вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№ 910/6911/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 14.10.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 (повний текст складено 07.08.2025)
у справі №910/6911/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 318 863,98 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі, відповідач) про стягнення 318 863,98 грн, з яких інфляційні нарахування у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України не повернув позивачу 3 095 400,00 грн безпідставно набутих коштів за Банківською гарантією №30082/ЮГ-22 від 05.12.2022, у зв'язку з чим ТОВ «Газойлтехнопайп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом у справі №910/11352/24. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025, позов було задоволено повністю та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» кошти у розмірі 3 095 400,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 144,80 грн.
Оскільки кошти в сумі 3 095 400,00 грн були сплачені на користь АТ «КБ «Глобус» згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31.07.2024 №103, а відповідачем 11.02.2025 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі №910/11352/24 повернуто позивачу зазначені кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 11.02.2025 №332863, позивач у даній справі просить суд стягнути з відповідача здійснені на суму 3 095 400,00 грн інфляційні нарахування та 3% річних за період з 31.07.2024 до 11.02.2025.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/6911/25 позовні вимоги задоволено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» 3% річних у розмірі 49 758 грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 269 105 грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 3 826 грн 37 коп.
Приймаючи рішення у даній справі, суд взяв до уваги як преюдиційні встановлені судовими рішеннями у справі №910/11352/24 обставини, зокрема, щодо повного виконання позивачем робіт за договором та про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт. Суд зазначив, що безпідставність отримання відповідачем коштів почалася не з моменту набрання рішенням суду у справі №910/11352/24 законної сили, а саме з моменту списання (перерахування) цих коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача (31.07.2024). Кошти у сумі 3 095 400,00 грн були повернуті відповідачем позивачу згідно з платіжною інструкцією від 11.02.2025 №332863. Отже, з 31.07.2024 по 11.02.2025 відповідач безпідставно утримував грошові кошти позивача у розмірі 3 095 400,00 грн.
Враховуючи викладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, за висновками суду позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України правомірно нараховані інфляційні нарахування у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 21.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/6911/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- під час вирішення спору як преюдиційні підлягають врахуванню саме обставини справи, а не їх правова оцінка, надана судом у іншій справі. Судом в оскаржуваному рішенні помилково не досліджено ряд суттєвих обставин справи та не надано їм власну правову оцінку внаслідок помилкового ототожнення висновків суду, викладених в рішеннях у справі №910/11352/24, із встановленими у ній обставинами. Так, за текстом судових рішень у справі №910/11352/24 вбачається, що роботи 2 етапу при строку виконання не пізніше 10.10.2023 фактично виконано лише 29.03.2024, тобто із простроченням на 170 календарних днів. Роботи 3 етапу при строку виконання не пізніше 14.12.2023, фактично виконано із простроченням на 26 календарних днів. Тобто, існує очевидний факт виконання робіт після спливу граничного строку їх виконання, тобто неналежного виконання Договору підрядником, що за умовами банківської гарантії є гарантійним випадком. За таких обставин, станом на 31.01.2024 - дату направлення вимоги про виконання банківської гарантії бенефіціаром гаранту - наявність гарантійного випадку була очевидною;
- до дати набрання судовим рішенням у справі №910/11352/24 законної сили отримання відповідачем коштів банківської гарантії, з огляду на обставини справи, було правомірним, оскільки вимогу про виконання банківської гарантії направлено у зв'язку із наявністю очевидного факту прострочення виконання позивачем робіт за Договором. Разом із тим, судом першої інстанції у цій справі допущено неповноту судового розгляду, оскільки не досліджувались обставини справи щодо строків виконання робіт та, відповідно, не викладено у тексті рішення висновки щодо настання чи ненастання підстав для направлення бенефіціаром на адресу гаранта вимоги про виконання банківської гарантії. Підстави для стягнення на користь позивача коштів, отриманих бенефіціаром за наявності відповідної правової підстави - невиконання або неналежного виконання забезпеченого зобов'язання принципалом ані Договором, ані чинним законодавством не передбачені;
- особливістю застосування статті 625 Цивільного кодексу України є можливість зобов'язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Однак, сторони у Договорі погодили іншу суму процентів річних, а саме 0,01%, ніж та, яка передбачена положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (3% річних). За таких обставин у позивача відсутні правові підстави за Договором для нарахування процентів річних у розмірі 3% від простроченої суми, а тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних не узгоджуються з умовами укладеного сторонами Договору, а тому не підлягали задоволенню.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
18.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Позивач у відзиві наголошує на такому:
- домовленість сторін у пункті 10.11. Договору щодо 0,01% річних стосується лише прострочення платежів за самим договором, тоді як обов'язок відповідача повернути безпідставно отримані кошти виник поза межами договору - на підставі закону (стаття 27 Закону України «Про публічні закупівлі») та внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягали у безпідставному утриманні грошових коштів. Отже, зазначене договірне обмеження процентів не застосовується до вимоги про повернення гарантійного платежу, що має позадоговірний характер;
- позивач правомірно розрахував проценти за весь період користування відповідачем чужими коштами - від дня, в який відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та Договору відповідач повинен був повернути грошові кошти до дня фактичного повернення коштів позивачу.
У відзиві позивач зазначив, що у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції планує понести судові витрати у сумі 45 000,00 грн. При розгляді справи планується надати таку правову допомогу, яка охоплюється попереднім розрахунком судових витрат, а саме: подача відзиву на апеляційну скаргу, формування та направлення документів по суті спору, представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді під час здійснення господарського судочинства. Докази на підтвердження судових витрат: у матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги №17.10-1 від 17 жовтня 2023 року та Додаткова угода №06/05-ц від 06.05.2025 до Договору про надання правової допомоги №17.10-1 від 17 жовтня 2023 року. Інші докази, зокрема, Акт приймання-передачі, позивач має намір подати до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/6911/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6911/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
01.09.2025 матеріали справи №910/6911/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/6911/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/6911/25 на 14.10.2025.
У судовому засіданні 14.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 14.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
14.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (надалі - підрядник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - замовник/відповідач) було укладено Договір №4600006885 на закупівлю послуг (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Розвадів), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього договору.
У відповідності до пункту 1.2. Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 3.1. Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із Договірною ціною (додаток №2) становить 61 908 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 10 318 000,00 грн.
19.12.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, якою викладено пункт 3.1. Договору у такій редакції: «Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить: 61 231 608,79 грн в тому числі ПДВ 20% 10 205 268,13 грн.».
Даний Договір відповідно до пункту 11.1. вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
У пункті 10.9.1. Договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2022-11-08-014371-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 08.11.2022, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 3 095 400,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.
Термін дії гарантії - до 17 лютого 2024 включно (пункт 10.9.3. Договору).
У пункті 10.9.5. Договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов'язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією.
05.12.2022 між ТОВ «Газойлтехнопайп» (принципал) та Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) укладено Договір про надання гарантії №30082/ЮГ-22, відповідно до якого Гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Розвадів)», згідно з оголошенням про закупівлю №UA-2022-11-08-014371-а, що проводилася ТОВ «ОГС України» (бенефіціар). Сума гарантії - 3 095 400,00 грн.
05.12.2022 АТ «КБ «Глобус» видано банківську гарантію №30082, якою гарант цим гарантував належне виконання принципалом (позивачем) зобов'язань по виконанню договору та безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 3 095 400,00 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачені у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
31.01.2024 відповідач звернувся до АТ «КБ «Глобус» із вимогою (SWIFT-повідомлення) про сплату грошової суми за банківською гарантією від 05.12.2022 №30082, що була видана на користь позивача, в розмірі 3 095 400,00 грн.
У свою чергу, АТ «КБ «Глобус» листом від 31.01.2024 №1-461 повідомило позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 3 095 400,00 грн, у зв'язку з чим просило перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
31.07.2024 позивач сплатив на користь АТ «КБ «Глобус» грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31.07.2024 №103.
Господарськими судами розглядалася справа №910/11352/24 за позовом ТОВ «Газойлтехнопайп» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 3 095 400,00 грн коштів, сплачених позивачем відповідачу в якості гарантійного платежу.
Позовні вимоги у справі №910/11352/24 були мотивовані тим, що роботи за Договором були виконані в повному обсязі, однак відповідачем, в силу приписів статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», не повернуто грошові кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання договору. ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував про неналежне виконання підрядником зобов'язань за договором, що є підставою для задоволення замовником (бенефіціаром) своїх вимог на умовах, визначених гарантією.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/11352/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 та постановою Верховного Суду від 25.03.2025, присуджені до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» кошти у розмірі 3 095 400,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 144,80 грн.
Судами у межах справи №910/11352/24 встановлено, що позивачем виконано умови Договору, що підтверджується, зокрема: актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року №1 (акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року №2 (акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року №3; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року №4; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року. Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт. Крім того, в матеріалах справи наявний Протокол технічної наради з питань виконання умов договору №4600006885 від 14.12.2022 року від 29.04.2024, в якому зазначено: «На основі перерахованих відмінностей між фактичним об'ємом виконаних робіт та договірною ціною було підсумовано, що відповідно до договору, заплановані роботи в частині монтажу та налагодження основного технологічного обладнання і трубопроводів, благоустрою на ГРС Розвадів Бібрського ЛВУМГ виконано підрядником в повному обсязі, згідно умовам дійсного договору, претензій до підрядної організації, в частині вищезазначених робіт, немає».
Отже, за висновками судів у справі №910/11352/24, позивачем за договором зобов'язання/роботи виконанні у повному обсязі, а відповідачем вказані роботи прийняті без будь-яких зауважень.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.
У пункті 10.9.6. Договору сторонами передбачено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку), згідно з умовами договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин.
Виходячи із встановлених у межах справи №910/11352/24 обставин, за висновками судів, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 10.9.6. договору.
Враховуючи встановлені обставини повного виконання позивачем робіт за договором, суди у справі №910/11352/24 дійшли висновку про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
При цьому, колегією суддів, як і судом першої інстанції у межах справи №910/11352/24, взято до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала:
« 5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання».
Кошти у сумі 3 095 400,00 грн були повернуті позивачу 11.02.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №332863 від 11.02.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп», звертаючись до суду з позовом у справі №910/6911/25, посилається на те, що з 31.07.2024 (дата сплати на користь АТ «КБ «Глобус» грошових коштів у розмірі 3 095 400,00 грн) до 11.02.2025 (дата повернення позивачу коштів) він поніс матеріальні втрати від їх знецінення, тому, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, має право на отримання компенсації від боржника за весь період безпідставного користування грошовими коштами відповідачем (з 31.07.2024 по 11.02.2025) у вигляді інфляційних нарахувань у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн.
Відповідач, у свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що сума банківської гарантії була стягнута за наявності правових підстав - у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором (порушення строків виконання робіт, про що було зазначено в рішенні суду у справі №910/11352/24). До дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/11352/24 отримання відповідачем коштів у сумі 3 095 400,00 грн вважалося правомірним, а тому позивачем помилково визначено дату початку періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 31.07.2024.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі №539/3403/17.
У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18 викладено правовий висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).
Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із наведеного, встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили, у межах справи №910/11352/24 обставини щодо повного виконання позивачем робіт за Договором, у зв'язку з чим у відповідача згідно з вимогами статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 10.9.6. Договору виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору у розмірі 3 095 400,00 грн, є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час вирішення даного спору.
Крім того, вказаними рішеннями судів у справі №910/11352/24 встановлено, що 31.07.2024 позивач сплатив на користь АТ «КБ «Глобус» грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31.07.2024 №103.
Також з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у сумі 3 095 400,00 грн були повернуті позивачу 11.02.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №332863 від 11.02.2025.
Отже, з 31.07.2024 по 11.02.2025 відповідач у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно утримував кошти позивача у розмірі 3 095 400,00 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем виконано роботи після спливу граничного строку їх виконання, тобто мало місце неналежне виконання Договору підрядником, що за умовами зазначеної вище банківської гарантії є гарантійним випадком, то суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та від 25.03.2025 у справі №910/11352/24.
Як уже зазначено, судами у справі №910/11352/24 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за договором, з огляду на що наявні підстави для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
Стосовно доводів відповідача про те, що до дати набрання судовим рішенням у справі №910/11352/24 законної сили утримання відповідачем коштів банківської гарантії було правомірним, оскільки вимогу про виконання банківської гарантії направлено у зв'язку із наявністю очевидного факту прострочення виконання позивачем робіт за Договором, то суд зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/3831/22, суд, досліджуючи обставини щодо початку періоду прострочення з часу безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, виснував, що: «нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Отже, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно».
Отже, безпідставність отримання відповідачем коштів почалося не з моменту набрання рішенням суду у справі №910/11352/24 законної сили, а з моменту їх списання (перерахування) з рахунку позивача на рахунок відповідача, адже судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією. Як вірно зазначив суд першої інстанції, було б нелогічним вважати, що до набрання рішенням суду у справі №910/11352/24 законної сили, в якому встановлений факт безпідставного набуття відповідачем коштів, ці кошти перебували у нього правомірно.
Так, позивач у позові заявив до стягнення з відповідача інфляційній втрати у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн за період з 31.07.2024 по 11.02.2025, нараховані на суму безпідставно набутих коштів у розмірі 3 095 400,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі №910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/6053/19.
У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, у даному випадку розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених у пункті 10.11. Договору 0,01% річних, не знайшли свого підтвердження з урахуванням того, що зобов'язання відповідача, щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене та у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів у сумі 3 095 400,00 грн, колегія суддів, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, вважає їх арифметично вірними, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн за період з 31.07.2024 по 11.02.2025 такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та спростовуються обставинами справи, встановленими судом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/6911/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/6911/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Матеріали справи №910/6911/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко