Провадження № 11-сс/803/2010/25 Справа № 203/5971/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 02 жовтня 2025 року про арешт майна у кримінального провадження № 12025042110002151, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 02 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на автомобіль марки “Nissan Leaf», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , заборонивши відчуження, розпорядження та користування ним.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що дослідивши наданий на ухвалу суду відеозапис з камери відеоспостереження встановлено, що він містить запис з камери відеоспостереження за період часу з 19 год. 29 хв. по 19 год. 31 хв., а ДТП відбулося о 19 год. 35 хв., тому не можна взяти до уваги доводи представника власника майна, що автомобіля марки «NISSAN LEAF», р.н. НОМЕР_1 , не було на місці ДТП.
Зазначає, що враховуючи наведені положення кримінального процесуального законодавства та приймаючи до уваги, що розслідуване кримінальне правопорушення стосується порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а водій зник з місця ДТП, вищевказаний транспортерний засіб необхідний для проведення експертиз, слід дійти висновку про необхідність накладення арешту на вилучений під час огляду автомобіль, який може бути знаряддям кримінального правопорушення, для забезпечення збереження речових доказів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що повний текст ухвали було отримано лише 10.10.2025 року.
Зазначає, що відсутні правові підстави для накладення арешту на транспортний засіб. Клопотання слідчого не містить доказів що вилучений автомобіль взагалі має відношення до ДТП та яке доказове значення для подальшого розслідування даного кримінального провадження має це майно.
Вказує, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем даного транспортного засобу, яка не є підозрюваною по справі.
Також зазначає, що з відеозапису не вбачається автомобіля марки Nissan Leaf. Під час огляду та вилучення автомобіля, не було встановлено жодних пошкоджень, які б могли бути пов'язані із ДТП.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Слідчий суддя вказав, що враховуючи наведені положення кримінального процесуального законодавства та приймаючи до уваги, що розслідуване кримінальне правопорушення стосується порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а водій зник з місця ДТП, вищевказаний транспортерний засіб необхідний для проведення експертиз, слід дійти висновку про необхідність накладення арешту на вилучений під час огляду автомобіль, який може бути знаряддям кримінального правопорушення, для забезпечення збереження речових доказів
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд, з огляду на наступне.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Також відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме для збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може мати безпосереднє відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею накладено арешт обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження. Крім того, слідчим суддею накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
З урахуванням наведено, слідчий суддя правильно встановив належні правові підстави для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_9 .
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам КПК України. Наявні матеріали провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним, поданим відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства.
Переглянувши ухвалу слідчого судді, в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її скасування або зміни не вбачається, крім того зазначає, що накладений арешт може бути знятий слідчим суддею за заявою власника, в порядку ч.2 ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 02 жовтня 2025 року про арешт майна у кримінального провадження № 12025042110002151 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4