65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1904/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Князя Володимира, 107) в інтересах держави в особі
позивача-1: Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83)
позивача-2: Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) (код ЄДРПОУ 00022585, 65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4)
до відповідача-1: Північного центру професійної освіти (код ЄДРПОУ 02546370, 66200, Одеська обл., Савранський р-н, смт. Саврань, вул. Соборна, буд. 28)
відповідача-2: фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 33722647, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83)
про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення
за участю представників учасників процесу:
прокурор: Алла Уліцька
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Юрій Голосов
від третьої особи: не з'явився
Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача-1 Південного офісу Держаудитслужби, позивача-2 Одеської обласної державної адміністрації (Одеська обласна військова адміністрація) до відповідача-1 Північного центру професійної освіти та відповідача-2 фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 20.05.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено прокурору строк на усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк прокурором усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази та уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
24.06.2025 до суду від позивача-1 надійшли пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Ухвалою суду від 26.06.2025 пояснення позивача-1 залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків.
27.06.2025 представник відповідача-2 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву на 10 днів.
Ухвалою суду від 30.06.2025 клопотання ФОП Петрик Вікторії Володимирівни про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено; продовжено ФОП Петрик Вікторії Володимирівні строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 днів до 10.07.2025 включно.
01.07.2025 до суду від позивача-1 надійшла заява про усунення недоліків пояснення.
Ухвалою суду від 03.07.2025 пояснення позивача-1 Південного офісу Держаудитслужби прийнято до розгляду; відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
07.07.2025 від прокурора надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.
11.07.2025 від фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву.
23.07.2025 від прокурора надійшла відповідь на відзив.
23.07.2025 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 23.07.2025 заяву Любашівської окружної прокуратури про заміну неналежного відповідача задоволено; замінено відповідача-2 у справі № 916/1904/25 з фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни на фізичну особу Петрик Вікторію Володимирівну; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; відкладено підготовче засідання на 11.09.2025.
29.07.2025 від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив.
04.08.2025 прокурором подано до суду відповідь на заперечення відповідача-2, яка розцінена судом як додаткові пояснення у справі щодо заперечення відповідача.
Ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 24.09.2025.
У судовому засіданні 24.09.2025 господарський суд оголосив перерву до 15.10.2025.
У судовому засіданні 15.10.2025 господарський суд оголосив перерву до 23.10.2025.
У судове засідання 23.10.2025 з'явились прокурор та представник відповідача-2
Прокурор підтримала позов, просить суд задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача-2 позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 23.10.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників провадження, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, Північним центром професійної освіти проведено відкриті торги на закупівлю ДК 021:2015:39310000-8: Обладнання для закладів громадського харчування, очікуваною вартістю 2074636,00 грн., переможцем яких визначено ФОП Петрик Вікторію Володимирівну з ціною тендерної пропозиції 1942952,00 грн.
09.11.2023 між Північним центром професійної освіти (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною (далі - постачальник) укладено договір на закупівлю товару.
За умовами п. 1.1. договору, постачальник зобов'язаний поставити (передати) замовнику товари (продукцію): Технологічне обладнання відповідно до додатку згідно Єдиного закупівельного словника Національного класифікатору України ДК 021:2015 39310000-8-"Обладнання для закладів громадського харчування", а замовник зобов'язаний забезпечити прийняття та оплату цих товарів (продукції).
Відповідно до п.1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару (продукції), її кількість зазначені в додатку №1 до цього договору (специфікація).
Згідно з п. 2.2. договору, постачання товару постачальник буде здійснювати партіями, обсяг яких буде визначатися сторонами на підставі заявок замовника. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна сума закупки товарів (продукції), (специфікації), що є невід'ємною частиною договору, становить 1942952,00 грн. без ПДВ. Оплата за договором здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з п.4.1. договору, оплата вартості кожної поставленої партії товару замовником здійснюється шляхом безготівкових рахунків у національній валюті України за реквізитами учасника, визначеними у цьому договорі, після пред'явлення постачальником видаткової накладної на оплату поставленого товару (далі - накладна) протягом 30 банківських днів з дати прийняття замовником за актом передання-прийняття товару.
Розділом 5 договору передбачено, що строк поставки товарів (продукції) - з дати укладання договору протягом 7 календарних днів (з 8:00 до 16:00). Поставка товару (продукції) здійснюється постачальником за адресою: 66200, вул. Соборна, 28, смт. Саврань, Одеська область. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою товару (продукції), здійснюються за рахунок постачальника.
Приймання товару (продукції) за кількістю та якістю здійснюється представниками сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором. Право власності на товар (продукцію) переходить від постачальника до замовника з моменту підписання видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.3.1. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити відпуск товару продукції в асортименті, кількості та у строки, встановлені у договорі.
Згідно з п. 7.1. договору, при порушенні термінів передачі (постачання) або при відмові від передачі (постачання) товару (продукції) постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день непостачання товару від суми непоставленого товару, а у разі непостачання більше ніж 10 днів від узгодженої сторонами дати поставки - штраф у розмірі 5% загальної вартості непоставленого товару (продукції).
Пунктом 8.1. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажання сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачати й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.)
Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
В пункті 8.3. договору зазначено, що сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, може надати іншій стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації проти України. У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, не вимагається для підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині невиконаних зобов'язань до повного їх виконання сторонами.
За умовами п.11.4. договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з п.11.5. договору, додаткові угоди до договору та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами.
Відповідно до п.11.8. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей, зокрема, щодо продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
Додатками № 1.1. та № 1.2. до договору передбачена специфікація, в якій сторонами визначено найменування, кількість та ціну товару.
13.11.2023 відповідач-2 звернулась до відповідача-1 з листом, в якому повідомила, що обладнання, яке підлягало поставці за договором, виробляється в країнах ЄС та імпортується до України. Разом з тим, 06.11.2023 польські перевізники почали блокувати рух вантажівок у пунктах пропуску. Через страйк польських перевізників на українсько-польському кордоні з обох сторін були заблоковані понад 20 тис. транспортних засобів, якими доставляється вантаж до України. Зважаючи на це, відповідач-2 просила відповідача-1 розглянути можливість продовження терміну поставки шляхом внесення змін до п. 5.1. договору.
14.11.2023 та 15.11.2023 між Північним центром професійної освіти та фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною були укладені додаткові угоди до договору, в яких сторони дійшли згоди внести зміни в розділ 15 договору та додатки 1.1. та 1.2. до договору щодо реквізитів сторін.
15.11.2023 між Північним центром професійної освіти та фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною було укладено додаткову угоду №3 до договору, в якій сторони, враховуючи об'єктивні обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стали підставою введення воєнного стану, дійшли взаємної згоди внести зміни у договір шляхом викладення п. 5.1. у новій редакції:
"5.1. Строк поставки товарів: з дати укладення договору по 31 грудня 2023 року".
Договір на закупівлю товару від 09.10.2023 № 9 був повністю виконаний сторонами, про що свідчать долучені до матеріалів справи звіт про виконання договору, укладеного за результатами процедури закупівлі ID:UA-2023-10-18- 002342-a; підписані між сторонами договору видаткові накладні №1, 2 від 12.12.2023, та відповідні платіжні інструкції про оплату поставленого товару №3801191 від 12.12.2023, №1 від 22.12.2023.
27.09.2024 прокурор, відповідно до приписів ст.131-1 Конституції України та абз. 4 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді звернувся до відповідача-1 з листом, в якому просив повідомити: чи надавались ФОП Петрик В.В. документи, що підтверджують факт того, що обладнання, яке підлягало поставці за договором №9 від 09.11.2023 на закупівлю товарів, вироблялось в країнах ЄС та поставлялось до України; чи надавались ФОП Петрик В.В. документи на підтвердження того, що вантажівки, які перевозили товар, який є предметом договору №9 від 09.11.2023, були заблоковані в русі на українсько-польському кордоні в період часу з 09.11.2023 по 17.11.2023 (товаро-транспортні накладні, договір на транспортування, інформація щодо маршруту перевезення вищевказаного вантажу, тощо); чи надавались ФОП Петрик В.В. будь-які інші документи на підтвердження затримки вантажу, який є предметом договору №9 від 09.11.2023.
У відповідь на зазначений лист відповідач-1 повідомив, що ФОП Петрик В.В. надала довідку про джерело походження товару. Інших підтверджуючих документів щодо затримки товару на кордоні надано не було.
До матеріалів справи долучено довідку відповідача-2 від 25.10.2023, в якій зазначені назва товарів, найменування товаровиробників та країни походження товарів.
02.01.2025 прокурор звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області з листом, в якому просив надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо джерел фінансування договору № 9 від 09.11.2023, а також інформацію щодо реєстрації бюджетних і бюджетних фінансових зобов'язань, здійснення розрахунків (оплати) за вказаним договором.
21.01.2025 Управління Державної казначейської служби України у Савранському районі Одеської області Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повідомило, що оплата за договором була здійснена 26.12.2023, фінансування для оплати за договором від 09.11.2023 №9 надійшло на рахунок Північного ЦПО від Департаменту освіти і науки Одеської ОДА.
11.02.2025 прокурор звернуся до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації з запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому просив надати інформацію про вжиття Департаментом заходів щодо визнання недійсною додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023 та стягнення з ФОП Петрик Вікторії Володимирівни пені та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю.
Листом від 06.03.2025 Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації повідомив прокурора, що Північний центр професійної освіти, як юридична особа та розпорядник і одержувач бюджетних коштів, самостійно проводить публічні закупівлі товарів, робіт та послуг.
26.03.2025 прокурор звернуся до Південного офісу Держаудитслужби з запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому просив повідомити чи вживались Південним офісом Держаудитслужби заходи щодо стягнення з ФОП Петрик В.В неустойки за неналежне виконання умов договору № 9 від 09.11.2023 та які саме.
Листом від 08.04.2025 Південний офіс Держаудитслужби повідомив прокурора, що наразі Планом Південного офісу Держаудитслужби на II квартал 2025 року проведення заходів державного фінансового контролю у замовника не передбачено.
09.04.2025 прокурор звернуся до Одеської обласної державної адміністрації з запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому просив надати інформацію чи вживались та чи плануються вживатися Одеською обласною державною адміністрацією заходи щодо визнання недійсною додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023 і стягнення з ФОП Петрик Вікторії Володимирівни пені та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю від 09.11.2023 №9.
Листом від 05.05.2025 Одеська обласна державна адміністрація (Одеська обласна військова адміністрація) повідомила прокурора, що адміністрація не може бути визначена компетентним органом у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який здійснює захист законних інтересів держави в сфері публічних закупівель.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор зазначає, що відповідно до умов договору ФОП Петрик Вікторія Володимирівна взяла на себе зобов'язання у строки, порядок та на умовах, визначених договором, поставити замовнику товари (продукцію): Технологічне обладнання відповідно до додатку згідно Єдиного закупівельного словника Національного класифікатору України ДК 021:2015:39310000-8 - Обладнання для закладів громадського харчування.
Прокурор вважає, що ФОП Петрик Вікторія Володимирівна, як фізична особа- підприємець, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір №9 від 09.11.2023 (укладений за результатами закупівлі) усвідомлювала, що кінцевою датою постачання товару є дата, визначена у договорі, з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання в погодженні сторонами строки.
Разом з цим, 13.11.2023 відповідач-2 звернулась до відповідача-1 з листом, в якому просила розглянути можливість продовження терміну поставки шляхом внесення змін до п. 5.1. договору через страйк польських перевізників на українсько-польському кордоні.
Прокурор вважає, що ФОП Петрик Вікторія Володимирівна у листі від 13.11.2023 самостійно кваліфікувала цю подію (затримку в поставці обладнання через блокування українсько-польського кордону) як форс-мажорну обставину, при цьому, відповідного документального підтвердження настання таких обставин, як то передбачено ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умовами п. 8.3 договору, відповідачем-2 не надано.
15.11.2023 між Північним центром професійної освіти та фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною було укладено додаткову угоду №3 до договору, в якій сторони, враховуючи об'єктивні обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, дійшли взаємної згоди внести зміни у договір шляхом викладення п. 5.1. у новій редакції: "5.1. Строк поставки товарів: з дати укладення договору по 31 грудня 2023 року".
Прокурор наголошує, що у додатковій угоді сторони детально не виклали виникнення істотних обставин, якими зумовлено продовження строків поставки товару, та обмежились лише посиланням на військовий стан.
Вказує, що будь-яких обґрунтованих, законних підстав та документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження терміну поставки товару за договором на момент укладення додаткової угоди №3 від 15.11.2023 не було.
Також прокурор зауважує, що блокування державного кордону згідно відкритої інформації, викладеної у мережі Інтернет, розпочато 06.11.2023, тобто на момент укладення договору №9 від 09.11.2023 вказані події вже існували.
За таких обставин прокурор вважає, що додаткова угода №3 від 15.11.2023 укладена сторонами з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку в силу ч.1 ст.203 та ст.215 ЦК України.
Недійсність спірної додаткової угоди, за твердженням прокурора, означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно договором (у первісній редакції), в тому числі щодо граничних строків постачання товарів, а отже у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків постачальника з поставки товару у встановлений договором строк (протягом 7 днів з дати укладання договору) ФОП Петрик Вікторії Володимирівні нараховані пеня та штраф на підставі п. 7.1. договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначає, що не визнає позовні вимоги, оскільки вважає викладені в позовній заяві обставини безпідставними і такими, що не підтверджуються належними доказами, з огляду на таке.
Товар, який є предметом договору між Північним центром професійної освіти та ФОП Петрик В.В., виробляється в країнах ЄС, в силу своєї специфіки не зберігається на складі в Україні та імпортується в Україну виключно під індивідуальне замовлення.
У зв'язку із блокування українсько-польського кордону та відсутності інформації про орієнтовні строки припинення страйку польських перевізників, ФОП Петрик В.В. запропонувала внести зміни до умов договору щодо строків поставки відповідно до строків, визначених у тендерній пропозиції, тобто до 31.12.2023.
Відповідач-2 вважає, що вона виконала прийняті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі. Поставка товару здійснювалась в строки, які визначено у оголошенні про проведення відкритих торгів, згідно тендерної документації та умов додаткової угоди, а тому підстави для покладення на ФОП Петрик В.В. відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань відсутні.
При цьому, оплата вартості товару за договором №9 від 09.11.2023 здійснена Північним центром професійної освіти після фактичної поставки товару у погоджені сторонами строки.
Відповідач-2 вважає, що прокурор не надав належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про наявність негативних наслідків (понесення збитків, завдання шкоди тощо), які були спричинені саме укладенням сторонами оспорюваної додаткової угоди, а звернення ФОП Петрик В.В. до Північного центру професійної освіти із заявою про продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань є обґрунтованим і таким, що відповідало об'єктивній економічній ситуації в Україні.
Віповідач-2 не погоджується із доводами прокуратури про те, що події блокування державного кордону на момент укладення договору №9 від 09.11.2023 вже існували, оскільки типовий договір про закупівлю товарів між ФОП Петрик В.В. та Північним центром професійної освіти, який включав 7-ми денний строк поставки, було затверджено ще 25.10.2023 на етапі проведення торгів, що підтверджується інформацією з веб-порталу "Prozzoro - публічні закупівлі". На момент затвердження умов типового договору в жовтні 2023 року сторони не знали і не могли знати про обставини блокування українсько-польського кордону, про які стало відомо лише у листопаді 2023 року.
Також відповідач-2 вказує, що прокурор помилково ототожнює взаємовиключні обставини зміни умов договору внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та зміни умов договору внаслідок зміни істотних обставин. На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Таким чином, відповідач-2 вважає, що у позовній заяві прокурором не наведено належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про наявність негативних наслідків, зокрема збитків чи шкоди, спричинених укладенням додаткової угоди №3 до договору №9 від 09.11.2023, відтак, вимоги про визнання вказаної угоди недійсною та стягнення коштів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Втручання прокурора у договірні правовідносини між сторонами, що відповідають вимогам закону, за відсутності порушення інтересів держави, є безпідставним.
Південний офіс Держаудитслужби у поясненні зазначив, що в межах своїх повноважень не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, під час яких досліджувалось питання щодо укладення між Північним центром професійної освіти та ФОП Петрик В.В. додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору на закупівлю товару №9 від 09.11.2023, а тому позивач-1 позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч.4, абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
За ч.ч.1-3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з п. 2 Рекомендації СМ/Rес (2012) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їхня місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії", заява № 42454/02, п. 3 5; рішення від 01.04.2010 у справі "Корольов проти Росії", заява № 5447/03, п. 38).
Так, видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 6 ч.1 ст.7 вказаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Прокурором встановлено, що фінансування для оплати за договором, укладеним між Північним центром професійної освіти та ФОП Петрик Вікторією Володимирівною, надійшло на рахунок Північного центру професійної освіти від Департаменту освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації (кошти державного бюджету), а отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов'язань за договорами, на фінансування яких державою виділялись бюджетні кошти.
Прокурор зазначає, що звернення з вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення відповідних коштів з ФОП Петрик Вікторії Володимирівни сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" наголосив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Недотримання сторонами договору вимог чинного законодавства при укладенні додаткової угоди, несвоєчасне виконання ФОП Петрик Вікторією Володимирівною договірних зобов'язань в умовах воєнного стану суспільному інтересу очевидно не відповідає.
За твердженнями прокурора, у даному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.
Любашівською окружною прокуратурою на виконання вимог, установлених абз.4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", про виявлені порушення під час використання бюджетних коштів інформовано Одеську обласну державну (військову) адміністрацію листом від 09.04.2025.
Одеською обласною державною адміністрацією у відповіді від 05.05.2025 за №6148/5/01-46/6040/2-25 не зазначено про намір вжиття заходів за виявленими порушеннями.
Також прокуратурою про виявлені порушення під час використання бюджетних коштів інформовано Південний офіс Держаудитслужби листом від 26.03.2025.
Південний офіс Держаудитслужби у відповіді від 08.04.2025 зазначив, що викладені у листі факти будуть враховані під час проведення чергових заходів державного фінансового контролю у замовника.
Отже, з боку органів, уповноважених державою на захист її інтересів, допущено неналежне здійснення відповідного захисту порушених державних інтересів.
Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Південного офісу Держадитслужби шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується: наявним порушенням майнових інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, оскільки укладення сторонами оспорюваної додаткової угоди спричинило отримання товару у порушення строків поставки, визначних сторонами, що є підставою для нарахування неустойки, а органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.
Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 правовою позицією, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
В свою чергу, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, суд дійшов висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок укладення спірної додаткової угоди та несвоєчасного виконання постачальником зобов'язань з поставки товару, необхідність їх захисту шляхом визнання недійсною додаткової угоди та стягнення з відповідача передбачених договором штрафних санкцій, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.
Також, прокурором дотримано вимоги абз.3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом скерування на адреси позивачів 06.05.2025 повідомлення про звернення до суду із даним позовом.
Щодо суб'єктного складу сторін, суд зазначає наступне.
Так відповідачем-2 у даній справі визначено фізичну особу ОСОБА_1 .
В свою чергу, як слідує з матеріалів справи, спірний договір було укладено між Північним центром професійної освіти та фізичною особою-підприємцем Петрик В.В.
Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Судом встановлено, що відповідачем-2 була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.1 ст.52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) визначено, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, прокурором цілком правомірно пред'явлено даний позов саме до фізичної особи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, звертаючись з позовом у даній справі прокурор зазначив, що оспорюваний правочин укладено всупереч вимогам п.4 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки не було підстав, визначених вказаною нормою, для внесення додатковою угодою змін до договору про продовження строку виконання зобов'язань з поставки товару.
Частиною 1 ст. 179 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із системного аналізу й тлумачення норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що визначена сторонами в договорі умова щодо строку поставки товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад викладені в Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з ч.1 ст.41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим законом.
За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Пунктом 3-7 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Згідно з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, (в редакції, чинній на час здійснення закупівлі) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім виключного переліку випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема, в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань, є правомірною виключно за вказаних вище умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23).
У постанові від 06.06.2023 у справі №910/21100/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що при дослідженні істотності зміни обставин суди мають оцінювати саме ті обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору, та момент їх виникнення. За позицією Верховного Суду, якщо буде встановлено, що такі обставини існували вже на час укладення договору, то вони не можуть розглядатися як "істотна зміна обставин", яка надає сторонам право вимагати зміни умов договору.
Як слідує з матеріалів справи, 09.11.2023 між Північним центром професійної освіти та фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною укладено договір на закупівлю товару, пунктом 5.1. якого передбачено, що строк поставки товарів - з дати укладання договору протягом 7 календарних днів.
Передумовою до укладення спірної додаткової угоди стало звернення 13.11.2023 відповідача-2 до відповідача-1 з листом, в якому відповідач-2 повідомила, що обладнання, яке підлягало поставці за договором, виробляється в країнах ЄС та імпортується до України. 06.11.2023 польські перевізники почали блокувати рух вантажівок у пунктах пропуску. Через страйк польських перевізників на українсько-польському кордоні з обох сторін були заблоковані понад 20 тис. транспортних засобів, якими доставляється вантаж до України. Зважаючи на це, відповідач-2 просила відповідача-1 розглянути можливість продовження терміну поставки шляхом внесення змін до п. 5.1. договору.
15.11.2023 між Північним центром професійної освіти та фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною було укладено додаткову угоду №3 до договору, в якій сторони, враховуючи об'єктивні обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стали підставою введення воєнного стану, дійшли взаємної згоди внести зміни у договір шляхом викладення п. 5.1. у новій редакції: "5.1. Строк поставки товарів: з дати укладення договору по 31 грудня 2023 року".
Так, загальновідомою є обставина, що з 06.11.2023 (до укладення договору) на пунктах пропуску українсько-польського кордону проходила безстрокова акція протесту польських перевізників.
Таким чином, укладаючи 09.11.2023 договір відповідач-2 діяла на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання своїх зобов'язань у погоджені строки, попри існування об'єктивних перешкод (які були загальновідомими), та на які відповідач-2 посилається як на ті, що ускладнюють або виключають можливість своєчасної поставки товару.
При цьому, обставини, які були відомі сторонам або об'єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. Отже, такі обставини не можуть кваліфікуватися як істотна зміна обставин у розумінні законодавства, адже вони не є новими чи непередбачуваними для сторін, а тому не можуть створювати правових підстав для зміни істотних умов договору, зокрема шляхом продовження строку його дії та строків виконання зобов'язань (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №916/2984/25 від 27.08.2025) .
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.03.2020 у справі №756/1381/17-ц, в якій застосовано принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому, це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".
Суд звертає увагу на положення п. 11.8. договору, в якому сторони прямо погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей, зокрема, щодо продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Відтак, саме на відповідача-2 покладався обов'язок надати належні та допустимі докази, які б підтверджували об'єктивну неможливість виконання зобов'язань за договором від 09.11.2023 у межах строку, визначеного його умовами, оскільки саме вона була ініціатором внесення змін до договору.
Проте, ні під час ініціювання питання про внесення змін до договору, на під час укладення додаткової угоди відповідач-2 не надала жодних доказів, які б підтверджували неможливість виконання зобов'язань з поставки товару у визначений строк та необхідність продовження такого строку.
До відзиву на позовну заяву відповідач-2 надала листи, в яких зазначено про наявність певних ускладнень при перетині державного кордону вантажним транспортом (лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.07.2025 та Лист Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України від 07.07.2025), що не доводить неможливості виконання зобов'язань у цілому в межах строків, встановлених договором від 09.11.2023.
Також суд звертає увагу, що підстави для продовження строку виконання зобов'язань за договором, визначені відповідачем-2 у листі від 13.11.2023 (блокування кордону) та сторонами у додатковій угоді від 15.11.2023 (військова агресія рф), є різними.
Однак, саме лише посилання на військову агресію рф проти України та введення в Україні воєнного стану не є підставою для зміни істотних умов договору.
В свою чергу, ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 не підтверджено існування обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість виконання зобов'язань у межах строку, визначеного договором, сертифікатом Торгово-промислової палати України, яким засвідчується настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до положень договору.
При цьому, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 10.10.2024 у справі №910/332/24, за наявності форс-мажорних обставин виникають підстави для застосування статті 617 Цивільного кодексу України та відповідних умов договору для звільнення сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань за наслідками надання відповідних доказів, а не для примусового внесення змін до договору відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, якщо лише самим договором не передбачено інше.
Отже, навіть у разі доведення відповідачем-2 наявності об'єктивної неможливості виконання зобов'язань у межах строків, визначених договором, та надання сертифіката Торгово-промислової палати України, яким підтверджено настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору, такі обставини можуть бути враховані саме як підстава для звільнення відповідача-2 від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань. Водночас, вони не створюють правових підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема щодо продовження строку його дії та строків виконання зобов'язань за договором.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З огляду на недоведеність відповідачами наявності передбачених законом та договором підстав для зміни умов договору від 09.11.2023 у розумінні пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оспорювана додаткова угода від 15.11.2023 укладена без наявності належних правових підстав, а отже підлягає визнанню недійсною.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-2 на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Державного бюджету України 50516,70 грн. пені та 97147,60 грн. штрафу.
Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст.231 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Суд зауважує, що неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом, іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору. Такий правовий висновок щодо застосування неустойки у зв'язку з невиконанням зобов'язань викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Так, за умовами п. 5.1. договору, поставка товару (продукції) мала бути здійснена виконавцем з дати укладання договору протягом 7 календарних днів (з 8:00 до 16:00).
Згідно з п. 7.1. договору, при порушенні термінів передачі (постачання) або при відмові від передачі (постачання) товару (продукції) постачальник сплачує замовнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день непостачання товару від суми непоставленого товару, а у разі непостачання більше ніж 10 днів від узгодженої сторонами дати поставки - штраф у розмірі 5% загальної вартості непоставленого товару (продукції).
З огляду на умови п.5.1 договору та враховуючи дату підписання видаткових накладних №№1, 2 від 12.12.2023, в даному випадку дійсно мало місце порушення строку поставки товару відповідачем-2, що є підставою для застосування п.7.1 договору.
Разом з тим, з наведених вище положень законодавства слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони в межах, встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору. Зазначене стосується і зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у цьому спорі.
При цьому, положення частин другої ст. 231 ГК України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачають, що навіть у разі, якщо зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки ( пені, штрафу ) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.
Відповідно до ст. 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя ст. 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Договір це універсальний регулятор, а отже він є підставою для встановлення, зміни чи припинення приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Так, скориставшись засадою свободи договору, сторони замовник - Північний центр професійної освіти та постачальник - фізична особа-підприємець Петрик Вікторія Володимирівна узгодили пункт 7.1 укладеного між ними договору щодо розміру та порядку сплати пені і штрафу за порушення постачальником строку поставки товару, а саме визначили, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 5% загальної вартості непоставленого товару сплачується на рахунок саме замовника - Північного центру професійної освіти.
Суд зауважує, що Північний центр професійної освіти є самостійною стороною у договірних зобов'язаннях сторін з комплексом прав, обов'язків і відповідальністю, та може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором.
Також, даний договір було укладено в редакції, запропонованій замовником та розміщеній на веб-порталі "Prozzoro - публічні закупівлі". Отже ФОП Петрик В.В. не впливала на формулювання умов договору та не могла їх змінити в переддоговірній процедурі.
Таким чином, між відповідачами існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.
Отже, оскільки у пункті 7.1 договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що при порушенні термінів передачі (постачання) товару або при відмові від передачі (постачання) товару постачальник сплачує замовнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день непостачання товару від суми непоставленого товару, а у разі непостачання більше ніж 10 днів від узгодженої сторонами дати поставки - штраф у розмірі 5% загальної вартості непоставленого товару (продукції), доводи прокурора про необхідність стягнення штрафних санкцій саме до Державного бюджету України на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, а не на рахунок Північного центру професійної освіти, є безпідставними.
Та обставина, що грошові кошти, які ФОП Петрик В.В. отримала в рахунок оплати за договором, були виділені з державного бюджету, не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату штрафних санкцій можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня і штраф за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок Північного центру професійної освіти. Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені і штрафу до Державного бюджету України на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації.
Отже, враховуючи, що положення договору не передбачають сплату постачальником пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару до Державного бюджету України, з огляду на неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного у договорі порядку стягнення пені і штрафу у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів, виділених з державного бюджету, оскільки така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 ЦК України принципам свободи договору, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 до Державного бюджету України на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації 50516,70 грн. пені та 97147,60 грн. штрафу задоволенню не підлягають.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23, від 23.07.2024 у справі №909/532/23.
При цьому, аналізуючи можливість визнання недійсною додаткової угоди без застосування наслідків недійсності правочину суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.08.2025 у справі №916/2984/24 про те, що з огляду на правову природу оспорюваного правочину, його недійсність не породжує наслідків у вигляді повернення сторонами одержаного за основним договором, а отже, застосування реституції у цьому випадку не передбачається, а наслідки недійсності додаткової угоди обмежуються відновленням дії умов договору у первісній редакції, без втручання у виконання основного договору №9 від 09.11.2023.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 15.11.2023 до договору № 9 від 09.11.2023, укладену між Північним центром професійної освіти (код ЄДРПОУ 02546370, 66200, Одеська обл., Савранський р-н, смт. Саврань, вул. Соборна, буд. 28) та фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною (РНКОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Стягнути з Північного центру професійної освіти (код ЄДРПОУ 02546370, 66200, Одеська обл., Савранський р-н, смт. Саврань, вул. Соборна, буд. 28) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) - 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Петрик Вікторії Володимирівни (РНКОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) -1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
6. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. покласти на Одеську обласну прокуратуру.
7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 03 листопада 2025 р.