79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" жовтня 2025 р. Справа №914/3456/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущака Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Рахман Софія,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича б/н від 08.07.2025 (вх. № 01-05/2135/25 від 09.07.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (повний текст ухвали складено 07.07.2025, суддя Гоменюк З.П.)
у справі № 914/3456/23
за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, с. Тартаків, Львівська область
до відповідача Львівської обласної прокуратури, м. Львів
про стягнення 97000000,00 грн матеріальної шкоди та 3000000,00 грн моральної шкоди
за участю представників:
позивач: не з'явився
від відповідача: Іваськів Х.І.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3456/23 за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до відповідача Львівської обласної прокуратури про стягнення 97000000,00 грн матеріальної шкоди та 3000000,00 грн моральної шкоди.
20.03.2024 року судом у справі №914/3456/23 прийнято рішення, відповідно до якого у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 05.06.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2025 року касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №914/3456/23 залишено без змін.
В подальшому, до суду першої інстанції 04.06.2025 надійшла заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення за новоявленими обставинами у справі №914/3456/23 (вх.№1973/25).
В поданій заяві позивач покликається на приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу України і зазначає про те, що позовна заява у цій справі не стосується обставин, які виникли при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності між Львівською обласною прокуратурою (прокуратуро Львівської області) та фермерським господарством «Бурки В.В.», тому що позивач не заключав з відповідачем ніяких правочинів, а отже, заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 прийняте у справі №914/3456/23 та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 у задоволенні заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 залишено в силі.
Так, суд першої інстанції зазначив, що визначені заявником підстави для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 року у справі №914/3456/23 зводяться фактично до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Наведені заявником обставини не є тими фактичними обставинами, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не є нововиявленими обставинами, адже позивачу було відомо на момент звернення до Господарського суду Львівської області в межах заявлених позовних вимог про те, що між ним та відповідачем не існує будь-яких договірних відносин, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 05.06.2024, та безпосередньо постановою Верховного Суду від 21.01.2025 року та набрало законної сили.
Отже, місцевий суд, здійснивши аналіз усіх необхідних ознак для встановлення наявності/відсутності ознак нововиявлених обставин за вказаними доводами Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича дійшов висновку про те, що викладені заявником обставини не є нововиявленими, а заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактично зводиться до необхідності здійснити нове дослідження та оцінку доказів у справі.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.07.2025 (вх. № 01-05/2135/25 від 09.07.2025) у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 року по справі №914/3456/23 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 року прийняте по справі №914/3456/23. Керуючись рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011, ст.20 ГПК України , Ч.1 ст.231 , ч.2 ст.278 ГПК України просить закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
На переконання скаржника, дана позовна заява не стосується обставин , які виникли при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності між Львівською обласною прокуратурою ( прокуратурою Львівської області) та фермерським господарством «Бурка В.В.» тому, що фермерське господарство «Бурка В.В.» не заключало з Львівською обласною прокуратурою ( прокуратурою Львівської області) ніяких правочинів у господарській діяльності, відтак, на підставі норм ст.20 Господарського процесуального кодексу України даний спір не підсудний господарським судам.
Апелянт зазначає, що суддя Господарського суду Львівської області незаконно застосував в даному випадку норми ч.4 ст.320 ГПК тому, що враховуючи норми ст.73 ГПК України обставини та факти що стосуються встановлення підсудності даної справи господарському суду не являються доказами, які мають значення для вирішення справи і тому суддя зобов'язаний був задовольнити дану заяву по суті, що не було зроблено в результаті чого порушено норми даної статті.
Львівська обласна прокуратура подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 року без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 22.10.2025 з'явився прокурор, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 22.10.2025 позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомленний про час та дату судового засідання.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Згідно з п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі №910/11027/18 здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28)).
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України», від 09.06.2011 року у справі «Желтяков проти України»).
Нововиявленими обставинами заявник визначає лист Львівської обласної прокуратури за вих.№27-57 вих-25 від 22.05.2025. На думку заявника наданий відповідачем лист підтверджує наявність нововиявлених обстави, адже такий містить інформацію про те, що «…жодних договорів (цивільно-правових угод) з фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича Львівська обласна прокуратура не укладала, господарської діяльності із вказаним суб'єктом підприємницької діяльності не здійснювала…».
Відтак, заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 прийняте у справі №914/3456/23 та підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у цій справі.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
Отже, здійснюючи перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та надаючи оцінку визначеним заявником обставинам як нововиявленим, суд не може вийти за межі тих обставин та фактів, які встановив, якими керувався та які поклав суд в основу рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, і у тому разі, якщо ці обставини та факти, виходячи зі спірного питання (предмету спору) та за наявних у справі доказів, мали б бути враховані, встановлені та оцінені судом.
А тому суд, здійснюючи перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не може керуватись та враховувати факти (обставини), що згідно з наявними у справі доказами хоча і мали місце у спірних правовідносинах, однак не були встановлені та покладені судом в основу судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.
Подання нових доказів і посилання на обставини, які існували на час розгляду, але про які не повідомляла сторона, не є нововиявленими обставинами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі №924/160/16.
Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (ст. 278 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті. У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Відтак, з огляду на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 року у справі №914/3456/23 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 05.06.2024, та безпосередньо постановою Верховного Суду від 21.01.2025 року та набрало законної сили, а судами під час розгляду справи по суті не встановлено підстав порушення правил юрисдикції заявлених Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича позовних вимог до Львівської обласної прокуратури без існування договірних відносин між сторонами, про що достеменно було відомо позивачу на момент звернення з відповідним позовом до суду, місцевий суд правомірно зазначив, що доводи заявника є необґрунтованими та безпідставними щодо скасування рішення суду від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 на підставі існування листа відповідача від 22.05.2025 за вих.№27-57 вих-25.
Отже, необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.
Визначені заявником підстави для перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 року у справі №914/3456/23 зводяться фактично до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Наведені заявником обставини не є тими фактичними обставинами, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не є нововиявленими обставинами, адже позивачу було відомо на момент звернення до Господарського суду Львівської області в межах заявлених позовних вимог про те, що між ним та відповідачем не існує будь-яких договірних відносин, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 05.06.2024, та безпосередньо постановою Верховного Суду від 21.01.2025 року та набрало законної сили.
З огляду на вище наведене, заявником не надано доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин у розумінні чинного процесуального закону, які б в установленому порядку спростовували факти, що були покладені в основу судового рішення у справі №914/3456/23.
Отже, місцевий суд правомірно, здійснивши аналіз усіх необхідних ознак для встановлення наявності/відсутності ознак нововиявлених обставин за вказаними доводами Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича дійшов вірного висновку про те, що викладені заявником обставини не є нововиявленими, а заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами фактично зводиться до необхідності здійснити нове дослідження та оцінку доказів у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене, подані докази у їх сукупності та встановлені обставини, заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, тому подана заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Так, колегія суддів вказує, що заявник фактично ставить під сумнів рішення суду, яке набрало законної сили, та заявляє вимоги, спрямовані на повторний розгляд справи та винесення іншого судового рішення.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 року у справі №914/3456/23.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича б/н від 08.07.2025 (вх. № 01-05/2135/25 від 09.07.2025) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 року у справі №914/3456/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак