18.09.2025 м. Дніпро Справа № 904/3141/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 (суддя Соловйова А.Є.; повне судове рішення складено 04.02.2025), постановлену за результатами розгляду грошових вимог контролювального органу у справі № 904/3141/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс», м. Дніпро,-
1. Короткий зміст заяви з грошовими вимогами і ухвали місцевого господарського суду.
Головне управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/3141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» у сумі 19092142,16 грн, які складаються з 6554939,02 грн земельного податку, 193465,44 грн штрафних санкцій, 12343737,70 грн залишку несплаченої пені.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 04.02.2025 визнав грошові вимоги контролювального органу у справі № 904/3141/24 у таких сумах: 6056,00 грн (судовий збір; І черга); 3350671,66 грн (податкові зобов'язання; ІІІ черга); 708386,30 грн (пеня VІ черга). У визнанні грошових вимог у сумі 15027028,00 грн відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошові вимоги контролювального органу у розмірі 4059057,96 грн підтверджені чинними рішеннями адміністративного суду, тому задовольнив грошові вимоги в цій частині.
Відмову у визнанні грошових вимог у сумі 15027028,00 грн місцевий господарський суд мотивував обмеженням 1095 календарними днями щодо стягнення податкового боргу з дня його виникнення, встановленими положеннями пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, та відсутністю достатніх доказів правомірності нарахування штрафних санкцій у заявленому розмірі.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Головне управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 у справі № 904/3141/24 в частині відмови у визнанні грошових вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким грошові вимоги контролювального органу задовольнити у повному обсязі.
Скаржник вважає необґрунтованою відмову місцевого господарського суду у визнанні грошових вимог у сумі 15027028,00 грн з посиланням на відсутність достатніх доказів правомірності нарахування штрафних санкцій, оскільки до заяви кредитора додано вичерпний перелік документів, що підтверджують заборгованість перед бюджетом, а саме: довідку про заборгованість; детальний розрахунок заборгованості; інтегровані картки платника; декларації боржника; податкові повідомлення-рішення; постанови адміністративних судів.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.04.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 у справі № 904/3141/24.
У судовому засіданні 18.09.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 31.07.2024 відкрив провадження у справі № 904/3141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс».
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 02.10.2024 завершив попереднє засідання, зазначивши розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних вимог кредиторів у справі № 904/3141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс».
Головне управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України 19.11.2024 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/3141/24 про банкрутство у сумі 19092142,16 грн, обґрунтованих такими обставинами.
Наявною заборгованістю з земельного податку з юридичних осіб у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс», виявленою внаслідок проведення контрольно-перевірочних заходів за результатами яких прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «Ш») № 0012391504 від 02.06.2015, яким нараховано штрафні санкції на суму 19959,32 гривень.
Поданням боржником до контролюючого органу податкових декларацій:
- № 30093 від 11.03.2011 на суму 10203,16 грн;
- № 3490 від 17.02.2012 на суму 61218,24 грн;
- № 9006428677 від 14.02.2013 на суму 61218,82 грн;
- № 9006186763 від 12.02.2014 на суму 61218,82 грн;
- № 9009828459 від 05.02.2015 на суму 76462,26 грн;
- № 9021055026 від 19.02.2016 на суму 173404,00 грн.
Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України здійснено нарахування пені з земельного податку з юридичних осіб на вищезгадані податкові повідомлення-рішення та декларації на суму 822512,93 грн.
Заборгованість з земельного податку з юридичних осіб виникла на підставі контрольно-перевірочних заходів за наслідками яких винесено податкові повідомлення-рішення:
- (форма «Ш») № 0004121505 від 05.05.2014, яким нараховано штрафні санкції на суму 14437,41 грн;
- (форма «Ш») № 0008921203 від 11.11.2016, яким нараховано штрафні санкції на суму 10493,96 грн;
- (форма «Ш») № 0681341212 від 04.10.2018, яким нараховано штрафні санкції на суму 148404,74 грн;
Поданням боржником до контролюючого органу податкові декларації:
№ 325330 від 22.11.2011 на суму 739386,38 грн;
№ 3246 від 17.02.2012 на суму 774067,77 грн;
№ 9006038238 від 13.02.2013 на суму 697210,58 грн;
№ 9006186822 від 12.02.2014 на суму 697210,58 грн;
№ 9009817736 від 05.02.2015 на суму 870815,45 грн;
№ 9021054344 від 19.02.2016 на суму 2332522,47 грн.
Разом з цим, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України здійснено нарахування пені з земельного податку з юридичних осіб на вищезгадані податкові повідомлення-рішення та декларації на суму 11521224,77 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2012 у справі № 2а-1395/12/2670 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 99966, 83 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2012 у справі № 2а-13033/12/2670 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 1175233,26 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням № 00000181502 від 12.01.2012, 13 961,49 грн - сума пені.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2013 у справі № 2а-16203/12/2670 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 258022,60 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013 у справі № 826/4720/13-а стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 129011,27 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 у справі № 826/11076/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 1002152,39 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2015 у справі № 826/428/15, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 290504,40 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2015 у справі № 826/18247/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 261337,66 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 у справі № 160/6355/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» на користь Державного бюджету податкову заборгованість у сумі 842829,55 грн.
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Об'єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у визнанні грошових вимог у справі про банкрутство, які обґрунтованих нарахованими контролювальним органом штрафними санкціями на заборгованість боржника з виконання податкового зобов'язання.
Предметом апеляційного розгляду є питання правомірності відмови у визнанні місцевим господарським судом грошових вимог до боржника у справі про банкрутство через застосування спеціального строку давності для заявлення до стягнення з боржника податкового боргу.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, яким відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктами 14.1.156, 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено таке:
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
- податкове повідомлення-рішення -письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Натомість згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України - у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення становлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до абзацу 1 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, строк давності складає 1095 календарних днів.
Податковий кодекс України встановлює граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом. Після закінчення 1095-денного строку податковий орган вже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку.
Таким чином, 1095-денний строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується в силу закону.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/399/15 зазначено, що при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарський суд має перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності для заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення і застосування якого є імперативним. У разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу такий борг (в тому числі пеня та штрафні санкції) визнається безнадійним та підлягає списанню, а отже, з того часу контролюючий орган не має права вживати жодних заходів щодо стягнення такої суми боргу.
Головне управління ДПС у м. Києві зазначило про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон сервіс» грошових зобов'язань зі сплати земельного податку та штрафних санкцій, нарахованих контролювальним органом на заборгованість боржника зі сплати земельного податку.
У якості доказів невиконання боржником зобов'язання зі сплати земельного податку кредитор надав розрахунок заборгованості, інтегровані картки платника, декларації боржника, податкові повідомлення-рішення, постанови адміністративних судів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що податкові декларації подано боржником у період з 2011 по 2016 роки, а подані податкові повідомлення-рішення, прийняті у період з 2014 по 2018 роки.
Таким чином, з огляду на доводи кредитора, наведені у заяві про визнання грошових вимог, з урахуванням додаткових пояснень від 21.01.2025, та дати реєстрації податкових декларацій і дати складення податкових повідомлень-рішень, апеляційний господарський суд доходить висновку, що зобов'язання зі сплати земельного податку виникло у період з 2011 по 2018 роки, своєю чергою положеннями пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України стягнення грошового зобов'язання обмеженою 1095 календарними днями з дня виникнення податкового боргу, водночас з грошовими вимогами контролювальний орган звернувся до місцевого господарського суду 19.11.2024, тобто поза межами зазначеного строку.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справ № 910/14923/20 заначив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, зокрема полягає у такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять актів перевірки, на які є посилання у ППР, у якому викладено зміст правопорушення із посиланням на період його виникнення та докази, що це підтверджують, тому господарський суд позбавлений можливості встановити дійсний період нарахування пені, про що зазначив місцевий господарський суд, водночас доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків, оскільки містять лише загальне посилання на наявність достатніх доказів для визнання вимог контролювального органу у повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 908/2379/23 заначив, що з огляду на положення статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог.
Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що місцевий господарський суд правомірно відхилив грошові вимоги контролювального органу у розмірі 15027028,00 грн, з огляду на недоведеність їх правомірності.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги покладаються на боржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 у справі № 904/3141/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 № 904/3141/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 04.11.2025
Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ