2021, видавник: Арцизький відділ ДВС у Болградському районі Одеської області Південного МРУ МЮ (м. Одеса); розмір частки: 1; власники: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

08.02.2024 між Арцизькою міською Одеської області (орендодавець) та ФОП Балабан Андрієм Івановичем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №241 від 20.01.2015, відповідно до якої сторони вирішили, зокрема, викласти п.9 договору у новій редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 16155,28 грн. на рік.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23 позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігора Вікторовича задоволено повністю; визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності державного реєстратора Сідлецької Ольги Миколаївни, Арцизька міська рада, Одеська область, індексний номер 61364971 від 04.11.2021 щодо державної реєстрації переходу права власності на нежитлову будівлю - автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вулиця 28 Червня, будинок 59 “Б» від Балабан Андрія Івановича до ОСОБА_2 ; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 . У вказаному рішенні зазначено наступне:

- судом встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2015 року звернувся до Арцизького районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позов був обґрунтований тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.10.2015 року належить нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, що розташована за вищезазначеною адресою. ОСОБА_2 володіє та користується вказаним майном без жодних правових підстав та відмовляється добровільно повернути майно позивачу;

- рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 04.10.2016 у справі №492/1519/15-ц позов ОСОБА_1 задоволено, витребувано із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

- ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.07.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення від 04.10.2016 залишено без змін;

- на підставі виконавчого листа по справі №492/1519/15-ц позивач звернувся до Арцизького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про примусове виконання рішення про витребування із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; актом державного виконавця від 09.10.2017 було передано нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою представнику ОСОБА_1 та закінчено виконавче провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду;

- 01.08.2017 за касаційною скаргою ОСОБА_2 відкрите касаційне провадження на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12.07.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння; ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.09.2019 справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

- постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 скасовані рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04.10.2016 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 12.07.2017 та закрито провадження у справі; висновок Великої Палати Верховного Суду обґрунтовано тим, що за суб'єктним складом, спір між сторонами є спором двох суб'єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

- ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 02.07.2020 заяву ОСОБА_2 про поворот виконання судового рішення по цивільній справі №492/1519/15-ц задоволено частково, повернуто у володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерню з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

- постановою Одеського апеляційного суду від 15.07.2021 ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 02.07.2020 про поворот виконання судового рішення по цивільній справі №492/1519/15-ц залишено без змін;

- в межах виконавчого провадження №62562557 згідно акту державного виконавця від 10.09.2021 передано у володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерню з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 01.11.2021 державним реєстратором Арцизької міської ради, Одеської області, Сідлецькою Ольгою Миколаївною на підставі заяви ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю автомайстерню з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 745947351204; підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61364971 від 04.01.2021; підставою для державної реєстрації права власності були рішення суду, постанова, серія та номер: №22-ц/813/4908/21 виданий 15.07.2021, державним реєстратором визначено форму власності приватна та розмір частки 1, власником зазначено ОСОБА_2 ;

- постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 скасовані рішення, закрито провадження у справі та зазначено, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб?єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності; крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ;

- також Велика Палата Верховного Суду встановила, що судами також встановлено, що договір про спільну діяльність від 10 березня 2006 року укладений між позивачем та відповідачем як між суб?єктами підприємницької діяльності; відомості про припинення їх підприємницької діяльності станом на дату звернення до суду із цим позовом у матеріалах справи відсутні та судами попередніх інстанцій не встановлені; отже, як убачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 як суб?єкт підприємницької діяльності звернувся до суду з позовними вимогами до Павлова І.В. як суб?єкта підприємницької діяльності за захистом свого порушеного права власності (витребування майна з чужого незаконного володіння), яке є предметом договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та відповідачем 10 березня 2006 року;

- при цьому Велика Палата Верховного не зробила висновок, що за таким договором про спільну діяльність від 10.03.2006 право власності ОСОБА_3 є неправомірним; а також немає висновку або твердження того, що весь спірний об?єкт нерухомого майна (або його частка) належить відповідачу ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 не набував права власності (або спільної часткової власності) на спірний об?єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 за договором про спільну діяльність від 10.03.2006, та не здійснював його державну реєстрацію; тому відповідач ОСОБА_2 не є володільцем такого нерухомого майна у будь-якому розумінні згідно вимог ст.ст. 316, 328 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи наявний акт державного виконавця від 10.09.2021 щодо примусового виконання виконавчого листа №492/1519/15-ц, яким встановлено, що в ході проведення виконавчих дій передано у володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 14.09.2021 ВП №62562557 (ухвала №492/1519/15 від 02.07.2020) встановлено, що нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , повернута у володіння ОСОБА_2

24.06.2024 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23, що набрало законної сили 24.06.2024 були видані відповідні накази.

У витягу з Державного реєстру речових прав від 15.08.2024 щодо об'єкта нерухомого майна (745947351204), за адресою: АДРЕСА_3 відображена наступна інформація: тип права: право власності; дата державної реєстрації: 12.08.2024; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 74606551 від 15.08.2024; документи подані для державної реєстрації: рішення Господарського суду Одеської області №916/4408/23 від 29.04.2024; власник: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ).

В акті державного виконавця від 22.08.2024 при примусовому виконанні наказу №916/4408/23 від 24.06.2024 встановлено наступне: 22.08.2024 в присутності працівників Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, представника стягувача, адвоката - Кочурова Андрія Олександровича витребувано у боржника ОСОБА_2 на користь Балабан Андрія Івановича нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 ; зауваження щодо витребування та передачі майна: у витребуваному об'єкті нерухомого майна відсутні чотири комплекти металевих воріт, розмірами 3*3 метри, зруйновані огорожі №1 та №2 згідно технічного паспорту від 12.03.2014; на вказаному акті міститься зауваження Павлова І.В. наступного змісту: “повідомляю, що металеві ворота я не брав і огорожу не руйнував».

Також в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 від 22.08.2024.

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2024 ВП №75638523 (наказ №916/4408/23 від 24.06.2024) встановлено, що вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, ОСОБА_2 передав, а Балабан А.І. прийняв нежитлові будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 .

У листі від 17.09.2024 Арцизька міська рада на запит адвоката позивача надала наступну інформацію: “У відповідь на Ваш запит від 10 вересня №158/2024 про надання інформації про нараховану та сплачену орендну плату ОСОБА_1 за договором оренди землі від 20.01.2015 №241 щодо земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5120410100:03:003:0844 площею 0,0179 га, адреса Одеська обл., Болградський район, м. Арциз, вул Свободи, буд. 59б, за період з 10.09.2021 по 22.08.2024 року повідомляємо, що за вказаний період за договором оренди землі: нарахована сума орендної плати складає - 28539 ( двадцять вісім тисяч п?ятсот тридцять дев?ять) гривень 44 копійки в т.ч за період: з 10.09.2021 по 31.12.2021 - 2036,75 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 6665,44 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 9457,90 грн., з 01.01.2024 по 22.08.2024 - 10379,35 грн.; вся сума орендної плати за вказаний період сплачена.».

В матеріалах справи наявний висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи №27/24 від 27.12.2024, що виконана для подання до Господарського суду Одеської області за заявою адвоката Кочурова А.О. від 23.08.2024, виконаний судовим експертом Рапач К.В., із попередженням про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, в якому зроблені наступні висновки:

- у відповідності до табл. 4.1 Методичних рекомендацій з визначення фізичного зносу нежитлових будівель, об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. 28 Червня, будинок 59 “Б» характеризується фізичним зносом до 60% та відповідає технічному стану “незадовільний» при якому: експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту; згідно проведеного дослідження встановлено, що враховуючи наявний технічний стан будівлі, подальше її використання будівлі за призначенням, без проведення ремонтно-відновлювальних робіт не можливе; згідно проведеного обстеження, враховуючи характер пошкоджень об'єкту нерухомого майна за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. 28 Червня, будинок 59 “Б» зроблено висновок, що вони є наслідком неналежної експлуатації;

- експертом згідно з наказом Мінрегіону “Про затвердження кошторисних норм України в будівництві» від 01.11.2011 №281, на програмному комплексі АВК-5, ред.3.8.3 розраховано вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень приміщення нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. 28 Червня, будинок 59 “Б», спричинених неналежним користуванням, складає 420126 грн.;

- до вказаного висновку додано: фототаблиці та розрахунок кошторисної вартості.

Вважаючи, що відповідач у період його тимчасового володіння нерухомим майном допустив завдання шкоди такому майну внаслідок його неналежної експлуатації та не сплачував орендну плату за використання землі, на якій ця нежитлова будівля розташована, з метою захисту своїх майнових прав, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення шкоди.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язань, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Господарський суд вказує, що позивачем у даній справі виступає фізична особа - Балабан Андрій Іванович, а відповідачем - Фізична особа-підприємець Павлов Ігор Вікторович.

Сутність правовідносин сторін як господарські визначена Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи №492/1519/15-ц.

При цьому ВП ВС вказала, що правовідносини сторін виникли починаючи з укладення у 2015 році договору спільної діяльності, який був укладений між позивачем та відповідачем як обома суб?єктами підприємницької діяльності, а тому спори між ними щодо наслідків використання спірного майна підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Так, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що за суб'єктним складом спір між сторонами є спором двох суб'єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В подальшому ОСОБА_1 було припинено підприємницьку діяльність. Натомість господарський суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Предметом позову у даній справі є стягнення з тимчасового володільця нерухомого майна завданої шкоди. При цьому, передумовою для звернення з даним позовом були інші судові спори між сторонами. Так, як було встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23 позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігора Вікторовича задоволено повністю; визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності державного реєстратора Сідлецької Ольги Миколаївни, Арцизька міська рада, Одеська область, індексний номер 61364971 від 04.11.2021 щодо державної реєстрації переходу права власності на нежитлову будівлю - автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вулиця 28 Червня, будинок 59 “Б» від Балабан Андрія Івановича до ОСОБА_2 ; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 .

Вирішуючи спір у справі №916/4408/23, господарський суд виходив, зокрема, з того, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №492/1519/15-ц (між тими самими сторонами) скасовані рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04.10.2016 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 12.07.2017 та закрито провадження у справі; висновок Великої Палати Верховного Суду обґрунтовано тим, що за суб'єктним складом спір між сторонами є спором двох суб'єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що спір у даній справі стосується стягнення шкоди внаслідок використання майна, яке було витребувано з відповідача на користь позивача за рішенням господарського суду та яке використовувалось під час здійснення господарської діяльності, господарський суд визнав, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, а з урахуванням положень розділу 3 ГПК України - до територіальної юрисдикції Господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч.4 ст. 319 ЦК УКраїни власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

За ст.ст. 322, 323 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно з ст. 399 ЦК України право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Водночас частиною 1 ст. 96 ЗК України встановлено, зокрема, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п/п 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п/п 14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов»язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у загальному розмірі 448665,44 грн., з яких:

- 28539,44 грн. сплаченої орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташоване;

- 420126 грн. завданої шкоди внаслідок неналежної експлуатації нерухомого майна.

З наявних матеріалів справи суд вбачає наступні обставини:

- починаючи з 2015 року ФОП Балабан Андрій Іванович, в подальшому фізична особа ОСОБА_1 (позивач) в судовому порядку намагався відновити порушене право шляхом витребування у відповідача майна (нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ) з чужого незаконного володіння;

- рішенням суду цивільної юрисдикції у справі №492/1519/15-ц позов ОСОБА_1 був задоволений, натомість постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 скасовано рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12.07.2017 та закрито провадження у справі; висновок Великої Палати Верховного Суду обґрунтовано тим, що за суб'єктним складом спір між сторонами є спором двох суб'єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, а отже підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

- при цьому, після скасування рішень судів цивільної юрисдикції у справі №492/1519/15-ц, ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 02.07.2020, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15.07.2021, заяву ОСОБА_2 про поворот виконання судового рішення по цивільній справі №492/1519/15-ц задоволено частково, повернуто у володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

- в межах виконавчого провадження №62562557 згідно з актом державного виконавця від 10.09.2021 передано у володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; у постанові про закінчення виконавчого провадження від 14.09.2021 ВП №62562557 (ухвала №492/1519/15 від 02.07.2020) встановлено, що нежитлова будівля автомайстерні з автомийкою, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , повернута у володіння ОСОБА_2 ;

- рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23 позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Павлова Ігора Вікторовича задоволено повністю; визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності державного реєстратора Сідлецької Ольги Миколаївни, Арцизька міська рада, Одеська область, індексний номер 61364971 від 04.11.2021 щодо державної реєстрації переходу права власності на нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 “Б» від Балабан Андрія Івановича до ОСОБА_2 ; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 ;

- в акті державного виконавця від 22.08.2024 при примусовому виконанні наказу №916/4408/23 від 24.06.2024 встановлено наступне: 22.08.2024 в присутності працівників Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, представника стягувача, адвоката - Кочурова Андрія Олександровича витребувано у боржника Павлова Ігора Вікторовича на користь Балабан Андрія Івановича нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 ; зауваження щодо витребування та передачі майна: у витребуваному об'єкті нерухомого майна відсутні чотири комплекти металевих воріт, розмірами 3*3 метри, зруйновані огорожі №1 та №2 згідно технічного паспорту від 12.03.2014; на вказаному акті міститься зауваження Павлова І.В. наступного змісту: “повідомляю, що металеві ворота я не брав і огорожу не руйнував»; також в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 від 22.08.2024;

- таким чином, твердження позивача про те, що в період з 10.09.2021 по 22.08.2024 (визначений позивачем у позові період завдання шкоди) володільцем нерухомого майна був відповідач - Фізична особа-підприємець Павлов Ігор Вікторович, знайшли свої підтвердження.

Господарський суд зауважує, що для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16).

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Як було вказано судом, ст. 22 ЦК України визначає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

В частині стягнення з відповідача шкоди у розмірі 28539,44 грн. сплаченої орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташоване, господарський суд вказує наступне.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У поданих відзиві та письмових поясненнях відповідач вказав, що “погоджується із позовною вимогою щодо стягнення з Павлова Ігоря Вікторовича суми орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташована у розмірі 28539,44 грн.», що свідчить про визнання відповідачем позову в частині стягнення 28539,44 грн.

Згідно з ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, з матеріалів справи суд вбачає, що:

- 20.01.2015 між Арцизькою міською радою Одеської області (орендодавець) та Балабан Андрієм Івановичем (позивач, орендар) був укладений договір оренди землі №241, відповідно до якого: - орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автотехобслуговувальної станції на території Арцизької міської ради по АДРЕСА_3 (п.1 договору оренди); - в оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,0179 га, для розміщення автотехобслуговувальної станції, кадастровий номер 5120410100:03:003:0844, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (п.2 договору оренди);

- у листі від 17.09.2024 Арцизька міська рада на запит адвоката позивача надала наступну інформацію: “У відповідь на Ваш запит від 10 вересня №158/2024 про надання інформації про нараховану та сплачену орендну плату Балабан Андрія Івановича за договором оренди землі від 20.01.2015 №241 щодо земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5120410100:03:003:0844 площею 0.0179 га адреса АДРЕСА_4 , за період з 10.09.2021 по 22.08.2024 року повідомляємо, що за вказаний період та договір оренди землі: нарахована сума орендної плати складає - 28539 ( двадцять вісім тисяч п?ятсот тридцять дев?ять) гривень 44 копійки в т.ч. за період: з 10.09.2021 по 31.12.2021 - 2036,75 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 6665,44 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 9457,90 грн., з 01.01.2024 по 22.08.2024 - 10379,35 грн.; вся сума орендної плати за вказаний період сплачена.».

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги доведення позивачем та одночасне визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення 28539,44 грн. сплаченої орендної плати за землю, розмір якої підтверджений за наявними матеріалами справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Балабан Андрія Івановича про стягнення з Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича 28539,44 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 420126 грн. завданої шкоди внаслідок неналежної експлуатації нерухомого майна, господарський суд вказує наступне.

Так, з матеріалів справи суд вбачає, що:

- з Технічного паспорту на нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_3 , виготовленого 12.03.2014 ПП “Топ.Проект», вбачається наступна інформація: 1.План земельної ділянки та експлікація земельної ділянки: А, №№ 1, 2, назва будівель: нежитлова будівля; огорожа; 2.Поверховий план на будівлю літ. А; 3.Експлікація приміщень до плану будівлі; 4.Характеристика будівель і споруд: А - нежитлова будівля (2006 року); №1 - Огорожа (камінь-черепашник); №2 - Огорожа (з/б плити);

- як було вказано судом, починаючи з 2015 року Фізична особа-підприємець Балабан Андрій Іванович, в подальшому фізична особа Балабан Андрій Іванович (позивач) в судовому порядку намагався відновити порушене право шляхом витребування у відповідача майна (нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ) з чужого незаконного володіння; права позивача було остаточно відновлено рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/4408/23, яке набрало законної сили;

- з наявного в матеріалах справи акту державного виконавця від 10.09.2021 вбачається, що передано у володіння Павлову Ігорю Вікторовичу нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаному акті не наведено жодних недоліків переданого майна та/або невідповідностей складу цього майна у відповідного до Технічного паспорту; при цьому відповідачем жодних зауважень до акту державного виконавця від 10.09.2021 також не висловлено. Вказане дає підстави господарському суду виходити з того, що станом на 10.09.2021 склад та стан майна відповідав наявним щодо нього документам;

- натомість в акті державного виконавця від 22.08.2024 при примусовому виконанні наказу №916/4408/23 від 24.06.2024 встановлено наступне: 22.08.2024 в присутності працівників Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, представника стягувача, адвоката - Кочурова Андрія Олександровича витребувано у боржника Павлова Ігора Вікторовича на користь Балабан Андрія Івановича нежитлову будівлю автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 ; зауваження щодо витребування та передачі майна: у витребуваному об'єкті нерухомого майна відсутні чотири комплекти металевих воріт, розмірами 3*3 метри, зруйновані огорожі №1 та №2 згідно технічного паспорту від 12.03.2014; на вказаному акті міститься зауваження Павлова І.В. наступного змісту: “повідомляю, що металеві ворота я не брав і огорожу не руйнував»;

- таким чином, господарський суд вбачає, що станом на 10.09.2021 спірне майно було передано за актом від позивача до відповідача без зазначених недоліків (доказів зворотнього відповідачем не надано і матеріали справи не містять), натомість 22.08.2024 майно було повернуто за актом від відповідача позивачу вже з визначеними недоліками: «у витребуваному об'єкті нерухомого майна відсутні чотири комплекти металевих воріт, розмірами 3*3 метри, зруйновані огорожі №1 та №2 згідно технічного паспорту від 12.03.2014», при цьому в цей спірний період (з 10.09.2021 по 22.08.2024) фактичним володільцем такого майна був саме відповідач, на якого було покладено обов'язки з утримання майна, і який ніс ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна відповідно до норм ЦК України;

- у висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №27/24 від 27.12.2024 зазначено, що: у відповідності до табл. 4.1 Методичних рекомендацій з визначення фізичного зносу нежитлових будівель, об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. 28 Червня, будинок 59 “Б», характеризується фізичним зносом до 60% та відповідає технічному стану “незадовільний», при якому: експлуатація елементів будинку можлива лише при умові проведення їх ремонту; згідно проведеного дослідження встановлено, що враховуючи наявний технічний стан будівлі, подальше її використання будівлі за призначенням, без проведення ремонтно-відновлювальних робіт не можливе; згідно проведеного обстеження, враховуючи характер пошкоджень об'єкту нерухомого майна за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. 28 Червня, будинок 59 “Б» зроблено висновок, що вони є наслідком неналежної експлуатації; експертом згідно з наказом Мінрегіону “Про затвердження кошторисних норм України в будівництві» від 01.11.2011 №281, на програмному комплексі АВК-5, ред.3.8.3 розраховано вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень приміщення нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. 28 Червня, будинок 59 “Б», спричинених неналежним користуванням, складає 420126 грн.

Будь-яких доказів, спростовуючих висновок експерта, відповідачем до суду не подано і матеріали справи не містять, клопотань про повторну/додаткову експертизу відповідачем також не заявлено.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що:

- за наявними матеріалами справи позивачем доведено, а відповідачем не спростовано: наявність шкоди, завданої майну позивача, та її розмір, а саме: у витребуваному об'єкті нерухомого майна відсутні чотири комплекти металевих воріт, розмірами 3*3 метри, зруйновані огорожі №1 та №2 згідно технічного паспорту від 12.03.2014 (визначені в акті державного виконавця від 22.08.2024); вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень приміщення нежитлової будівлі автомайстерні з автомийкою, загальною площею 138,2 кв.м, за адресою: Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. 28 Червня, будинок 59 “Б», складає 420126 грн. (висновок експерта №27/24 від 27.12.2024);

- за наявними матеріалами справи позивачем доведено, а відповідачем не спростовано: протиправну поведінку відповідача, яка полягає у даному випадку в діях/бездіяльності відповідача - неналежному використанні/утриманні майна, яке було у володінні відповідача за період з 10.09.2021 по 22.08.2024 (недотримання передбаченого чинним законодавством обов'язку з належного утримання майна; окремо неналежне використання визначене і у висновку експерта №27/24 від 27.12.2024);

- за наявними матеріалами справи позивачем доведено, а відповідачем не спростовано: причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, оскільки, як було вказано судом, внаслідок неналежного користування спірним майном відповідачем, яке було в його володінні, останнім допущено пошкодження такого майна, що призвело до неможливості його подальшого використання за призначенням без проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

- відповідачем жодними чином не спростовано презумпцію вини заподіювача шкоди, оскільки: - технічним паспортом на нежитлову будівлю було передбачено наявність таких характеристик будівель і споруд: А - нежитлова будівля (2006 року); №1 - Огорожа (камінь-черепашник); №2 - Огорожа (з/б плити), а в акті державного виконавця від 22.08.2024 всиановлено відсутність у витребуваному об'єкті нерухомого майна чотирьох комплектів металевих воріт, розмірами 3*3 метри, руйнування огорож №1 та №2 згідно технічного паспорту;

- в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не подані докази вчинення відповідачем будь-яких дій по належному утриманню і збереженню всього складу спірного майна, яке належить позивачу, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Господарський суд не приймає до уваги посилань відповідача на те, що позивачем не надано жодних доказів до позовної заяви, які б могли підтвердити, що саме відповідач пошкодив та зруйнував майно, оскільки спірне майно перебувало у володінні відповідача та саме на відповідача був покладений обов'язок зі збереження такого майна, а наданими позивачем доказами підтверджений факт завданні цьому майну шкоди у визначеному розмірі.

Посилання відповідача на те, що в акті державного виконавця від 10.09.2021 жодним чином не було відображено момент передачі чотирьох комплектів металевих воріт, розмірами 3*3 метри, та огорож, не приймаються судом до уваги, оскільки за технічним паспортом на нежитлову будівлю передбачено наявність складу будівель і споруд, в тому числі огорож, а відсутність таких елементів, зокрема огорож, встановлена в акті державного виконавця від 22.08.2024. Наявність примітки відповідача в акті державного виконавця від 22.08.2024 (“Я, Павлов І.В. повідомляю, що металеві ворота я не брав і огорожу не руйнував») не спростовує презумпцію вини заподіювача шкоди. Окрім того, посилання відповідача на відсутність будь-яких зауважень з боку виконавчої служби та закриття виконавчого провадження 22.08.2024 також не спростовує презумпцію вини заподіювача шкоди, оскільки предметом виконавчого провадження було саме факт передачі об'єктів належному власнику.

Господарський суд також не приймає до уваги посилань відповідача на незгоду із висновком експерта №27/24 від 27.12.2024, оскільки відповідачем не вказано в чому саме полягає така незгода, оскільки експертом чітко надано відповідь на поставлені питання із попередженням про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а заперечення відповідача фактично зводяться тільки до непогодження з таким висновком, проте доказів на спростування такого висновку відповідачем не надано, клопотань про повторну/додаткову експертизу не заявлено.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що немає необхідності доводити відсутність своєї вини у суді, оскільки, як було вказано судом, у деліктних правовідносинах саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, що у даному випадку відповідачем жодними доказами не доведено.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог щодо доведеності складу цивільного правопорушення (шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою) є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування таких вимог та спростування презумпцію вини, а тому господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича 420126 грн. завданої шкоди.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача шкоди у загальному розмірі 448665,44 грн., з яких: 28539,44 грн. сплаченої орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташоване; 420126 грн. завданої шкоди внаслідок неналежної експлуатації нерухомого майна.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

На підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України у зв'язку з визнанням відповідачем позову в частині стягнення 28539,44 грн. - 50 відсотків судового збору за вказаною вимогою у розмірі 171,21 грн., сплаченого при поданні позову - покладаються на відповідача, решта 50 відсотків у розмірі 171,21 грн. - повертаються позивачу з Державного бюджету; решта суми судового збору у розмірі 5041,57 грн. у справі покладається на відповідача в порядку п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлова Ігоря Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 28539 /двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять/ грн. 44 коп. сплаченої орендної плати за землю за період тимчасового володіння майном, що на ній розташоване, 420126 /чотириста двадцять тисяч сто двадцять шість/ грн. завданої шкоди внаслідок неналежної експлуатації нерухомого майна та 5212 /п'ять тисяч двісті дванадцять/ грн. 78 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 171 /сто сімдесят одну/ грн. 21 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №9372-9468-1853-0071 від 18.03.2025 на загальну суму 5383 /п'ять тисяч триста вісімдесят три/ грн. 99 коп., яка міститься в матеріалах справи №916/1017/25.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 03 листопада 2025 р.

Суддя Ю.С. Бездоля

Попередній документ

131493488

Наступний документ

131493490

Інформація про рішення:

№ рішення:	131493489
№ справи:	916/1017/25
Дата рішення:	24.10.2025
Дата публікації:	05.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (06.11.2025)
Дата надходження:	06.11.2025
Предмет позову:	про розподіл судових витрат

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

11.04.2025 14:30	Господарський суд Одеської області
08.05.2025 15:45	Господарський суд Одеської області
28.05.2025 14:40	Господарський суд Одеської області
26.06.2025 14:30	Господарський суд Одеської області
03.07.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
17.07.2025 09:30	Господарський суд Одеської області
04.09.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
26.09.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
24.10.2025 09:45	Господарський суд Одеської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БЕЗДОЛЯ Ю С

відповідач (боржник):

Фізична особа-підприємець Павлов Ігор Вікторович

позивач (заявник):

Балабан Андрій Іванович

представник відповідача:

Бернацька Аліна Василівна

представник позивача:

Кочуров Андрій Олександрович