Провадження № 11-кп/803/3328/25 Справа № 203/3146/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 листопада 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції посилається на те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком 15 років або довічне позбавлення волі, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує їй у разі доведеності вини, може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що беручи до уваги характер інкримінованого правопорушення, ризик, що передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим, оскільки обвинувачена спілкувався з замовниками диверсій за допомогою месенджеру «Telegram». Перебуваючи на волі, обвинувачена може знищити все листування аби уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне.
Вказує, що існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачена може здійснювати дії, направлені на ослаблення держави шляхом підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, що свідчить про існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також вказує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об'єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, не допитані, обвинувачені, потерпіла сторона, свідки, не досліджені речові та письмові докази. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 315 КПК України.
Також зазначає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченої, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. А відтак неможливим є зміна обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до неї запобіжний захід не пов»язаний з тримання під вартою та альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що суд послався лише на тяжкість злочину, до клопотання не долучені докази на підтвердження наявності ризиків, а тому у суду не було підстав для продовження заопбіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що вона раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно, а тому можливим є застосувати запобіжний захід не пов»язаний з позбавленням волі.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою цих вимог закону дотримався.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, суд першої інстанції дослідив відомості, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.
Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Перевіривши з урахуванням доводів апеляційної скарги представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлюють продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення достатня для продовження запобіжного заходу та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останньої до інкримінованого кримінального правопорушення.
Необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час вирішення кримінального обвинувачення по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Суд на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для продовження запобіжного заходу.
В даному випадку, на думку колегії суддів, обвинувачення не є вочевидь безпідставним, а причетність обвинуваченої ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого їй злочину є достатньо вірогідною для вирішення питання про продовження запобіжного заходу.
Також є правильними висновки суду щодо наявності відносно ОСОБА_7 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останньої існує обґрунтоване обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, яке за правилами ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком 15 років або довічне позбавлення волі, що об'єктивно може спонукати останню до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Відносно ОСОБА_7 також існує ризик знищення доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачена спілкувався з замовниками диверсій за допомогою месенджеру «Telegram», а відтак ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може знищити зазначене листування аби уникнути кримінальної відповідальності, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_7 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді продовження злочинної діяльності з огляду на небезпідставність обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, об'єктивна сторона якого полягає у вчиненні з корисливих мотивів низки диверсій на об'єктах залізничного транспорту, тобто системній протиправній діяльності, а також беручи до уваги, що остання офіційно не працевлаштований, легального джерела доходу та міцних соціальних зв'язків не має, у зв'язку із чим може вдатися до протиправних дій.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи обвинуваченої щодо необхідності зміни їй запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою, а також особу обвинуваченої та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які не припинили існування, а тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньої та недостатність застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою, та апелянтом не наведені.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду першої інстанції, вважає, що встановлений щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої у своїй сукупності не спростовують наявність і вагомість існуючих ризиків з переліку встановлених судом та є по суті особистими упередженими міркуваннями та оцінками апелянта та не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4