вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 927/482/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025
у справі №927/482/25 (суддя В.В. Шморгун)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Тіроль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД»
про стягнення 57 887,25 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Тіроль» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» (далі, відповідач) про стягнення 57 887,25 грн, з яких 50 100,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу, 1 773,41 грн інфляційних втрат, 555,81 грн 3% річних та 5458,03 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами-заявками №27092024 від 26.09.2024 та №11102024 від 10.10.2024 на перевезення вантажу, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 50 100,00 грн.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/482/25 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Тіроль» 50 100,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу, 1773,41 грн інфляційних втрат, 555,81 грн - 3% річних та 1371,25 грн витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи, зокрема, висловлену відповідачем у відзиві на позовну заяву, заяву про визнання позову про стягнення заборгованості. Враховуючи те, що передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність боржника носить компенсаторний характер та з огляду на визнання відповідачем наявності у нього заборгованості перед позивачем та здійснених ним нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, суд також дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1773,41 грн інфляційних втрат та 555,81 грн - 3% річних підлягають задоволенню.
Водночас, оскільки договори-заявки не містять положень про відповідальність відповідача за порушення ним строків оплати наданих послуг у вигляді сплати пені, розмір та базу її нарахування, а законодавчими актами не встановлено обов'язковості її сплати у спірних відносинах, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування пені за порушення строків оплати послуг з перевезення та про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення шляхом поділу суми боргу на щомісячні платежі, то суд у його задоволенні відмовив, зазначивши, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством, а відповідно і те, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 08.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/482/25 в частині відмови у розстроченні виконання судового рішення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції під час розгляду клопотання про розстрочення виконання рішення суду не було в повному обсязі враховано поважні обставини, на які посилався відповідач як на підставу розстрочення.
Згідно з аргументами скаржника суд, відмовляючи у розстроченні виконання рішення, не взяв до уваги введення на території України воєнного стану, погіршення соціально-економічної ситуації в Україні через постійні обстріли та відключення електроенергії, блокування з осені 2023 року пунктів пропуску на кордонах (українсько-польських /угорських/словацьких). Зазначені факти суттєво вплинули на український бізнес, зокрема, шляхом зменшення показників виробництва, продажів та платоспроможності, внаслідок чого контрагенти (в тому числі відповідача) виявили намір про розірвання договорів.
Окрім того, відповідач зазначає, що до нього різними контрагентами пред'являють позовні заяви про стягнення заборгованості, яку він не має можливості сплатити.
На переконання скаржника, розстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс та суттєво полегшить фінансове навантаження відповідача, тоді як сплата одночасно всієї суми боргу може спричинити зупинення діяльності товариства.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
18.08.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/482/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/482/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.
29.08.2025 матеріали справи №927/482/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/482/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 03.09.2025 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, 26.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» (Відправник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Тіроль» (Перевізник) уклали Договір-заявку №27092024 від 26.09.2024.
Відповідно до пункту 1.1 Договору-заявки від 26.09.2024 Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Відправника виконати послугу, пов'язану з перевезенням вантажу Відправника.
У пункті 1.2. Договору-заявки від 26.09.2024 зазначено, що вартість перевезення вантажу - піддонів дерев'яних за маршрутом с. Н. Білоус - Дніпро становить 27 000,00 грн; умови оплати - визначені в Договорі, згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 1.5. Договору-заявки від 26.09.2024 в разі порушення строків оплати наданих послуг, Сторони несуть відповідальність, визначену Договором перевезення вантажу.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №86 від 26.09.2024 ТОВ «ТК Тіроль» доставило вантаж вантажоодержувачу.
27.09.2024 позивач та відповідач підписали акт здачі-приймання наданих послуг №157 від 27.09.2024, згідно з яким вартість наданих ТОВ «ТК Тіроль» послуг з перевезення вантажу за маршрутом с. Н. Білоус-Дніпро становить 27 000,00 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунок №157 від 27.09.2024 на оплату послуг з перевезення вантажу на суму 27 000,00 грн, у якому зазначено, що він дійсний протягом 3 банківських днів.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» (далі - Відправник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Тіроль» (далі - Перевізник) уклали договір-заявку №11102024 від 10.10.2024 (далі - Договір-заявка від 10.10.2024).
Відповідно до пункту 1.1. Договору-заявки від 10.10.2024 Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Відправника виконати послугу, пов'язану з перевезенням вантажу Відправника.
У пункті 1.2. Договору-заявки від 10.10.2024 зазначено, що вартість перевезення вантажу - піддонів дерев'яних за маршрутом с. Н. Білоус - Дніпро становить 26 000,00 грн; умови оплати - визначені в Договорі, згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 1.5. Договору-заявки від 10.10.2024 в разі порушення строків оплати наданих послуг, Сторони несуть відповідальність, визначену Договором перевезення вантажу.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №92 від 11.10.2024 ТОВ «ТК Тіроль» доставило вантаж вантажоодержувачу.
11.10.2024 позивач та відповідач підписали акт здачі-приймання наданих послуг №168 від 11.10.2024, згідно з яким вартість наданих ТОВ «ТК Тіроль» послуг з перевезення вантажу за маршрутом с. Н. Білоус-Дніпро становить 26 000,00 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунок №168 від 11.10.2024 на оплату послуг з перевезення вантажу на суму 26 000,00 грн, у якому зазначено, що він дійсний протягом 3 банківських днів.
Усього вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажу становить 53 000,00 грн.
16.12.2024 позивач направив відповідачу пропозицію щодо врегулювання заборгованості шляхом укладення договорів реструктуризації, яка отримана та підписана останнім 23.12.2024.
Відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання, сплативши позивачу кошти у розмірі 2900,00 грн.
Наведені обставини щодо несплати заборгованості за договорами стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач позовні вимоги визнав, однак просив суд розстрочити сплату боргу. В обґрунтування порушеної у відзиві на позов заяви відповідач посилався на військову агресію рф проти України, відключення електроенергії, блокування кордонів з Україною та наявність значної кредиторської заборгованості.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/482/25 оскаржується відповідачем лише в частині відмови у розстроченні його виконання, отже в силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України предметом даного апеляційного перегляду є рішення суду в частині розгляду клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
У частині правомірності стягнення з відповідача спірної заборгованості рішення суду відповідачем не оскаржується й судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Виходячи з аналізу вказаної норми права, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення/розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів наголошує, що відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки/розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду / розстрочення виконання рішення є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для надання розстрочки його виконання, з огляду на таке.
Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, відповідач вказуючи на наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду посилається на воєнний стан, соціально-економічну ситуацію в Україні (постійні обстріли та відключення електроенергії), блокування кордонів з Україною та наявність у нього значної кредиторської заборгованості. Крім того, відповідач зауважує, що він визнав заборгованість за договором та не має на меті уникнення її сплати.
Проаналізувавши наведені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД», суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що так само як і відповідач, позивач також перебуває у складних соціально-економічних умовах, спричинених введенням воєнного стану на території України (як-то, постійні обстріли території України, відключення електроенергії тощо), а тому вказані обставини не можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Так, спірна заборгованість виникла перед ТОВ «ТК Тіроль», яке знаходиться у м. Прилуки Чернігівської області, а отже сторони перебувають в однакових умовах воєнного стану, військова агресія рф проти України та правовий режим воєнного стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору, отже надання розстрочки відповідачу порушить баланс інтересів позивача.
Разом із тим, наявність кредиторської заборгованості у відповідача не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов'язують можливість надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства зобов'язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/-13 Верховний Суд відмітив, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Отже, складне фінансове становище скаржника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. При цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
На переконання колегії суддів, наведені скаржником обставини в обґрунтування порушеного клопотання не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну підприємницьку діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення. Обставини, на які посилається скаржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище скаржника є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.
До того ж, відповідач, порушуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі, не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо.
При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції, крім іншого, також враховує, що договори-заявки на перевезення вантажу, внаслідок невиконання яких у відповідача виникла спірна заборгованість, були укладені між сторонами 26.09.2024 та 10.10.2024, тобто більше ніж через два роки після початку військової агресії рф та введення в Україні воєнного стану, а отже ці обставини, а також блокування з осені 2023 року пунктів пропуску на кордонах (українсько-польських /угорських/словацьких), на момент підписання договорів для сторін були загальновідомим фактом і могли бути враховані відповідачем при плануванні своєї господарської діяльності та оцінці її ризиків.
Спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг. Разом з тим розстрочення виконання рішення суду можливе при наявності дійсного бажання виконувати зобов'язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод. У той же час з моменту звернення позивача до суду з даним позовом (травень 2025 року) до апеляційного перегляду оскаржуваного рішення (листопад 2025 року) пройшло більше п'яти місяців, проте відповідач не продемонстрував добросовісного ставлення до виконання свого обов'язку та протягом вказаного періоду не сплатив навіть частини заявленої до стягнення заборгованості. Отже, скаржником не доведено як реальної неможливості виконання рішення суду, так і реальної можливості його виконати за умови надання розстрочення виконання шляхом поділу суми боргу на щомісячні платежі.
При цьому позивач згоди на розстрочення виконання рішення суду не надав.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та фактів і положення статей 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Порушень та неправильного застосування суд першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/482/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/482/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД».
Матеріали справи №927/482/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко