03.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3668/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Крашенніков В.В. (власні засоби);
від відповідача: Федоренко Р.В. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "СТРІЛА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 (суддя Ярошенко В.І., повний текст якого підписаний 23.10.2024) у справі №904/3668/24
за позовом Управління поліції Охорони в Харківській області, м. Харків
до Приватного підприємства "СТРІЛА", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення збитків та неустойки,
Управління поліції Охорони в Харківській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "СТРІЛА" про стягнення збитків та неустойки за договором про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023 у розмірі 949 132, 80 грн, з яких: збитки у розмірі 887 040 грн та штраф у розмірі 62 098, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023 щодо якості поставки товару.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі №904/3668/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства “Стріла» на користь Управління поліції охорони в Харківській області збитки в розмірі 887 040 грн, штраф в розмірі 62 092, 80 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 236, 99 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "СТРІЛА", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на не з'ясування підстав відшкодування збитків та правової природи взаємовідносин між сторонами.
Зазначає, що товаром неналежної якості вважається такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред'являються, наданій щодо нього виро бником чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований, а збитками в розумінні ст.225 ГК України є вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додаткові витрати; неодержаний прибуток (втрачена вигода); матеріальна компенсація моральної шкоди.
Тобто, «товар неналежної якості» і «завдані збитки» не тотожні поняття.
При поставці товару неналежної якості не завжди завдаються збитки покупцю. Покупець може отримати збитки лише від використання купленого товарів неналежної якості, які містять кон структивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки.
Суд першої інстанції зазначив, що поставка спірного товару неналежної якості, зокрема, в умовах воєнного стану, може становити загрозу життю та здоров'ю тих осіб, які будуть його використовувати, що є неприпустимим. Проте, це всього лише припущення суду першої інстанції, адже в даній справі Позива чем не заявлено до відшкодування і судом першої інстанції не встановлено ані вартість втраче ного, пошкодженого або знищеного майна, ані додаткові витрати, ані неодержаний прибуток (втрачена вигода), ані матеріальна компенсація моральної шкоди в результаті використання товарів неналежної якості.
Отриманий від Відповідача товар Позивач за призначенням не використовував і, зна чить, зазнати шкоди (шкідливих наслідків) від його неналежної якості в принципі не міг. Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував наявності «завданих збитків» поставкою «товару неналежної якості».
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно тлумачив норми ст.225, ст.688 ЦК України та ст.678 ЦК України і замість застосування наслідків поставки неякісного товару присудив відшкодувати неіснуючі збитки.
Господарським судом не з'ясовано вид поставленого товару та безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ДСТУ 8782:2018 “Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» (далі - ДСТУ 8782:2018).
Відповідач поставив «бронепластини» та «чохли до бронежилетів», а, згідно з п.1.1 ДСТУ 8782:2018, цей стандарт поширюється на «бронежилети» і не містить таких визначень, як «бро непластини» та «чохли до бронежилетів». Тож, ДСТУ 8782:2018, не встановлює ніяких вимог до «бронепластин» та «чохлів до броне жилетів». Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував який саме товар було поставлено.
За спірним рішенням Позивач має отримати назад сплачені кошти за товар і товар, який має невизначену судом вартість, тим самим збагатитись за рахунок Відповідача.
Невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу згідно ст. 688 ЦК України, надає право продавцю частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення вимог покупця щодо якості товару.
Господарський суд не може встановлювати обставини справи на підставі копії висновку експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, засвідченої неуповноваженою особою. При цьому, суд першої інстанції висновки експерта від 22.03.2024 №1472/24-54, та від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК, ані засвідчених уповноваженою особою, ані просто копій безпосередньо не вивчав і, значить, вважав доведеним поставку товару неналежної якості на підс таві неналежних доказів.
Таким чином, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають зна чення для справи, за відсутності належних, достовірних і достатніх доказів.
Суд першої інстанції не розглянув клопотання Відповідача про повернення позову, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач, Управління поліції Охорони в Харківській області, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу, що при неякісному товарі «бронепластини» Позивач не має можливості їх використовувати разом з товаром «чохли до бронежилетів» (в кількості 120 штук), у зв'язку з чим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача коштів за весь переданий «Товар» по Договору є правомірними та обґрунтованими, а суд у рішенні правильно задовольнив такі вимоги у повному обсязі.
Заявлений Позивачем позов в частині стягнення з Відповідача коштів в сумі 887040,00 грн. був задоволений господарським судом безпосередньо на підставі норм статті 678 ЦК України (оскільки таке застосування норм закону Суд вважав правильним) і такі дії господарського суду під час ухвалення є законними з огляду на принцип «jura novit curia» («суд знає закони»).
Подані Відповідачем документи прямо свідчать про те, що Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу по Договору бронепластини, які відповідають 4 класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018 і посилання апелянта на те, що цей стандарт на бронепластини не поширюється (а поширюється виключно на бронежилети) - безпідставне.
Обставини встановлення експертами та органом досудового розслідування прихованих недоліків бронепластин під час проведення 17.01.2024 відповідного балістичного випробування бронепластин та/або 22.03.2024 у ході проведення судової товарознавчої експертизи, ніякого значення для наявних правовідносин не мають, оскільки на той момент Позивач не був стороною учасником досудового розслідування і згідно з законодавством не мав доступу до відповідної інформації та документів. Про ці обставини Позивач дізнався значно пізніше - 22.07.2024.
Позивачем до позовної заяви та до заяви про надання додаткових доказів від 06.09.2024 були надані усі наявні у Позивача належні, достовірні, допустимі, достатні письмові докази (копії листів, вимог, підозр, наявних експертних досліджень), які всі разом і кожний доказ окремо підтверджують факт того, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженню № 42023220000000032 та проведення Науково-випробувальним відділом науково-дослідного центру випробувань, експертизи та сертифікації персональних броньованих засобів захисту Національного університету оборони України (спеціалізованою державною установою) 17.01.2024 балістичного випробування поставлених Відповідачем по Договору бронепластин, вони не витримали балістичні випробування та не відповідають 4-му класу захисту, тобто - є неякісними.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 07.11.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
13.11.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 колегією суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "СТРІЛА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі №904/3668/24; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 24.02.2025.
22.11.2024 до суду від представника позивача Крашеннікова В.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та повторно від цього ж представника 24.12.2024.
Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 04.02.2025 від представника відповідача Федоренко Р.В.
В судовому засіданні 24.02.2025 оголошено перерву до 03.07.2025.
Відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, через перебування у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/3668/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.
В судовому засіданні 03.07.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Відповідно до вимог Закону України “Про здійснення публічних закупівель» 17.08.2023 в електронній системі закупівель Позивачем було оголошено про проведення закупівлі товару “Бронепластини, чохли до бронежилетів», код за ДК 021:2015 35810000-5 Індивідуальне обмундирування, в кількості: бронепластини 4 класу захисту - 120 комплектів, чохли до бронежилетів - 120 штук, очікуваною вартістю 1 296 360 грн (оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-08-17-010977-а) (а.с. 8, т.1).
Усі документи щодо проведеної процедури закупівлі у загальному доступі в мережі Інтернет і розміщені в електронній системі закупівель за електронною адресою https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-08-17-010977-а.
Участь у оголошеній процедурі закупівлі прийняли чотири учасника, по підсумках проведеного аукціону і зменшення цінових пропозицій 11.09.2023 електронною системою закупівель автоматично було визначено переможця цієї закупівлі, яким стало Приватне підприємство “СТРІЛА» з найменшою ціновою пропозицією 887 040 грн, у тому числі ПДВ -20 % (а.с. 9-10, т.1).
25.09.2023 між Управлінням поліції Охорони в Харківській області (далі - Покупець, позивач) та Приватним підприємством "СТРІЛА" (далі - Постачальником, відповідач) було укладено Договір про закупівлю товарів № 306 (далі - Договір) (а.с. 11-14, т.1).
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар “Бронепластини, чохли до бронежилетів» (код за ДК 021:2015 35810000-5 Індивідуальне обмундирування) (далі - Товар) в асортименті та кількості, відповідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.
Партією Товару вважається кількість Товару, яка вказана в рахунках-фактурах та видатковій накладній, складених Постачальником на підставі усної чи письмової заявки Покупця.
Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник повинен передати (поставити) Покупцю Товар, якість якого відповідає нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим чинними нормативними актами України, умовами цього Договору та тендерною документацією Покупця, до кожного виду та найменування Товару.
Пунктом 2.2 Договору сторони встановили, що Постачальник зобов'язується надати Покупцю під час здійснення поставки Товару технічну документацію (у друкованому або електронному вигляді) на кожний вид Товару, що поставляється (у тому числі, але не виключно, згідно ДСТУ, іншу технічну документацію, копії сертифікатів відповідності).
Постачальник зобов'язується письмово повідомити Покупця про наявність особливих умов приймання окремих видів Товару, передбачених нормативно-правовими актами з питань стандартизації, якщо такі є, і надати зазначені акти Покупцеві під час здійснення поставки таких видів Товару. Покупець здійснює перевірку дотримання Постачальником умов цього Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки таких видів Товару відповідно до обговорених в них умовами. В іншому випадку приймання Товару здійснюється в порядку, обумовленому абзацом першим цього пункту Договору (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору сума цього Договору становить 887 040, 00 грн (вісімсот вісімдесят сім тисяч сорок гривень нуль копійок), у тому числі ПДВ - 20 %, в сумі 147 840, 00 грн (сто сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень нуль копійок). До суми Договору включається вартість Товару, вартість пакування, маркування та транспортування Товару до Покупця.
Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється у національній валюті шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок Постачальника відповідно виставленого Постачальником рахунку-фактури у термін, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання кожної окремої партії Товару Покупцем і переходу до нього права власності на товар. На кожну партію товару виписується і надається Покупцю окремий рахунок-фактура на оплату та накладна (пункти 4.1 -4.2 договору).
Пунктами 5.3-5.4 встановлено, що доставка товару здійснюється Постачальником у критих транспортних засобах за рахунок Постачальника. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та за рахунок Постачальника. Право власності Покупця на поставлений Товар виникає з моменту його прийому Покупцем. Факт прийому засвідчується відміткою Покупця на відповідній накладній або шляхом складання акту приймання-передачі, які складаються Постачальником і надаються Покупцю у момент передачі Товару.
При виявленні невідповідності Товару за якістю або кількістю, Постачальник сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості неякісного або недопоставленого Товару та здійснює за свій рахунок заміну неякісного Товару на аналогічний Товар належної якості та/або здійснює допоставку відповідного Товару у 2-х денний термін з моменту письмового повідомлення Покупцем Постачальника про виявлені невідповідності Товару (пункт 7.4 договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків за Товар - до повного здійснення розрахунків (пункт 10.1 договору) (а.с. 11-14, т.1).
Додатком № 1 договору є Специфікація (з урахуванням додаткової угоди від 21.11.2023), якою сторони погодили поставити:
- бронеплити 4 класу захисту - 120 комплектів;
- чохли до бронежилетів - 120 комплектів;
Загальна сума товару 887 040 грн (а.с. 15, т.1).
На виконання умов Договору відповідач передав позивачу у власність Товар на загальну суму 887 040,00 грн що підтверджується видатковою накладною № РН-0001115 від 03.11.2023 (а.с. 30, т.1).
Приватне підприємство "СТРІЛА" надало гарантійний лист, яким гарантувало, гарантійний строк експлуатації з дати постачання, запропонованих чохлів до бронежилету (плитоносок) згідно предмета закупівлі UA-2023-08-17-010977-а, а саме 12 місяців (а.с. 18, т.1).
Позивач сплатив відповідачу вартість Товару в сумі 887 040,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% в сумі 147 840,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6403 від 22.11.2023 (а.с. 32, т.1).
Позивач у позовній заяві посилається на те, що:
«Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 31.10.2023 у справі № 642/6363/23 в ході кримінального провадження від 01.02.2023 № 42023220000000032 було надано дозвіл слідчим слідчої групи та групі прокурорів на проведення обшуку у приміщеннях позивача з метою вилучення речей і документів щодо здійснених Управлінням поліції Охорони в Харківській області закупівель засобів бронезахисту у відповідача.
07.11.2023 у ході проведеного обшуку старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковником Державного бюро розслідувань Либанем Антоном Михайловичем у позивача були вилучені різні документи та спецзасоби, у тому числі 12 комплектів бронеплит та чохлів до бронежилетів переданих Приватним підприємством "СТРІЛА" по Договору № 306 від 25.09.2023.
22.07.2024 старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковником Державного бюро розслідувань Либанем А.М. у кримінальному провадженні від 01.02.2023 № 42023220000000032 посадовим особам Управління поліції охорони в Харківській області майору поліції Губіній Н.А. та капітану поліції Іщенку О.А. щодо вчинення ними передбаченого частиною 5 статті 191 КК України кримінального правопорушення під час проведення процедури закупівлі товару “бронепластини, чохли до бронежилетів» у відповідача на суму 887 040 грн.
Колегія суддів констатує, що:
- копію ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 31.10.2023 у справі № 642/6363/23 в межах кримінального провадження від 01.02.2023 № 42023220000000032;
- копію протоколу обшуку від 07.11.2023, під час якого у позивача були вилучені різні документи та спецзасоби, у тому числі 12 комплектів бронеплит та чохлів до бронежилетів, переданих Приватним підприємством "СТРІЛА" по Договору № 306 від 25.09.2023,
до позовної Позивачем не долучено.
Також Позивач у позовній заяві зазначив, що:
«Відповідно з змісту оголошених слідчим підозр органом досудового розслідування встановлені такі обставини:
“...Всупереч вимог вищевказаних нормативних актів, директор ПП “Стріла» Лобанцев О.В. усвідомлюючи, що “Бронепластини, чохли до бронежилетів» (ДК 021:2015 35810000-5) в кількості 120 шт не являється тим товаром, закупівля якого проводилася за умовами договору від 25.09.2023 № 306, а саме: не витримали балістичні випробування та не відповідають 4-му класу захисту...
Крім того, досудовим розслідуванням також встановлено, що вказані бронежилети, поставлені приватним підприємством “Стріла» за договором № 306 про закупівлю товару від 25.09.2023, у відповідності до висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54, складеним за результатами проведення судової товарознавчої експертизи комплектів бронежилетів, поставлених ПП “Стріла», надані на дослідження бронежилети без наявних заводських маркувань (бирок), які вилучені в Управління, що були об'єктами балістичних випробувань, вимогам ДСТУ 8782:2018 “Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» від 2019 року в частині кулетривкості не відповідає четвертому класу кулетривкості згідно вимог ДСТУ 8782:2018, а тому з огляду на невідповідність вищевказаним стандартам, їх використання співробітниками Управління поліції охорони в Харківській області за цільовим призначенням не можливе.
Враховуючи викладене, згідно висновку експерта від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК, складеного за результатом проведення судово-економічної експертизи, внаслідок придбання майна (комплектів бронеплит 4 класу захисту, плитоноски) за договором № 306 від 25.09.2023 виключно за умови, що використання поставленого товару не можливе, у зв'язку з невідповідністю ДСТУ 8782:2018, що підтверджується балістичними випробуваннями та висновком товарознавчої експертизи № 1472/24-54 від 22.03.2024, у зв'язку з чим, його ліквідаційна вартість дорівнює нулю, втрата активів (матеріальна шкода) складає 887 040, 00 гривень...».
22.07.2024 Харківським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки направлено лист на адресу позивача № 2428/42-20/01-2024 з вимогами про необхідність призначення і проведення керівництвом Управління поліції охорони в Харківській області службового розслідування за фактом вчинення працівниками позивача корупційного правопорушення та вжиття відповідних дієвих заходів для дисциплінарного впливу до винних у цьому працівників Управління.
30.07.2024 позивачем було отримано подання Харківської обласної прокуратури від 22.07.2024 № 31/2-9309-23 про необхідність призначення і проведення керівництвом Позивача службового розслідування за фактом вчинення працівниками Управління поліції охорони в Харківській області корупційного правопорушення, з метою встановлення причин та умов, що сприяли його вчиненню та вжиття необхідних антикорупційних заходів щодо їх недопущення в подальшому.
09.08.2024 Управлінням поліції охорони в Харківській області було отримано копію надісланого на адресу Департаменту поліції охорони листа Харківської обласної прокуратури від 23.07.2024 № 31/2-9309-23 про необхідність вжиття заходів реагування упереджувального характеру щодо недопущення подальшого використання працівниками поліції охорони отриманих позивачем у Приватного підприємства "СТРІЛА" по Договору засобів індивідуального захисту (Товару), які не відповідають встановленим національним стандартам, з метою належного захисту їх життя і здоров'я в умовах воєнного стану.
Таким чином, в порушення умов Договору відповідачем позивачу було поставлено неякісний Товар, який не відповідає установленим вимогам і не придатний для використання за своїм призначенням, у зв'язку з чим Управлінню спричинено збитки в сумі 887 040 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду.».
Також колегія суддів констатує, що до позовної заяви Позивачем не долучено:
- висновок експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 (належним чином засвідчену копію), складеного за результатами проведення судової товарознавчої експертизи комплектів бронежилетів, поставлених ПП “Стріла»;
- висновок експерта від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК (належним чином засвідчену копію), складеного за результатом проведення судово-економічної експертизи.
06.09.2024 подано заяву про долучення додаткових доказів, зокрема:
- фотокопію окремих сторінок (1, 2, 9 з 9-ти) висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи (а.с. 95, 96, т.1);
- фотокопію окремих сторінок (1-5, 22, 23 з 26-ти) висновку експерта від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК, складеного за результатом проведення судово-економічної експертизи (а.с. 97-100, т.1).
Відповідно до фотокопій окремих сторінок (1, 2, 9 з 9-ти) висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи бронежилети без наявних заводських маркувань (бирок), які вилучені у УПО, що були об'єктами балістичних випробувань, вимогам ДСТУ 8782:2018 “Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» від 2019 року в частині кулетривкості:
- зразок № 15/1 плитоноска чорного кольору “ПОЛІЦІЯ» відповідає четвертому класу;
- зразок № 15/2 плитоноска чорного кольору “ПОЛІЦІЯ» не відповідає четвертому класу;
- зразок № 15/3 плитоноска чорного кольору “ПОЛІЦІЯ» відповідає четвертому класу (а.с. 95-96, т.1).
Відповідно до фотокопій окремих сторінок (1-5, 22, 23 з 26-ти) висновку експерта від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК, складеного за результатом проведення судово-економічної експертизи внаслідок придбання майна (комплектів бронеплит 4 класу захисту, плитоноски) за договором № 306 від 25.09.2023 виключно за умови, що використання поставленого товару не можливе, у зв'язку з невідповідністю ДСТУ 8782:2018, що підтверджується балістичними випробуваннями та висновком товарознавчої експертизи № 1472/24-54 від 22.03.2024, у зв'язку з чим, його ліквідаційна вартість дорівнює нулю, втрата активів (матеріальна шкода) складає 887 040, 00 грн (а.с. 97-100, т.1).
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано сертифікати № UA/KBS.1.098-23 та UA/KBS.2.021-23, що видані органом сертифікації ДП “Кривбасстандартметрологія» та Протокол випробування № 459/2022 від 13.07.2022 жорстких броньованих елементів (бронепластин), яким встановлено, шо:
- зразки № 3, 4 бронепластини з антирекошетним захистом “Х5», виробник ТОВ “ВП “ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 12 та № 27, дата виготовлення 07.2022 року, загальною товщиною 16 мм (товщина броньованої сталі 6,8 мм), витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7Н10) з кулею ПП та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018, за нормальних кліматичних умов;
- зразки № 7, 8 - бронепластини “Х6», виробник ТОВ “ВП “ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 05 та № 44, дата виготовлення 07.2022 року, товщиною 5 мм, витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7Н10) з кулею ПТІ та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018, за нормальних кліматичних умов;
- зразки № 9, 10 - бронепластина з антирекошетним захистом “R», виробник ТОВ “ВП “ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 19 та № 188, дата виготовлення 07.2022 року, загальною товщиною 20 мм, (товщина броньованої сталі 6,5 мм), витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7НІ0) з кулею ПП та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018, за нормальних кліматичних умов;
- зразки № 11, 12 - бронепластина “R», виробник ТОВ “ВП “ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 62 та № 97, дата виготовлення 07.2022 року, загальною товщиною 6,5 мм, витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7НІ0) з кулею ПП та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018, за нормальних кліматичних умов (а.с 22-29, т.1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протягом гарантійного строку Позивачем були виявлені недоліки щодо якості товару, які не могли бути виявленні при звичайному прийманні товару (приховані недоліки), внаслідок чого позивач не міг використовувати товар за призначенням. Таким чином, судом встановлено, що відповідачем за Договором № 306 було поставлено позивачу товар неналежної якості.
В свою чергу, суд зазначив, що поставка спірного товару неналежної якості, зокрема, в умовах воєнного стану, може становити загрозу життю та здоров'ю тих осіб, які будуть його використовувати, що є неприпустимим.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем допущено істотне порушення вимог щодо якості поставленого товару за Договором 306 від 25.09.2023, а тому наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача збитків в розмірі 887 040 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Предметом доказування у даній справі є обставини неналежного виконання відповідачем умов Договору про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023, щодо поставки позивачеві товару належної якості, вартість якого оплачена останнім.
Як правильно встановлено господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (ст.675 Цивільного кодексу України).
На виконання умов Договору Відповідачем поставлено, а Позивачем прийнято та оплачено товар на загальну суму 887 040 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковою накладною № РН-0001115 від 03.11.2023 та платіжним дорученням № 6403 від 22.11.2023 (а.с. 32, т.1).
Згідно зі ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару (ч. 1).
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару (ч. 2).
В укладеному між позивачем та відповідачем Договорі № 306 не встановлено гарантійний строк, проте ПП “Стріла» надано гарантійний лист, в якому встановлено, що гарантійний строк експлуатації з дати постачання, запропонованих чохлів до бронежилету (плитоносок) згідно предмета закупівлі UA-2023-08-17-010977-а, складає 12 місяців.
Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, що затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 передбачено, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу (абз. 6 пункту 33 розділу IV).
Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 у справі № 927/787/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо якості у строк, встановлений договором або актами цивіль ного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як пору шення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Матеріалами справи підтверджено, що товар на склад одержувача надійшов 03.11.2023.
За доводами Позивача приховані недоліки продукції експерт встановив 22.03.2024, однак Акт про приховані недоліки продукції Позивачем не складено та на адресу Відповідача не направлено.
В матеріалах справи відсутня будь-яка досудова претензія Позивача до Відповідача в порядку гарантії на поставлений товар.
На підставі викладеного колегія суддів констатує, що матеріалами справи не підтверджується звернення Позивача в порядку гарантії на товар до Відповідача з вимогою проведення ремонту або заміни комплектуючих або заміни всього товару.
Вимога Позивача про відшкодування спричинених Управлінню збитків і сплату штрафу № 2130/43/40/01 від 07.08.2024 за своїм змістом не є Актом про приховані недоліки продукції, а також претензією Позивача до Відповідача в порядку гарантії на поставлений товар.
Таким чином, у даному випадку Відповідач був позбавлений можливості доведення того, що дефекти товару виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу в призмі презумпції вини постачальника (виробника), як того вимагають гарантійні зобов'язання.
Більш того, не доведення Позивачем факту звернення до Відповідача в порядку гарантії, позбавило останнього можливості проведення гарантійного ремонту або заміни комплектуючих або заміни всього товару.
Щодо висновку господарського суду про істотне порушення вимог щодо якості товару, поставку позивачу товару неналежної якості, наслідком чого є право покупця на відмову від договору і вимогу про повернення сплаченої за товар грошової суми, стягнення з відповідача збитків в розмірі 887 040 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України до істотного порушення вимог щодо якості товару відноситься виявлення:
- недоліків, які не можна усунути;
- недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу;
- недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення.
На підтвердження істотного порушення вимог щодо якості товару та розміру матеріальної шкоди Позивачем надано:
- фотокопію окремих сторінок (1, 2, 9 з 9-ти) висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи (а.с. 95, 96, т.1);
- фотокопію окремих сторінок (1-5, 22, 23 з 26-ти) висновку експерта від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК, складеного за результатом проведення судово-економічної експертизи (а.с. 97-100, т.1).
Щодо допустимості цих доказів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст.77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18)
Як вже зазначалося у цій справі, господарський суд врахував проведені в межах кримінального провадження від 01.02.2023 № 42023220000000032 висновок експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи та висновок експерта від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК, складеного за результатом проведення судово-економічної експертизи.
Порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення передбачений ст.221 КПК; таке ознайомлення може бути забезпечене лише слідчим, дізнавачем, прокурором за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (ч.2 ст.221 КПК).
Разом з тим відповідно до частин 1, 2 ст.222 КПК відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Отже, ст.222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.
Аналогічна позиція Верховного Суду є сталою, викладена у постановах, зокрема, від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19.
Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи на момент винесення оскаржуваного рішення, відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023220000000032 від 01.02.2023 (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до господарського суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені, як то засвідчення копій висновків експерта слідчим/прокурором або безпосередньо експертом.
Тобто, господарський суд помилково врахував як доказ надані відповідачем копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внаслідок чого ухвалив оскаржуване рішення на підставі сукупності недопустимих доказів.
Навіть якщо визнати надану Позивачем фотокопію окремих сторінок (1, 2, 9 з 9-ти) висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи допустимим доказом, за відсутності:
- Акту про виявлення прихованих недоліків;
- копії ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 31.10.2023 у справі № 642/6363/23 в межах кримінального провадження від 01.02.2023 № 42023220000000032;
- копії протоколу обшуку від 07.11.2023, під час якого у Позивача, за його доводами, нібито, були вилучені різні документи та спецзасоби, у тому числі 12 комплектів бронеплит та чохлів до бронежилетів, переданих Приватним підприємством "СТРІЛА" по Договору № 306 від 25.09.2023;
- протоколу проведення слідчого експерименту;
- протоколу випробування № 15/24 з додатками,
колегія суддів позбавлена можливості прийти до висновку, що об'єкти, які досліджувалися під час проведення судової товарознавчої експертизи від 22.03.2024 № 1472/24-54 (зокрема, зразок № 15/2 - плитоноска чорного кольору “ПОЛІЦІЯ», яка не відповідає четвертому класу) були вилучені саме у Позивача, та, головне, були поставлені Позивачу саме Відповідачем, та саме на виконання Договору про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023, а не іншого договору, укладеного між сторонами, як то Договору про закупівлю товарів № 182 від 05.06.2023.
Колегія суддів констатує, що долучені Позивачем до матеріалів справи у суді першої інстанції фотокопії окремих сторінок (1, 2, 9 з 9-ти) висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи взагалі не містять інформації про те, що об'єкти, які досліджувалися під час проведення судової товарознавчої експертизи, були поставлені Позивачу Відповідачем на виконання Договору про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023.
Також колегія суддів зауважує, що експертом у висновку від 22.03.2024 № 1472/24-54 встановлена невідповідність зразку № 15/2 - плитоноска чорного кольору “ПОЛІЦІЯ» вимогам ДСТУ 8782:2018 “Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» від 2019 року в частині кулетривкості, а не вимогам щодо якості товару, передбаченим Договором про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023, укладеним між сторонами.
Більш того, відповідно до п. 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), висновок експерта складається з трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).
У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань.
Дослідницька частина повинна включати:
- відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування;
- посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них;
- експертну оцінку результатів дослідження.
Опис процесу застосовування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), можуть надаватись їм для ознайомлення.
За наявності в документі про призначення експертизи (залучення експерта) питань, які не належать до предмета експертизи або не входять до компетенції експерта, указуються причини, з яких ці питання не можуть бути вирішені.
Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є підставою для формулювання висновків, можуть викладатися у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта (п. 4.13.).
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи дослідницької частини висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54, а саме: відомостей про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження, колегія суддів вважає долучені Позивачем до матеріалів справи у суді першої інстанції фотокопії окремих сторінок (1, 2, 9 з 9-ти) висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи недопустимим та недостовірним доказом.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
З огляду на викладене саме Позивач відповідно до ст. 13 ГПК України несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням ним таких процесуальних дій, як неподання до суду на стадії розгляду справи в суді першої інстанції наступних доказів:
- Акту про виявлення прихованих недоліків;
- дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023220000000032 від 01.02.2023 (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до господарського суду);
- інших відомостей, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені, як то засвідчення копій висновків експерта слідчим/прокурором або безпосередньо експертом;
- копії ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 31.10.2023 у справі № 642/6363/23 в межах кримінального провадження від 01.02.2023 № 42023220000000032;
- копії протоколу обшуку від 07.11.2023, під час якого у Позивача були вилучені різні документи та спецзасоби, у тому числі 12 комплектів бронеплит та чохлів до бронежилетів, переданих Приватним підприємством "СТРІЛА" по Договору № 306 від 25.09.2023;
- протоколу проведення слідчого експерименту;
- протоколу випробування № 15/24 з додатками;
- повного висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, а не його окремих сторінок.
На підставі викладеного висновок господарського суду про істотне порушення Відповідачем вимог щодо якості товару, поставку Позивачу товару неналежної якості, є передчасним, оскільки не підтверджений матеріалами справи.
Вже під час апеляційного провадження Позивач 06.06.2025 на підтвердження доводів позовної заяви надав до суду апеляційної інстанції фотокопії наступних доказів, які стосуються порядку вилучення Товару, призначення і проведення слідчого експерименту, випробування та експертиз органом досудового слідства, а саме:
1) Витягу з ЄРДР від 01.02.2023 КП № 42023220000000032;
2) Ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 31.10.2023 по справі № 642/6363/23;
3) Протоколу обшуку від 07.11.2023 з описом вилучених речей;
4) Ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 14.11.2023 по справі № 642/6363/23;
5) Листа ТУ ДБР у м. Полтаві від 03.01.2024 № 157-24/15-02-2;
6) Постанови слідчого про залучення спеціаліста від 02.01.2024;
7) Протоколу проведення слідчого експерименту від 17.01.2024;
8) Протоколу випробування від 17.01.2024 № 15/2024 з додатком;
9) Листа Харківської обласної прокуратури від 25.01.2024 № 31/2-9309-23;
10) Постанови про призначення судово-балістичної експертизи від 25.01.2024;
11) Листа ТУ ДБР у м. Полтаві від 18.03.2024 № 8838-24/15-02-2;
12) Постанови слідчого про зміну виду призначеної експертизи від 14.03.2024;
13) Листа КНДІСЕ від 25.03.2024 № 5888/1671-6-24/54;
14) Висновку експерта КНДІСЕ від 22.03.2024 № 1472/24-54;
15) Постанови слідчого про призначення судово-економічної експертизи від 03.04.2024;
16) Листа ТУ ДБР у м. Полтаві від 11.04.2024 № 12261-24/15-02-2;
17) Листа ТУ ДБР у м. Полтаві від 16.04.2024 № 13009-24/15-02-2;
18) Листа ТУ ДБР у м. Полтаві від 17.04.2024 № 228/1/15-02-2/24/експ;
19) Постанови слідчого про уточнення питань в раніше призначеній судово- економічній експертизі від 17.04.2024;
20) Листа ХНДЕКЦ від 23.04.2024 № 19121/8-10833-2024;
21) Висновку експерта ХНДЕКЦ від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК;
22) Постанови слідчого про залучення представника потерпілого від 15.08.2024;
23) Повідомлення слідчого про завершення досудового розслідування від 06.09.2024;
24) Листа ТУ ДБР у м. Полтаві від 16.06.2024 № 39546-24/15-02-2/26858-24/п;
25) Постанови слідчого про дозвіл на розголошення даних досудового розслідування від 16.09.2024.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справах № 916/3130/17, від 18.06.2020, № 909/965/16, від 26.02.2019, № 913/632/17 єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Допущення прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 906/707/18).
Тобто, при поданні Позивачем доказів, які не були подані до суду першої інстанції, він повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, що здійснено не було.
Колегія суддів зауважує, що Позивач взагалі не обґрунтував неможливість подання вищенаведених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскаржуване рішення у цій справі винесено 23.10.2024. Колегія суддів констатує, що всі докази, які позивач просить долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду, зокрема постанова слідчого про дозвіл на розголошення даних досудового розслідування від 16.09.2024, були виготовлені до вирішення справи судом першої інстанції.
З огляду на що, у Позивача було достатньо часу для надання всіх пояснень і доказів, які він вважав за доцільне надати суду.
За вимогами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За імперативним приписом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Отже, прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Таким чином, враховуючи недотримання Позивачем чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання нових доказів в суді апеляційної інстанції, а саме не обґрунтування ним наявності виняткового випадку неподання нових доказів у встановлений строк, як і не доведення неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, відсутні підстави для залучення до матеріалів справи наведених вище доказів, поданих із заявою від 06.06.2025.
Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, докази, подані із заявою від 06.06.2025, колегією суддів до розгляду не приймаються.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про не з'ясування господарським судом виду поставленого товару та безпідставне застосування до спірних правовідносин положень ДСТУ 8782:2018 “Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» (далі - ДСТУ 8782:2018).
Так, пунктом 3.1 ДСТУ 8782:2018 визначено, що бронежилет (в т.ч. бронепла стини, як його складова) є засобом індивідуального захисту людини, який забезпечує захист торса людини від дії холодної та/чи вогнепальної зброї, уламків снарядів, мін або ручних гранат і скла дається з матеріалів, здатних затримати засіб ураження.
Однак, конкурс було оголошено про проведення закупівлі товару «Бронепластини, чохли до бронежилетів».
Відповідати заявленому виробником класу захисту мають «бронежилети» (п.6.1.2 ДСТУ 8782:2018), а не «бронепластини» та «чохли до бронежилетів».
Відповідач поставив «бронепластини» та «чохли до бронежилетів», а, згідно з п.1.1 ДСТУ 8782:2018, цей стандарт поширюється на «бронежилети» і не містить таких визначень, як «бро непластини» та «чохли до бронежилетів».
Тож, ДСТУ 8782:2018 не встановлює ніяких вимог до «бронепластин» та «чохлів до броне жилетів». Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував який саме товар було поставлено.
Долучена Позивачем до позовної заяви Довідка про необхідні та запропоновані технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (а.с. 19-21, т.1), у якій Відповідач запропонував до поставки товар, який відповідає ДСТУ 8782:2018, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки ця Довідка стосувалася іншого предмета закупівлі - UA-2023-05-05-011004-а, а не предмета закупівлі UA-2023-08-17-010977-а, щодо якого укладено Договір про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023.
Щодо наявності/відсутності підстав для стягнення збитків.
Відповідно до змісту мотивувальної та прохальної частини позовної заяви Позивач з посиланням на ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України просив стягнути з Відповідача саме збитки в сумі 887 040,00 грн.
За висновком господарського суду Відповідач поставив товар неналежної якості, за який Позивач заплатив 887 040,00 грн., внаслідок чого він має відшкодувати останньому збитки в розмірі вартості поставленого товару.
Відповідно до змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення судом стягнуто на користь Позивача саме збитки в сумі 887 040,00 грн.
Однак, товаром неналежної якості вважається такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред'являються, наданій щодо нього виро бником чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований.
Збитками в розумінні ст. 22 ЦК України є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За положеннями статті 224 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
- вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (подібні висновки викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 909/268/16).
Тобто, «товар неналежної якості» і «завдані збитки» не тотожні поняття.
При поставці товару неналежної якості не завжди завдаються збитки покупцю. Покупець може отримати збитки лише від використання купленого товару неналежної якості, який містить кон структивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд погодилися з доводами Позивача про те, що Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання, визначені Договором про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023.
Колегія суддів вважає такі висновки господарського суду передчасними та в означеному аспекті частково погоджується з доводами скаржника про не з'ясування підстав відшкодування збитків, оскільки Позивачем не доведено не лише наявності збитків та протиправної поведінки Відповідача, причинного зв'язку між нею та стверджувальними наслідками, а й взагалі факт поставки Позивачу товару неналежної якості.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно витлумачив норми ст.225, ст.688 ЦК України та ст.678 ЦК України і замість застосування наслідків поставки неякісного товару присудив відшкодувати неіснуючі збитки.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
На підставі викладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Управління поліції Охорони в Харківській області до Приватного підприємства "СТРІЛА" про стягнення збитків та неустойки відмовити у повному обсязі.
В силу вимог ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та відмовою у позові, судовий збір покладається на Позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СТРІЛА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі №904/3668/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 у справі №904/3668/24 - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Управління поліції Охорони в Харківській області до Приватного підприємства "СТРІЛА" про стягнення збитків та неустойки - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Стягнути з Управління поліції Охорони в Харківській області на користь Приватного підприємства "СТРІЛА" 21 355,49 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Морозом В.Ф. 30.10.2025, суддею Верхогляд Т.А. 04.11.2025 (через перебування у відрядженні).
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд