04.11.2025 м.Дніпро Справа № 904/553/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі судді: Верхогляд Т.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 року у справі № 904/553/25 (суддя Манько Г.В.)
за позовом Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС"
про стягнення 223 897,08 грн,-
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС"
до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
про визнання недійсним пункту договору, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 року у справі №904/553/25 первісний позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (вул. Героїв "Азову", 17, приміщення 2, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 33667686) на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної криміналістично-виконавчої служби України" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 27, ідентифікаційний код 41220556) штраф 223 897,08 грн, судовий збір 2 686,76 грн.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ІСПОЛІН ПЛЮС" оскаржив його в апеляційному порядку.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, п. 2 ч. 3 цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно до ч .2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 4 Закону України “Про судовий збір» встановлює розміри ставок судового збору. Судовий збір справляється у відповідному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2.4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Сума судового збору, що підлягає сплаті за розгляд апеляційної скарги у даній справі становить 7 663,75 грн.
Апелянт не надав доказу сплати судового збору у встановленому законом обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення постановлене господарським судом Дніпропетровської області 20.05.2025 року, повний текст складено 27.05.2025 року.
Відповідно до довідки господарського суду про доставку електронного листа - 27.05.2025 року оскаржуване судове рішення надійшло скаржнику.
З апеляційною скаргою вдруге апелянт звернувся 02.10.2025 року через підсистему "електронний суд", тобто з пропуском процесуального строку.
В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку апелянт зазначив наступне:
- ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 року, апеляційну скаргу ТОВ «Ісполін Плюс» було залишено без руху та надано строк на виправлення недоліків на протязі 10 днів з моменту отримання копії ухвали, а саме надати доказ сплати судового збору у розмірі 7 663,75 грн;
- ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, у зв'язку з не сплатою судового збору;
- за інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 17.09.2025 року у ТОВ «Ісполін Плюс» змінився власник та директор; - попередній представник ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» більше не здійснює представництва у справі №904/553/25, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, що призвели до не виконання вимог ухвали суду від 04.08.2025 року в частині виправлення недоліків апеляційної скарги.
Щодо зазначених апелянтом причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції не вважає поважними, оскільки звертаючись вдруге з апеляційною скаргою скаржник так само не надає доказу сплати судового збору.
Апелянту слід надати інші поважні докази для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
У разі, якщо скаржник не усуне недоліки апеляційної скарги в строк, установлений судом, заява вважається неподаною та повертається скаржнику (ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 року у справі № 904/553/25 залишити без руху.
Апелянту протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати:
- доказ сплати судового збору у розмірі 7 663,75 грн, надати клопотання про про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку.
У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Верхогляд