30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7561/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року (суддя Брегей Р.І., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 27.05.2025 року) в справі №340/7561/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
23.11.2024 року ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач) в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1034-1128 від 16.05.2024 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 16 травня 2024 року, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9260,38 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування чи загальну систему оподаткування, є платниками єдиного внеску. Не подання звітності та не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, не звільняє платника від сплати єдиного внеску. Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Згідно даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС Козачков АІ перебуває на обліку в Кропивницькій ДПІ ГУ ДПС Кіровоградській області (Кіровоградське відділення), як фізична особа - підприємець 07.06.2005, з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 груш Встановлено ознаку «особа з інвалідністю» з 11.05.2018. Платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрі спрощену систему оподаткування (п. 4, ч. 1 ст. 4 Закону № 2464). Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування 11.01.2012 № 192/10, ФОП ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування група) з 01.01.2012. Апелянт вказував, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Апелянт вказував, що передбачено, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до Закону № 1058 пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до податкових органів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV Порядку № 435 один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Станом на 01.01.2020 в інтегрованій картці платника ОСОБА_3 по платежу 71040000 обліковується переплата в сумі 91,16 гривень. Недоїмка з єдиного внеску по ФОП ОСОБА_2 виникла в результаті самостійного подання платником 05.02.2021 за № 8255697 Звіту за 2020 рік, в якому визначено суму нарахованого єдиного внеску за січень, лютий, червень - грудень 2020 року 9351,54 гривень. Нарахування згідно поданого такого Звіту обліковуються в ІКП по строку 09.02.2021 в сумі 9351,54 гривень. Станом на 09.02.2021 недоїмка зі сплати єдиного внеску по платнику складає 9260,38 гривень. Контролюючим органом, 16.05.2024 року по ОСОБА_1 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1034-1128-У (узгоджена) в сумі 9260,38 грн., яку направлено платнику 20.05.2024 року відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 4 розділу VI) від 20.04.2015 року № 449 (зі змінами та доповненнями) засобами поштового зв'язку за місцем реєстрації платника ( АДРЕСА_1 ), та вручено платнику поштою 23.05.2024 року, про що свідчить підпис на корінці рекомендованого повідомлення. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону №2464 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу), такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення. Приписами пункту 4 частини 1 статті 4 Закону (в редакції станом на 2020 рік) встановлено, що платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів). Приписами частини 4 цієї ж норми права передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. ФОП ОСОБА_1 упродовж 2020 року перебував на спрощеній системі оподаткування, був визнаний особою, яка набула інвалідність, і отримував пенсію. Закон звільнив його від сплати внеску. Суд першої інстанції вказував, що позивач міг стати платником внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач не укладав договір про таку участь. Подання звіту про нарахування внеску у разі добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є похідною дією від укладення договору. Якщо договір не укладено, то подання звіту не породжує жодних прав і обов'язків, оскільки похідне не може існувати без основного.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.09.2011 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець; запис про припинення підприємницької діяльності 09.06.2023 року.
Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 подав 05.02.2021 року до ГУ ДПС звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2020 рік.
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 16.05.2024 року складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 1034-1128 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9260,38 грн. Суму вимоги зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 9260,38 грн. нараховано згідно даних інтегрованої картки платника податків: зобов'язання, як фізичної особи - підприємця по строку 2020 рік.
Вимогу №Ф- 1034-1128 від 16.05.2024 року направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та отримана ним 23.05.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до матеріалів справи вимогу №Ф- 1034-1128 від 16.05.2024 року звернуто Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області до примусового виконання. В провадженні Кропивницького відділення державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало на примусовому виконанні вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму 9260,38 грн., виконавче провадження №75915676.
Згідно копії пенсійного посвідчення від 04.07.2018 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності 3 гр.
Згідно копії пенсійного посвідчення від 23.07.2019 року № НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності 3 гр.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серія 2-18 БВ № 1000945 від 20.02.2006 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12 ААБ № 182509 від 09.06.2020 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно ч. 8 ст. 9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно пп. 1 п. 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин), для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є реєстрація такої особи як фізичною особою-підприємцем, адже саме з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань податковий орган одержує інформацію про перебування особи у статусі фізичної особи-підприємця, а, отже наявність статусу платника єдиного внеску. Також необхідною умовою для нарахування фізичній особі-підприємцю є отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Варто вказати, що згідно п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин) вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Якщо підприємець є особою з інвалідністю, що отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, то він звільняється від сплати за себе єдиного внеску та може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд враховує, що згідно копії пенсійного посвідчення від 23.07.2019 року № НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності 3 гр.
Також відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12 ААБ № 182509 від 09.06.2020 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності.
Тобто протягом 2020 року (року нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) ОСОБА_1 мав статус інваліда третьої групи та отримував пенсійні виплати як інвалід третьої групи.
Подання ФОП ОСОБА_1 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не створюють для особи обов'язку сплати єдиного внеску у разі, коли особа звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо він отримує пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю.
Головне управління ДПС у Кіровоградській області при винесенні оскаржуваної вимоги не врахувало статус ФОП ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю та особливість нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частин 4, 8 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно ч. 1, ч. 3 ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін ,як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року в справі №340/7561/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова