02.10.2025 м. Дніпро Справа № 904/4509/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4509/24 (суддя Мельниченко І.Ф.), повний текст рішення складено 11.04.2025
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро», м. Дніпро
про стягнення 873 900,00 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
14.10.2024 АТ «Українська залізниця» подало позов до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 873900,00 грн як плати за використання вагонів. Позивач зазначає, що при розрахунку провізних платежів помилково застосував середню швидкість перевезення 174 км/добу замість належної - 79 км/добу для зерновозів експортного сполучення. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у задоволенні позовних вимог АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» про стягнення 873900,00 грн - відмовлено.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ «Українська залізниця» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) і просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі №904/4509/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Українська залізниця» задовольнити в повному обсязі; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, не з'ясував усіх обставин справи, неправильно застосував договірні умови та норми підзаконних актів, а також допустив порушення принципів змагальності та об'єктивності судового процесу.
Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» ґрунтується на таких основних доводах:
1. Суд дійшов помилкового висновку про те, що перевезення здійснювалися у внутрішньому сполученні з типовою швидкістю 70 км/добу. У накладних дійсно зазначено «групова/маршрутна» відправка, однак, як доводить позивач, фактичне перевезення не відповідало ознакам маршрутного поїзда згідно з договором - вагони були пред'явлені до перевезення неодночасно. Це підтверджується натурними листами поїздів.
2. АТ «Укрзалізниця» обґрунтовує свої розрахунки плати середньою швидкістю 79 км/добу, встановленою для експортного сполучення при вагонній відправці, яка, згідно з договором та редакцією Додатку 1-2 до договору, діє на дату проведення відповідного аукціону. Позивач стверджує, що спірні перевезення мають характер експортних (вантаж доставлений до порту для подальшого вивезення до Швейцарії), що підтверджується відповідними відмітками в графах 7 та 20 залізничних накладних. Отже, мав застосовуватись порядок розрахунку вартості перевезення, передбачений для експортних перевезень, з урахуванням середньої швидкості 79 км/добу.
3. Суд першої інстанції, посилаючись на пункти 5.3, 5.4 Правил оформлення перевізних документів і п.1.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, безпідставно відкинув позов, оскільки ці пункти стосуються ситуацій оформлення документів на станції призначення та для експортних перевезень, що передаються на іноземні залізниці. Натомість перевезення, які є предметом спору, здійснювались лише по території України, оформлені станцією відправлення - станцією Мирова через АРМ ТВК, без передачі іноземній стороні.
4. АТ «Укрзалізниця» обґрунтувало позов також тим, що відповідно до умов договору (включно з умовами продажу послуг через ProZorro.Продажі), у разі виявлення помилок у нарахуванні перевізної плати, перевізник має право на донарахування вартості послуг. Такий перерахунок передбачено п. 4.9. договору, і він не є зміною ціни договору після його виконання, а лише способом приведення розрахунків у відповідність до фактично наданих послуг. Посилання суду на статтю 62 Статуту залізниць і п. 1.3. Правил розрахунків як підставу для заборони донарахування є помилковими, оскільки ці норми не забороняють перерахунок після видачі вантажу.
5. Позивач також зазначає, що суд не врахував результати внутрішньої перевірки, проведеної Департаментом корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця», за результатами якої і було виявлено недоотримані кошти за надані послуги. Розрахунок позивача свідчить про недоотримання 873 900,00 грн за 50 вагонів, що підтверджується формулами, передбаченими в договорі, а також відповідними тарифами та ставками плати, погодженими в ході аукціону.
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнені доводи.
АТ «Укрзалізниця» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-32150080/2020-001 від 16.03.2020 АТ «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від ПП «Атланта-Агро» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Отже, ПП «Атланта-Агро» (вантажовідправник) було приєднано АТ «Українська залізниця» до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до повідомлення АТ «Українська залізниця» про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 АТ «Українська залізниця» (далі - перевізник, позивач у даній справі) та ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» (далі - замовник, відповідач у даній справі) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Згідно з п. 1.3. договору маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пунктом 1.4. договору встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства (п. 1.5. договору).
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6. договору).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7.).
Відповідно до п. 1.8. умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.
До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір (п. 1.9.).
Згідно з п. 1.10. договору останній є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.
Обов'язки замовника: надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України (оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника) та ін (підпункти 2.1.1., 2.1.4., 2.1.5. п. 2.1. договору).
Відповідно до підпункту 2.3.2. п. 2.3. договору залізниця зобов'язана приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1.).
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що згідно з умовами аукціону № RCD001-UA-20221223-66655 від 27.12.2022 переможець (ПП «Атланта-Агро») придбав послугу з використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутна відправка 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози), ціна реалізації лота 2 913,00 грн.
Перевезення по вказаним 50-ти зерновозах оформлені вантажовідправником ПП «Атланта-Агро» від станції Мирова до станції Одеса-Порт (експ.) в різні доби по 5-ти перевізним документам із зазначенням в гp. 7 «Заяви відправника» - «Маршрутний поїзд № __. Для вивезення водним транспортом у Швейцарію», в графі 13 «Платник» - вказано ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», а саме:
- 10.01.2023 - ЕПД № 47714514 - 16 вагонів (ЕЦП о 18:06 год, відправлення 11.01.2023 о 17 год 40 хв) - відмітка в гpафі 7 «Маршрутний поїзд № 011001»;
- 10.01.2023 - ЕПД № 47715529 - 3 вагона (ЕЦП о 19:10 год, відправлення 11.01.2023 о 17 год 40 хв) - відмітка в гpафі 7 «Маршрутний поїзд № 011001»;
- 11.01.2023 - ЕПД № 47729900 - 12 вагонів (ЕЦП о 15:09 год., відправлення 14.01.2023 о 11 год 46 хв) - відмітка в гpафі 7 «Маршрутний поїзд № 0111012;
- 12.01.2023 - ЕПД № 47740030 - 12 вагонів (ЕЦП о 11:50 год., відправлення 14.01.2023 о 11 год 46 хв) - відмітка в гpафі 7 «Маршрутний поїзд № 011201»;
- 13.01.2023 - ЕПД № 47755467 - 7 вагонів (ЕЦП о 12:34 год., відправлення 14.01.2023 о 14 год 00 хв) - відмітка в гpафі 7 «Маршрутний поїзд № 011301».
Вказує позивач, що згідно з п. 2.1.9. договору замовник зобов'язаний забезпечувати належне оформлення перевізних та платіжних документів. Оформлення перевізних документів здійснюється згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. В Поясненнях (Додаток 3 до Правил оформлення перевізних документів) щодо заповнення накладної до цих Правил зазначається, що графу 13 «Платник» заповнює відправник.
АТ «Українська залізниця» наголошує, що в накладних №№ 47714514, 47715529, 47729900, 47740030, 47755467 відправником ПП «Атланта-Агро» в графі 13 «Платник» вказано - ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».
Відповідно до п. 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.
Позивач зазначає, що у п. 1.4. договору вказано, що «надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами». Спірні вагони не були відправлені маршрутним поїздом, що підтверджується натурними листами поїздів: № 3803, індекс 4657-007-4658 від 12.01.2023 в кількості 24 вагонів; № 3801, індекс 4657-009-4658 від 13.01.2023 в кількості 7 вагонів; № 3501, індекс 4657-021-4660 від 11.01.2023 в кількості 19 вагонів.
Згідно з п. 3.2. договору замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються, зокрема із плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).
Позивач зазначає, що за перевізними документами №№ 47714514, 47715529, 47729900, 47740030, 47755467, які опрацьовані станцією Мирова через АРМ ТВК, при розрахунку нормативної кількісті діб використання власного вагону перевізника у вантажному або порожньому рейсах програмним забезпеченням автоматично застосовувалась середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, як за маршрутний або контейнерний поїзд, а саме 174 км/добу. Згідно розрахунків, які надала аудиторська група, слід було застосовувати середню швидкість перевезення власного вагону перевізника як для зерновозів експортного сполучення вагонної відправки, а саме 79 км/добу.
За проведеним перерахунком позивача у відповідності до умов оформлення даних перевезень як «Групова відправка» останнім недоотримано належних коштів в сумі 873 900,00 грн. з ПДВ (14 565,00 грн. за вагон (55 347,00 - 40 782,00) х 50 вагонів = 728 250,00 грн. х 20%).
Позивач вважає, що у нього є всі належні підстави для стягнення з відповідача недоотриманих коштів, а саме, плати за використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» в сумі 873 900,00 грн з ПДВ, враховуючи, що ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» є платником за вищезазначеними перевезенням.
Вказані обставини стали причиною виникнення спору у даній справі.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 633 ЦК України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.
Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3. Правил розрахунків).
Згідно з п. 1.5. Правил розрахунків розрахунки за перевезення вантажів експортно - імпортних здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону). Припортові станції - це станції, які обслуговують морські та річкові порти України і яким, крім основного коду, присвоєно додатковий експортний код. Прикордонна станція - це станція, що розташована перед кордоном із суміжною державою. Наступною за цією станцією є станція суміжної держави.
При цьому, п. 1.9. Правил розрахунків визначено, що остаточні розрахунки за експортні вантажі, за перевезення яких платежі були сплачені на станції відправлення, провадяться на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю. Виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та недобори в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому, термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що для забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України АТ «Укрзалізниця» здійснює міжнародні перевезення у прямому залізничному, прямому змішаному та непрямому міжнародному сполученнях.
Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт», пряме залізничне сполучення - перевезення вантажів і пасажирів у межах двох і більше залізниць України; пряме змішане сполучення - перевезення, що здійснюється залізничним та іншими видами транспорту за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях; непряме міжнародне сполучення - перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного документа в процесі транспортування; міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Відповідно до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 863/5084 від 24.11.2000, в редакції наказу Мініфраструктури України від 08.06.2011 № 138 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Відповідно до п. 2.5. Правил оформлення перевізних документів у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 «Найменування вантажу» - «Експорт» чи «Імпорт», а в графі 7 «Заяви відправника» - для експорту зазначається «Для вивезення водним транспортом у ______» (зазначається країна призначення), а для імпорту - «Увезено водним транспортом з _____» (зазначається країна відправлення).
Матеріалами справи підтверджується, що за замовленням позивачем у січні 2023 відповідно до залізничних накладних №№ 47714514, 47715529, 47729900, 47740030, 47755467 здійснено перевезення експортного вантажу до станції Одесса-Порт (експ.).
Відповідно до п. 2.5. Правил оформлення перевізних документів у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення.
Графа 7 вказаних накладних містить відомості про перевезення вантажу для його подальшого вивезення у Швейцарію, тобто, в даному випадку має місце саме непряме міжнародне (експортне) перевезення вантажу, частину якого здійснено залізничним шляхом до порту України за накладною внутрішнього сполучення, а не відповідно до умов Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) чи Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), що виключає необхідність застосування показника Vср як для експортного сполучення.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в таблиці 3 Додатку 1-2 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 16.03.2020 (укладеним між АТ «Укрзалізниця» та ПП «Атланта-Агро»), для зерновозів встановлена така середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу) (Vср):
- для експортного сполучення через морські порти: вагонна/контейнерна відправка - 103 км/год.; маршрутний або контейнерний поїзд - 166 км/год.;
- для внутрішнього та імпортного сполучення: вагонна/контейнерна відправка - 70 км/год.; маршрутний або контейнерний поїзд - 70 км/год.
У графах 29 вищенаведених залізничних накладних визначено тип відправки - групова/маршрутна, тому донарахування позивачем провізних платежів, виходячи із середньої швидкості перевезення 79 км/год. є безпідставним, а розрахунок плати слід здійснювати виходячи із середньої швидкості перевезення 70 км/год як для перевезення у внутрішньому сполученні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 873?900,00 грн плати за використання вагонів, що належать АТ «Укрзалізниця». Суд встановив, що перевезення вантажу згідно із залізничними накладними здійснювалося у внутрішньому сполученні з подальшим експортом вантажу морським шляхом, а не у прямому міжнародному залізничному сполученні. З огляду на це, середня швидкість перевезення, що застосовується при розрахунку провізної плати, має визначатися як для внутрішніх перевезень - 70 км/добу, а не 79 км/добу, як вказував позивач.
Таким чином, підстав для донарахування провізної плати за використання вагонів у вигляді недоотриманих доходів не вбачається.
Суд також звернув увагу, що позивач не надав належних доказів у вигляді копій дорожніх відомостей прикордонних станцій щодо недоборів або переборів по перевезеннях, а також доказів проведення перерахунку або відповідних виписок з особового рахунку, як це передбачено умовами договору між сторонами. Крім того, на момент видачі вантажу на станції призначення не були внесені зміни до перевізних документів, не зафіксовано недоплат або змін у провізній платі, що також виключає підстави для задоволення позову.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що остаточні розрахунки за перевезення вантажу, включаючи недоплати чи переплати, мають здійснюватися на станції призначення до моменту видачі вантажу, а не постфактум шляхом звернення з позовною заявою.
Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності, суд правильно зазначив, що через відсутність порушення права позивача як такового, застосування позовної давності є безпідставним, адже підстав для задоволення позову загалом не встановлено.
З огляду на викладене, позов є безпідставним і не доведеним належними доказами, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у його задоволенні. Апеляційна інстанція погоджується з цими висновками, визнаючи їх обґрунтованими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства.
Посилання апелянта на те, що перевезення має експортний характер, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку має місце непряме міжнародне (експортне) перевезення, частина якого здійснена лише територією України, тому застосування умов, передбачених для прямих міжнародних перевезень, є безпідставним, іншого скаржником не спростовано.
Щодо доводу про невідповідність перевезень ознакам маршрутної відправки, суд першої інстанції правильно встановив, що тип відправки визначено у накладних як групова/маршрутна, і саме ця інформація, згідно з умовами договору, є визначальною для розрахунку плати. Натомість фактичний час подачі вагонів, на який посилається позивач, не змінює формального визначення типу відправки у перевізних документах, які були належним чином оформлені та прийняті залізницею.
Посилання апелянта на середню швидкість перевезення 79 км/добу як підставу для донарахування є необґрунтованим, оскільки відповідно до Таблиці 3 Додатку 1-2 до договору така швидкість застосовується для експортного сполучення через морські порти, що не відповідає умовам спору, про що йшлося вище.
Перевезення, здійснені лише територією України, навіть з подальшим вивезенням вантажу морським транспортом, не є підставою для застосування іншого показника швидкості, ніж передбачений для внутрішнього сполучення (70 км/добу).
Щодо доводів про право на перерахунок плати за перевезення, суд першої інстанції вірно зауважив, що донарахування провізної плати після завершення перевезення можливе лише у випадках, передбачених договором та законодавством. У даному випадку, на момент оформлення видачі вантажу, залізниця мала можливість здійснити всі необхідні перевірки та пред'явити недобори відповідно до п. 1.3. Правил розрахунків, але не зробила цього.
Твердження, що п. 4.9. договору дозволяє безумовне донарахування, не узгоджується з положеннями законодавства, яке вимагає остаточні розрахунки здійснювати до видачі вантажу.
Щодо доводів про результати внутрішньої перевірки, слід зазначити, що такі документи не можуть бути вирішальним доказом у спорі, оскільки вони є внутрішніми документами самого позивача, складеними в односторонньому порядку, без участі відповідача, і не підтверджують правомірність застосованого порядку розрахунку.
Таким чином, апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» не містить доводів, які спростовують правомірність рішення суду першої інстанції, а викладені в ній аргументи зводяться до переоцінки доказів і довільного тлумачення умов договору та законодавства. Підстав для скасування оскарженого рішення та задоволення позовних вимог не вбачається.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновків про відсутність підстав для скасування або зміни рішення відповідно до положень ст. 277 ГПК України.
У зв'язку з викладеним вище, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області - без змін.
7. Розподіл судових витрат.
Судові витрати у справі, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 275 - 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4509/24 - залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов