79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" жовтня 2025 р. Справа №914/978/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,
секретар судового засідання Рахман Софія,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» б/н від 30.07.2025 (вх. № 01-05/2364/25 від 31.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 (повний текст рішення складено 11.07.2025, головуючий суддя Коссак С.М.)
у справі № 914/978/25
за позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства «Інтол-Буд», м. Городок, Львівська обл.
про: стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: Руденко Є.В.;
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Інтол-Буд» про стягнення 339 681, 49 грн заборгованості, з якої: 126 412, 69 грн пеня, 213 268, 80 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2406000070 від 18.06.2024 в частині не дотримання строку на своєчасну поставку товару визначеного Договором та специфікацією.
Відтак, позивачем нараховано відповідачу на підставі п. 7.4 Договору: 126 412, 69 грн пені та 213 268, 80 грн штрафу.
Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих штрафу та пені на 60 % відсотків, та зазначав, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Інтол-Буд» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 88 488, 88 грн пені, 149 288, 16 грн штрафу та 4076, 18 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд, здійснивши оцінку долучених позивачем доказів, наведені пояснення відповідача у заявленому клопотанні про зменшення пені та штрафу, взявши до уваги ступінь виконання основного зобов'язання згідно умов договору, наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання, відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, враховуючи, що стягнення пені та штрафу не може безпосередньо впливати на фінансовий стан позивача, необхідність реального виконання судового рішення, дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені та штрафу на 30 % від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 88 488,88грн. пені, 149 288,16грн. - штрафу.
Не погодившись з вказаним рішенням в частині зменшення штрафних санкцій, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.07.2025 (вх. № 01-05/2364/25 від 31.07.2025) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/978/25 в частині відмови Акціонерному товариству «Укртрансгаз» у стягненні з Приватного підприємства «Інтол-Буд» 37 923, 81 грн пені та 63 980, 64 грн штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На переконання апелянта, в даному випадку у суду першої інстанції не було підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, у зв'язку з чим суд першої допустив порушення наведених норм матеріального права, необґрунтовано (помилково) та безпідставно застосувавши їх до спірних правовідносин.
Скаржник також зазначає, що рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній його частині не відповідає вимогам чинного законодавства, що є свідченням того, що суд при прийнятті рішення не надав відповідної (належної) правової оцінки доказам (доводам) позивача, якими він обґрунтовував у відповіді від 09.05.2025 на відзив заперечення проти необґрунтованих доводів, міркувань та припущень відповідача викладених останнім у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлене ним у відзиві від 09.04.2025 на позовну заяву.
Відтак, апелянт вказує, що викладені обставини та матеріали справи №914/978/25 свідчать про те, що суд першої інстанції мав всі правові підстави для задоволення позовних вимог АТ «Укртрансгаз» в повному обсязі, але всупереч такому, цього не здійснив, посилаючись на доводи, з якими законодавець не пов'язує реалізацію судом свого дискреційного права на можливість зменшення розміру штрафних санкцій.
У судове засідання 22.10.2025 з? явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 22.10.2025 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
18.06.2024 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Приватним підприємством «Інтол-Буд» укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2406000070, укладення якого було здійснено у значенні Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Конструкційні матеріали (Плити залізобетонні дорожні (Лот № 2 Плити залізобетонні дорожні)), (далі - Товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі Товари.
Згідно п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до Товарів зазначаються у Специфікації.
Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 5 637 360,00 грн. (п'ять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 939 560,00 грн (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).
Ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації (п. 3.3. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по « 31» грудня 2024 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.
Підпунктом 14.1.1. п. 14.1. Договору визначено, що невід'ємною частиною цього Договору є додаток № 1 Специфікація.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов'язався передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.
Згідно з п. п. 6.3.1., 6.3.6., 6.3.7. п. 6.3. Договору, Постачальник зобов'язався забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором; негайно письмово інформувати Покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов'язань за цим Договором або про наявність обставин, що впливають на якість Товарів, строки поставки Товарів; належним чином виконувати інші обов'язки, передбачені чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору), Постачальник зобов'язаний був виконати поставку Товару передбачених Договором в строк 120 (сто двадцять) календарних днів з дати укладення Договору.
Керуючись умовами Договору і Специфікацією, Постачальник зобов'язаний був поставити Товар протягом 120 календарних днів з дати укладення Договору, отже поставка в повному обсязі Товару (-ів) повинна була бути здійснена Постачальником в строк до 16.10.2024 (включно).
Пунктом 5.7. Договору встановлено, що приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов'язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутністю у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5.8. Договору, датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього Договору та одночасна передача Постачальником в повному обсязі наведених нижче наступних документів: 5.8.1. Видаткової накладної; 5.8.2. Оригіналу рахунку-фактури; 5.8.3. Товарно-транспортної накладної; 5.8.4. Оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) Товарів; 5.8.5. Документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на Товар (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікатів якості на Товар).
Пунктом 5.13. Договору визначено, що приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів вказаних у пункті 5.8. цього Договору.
Постачальник здійснює передачу Товарів Покупцю на умовах цього Договору на підставі Акта приймання Товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 (трьох) примірниках (2 (два) примірника для Покупця, 1 (один) примірник для Постачальника) щодо приймання Товарів, в якому зазначається: місце і дата складання Акта приймання Товарів за кількістю та якістю, реквізити цього Договору. Покупець при отримання Товарів на склад, проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог Договору та/або технічної документації, що наявна в Покупця та/або супровідної документації до Товарів, наданої Постачальником, Товари вважаються такими, що не відповідають вимогам по якості та підлягають заміні Постачальником на Товари належної якості.
Однак, Постачальник частину Товару(-ів) поставив з порушенням строку на поставку встановленого Договором та Специфікацією (Додаток № 1 до Договору), що підтверджується: актом № 1810 від 18.10.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: № 88 від 11.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 89 від 14.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 90 від 15.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 91 від 16.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 93 від 18.10.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 407 520,00 гривень; актом № 2810 від 28.10.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: № 94 від 21.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 95 від 22.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 96 від 23.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 97 від 24.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 98 від 25.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 99 від 25.10.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 489 024,00 гривень; актом № 0411 від 04.11.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: №100 від 28.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 101 від 28.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 102 від 30.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 103 від 30.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 104 від 31.10.2024 на суму 81 504,00 грн; № 105 від 31.10.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 489 024,00 гривень; актом № 1111 від 11.11.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: № 107 від 04.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 108 від 04.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 109 від 05.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 110 від 05.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 111 від 05.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 112 від 06.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 113 від 06.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 114 від 06.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 115 від 07.11.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 733 536,00 гривень; актом № 1911 від 19.11.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: № 116 від 11.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 117 від 11.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 118 від 11.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 119 від 12.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 120 від 13.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 121 від 13.11.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 489 024,00 гривень; актом № 2711 від 27.11.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: № 123 від 18.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 124 від 18.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 125 від 18.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 126 від 18.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 127 від 19.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 128 від 19.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 129 від 20.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 130 від 22.11.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 652 032,00 гривень; актом № 0412 від 04.12.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: № 131 від 25.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 132 від 25.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 133 від 25.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 135 від 28.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 136 від 29.11.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 407 520,00 гривень; актом № 0912 від 09.12.2024 вхідного контролю ТМЦ по видаткових накладних: № 137 від 29.11.2024 на суму 81 504,00 грн; № 139 від 03.12.2024 на суму 81 504,00 грн; № 140 від 03.12.2024 на суму 81 504,00 грн; № 141 від 03.12.2024 на суму 81 504,00 грн; № 142 від 04.12.2024 на суму 81 504,00 грн; № 143 від 05.12.2024 на суму 81 504,00 грн; № 144 від 05.12.2024 на суму 81 504,00 грн, всього на загальну суму 570 528,00 гривень; актом № 1612 від 16.12.2024 вхідного контролю ТМЦ по видатковій накладній № 146 від 12.12.2024 на суму 13 584,00 гривень.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно п. 7.4. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Відтак, позивачем нараховано відповідачу на підставі п. 7.4 Договору: 126 412,69грн. пені та 213 268,80грн. штрафу, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 по справі №914/978/25 оскаржується позивачем в частині зменшення штрафних санкцій, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
Так, суд першої інстанцій взяв до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме поставку товару згідно умов договору та специфікацій, тобто відповідачем виконано збов'язання з поставки плит залізобетонних, хоча з порушенням строків поставки.
Разом з тим, здійснивши оцінку долучених позивачем доказів, враховуючи ступінь виконання основного зобов'язання згідно умов договору, наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання, відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, необхідність реального виконання судового рішення, дійшов висновку, про зменшення пені та штрафу на 30 % від заявленого розміру.
Колегія суддів погоджується, що з огляду на наведене, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд першої інстанції забезпечив дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності відповідача, недопущення стягнення з товариства надмірних штрафних санкцій.
Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним колегія суддів зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру штрафних санкцій, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру штрафних санкцій, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що право на зменшення розміру пені та штрафу, надане ст. 233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, було обґрунтовано застосоване судом в цій справі. Зважаючи на наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи, обсяг зменшення (30%) відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/978/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» б/н від 30.07.2025 (вх. № 01-05/2364/25 від 31.07.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/978/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Н.М. Кравчук