02.10.2025 м. Дніпро Справа № 912/3048/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Каплунова Сергія Володимировича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2025 у справі № 912/3048/24 (суддя Кузьміна Б.М.), повний текст рішення складено 10.04.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Біоджерело», Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Долинська
до відповідача фізичної особи - підприємця Каплунова Сергія Володимировича, Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Долинська
про стягнення 998 448,00 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
В грудні 2024 року ТОВ «Українське Біоджерело» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позов до ФОП Каплунова С.В. про стягнення 866 448,00 грн, зокрема: 132 000,00 грн заборгованості з орендної плати, а також судових витрат і витрат на правничу допомогу.
Позивач стверджує, що відповідач безпідставно користувався всім комплексом будівель площею 1 832,9 кв.м у період з 13.12.2021 по 02.06.2023, хоча мав оренду лише на майстерню площею 348,6 кв.м. Також позивач оскаржує дійсність попередніх договорів, посилаючись на експертизу підписів. Право вимоги обґрунтовується положеннями ст. 1212 ЦК України та рішенням суду про виселення відповідача.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ФОП Каплунова Сергія Володимировича на користь ТОВ «Українське Біоджерело» грошові кошти за безпідставне використання майна в сумі 849 367,48 грн.
Стягнуто з ФОП Каплунова Сергія Володимировича на користь ТОВ «Українське Біоджерело» заборгованість з орендної плати в сумі 132 000,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ФОП Каплунова Сергія Володимировича на користь ТОВ «Українське Біоджерело» судовий збір у сумі 14 720,51 грн, витрати на проведення судової оціночно-будівельної експертизи в сумі 26 795,71 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 58 973,58 грн.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ФОП Каплунов С.В. оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2025 у справі № 912/3048/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апелянт вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права (відмова у прийнятті доказів), неповно з'ясував фактичні обставини справи (факту користування та вартості майна) та неправильно застосував норми матеріального права, що в результаті призвело до неправильного вирішення спору.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
1. Суд в порушення принципів рівності та змагальності сторін, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 19.03.2025 про поновлення строку та долучення додаткових доказів, які підтверджують неможливість використання орендованого майна з причин, що не залежали від відповідача, а саме:
- відповідь ПрАТ «Кіровоградобленерго» про припинення розподілу електроенергії з 29.12.2021 за заявою керівника позивача;
- рапорт поліції від 13.12.2021 про виставлення позивачем охорони та недопуск відповідача до орендованого майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач (у даному випадку, відповідач ФОП Каплунов С.В.) звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
2. Суд безпідставно визнав доведеним факт користування відповідачем майном, хоча матеріали справи не містять жодних доказів такого користування у спірний період. При цьому суд не надав належної оцінки доказам відповідача - довідці ПрАТ «Кіровоградобленерго» про припинення електропостачання та рапорту поліції про недопуск на об'єкт, які підтверджують неможливість користування майном з незалежних від відповідача причин.
3. Посилання суду на рішення у справі № 912/551/22 про виселення як преюдиційний факт користування майном є помилковим, оскільки факт користування майном не встановлювався у мотивувальній частині того рішення.
4. Стягнення судом коштів за період після 23.01.2023 (ухвалення рішення у справі № 912/551/22) до 02.06.2023 є неправомірним, оскільки цей період не був предметом розгляду у справі № 912/551/22 і не підтверджений жодними доказами фактичного користування майном.
5. Суд безпідставно поклав у основу рішення висновок експерта № 1427/24-27, який є недопустимим доказом, не відповідає вимогам ст. 101 ГПК України та п. 4.11. Інструкції про проведення судових експертиз.
Експертиза проведена з порушенням порядку, із використанням скасованого ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 (Настанова щодо обстеження будівель), з застосуванням невірного алгоритму розрахунку (з помилками у формулі коригування на маштабність). Визначений вид вартості - «ринкова вартість місячної орендної плати» відсутній у Національних стандартах оцінки № 1 та № 2, що робить цей показник нелегітимним.
Експерт самостійно обрав вихідні дані, припустивши, що технічний стан майна на дату оцінки (13.12.2021) відповідав стану на дату огляду (через майже три роки), що заборонено Інструкцією (п. 2.3 Інструкції).
Експертом не враховано вплив воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) на ринок нерухомості, що призвело до застосування довоєнних цін на наступні періоди.
Експерт не провів реіндексацію майна на дату оцінки та не надав інформацію про стан і тенденції розвитку ринку нерухомості, попри те, що сам посилався на такий алгоритм.
У висновку відсутні обов'язкові реквізити: номер справи, відсутні штампи експерта на досліджуваних документах, застереження про кримінальну відповідальність експерта та відомості про розгляд клопотання щодо додаткових матеріалів, що ставить під сумнів його належність.
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнені доводи.
ТОВ «Українське Біоджерело» пропущено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.05.2025, якою визначено п'ятиденний строк з дня вручення копії зазначеної ухвали, без подання клопотання про його поновлення. У зв'язку з цим колегія суддів залишає відзив без розгляду та не бере до уваги його доводи при вирішенні спору в апеляційній інстанції.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
ТОВ «Українське Біоджерело» є власником комплексу будівель, розташованих за адресою: 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Східно-об'їзне шосе, буд. 6, загальною площею 1 832,9 кв.м.
До складу цього комплексу входить, серед іншого, майстерня, Е, загальною площею 348,6 кв.м, матеріали стін: цегла.
Судом встановлено, що 05.09.2020 між ТОВ «Українське Біоджерело» та ФОП Каплуновим С.В. (відповідач у справі) було укладено 21 договір оренди (№ 05/09/20 - № 05/09/20/21) щодо різних частин комплексу будівель. До договорів додані акти приймання-передачі від 05.09.2020. Підписантом з боку позивача зазначений Бездуган В.В., який обіймав посаду керівника ТОВ «Українське Біоджерело» та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті, наказом від 08.04.2021 № 02-К обов'язки директора ТОВ «Українське Біоджерело» покладено на Білоус В.Я.
01.06.2021 між ТОВ «Українське Біоджерело» (Орендодавець) та ФОП Каплуновим С.В. (Орендар) було укладено договір оренди № 01/06/21, за яким орендодавець на підставі Акту приймання-передачі передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення - майстерню з прибудовами площею 348,6 кв.м, розташовану за адресою: м. Долинська, вул. Східно-Об'їзне шосе, 6, для здійснення підприємницької діяльності (а. с. 149-153 т 2).
Згідно з п. 6.1. Договору оренди, Договір набирає чинності з моменту підписання Договору і діє до 31.05.2023.
Згідно з п. 5.1. Договору оренди, Орендар сплачує Орендодавцю: орендну плату за користування приміщенням за один місяць у розмірі 6 000 грн; експлуатаційні платежі (відшкодування вартості електроенергії), - на підставі виставлених орендодавцем рахунків.
Відповідно до п. 5.3. Договору оренди, по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець надає Орендарю акти наданих послуг щодо оренди приміщення (надалі «Акт наданих послуг»). Орендар, отримавши вищевказані Акти наданих послуг, зобов'язаний повернути їх Орендодавцю, оформлені належним чином, зокрема, Акти наданих послуг повинні бути належним чином підписані та скріплені печаткою Орендаря.
Згідно з п. 5.4. Договору оренди, незалежно від підписання Акта наданих послуг та виставлення рахунку Орендодавцем Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату та відшкодування вартості електроенергії за попередній місяць до 20 числа поточного місяця.
За відсутності до цієї дати мотивованих претензій Орендаря послуги вважаються наданими Орендодавцем та прийнятими Орендарем в повному обсязі.
Матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору оренди до 31.05.2023.
За період з 01.06.2021 до 31.05.2023 відповідач сплатив позивачу 6 000 грн за червень 2021 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 16 від 05.07.2021, та 6 000 грн за липень 2021 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 18 від 19.08.2021 (а. с. 154-155 т 2).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди за період з 01.08.2021 до 31.05.2023 (за 22 місяці) становить 132 000 грн (22 х 6 000 = 132 000). В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати позивачу за період з серпня 2021 року до травня 2023 року, що і є однією з підстав звернення з позовом по даній справі про стягнення з відповідача 132 000,00 грн - заборгованості з орендної плати.
Також позивач заперечує факт укладення договорів оренди від 05.09.2020 у зв'язку з чим 13.12.2021 Білоус В.Я. звернувся до поліції щодо факту незаконного користування майном. В ЄРДР внесено відомості № 12021121150000394 за ч. 1 ст. 358 КК України.
Крім того ТОВ «Українське Біоджерело» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання 21 договору оренди від 05.09.2020 неукладеними.
Господарський суд Кіровоградської області у справі № 912/551/22 встановив: що договори оренди від 05.09.2020 є неукладеними; між сторонами відсутні правові зобов'язання за цими договорами; відповідач безпідставно користувався майном позивача.
Рішенням у справі № 912/551/22 від 23.01.2023, яке набрало законної сили 25.05.2023, усунено перешкоди у користуванні майном та виселено ФОП Каплунова С.В. із комплексу будівель і споруд загальною площею 1 832,9 кв.м.
На підставі зазначеного ТОВ «Українське Біоджерело» просить стягнути з ФОП Каплунова С.В. безпідставно збережені кошти у розмірі 866 448,00 грн як плату за користування майном у період з 13.12.2021 по 02.06.2023, оскільки відповідач продовжував користуватися цілісним майновим комплексом після визнання договорів оренди неукладеними.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, при цьому кожна сторона повинна вживати всіх необхідних заходів для належного виконання своїх обов'язків, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечуючи загальногосподарський інтерес. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій (ст. 193 ГК України).
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певну дію на користь кредитора або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати виконання такого обов'язку.
Виконання зобов'язань має здійснюватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства, а за відсутності конкретних умов - відповідно до звичаїв ділового обороту (ст. 526 ЦКУ).
Строк виконання зобов'язання визначає момент, коли воно має бути виконане; якщо строк не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати його протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги, якщо негайне виконання не передбачене законом або договором (ст. 530 ЦК України).
Договір, як домовленість між сторонами, є обов'язковим для виконання і встановлює цивільні права та обов'язки сторін (ст. 626, 629 ЦКУ). У разі оренди (найму) майна наймодавець передає або зобов'язується передати майно у користування за плату на строк, визначений договором, а наймач зобов'язаний сплачувати орендну плату в порядку та розмірі, встановленому договором (ст. 759- 763 ЦК України).
Таким чином, зобов'язання за договором оренди є цивільно-правовим обов'язком, який має виконуватися належним чином відповідно до встановлених договором умов, строків та загальноприйнятих норм господарського та цивільного законодавства.
Колегія суддів ЦАГС погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 132 000,00 грн за договором оренди від 01.06.2021.
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Українське Біоджерело» є законним власником комплексу будівель за адресою: 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Східно-об'їзне шосе, буд. 6, загальною площею 1 832,9 кв.м, у тому числі майстерні Е площею 348,6 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.02.2015, інформацією з державних реєстрів та технічним паспортом на комплекс будівель.
Як зазначалося вище 01.06.2021 між сторонами укладено договір оренди № 01/06/21, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування майстерню Е з прибудовами площею 348,6 кв.м для здійснення підприємницької діяльності, строк дії договору встановлено до 31.05.2023. Факт передачі приміщення підтверджено актом приймання-передачі від 01.06.2021.
Відповідно до договору оренди, відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати 6 000,00 грн орендної плати та компенсувати вартість електроенергії, здійснюючи оплату до 20 числа поточного місяця незалежно від підписання актів наданих послуг.
Матеріали справи підтверджують, що відповідач сплатив орендну плату лише за червень та липень 2021 року (прибуткові касові ордери № 16 і № 18), натомість доказів сплати за період з серпня 2021 року по травень 2023 року матеріали справи не містять. Відповідач не оскаржив та не спростував факт несплати ним орендної плати, що свідчить про наявність заборгованості за договором від 01.06.2021 № 01/06/21.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди за 22 місяці (01.08.2021 - 31.05.2023) становить 132 000,00 грн (22 х 6 000,00 грн).
Посилання відповідача на нібито відсутність електропостачання не підтверджено листом ПрАТ «Кіровоградобленерго» від 12.02.2025 № 685/05/07, а тимчасова відсутність електроенергії не виключає перебування орендованого майна в користуванні відповідача. Крім того, відповідач не подав доказів пред'явлення мотивованих претензій або звернення до позивача щодо розірвання договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів ЦАГС погоджується з висновком місцевого господарського суду, який спираючись на умови договору оренди, матеріали справи та норми Цивільного та Господарського кодексів України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення 132 000,00 грн заборгованості за договором оренди від 01.06.2021 та задовольнив позов у цій частині.
Колегія суддів ЦАГС погоджується також з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Українське Біоджерело» про стягнення з відповідача 866?448,00 грн за безпідставне користування майновим комплексом, власником якого є позивач.
Договори оренди №?05/09/20 та додаткові договори від 05.09.2020, укладені між позивачем та відповідачем, є недійсними, а підписи на них не належать особі, яка мала право підпису від імені позивача, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи. На цій підставі суд першої інстанції правильно встановив відсутність між сторонами зобов'язально-правових відносин за зазначеними договорами та факт безпідставного користування відповідачем майном позивача, яке знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Східно-об'їзне шосе, буд.?6, загальною площею 1?832,9 кв.м, та складається з наступного майна: сторожки А (21,3 кв.м), контори Б (154,4 кв.м), навісу В, погреба Г, вагової Д, майстерні Е (348,6 кв.м), заправки Ж (28,8 кв.м), вбиральні З, колодязя К, складу Л (266,8 кв.м), гаража М (623,9 кв.м), майстерні-гаража Н (389,1 кв.м), навісу П, складу для зберігання с/г продукції Р, огорожі, току, сараю з прибудовою У, топкової Т, вольєра Ф, погреба С та зерноочисного сушарного пункту X, розташованого на земельній ділянці площею 3,2379?га (кадастровий номер 3521910100:07:001:00565).
Преюдиційним рішенням суду першої інстанції у справі 912/551/22 усунено перешкоди позивачу у користуванні майном шляхом виселення відповідача з комплексу будівель, за винятком майстерні Е (348,6?кв.м), яка використовувалася відповідачем на підставі чинного договору оренди від 01.06.2021. Фактичне користування рештою комплексу площею 1?484,3?кв.м безпідставне, що підтверджується оглядом об'єкта 02.06.2023 та дослідженими відеоматеріалами.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно застосував норми Господарського та Цивільного кодексів України та обґрунтовано встановив факт безпідставного користування відповідачем майном позивача.
Таким чином, предметом позову є стягнення з відповідача коштів, які він безпідставно зберіг за користування належним позивачу комплексом будівель.
Судом правильно встановлено, що відповідач фактично користувався зазначеним майном у період з 13.12.2021 до 02.06.2023 без належних правових підстав, а тому зобов'язаний повернути позивачу відповідні кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Ця норма лежить в основі кондикційних зобов'язань і передбачає обов'язок повернення того, що особа отримала безпідставно, незалежно від наявності вини.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності розрахунку суми коштів за безпідставне користування майном. Розрахунок базується на вартості місячної орендної плати 48?136,00 грн за 17 повних місяців та пропорційно за 20 днів, що складає 31?055,48 грн.
Відповідно, загальна сума безпідставно збережених коштів становить 849?367,48 грн (48?136,00 х 17 + 31?055,48), а не 866?448,00 грн, як зазначено позивачем.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог, визнаючи їх обґрунтованими щодо фактичного користування майном та визначеної суми стягнення.
Колегія суддів ЦАГС відхиляє наведені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, зокрема:
1. Щодо порушення принципів рівності та змагальності сторін у відмові у долученні додаткових доказів. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 19.03.2025, оскільки подані матеріали (відповідь ПрАТ «Кіровоградобленерго» та рапорт поліції) не стосувалися фактичного періоду користування майном, який підлягав оцінці, та не спростовували встановлений факт безпідставного користування майном.
Обставини, на які посилається апелянт, не створюють правових підстав для звільнення його від сплати за користування майном відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки користування майном було фактичним і підтверджене оглядом об'єкта та відеоматеріалами.
Суд першої інстанції правомірно врахував рішення у справі №?912/551/22, де встановлено факт безпідставного користування відповідачем майном позивача та його виселення, що є преюдиційним фактом. Доводи апелянта про неможливість користування через відключення електроенергії не спроможні спростувати факт утримання майна, оскільки повернення відбулося лише 02.06.2023, а відсутність електропостачання не звільняє від обов'язку відшкодувати збитки за ст. 1212, 1213 ЦК України.
Доводи апелянта про недопуск охорони на територію підприємства не доводять фактичної відсутності користування, а лише відображають тимчасові обмеження, що не вплинули на реальне володіння та користування майном.
2. Щодо неправильного використання рішення у справі № 912/551/22 колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно враховані факти, встановлені у рішенні по справі № 912/551/22, оскільки вказана справа розглядалася за участю тих самих сторін, що відповідає вимогам ст. 75 ГПК України.
3. Про стягнення коштів за період після 23.01.2023 до 02.06.2023 суд правильно врахував цей період як фактичне користування майном відповідачем безпідставно, що підтверджується документальними та матеріальними доказами (огляд об'єкта, відеоматеріали). Відсутність прямого предмету розгляду у справі № 912/551/22 не впливає на правомірність висновку про користування у даному періоді.
4. Про недопустимість та неправильність висновку експерта № 1427/24-27 колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно визнав висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.11.2024 №?1427/24-27 допустимим доказом. Висновок підготовлений на замовлення позивача кваліфікованим експертом, оформлений належним чином, містить інформацію про освіту, стаж і свідоцтво експерта, а також зазначено про його обізнаність із кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок. Експертизою визначено ринкову вартість місячної орендної плати комплексу будівель станом на 13.12.2021 із застосуванням порівняльного методичного підходу, без урахування майстерні літ. Е, що відповідає предмету дослідження.
Доводи відповідача про нібито порушення методики, неповноту висновку, відсутність штампів на досліджених документах або неврахування договору оренди від 01.06.2021 є необґрунтованими, оскільки експерт дослідив усі надані матеріали, провів огляд об'єкта, чітко зазначив, що визначення вартості здійснено без урахування майстерні, і висновок підготовлений для подання до суду. Вказані обставини роблять доводи апелянта щодо недопустимості або неповноти експертизи безпідставними.
Отже, висновок експерта №?1427/24-27 є належним, допустимим і достовірним доказом, який відповідає вимогам ст. 101 ГПК України.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів ЦАГС визнає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача: 132000,00 грн заборгованості за договором оренди майстерні та 849 367,48 грн компенсації за безпідставне користування рештою комплексу будівель (кондикційний обов'язок за ст. 1212 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги не спростовують законного та обґрунтованого рішення, а тому задоволенню не підлягають.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області ухвалене по даній справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не підтвердилися та не спростовують висновків суду першої інстанції. Жодних істотних порушень при розгляді справи судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене, у відповідності до ст. 275, 276 ГПК та з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст. 269 ГПК, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
7. Розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника по даній справі - ФОП Каплунова С.В.
Керуючись ст. ст. 129, 275 - 282 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Каплунова Сергія Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2025 у справі № 912/3048/24 - залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Каплунова Сергія Володимировича.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов