79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" жовтня 2025 р. Справа №914/846/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Рахман Софія,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» б/н від 11.07.2025 (вх. № 01-05/2179/25 від 14.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 (повний текст рішення складено 26.06.2025, суддя Іванчук С.В.)
у справі № 914/846/25
за позовом: Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області, м. Стрий, в інтересах держави в особі
позивача: Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області, с. Козьова, Стрийський р-н, Львівська обл.;
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ, в особі філії «Славське лісове господарство», Львівська обл., Стрийський р-н, смт. Славсько;
про: відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 247 293,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Борисов С.І.
прокурор: Місінська М.А.
Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Славське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 247 293,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Стрийською окружною прокуратурою в ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» опрацьовано матеріали кримінального провадження №12021141300000181 від 28.09.2021р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Прокурор вказує, що державним підприємством «Славське лісове господарство», правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Славське лісове господарство» порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме - не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок.
За результатами виявленої незаконно зрубаної деревини провідним інженером з охорони і захисту лісу ДП «Славське ЛГ» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013р. № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» обчислено розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільної рубки лісу у Сможанському лісництві, що становить 247 293,50 грн.
На переконання прокурора, оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у згаданих кварталах і виділах не встановлено, постійний лісокористувач має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Славське лісове господарство» на користь держави в особі Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області 247 293, 50 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача; факт відкриття кримінального провадження №12021141300000181 від 28.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, за фактом незаконної рубки лісодеревини в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» у кварталі 23 виділі 6 в кількості 9 сироростучих та 18 сухостійних дерев породи «ялина», кв. 23 вид. 7 в кількості 9 сухостійних дерев породи «ялина» та кв. 23 вид.18 в кількості 8 сироростучих та 19 сухостійних дерев породи «ялина». Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021141300000181 від 28.09.2021р., осіб, які здійснили незаконну рубку дерев породи «ялина» не встановлено.
Факт незаконної порубки дерев свідчить, що відповідачем комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено, або здійснено неналежно, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснює ДСГП «Ліси України» в особі філії «Славське лісове господарство», яке в розумінні статті 17 ЛК України є постійним лісокористувачем.
Місцевий суд дійшов висновку, що саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Разом з тим, суд зазначив, що відповідач, стверджуючи про неналежність наданого прокурором розрахунку, не спростував розмір шкоди нарахований зокрема ДП «Славське лісове господарство», який також визначений і у висновку експерта № СЕ-19/114-23/3417-ЕК від 12.04.2023р., складеного за результатами судово-економічної експертизи та не представив доказів в підтвердження спростування даних обставин.
Враховуючи вищенаведене, місцевий суд дійшов висновку, що прокурором підтверджено розмір шкоди належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з даним рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 11.07.2025 (вх. № 01-05/2179/25 від 14.07.2025), у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 24 червня 2025 у справі №914/846/25 - скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Славське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища - відмовити повністю.
На переконання апелянта, судом першої інстанції не аналізувались обставини неподібності правовідносин і неможливості використання практики Верховного Суду у спірних правовідносинах, що призвело до хибних висновків, неправильного застосування норм права і як наслідок прийняття незаконного рішення.
Скаржник також вказує, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що розрахунок шкоди у спірних правовідносинах не містить важливі аспекти та характеристики, які є необхідні для коректного нарахування заподіяної шкоди, розрахунок ґрунтується на припущеннях, а використані дані не являються фактичними.
Апелянт також зазначає, що лісокористувач вчинив всі дії з охорони і захисту лісу покладені законодавством, які він повинний був і міг вчинити в даних конкретних умовах. Факт незаконної порубки дерев сам по собі не свідчить, що відповідачем комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено, або здійснено неналежно і не виключає необхідність встановлення і доказування протиправної поведінки (дії/бездіяльність), причинного зв'язку та вини лісокористувача. В кожному окремому випадку, суд перевіряє, встановлює наявність вини лісокористувача і які дії спрямовані на збереження та охорону лісів ним вчинені, або не вчинені.
Таким чином, на переконання скаржника невідповідність висновків суду першої інстанції, полягає у незаконному твердженні, що тільки сам факт порубки дерев (шкода) є підставою для застосування деліктної відповідальності, навіть за відсутності доведеної протиправної поведінки (бездіяльності) і вини лісокористувача, який вчинив всі дії, які повинен був і міг вчинити. Судом першої інстанції неправильно застосовано ч.1 ст.1166 Цивільного Кодексу України, та покладено на відповідача шкоду, за відсутності елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, причинного зв'язку та вини відповідача.
У судове засідання 22.10.2025 з'явився прокурор, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 22.10.2025 з'явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Стрийською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12021141300000181 від 28.09.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки лісодеревини в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» у кварталі 23 виділі 6 в кількості 9 сироростучих та 18 сухостійних дерев породи «ялина», кв. 23 вид. 7 в кількості 9 сухостійних дерев породи «ялина» та кв. 23 вид.18 в кількості 8 сироростучих та 19 сухостійних дерев породи «ялина».
Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 24.09.2021р., складеного працівниками Державного підприємства «Славське лісове господарство», на території Сможанського лісництва ДП «Славське лісове господарство» у кварталі 23 виділі 6, кварталі 23 виділі 7 в кількості 9 та кварталі 23 виділі 18 виявлено самовільну рубку 17 сироростучих та 46 сухостійних дерев породи «ялина», загальною кубомасою ліквідної деревини 95,00м3. У результаті цього порушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 247 293,50 грн., що розрахована за Постановою Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013р.
Згідно із польовими переліковими відомостями самовільно зрізаних дерев, у кварталі 23 виділі 6 незаконно вирубано 9 сироростучих та 18 сухостійних дерев породи «ялина», у кварталі 23 виділі 7 - 9 сухостійних дерев породи «ялина» та у кварталі 23 виділі 18 - 8 сироростучих та 19 сухостійних дерев породи «ялина».
Листом за вих. № 417 від 24.09.2021р. адресованим начальнику відділення поліції № 3 Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області відповідач просив допомогти у встановленні особи лісопорушника, який вчинив незаконну порубку деревини в Сможанському лісництві.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12021141300000181, 27.09.2021р. в ЄО відділення поліції №3 Стрийського РУП зареєстровано відношення від ДП «Славське лісове господарство» про те, що невідома особа вчинила незаконну порубку деревини в Сможанському лісництві у кварталі 23 виділі 6 в кількості 9-ть сироростучих та 18-ть сухостійних дерев породи ялина загальною ліквідною кубомасою - 38 м3, квартал 23 виділ 7 в кількості 9-ть сухостійних дерев породи ялина загальною ліквідною кубомасою -18 м3, квартал 23 виділ 18 в кількості 8 сироростучих та 19-ть сухостійних дерев породи ялина загальною ліквідною кубомасою - 39 м3 чим завдано збитків лісовому господарству в сумі 247 293,50 грн відповідно до висновку експерта №СЕ-19/114-23/3417-ЕК.
Згідно із протоколом огляду місця події від 05.10.2021р., старшим слідчим відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за участю майстра лісу та лісничого здійснено огляд місця події квартал 23 виділ 7, в якому виявлено 9 пнів від дерев породи «ялина» діаметром 35см., 40см., 43см., 45см., 50см., 53см., 60см., 67см., 70см.; у кварталі 23 виділ 6 виявлено пні дерев породи «ялина» діаметром 40см., 50см., 55см., 57 см., 60 см., 65 см., 32 см., 40 см., 44 см., 48 см., 44 см., 52 см., 40 см., 44 см., 60 см., 40 см., 52 см., 48 см., 50 см., 58 см., 60 см.; під час огляду та обміру пнів у кварталі 23 виділ 18 проведено заміри пнів, а саме: 67 см., 51 см., 68 см., 76 см., 48 см., 60 см., 52 см., 44 см., 50 см., 60 см., 66 см., 35 см., 42 см., 50 см., 57 см., 58 см., 38 см., 58 см., 52 см., 58 см., 70 см., 65 см., 60 см., 55 см., 53 см., 50 см., 47 см. До протоколу огляду місця події долучено фототаблиці.
Постановою слідчого СВ ВП № 3 Стрийського РУП Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.02.2023 призначено судово-економічну експертизу, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.09.2021р. №12021141300000181. Проведення експертизи доручено експертам Львівського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, та на вирішення експерта поставлено питання про те, чи підтверджуються розрахунково розмір шкоди заподіяної лісу, внаслідок вчинення незаконної рубки дерев у кварталі 23 виділах 6, 7, 18 Сможанського лісництва ДП «Славське лісове господарство», що в с. Долинівка, Стрийського району Львівської області в сумі 247 293,50 гривень, згідно матеріально-грошової оцінки наданої ДП «Славське лісове господарство»?
За результатами судово-економічної експертизи проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні №12021141300000181 від 28.09.2021р., складено висновок експерта № СЕ-19/114-23/3417-ЕК від 12.04.2023р., відповідно до якого розрахунково підтверджується розмір шкоди заподіяної лісу, що зазначено у розрахунках нарахування стягнення за шкоду заподіяну лісовому господарству самовільною рубкою лісу в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» квартал 23 виділи 6, 7 та 18, які проведено відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства Львівське ОУЛМГ ДП «Славське ЛГ» Державного агентства лісових ресурсів України від 24.09.2021р. №б/н в сумі 247 293,50 гривень, внаслідок рубки 63 (шістдесяти трьох) дерев породи «ялина» у кварталі 23 виділах 6,7 та 18 Сможанського лісництва ДП «Славське лісове господарство».
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022р. №975 «Про припинення Державного підприємства «Славське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», ДП «Славське ЛГ» припинено шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01.2023р. №146 затверджено передавальний акт державного підприємства «Славське лісове господарство».
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 17.01.2023р. №315 «Про закріплення майна за філією Славське лісове господарство», за філією «Славське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» закріплено майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Держлісагенства від 17.01.2023р. №146.
Таким чином, правонаступником прав та обов'язків державного підприємства «Славське лісове господарство» після реорганізації, є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Славське лісове господарство».
05.02.2025р. Стрийська окружна прокуратура скерувала Голові Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області запит за вих. № 14.57/05-42-1112ВИХ-25, яким повідомила про те, що Стрийською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12021141300000181 від 28.09.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки лісодеревини в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» та просила скерувати на адресу Стрийської окружної прокуратури інформацію, про вжиті заходи щодо захисту порушених інтересів держави, викладених у даному листі чи намір вжиття таких, а також надати відомості про розрахунковий рахунок органу місцевого самоврядування, на який підлягає стягненню відповідна сума шкоди. Також, прокурор просив повідомити чи відшкодована шкода, завдана навколишньому природньому середовищу самовільною рубкою дерев, в сумі 247 293,50 грн.
Листом за вих. № 217/02-18/25 від 10.02.2025р. Козівська сільська рада Стрийського району Львівської області повідомила прокуратурі, що з приводу самовільної порубки лісодеревини в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» кримінальне провадження №12021141300000181 від 28.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, чим завдано збитків в сумі 247 293,50 грн., ніхто не повідомляв та з позовом до суду в цивільному порядку про стягнення завданої довкіллю шкоди Козівська сільська рада не зверталась. Також повідомлено, що заподієну шкоду навколишньому природньому середовищу самовільною рубкою дерев, в сумі 247 293,50 грн. не відшкодовано та вказано реквізити для перерахування коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.
21.02.2025р. Стрийська окружна прокуратура скерувала Козівській сільській раді Стрийського району Львівської області повідомлення про звернення до суду за вих. № 14.57/05-42-1600ВИХ-25, яким повідомила про те, що Стрийською окружною прокуратурою буде пред'явлено в Господарський суд Львівської області позов в інтересах держави в особі Козівської сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Славське лісове господарство», про стягнення збитків, завданих навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев в розмірі 247 293,50 грн.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Щодо звернення прокурора.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що порушує інтереси держави.
При цьому також слід зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено пунктом 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст.15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції України).
Відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ч.3 п.7 ст.29 та ч. 1 п. 4 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Таким чином, органом який уповноважено здійснювати захист інтересів держави щодо повернення безпідставно сплачених коштів у даному випадку є Козівська сільська рада Стрийського району Львівської області.
Відповідно до листа Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області за вих. № 217/02-18/25 від 10.02.2025р. щодо самовільної порубки лісодеревини в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» кримінальне провадження №12021141300000181 від 28.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, чим завдано збитків в сумі 247 293,50 грн., ніхто не повідомляв та з позовом до суду в цивільному порядку про стягнення завданої довкіллю шкоди Козівська сільська рада не зверталась.
Вищенаведене свідчить про нездійснення уповноваженими органами захисту інтересів держави в особі територіальної громади у встановленому законодавством порядку, що відповідно є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування в якості позивача.
На виконання вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Стрийською окружною прокуратурою Львівської області листом за вих. № 14.57/05-42-1600вих-25 від 21.02.2025р. повідомлено Козівську сільську раду Стрийського району Львівської області про намір подання окружною прокуратурою позовної зави в інтересах позивача до Господарського суду Львівської області.
За таких обставин, в даному випадку, Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Щодо суті спору.
За приписами статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України (ЛК України), усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 ЛК України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЛК України).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Приписами статей 16, 17 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Положеннями статті 63 та пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є, зокрема: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (стаття 90 ЛК України).
За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 ЛК України).
Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Приписами частини четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Матеріалами справи підтверджено факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача; факт відкриття кримінального провадження №12021141300000181 від 28.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, за фактом незаконної рубки лісодеревини в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» у кварталі 23 виділі 6 в кількості 9 сироростучих та 18 сухостійних дерев породи «ялина», кв. 23 вид. 7 в кількості 9 сухостійних дерев породи «ялина» та кв. 23 вид.18 в кількості 8 сироростучих та 19 сухостійних дерев породи «ялина». Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021141300000181 від 28.09.2021р., осіб, які здійснили незаконну рубку дерев породи «ялина» не встановлено.
Факт незаконної порубки дерев свідчить, що відповідачем комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено, або здійснено неналежно, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснює ДСГП «Ліси України» в особі філії «Славське лісове господарство», яке в розумінні статті 17 ЛК України є постійним лісокористувачем.
Саме відповідач, як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта про недоведеність прокурором усього складу цивільного правопорушення, необхідного для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди, позаяк відповідачем суду не надано жодних доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини в означеній протиправній бездіяльності. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.08.2018р. у справі № 909/976/17, від 12.09.2024р. у справі № 907/181/22, від 28.09.2023р. у справі № 927/32/23, від 27.03.2018р. у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018р. у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018р. у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018р. у справі № 925/382/17, від 09.12.2019р. у справі № 906/133/18, від 20.02.2020р. у справі № 920/1106/17 порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд відзначає таке.
Матеріалами справи, зокрема актами огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства польовими перелісковими відомостями самовільно зрізаних дерев, протоколом місця події підтверджується кількість незаконно зрубаних дерев, порода дерев, ознаку пнів та діаметр, вказівку на місце розташування, вказано про вчинення замірів діаметрів пнів тощо, також у протоколі вказано дані про застосовані технічні засоби (цифровий фотоапарат марки «Nikon A100»).
Отже, на підставі наявних у справі доказів, місцевий суд встановив, що відповідач не виконав покладених на нього законодавством обов'язків, адже не забезпечив охорону лісу від незаконної рубки дерев. Тому наявний такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка (бездіяльність) відповідача.
Щодо доводів апелянта на неналежність здійсненого розрахунку розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, суд зазначає таке.
В підтвердження розміру шкоди в сумі 247 293,50грн прокурором до позовної заяви додано копію акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 24.09.2021р., копії польових перелікових відомостей самовільно зрізаних дереву кварталі 23 виділі 6, у кварталі 23 виділі 7 та у кварталі 23 виділі 18, а також нарахування стягнення за шкоду заподіяну лісовому господарству самовільною рубкою лісу, складених працівниками Державного підприємства «Славське лісове господарство», відповідно до яких заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 247 293,50 грн., що розрахована за Постановою Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013р.
Також, подано копію висновку експерта № СЕ-19/114-23/3417-ЕК від 12.04.2023р., складеного за результатами судово-економічної експертизи проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні №12021141300000181 від 28.09.2021р., відповідно до якого розрахунково підтверджується розмір шкоди заподіяної лісу, що зазначено у розрахунках нарахування стягнення за шкоду заподіяну лісовому господарству самовільною рубкою лісу в Сможанському лісництві ДП «Славське лісове господарство» квартал 23 виділи 6, 7 та 18, які проведено відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства Львівське ОУЛМГ ДП «Славське ЛГ» Державного агентства лісових ресурсів України від 24.09.2021р. №б/н в сумі 247 293,50 гривень, внаслідок рубки 63 (шістдесяти трьох) дерев породи «ялина» у кварталі 23 виділах 6,7 та 18 Сможанського лісництва ДП «Славське лісове господарство».
Судову експертизу провів судовий експерт Шагало Р. П., який на підставі ст. ст. 384, 385 КК України попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Натомість, відповідач, стверджуючи про неналежність наданого прокурором розрахунку, не спростував розмір шкоди нарахований зокрема ДП «Славське лісове господарство», який також визначений і у висновку експерта № СЕ-19/114-23/3417-ЕК від 12.04.2023р., складеного за результатами судово-економічної експертизи та не представив доказів в підтвердження спростування даних обставин.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 року у справі №914/846/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» б/н від 11.07.2025 (вх. № 01-05/2179/25 від 14.07.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 року у справі №914/846/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Н.М. Кравчук