22 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7046/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бурми А.В.,
представника позивача - Степаненко О.В.,
представника відповідача - Солоп І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Полтавській області), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Полтавській області, а саме: № 1416995-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416997-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417000-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416998-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417021-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417020-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417015-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417019-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1425387-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425409-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425415-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425414-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425421-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425420-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425419-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425418-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 0016479-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025 № 0016453-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016459-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016457-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025.
Наявність обставин, які свідчать про порушення прав платника податків, позивач пов'язує з фактом протиправності та необґрунтованістю сформованих ГУ ДПС у Полтавській області податкових повідомлень-рішень, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020-2023 роки, по об'єктам: АДРЕСА_1 (тип об'єкту - будівля промисловості та склади, площа -1622,60 кв.м.); будинок 99Б/2, що розташований за адресою: України, Харківська область, Коломацький район., с. Різуненкове, вулиця Центральна (тип об'єкту - будівля промисловості та склади, площа -1515,9 кв.м.); будинок 99Б/3, що розташований за адресою: України, Харківська область, Коломацький район., с. Різуненкове, вулиця Центральна (тип об'єкту - будівля промисловості та склади, площа -2258,90 кв.м.); будинок 99Б/8, що розташований за адресою: України, Харківська область, Коломацький район., с. Різуненкове, вулиця Центральна (тип об'єкту - будівля промисловості та склади, площа -2187,50 кв.м.). Вважає дані рішення неправомірним у зв'язку із їх формальним прийняттям без надання належної правової оцінки наданим позивачем документам та інформації. Зазначає, що вказані об'єкти нерухомості відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК-018-2000 відноситься до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості") та ОСОБА_1 в цих приміщеннях з 2020 року по теперішній час займається переробкою насіння соняшнику в олію соняшникову і макуху як фізична -особа підприємець. У контролюючого органу наявна інформація та копії документів на підтвердження приналежності об'єктів, на які визначено податкове зобов'язання, до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості"), про що працівниками зроблено безпосереднє зазначення цього факту у самих податкових повідомленнях -рішеннях. Позивачем також на адресу ГУ ДПС у Полтавській області направлено відповідну заяву про проведення звірки даних від 05.03.2025 року (вхідний ГУ ДПС у Полтавській області від 07.03.2025 року № 177717/6/16-31) та надано документи на підтвердження права на застосування пільги, а саме - підпункту є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Однак, контролюючий орган повідомив про відсутність права у позивача на застосування такої пільги, зокрема, і з тих підстав, що вищезазначені об'єкти нежитлової нерухомості передані в користування ТОВ «Василенків Хутір», що порушує умови звільнення об'єктів від оподаткування відповідно до положень абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (лист від 19.03.2025 року за № 7485/6/16-31-24-08-08). Позивач вважає, що дані твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, здійснені з використанням формального підходу та без аналізу всіх необхідних даних та документів. Звертає увагу, що протягом менш ніж півроку позивачеві винесено податкові повідомлення - рішення на більш ніж 2 мільйони гривень за період з 2020 по 2024 рік включно. На думку позивача, це є порушенням як строків винесення даних рішень так і принципу належного урядування. У зв'язку з чим вважає незаконними, безпідставними та протиправними податкові повідомлення-рішення, що є предметом цього спору, а отже такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
03.06.2025 Полтавським окружним адміністративним судом постановлена ухвала, якою позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі 440/7046/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11:00 год. 26 червня 2025 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду. Від відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області витребувано докази.
17.06.2025 через систему «Електронний суд» представником ГУ ДПС у Полтавській області поданий відзив на позовну заяву, яким просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що позов є необґрунтованим. ГУ ДПС у Полтавській області, у поданому відзиві зазначає, що згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 2015 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області (код ДПІ 1601), як платник податку на нерухоме майно з фізичних осіб, відмінне від земельної ділянки, та є власником об'єктів житлової та нежитлової нерухомості. Враховуючи зазначене, ГУ ДПС у Полтавській області щорічно формуються ППР на сплату податку на нерухоме майно з фізичних осіб, відмінне від земельної ділянки. Не погоджуючись з рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду 23.09.2019 по справі №440/3566/19 за позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за 2018 рік та виключення зі списків на нарахування податку на наступні роки таких об'єктів нежитлової нерухомості: споруда за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1515,9 кв.м.; споруда за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1622,6 кв.м.; споруда за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2187,5 кв.м.; споруда за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 2258,9 кв.м. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов в частині оскарження податкових повідомлень-рішень та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, по вищевказаних об'єктах нерухомого як таких, по яким ОСОБА_1 (позивач) має право на застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Рішення було оскаржене у Другому апеляційному адміністративному суді від 17.06.2020 по адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі №440/3566/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Другий апеляційний адміністративний суд постановив залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області та залишити без змін Рішення Полтавського окружного адміністративного суду. ГУ ДПС у Полтавській області було виконано Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 та Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 по справі №440/3566/19. Водночас, як зазначає представник контролюючого органу, позов ОСОБА_1 був задоволений частково, а саме: розглядаючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача виключити із переліку об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на наступні роки вищезазначені об'єкти нерухомого майна, суд вказує на неможливість їх задоволення з огляду на відсутність у суду повноважень здійснювати регулювання податкових відносин на майбутнє. Представник відповідача також звертає увагу, що відповідно до положень абз. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до Інформаційних систем органів ДПС дані про експлуатацію в господарській діяльності вищезазначених об'єктів нежитлової нерухомості не зареєстровано у відомостях про об'єкти оподаткування платника податків. Також встановлено, що вищезазначені об'єкти нежитлової нерухомості передані в користування ТОВ «Василенків хутір», що порушує умови звільнення об'єктів від оподаткування відповідно до положень абз. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ. Крім того, ГУ ДПС у Полтавській області після отримання від ГУ ДПС у Харківській області Рішення Різуненківської сільської Ради за 2020-2023 роки про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до ІКС «Податковий блок» внесено ставки по об'єктах, по яким були відсутні внесені ставки податку, встановлені Різуненківською сільською Радою, проведено коригування даних, відображених в інформаційній системі органів ДПС в частині зміни типу об'єктів нерухомого майна в порівнянні з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. За результатами вжитих заходів ОСОБА_1 донараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2024 роки та сформовано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2024, від 17.12.2024 та від 17.03.2025, які підлягають сплаті відповідно до норм пп. 266.10.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ.
19.08.2025 судом без оформлення окремого документа постановлена та зазначена у протоколі судового засідання ухвала, якою закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено наступний порядок з'ясування обставин справи та порядок дослідження доказів під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказів.
21.10.2025 судом на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 22.10.2025 об 11:00 год.
У вступному слові представник позивача просив суд задовольнити позов, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, з підстав та мотивів викладених в адміністративному позові та у відповіді на відзив.
Представник відповідача у вступному слові просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 04 листопада 2002 року, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області, основним видом його економічної діяльності є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41), що підтверджується відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.05.2025 /а.с. 39 (зворот); т.1/.
ОСОБА_1 також є єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Василенків хутір», зареєстрованого 28.02.2007, основним видом економічної діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41), що підтверджується відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.03.2020 та Статутом товариства з обмеженою відповідальністю /а.с. 101-103,104-123; т.2/.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отримані Свідоцтва від 05.12.2006 про присвоєння товару ідентифікаційного номера в міжнародній системі EAN*UCC на товар: олія соняшникова, а 05.02.2007 ОСОБА_1 отриманий висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єкту експертизи: олія соняшникова в асортименті /а.с. 168-174; т.2/.
Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 подані до ГУ ДПС у Полтавській області звітні Податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020-2024 роки, в яких, зокрема, задекларовані види підприємницької діяльності у звітному періоді за кодом згідно з КВЕД 10.41: виробництво олії та тваринних жирів /а.с. 133-149; т.2/.
ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна, нежитлових приміщень:
"Будівля складу" - АДРЕСА_1 , площа 1622,6 кв.м, що підтверджується: свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 від 23.02.2007 /а.с. 92-93; т.1/, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2024 /а.с. 42 (зворот); т.1/ та технічним паспортом від 22.02.2007 /а.с. 134-137; т.1/;
"Будівля олійного цеху" - АДРЕСА_2 , площа 1515,9 кв.м, що підтверджується: свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_3 від 23.02.2007 /а.с. 90-91; т.1/, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2024 /а.с. 43; т.1/ та технічним паспортом від 22.02.2007 /а.с. 130-133; т.1/;
"Будівля зерноскладу" - с. Різуненкове, вул. Центральна, 99 б/3, площа 2258,9 кв.м, що підтверджується: свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_4 від 26.02.2007 /а.с. 88-89; т.1/, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2024 /а.с. 44; т.1/ та технічним паспортом від 22.02.2007 /а.с. 126-129; т.1/;
"Зерносклад. Критий тік. Комора" - АДРЕСА_3 , площа 2187,5 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_5 від 23.02.2007 /а.с. 94-95; т.1/, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2024 /а.с. 43 (зворот); т.1/ та технічним паспортом від 22.02.2007 /а.с. 138-144; т.1/.
02.01.2012 між ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Василенків хутір» укладений договір про співпрацю, згідно із умовами якого кожна зі сторін надає іншій стороні у користування майно (автотранспорт, виробничі приміщення, обладнання) для необхідної виробничої діяльності, яке належить кожній із сторін за правом приватної власності /а.с. 36-37; т. 2/.
Відповідно до Акту обстеження технічного стану нерухомого майна, складеним Коломацьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації від 20.09.2019 № 66, та Акту обстеження технічного стану нерухомого майна від 24.02.2025, складеним малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, вказані об'єкти нерухомості відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК-018-2000 відноситься до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості"), а також встановлено, що ОСОБА_1 в цих приміщеннях переробляє насіння соняшнику в олію соняшникову і макуху /а.с. 37-38; т.1/.
За відповіддю малого комунального підприємства технічної інвентаризації (МКПТІ) Харківської області від 12.09.2025 № 38, об'єкти що обстежувалися, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК-018-2000 відносилися до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості"), що з 01.01.2024 року відповідає коду 125 «Промислові та складські будівлі» класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 /а.с. 70-77; т.2/.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Полтавській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення форма «Ф»:
№ 1416995-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 108714,20 грн.,
№ 1416997-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 101565,30 грн.,
№ 1417000-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 151346,30 грн.,
№ 1416998-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 146562,50 грн.,
№ 1417021-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 105469,00 грн.,
№ 1417020-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 98533,50 грн.,
№ 1417015-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 146828,50 грн.,
№ 1417019-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 142187,50 грн.,
№ 1425387-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2021 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 97356,00 грн.,
№ 1425409-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2021 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 90954,00 грн.,
№ 1425415-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2021 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 135534,00 грн.,
№ 1425414-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2021 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 131250,00 грн.,
№ 1425421-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2020 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 70249,11 грн.,
№ 1425420-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2020 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 65629,63 грн.,
№ 1425419-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2020 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 97797,19 грн.,
№ 1425418-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2020 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 94705,99 грн.,
№ 0016479-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 115204,60 грн.,
№ 0016453-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 107628,90 грн.,
№ 0016459-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 160381,90 грн.,
№ 0016457-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 155312,50 грн. /а.с. 77-87; т.1/.
Позивачем на адресу ГУ ДПС у Полтавській області направлено заяву від 05.03.2025 року про проведення звірки даних (вхідний ГУ ДПС у Полтавській області від 07.03.2025 року № 177717/6/16-31) та надано документи на підтвердження права на застосування пільги згідно підпункту є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України /а.с. 65-69; т.1/.
19.03.2025 Головним управлінням ДПС у Полтавські області позивачу надана відповідь за № 7485/6/16-31-24-08-08, якою повідомлено, що податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 13.11.2024 та від 17.12.2024 підлягають сплаті відповідно до норм п.п. 266.10.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ /а.с. 46-48; т.1/.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач виходить із того, що він має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Водночас, відповідач наполягає, дані про експлуатацію в господарській діяльності вищезазначених об'єктів нежитлової нерухомості не зареєстровано у відомостях про об'єкти оподаткування платника податків та встановлено, що вищезазначені об'єкти нежитлової нерухомості передані в користування ТОВ «Василенків хутір», що порушує умови звільнення об'єктів від оподаткування відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Таким чином, ключовим у цій справі питанням, яке підлягає вирішенню судом, є визначення того, чи наявні підстави, встановлені нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважати належне позивачу майно таким, що не є об'єктом оподаткування відповідно до положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Аналізуючи зазначене питання та надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.2.1 пунктів 266.1, 266.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпункт 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Приписи підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у взаємозв'язку з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України дають підстави для висновку, що до об'єктів нежитлової нерухомості як об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме будівлі та їх складові частини.
Із змісту наведених норм також слідує, що виникнення у платника податків обов'язку із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, законодавець пов'язує із володінням таким платником на праві власності тим нерухомим майном, яке визначене податковим законом як об'єкт оподаткування.
Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Згідно із пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року) не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд.
Так 23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі також - Закон № 466).
У зв'язку з цим підпункт «є» підпункт 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладений у редакції, відповідно до якої не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У 2024 році до цієї норм також внесені зміни, згідно з якими не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відтак за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Окрім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Також сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Верховний Суд в постанові від 16 січня 2025 року у справі № 500/4582/22 зазначив, що обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Отже у цьому контексті необхідною умовою для цілей підтвердження права на не оподаткування об'єкта нерухомості податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як і до, так і після набрання чинності Законом № 466 є встановлення використання такого об'єкта в господарській промисловій діяльності.
Водночас, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України після набрання чинності Законом № 466 передбачає наявність двох умов, перша з яких - об'єкт нерухомості (будівля промисловості) віднесений до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) відповідного Класифікатора будівель і споруд та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку; друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, чинного до 01.01.2024, будівлі промисловості (цей клас включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573 затверджений та набрав чинності з 01.01.2024 Національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд», який розроблено на заміну ДК 018- 2000 та гармонізовано з Класифікацією типів споруд Євростату (Classification of Types of Constructions - СС, 1998). У НК 018:2023 здійснено адаптацію категорій до норм чинного законодавства у сфері містобудування.
Згідно Національного класифікатора НК 018:2023 до підрозділу 12 «Нежитлові будівлі» групи 125 «Промислові та складські будівлі», класу 1251 належать Промислові будівлі. Цей клас включає: - будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Клас 1252 «Резервуари, силоси та склади» включає: - резервуари та ємності; - резервуари для нафти та газу; - силоси для зерна, цементу та інших сухих продуктів; - холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також: - складські майданчики.
ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна, нежитлових приміщень: Будівлі складу; Будівлі олійного цеху; Будівлі зерноскладу; Зерноскладу. Критий тік. Комора, що підтверджується свідоцтвами про право власності, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та технічними паспортами.
Згідно Акту обстеження технічного стану нерухомого майна, складеного Коломацьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації від 20.09.2019 № 66, та Акту обстеження технічного стану нерухомого майна від 24.02.2025, складеним малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, вказані об'єкти нерухомості відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК-018-2000 відноситься до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості"). За відповіддю малого комунального підприємства технічної інвентаризації (МКПТІ) Харківської області від 12.09.2025 № 38, об'єкти що обстежувалися, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК-018-2000 відносилися до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості"), що з 01.01.2024 року відповідає коду 125 «Промислові та складські будівлі» класифікатора будівель і споруд НК 018:2023.
Що стосується визначення підприємств промисловими, то такими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, відносяться до секцій: B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів"; C "Переробна промисловість", зокрема, виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації, виробництво олії та тваринних жирів тощо; D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря"; E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами"; F "Будівництво".
Отже такий вид економічної діяльності, як виробництво олії та тваринних жирів, код: 10.41, який є основним видом господарської діяльності позивача, як фізичної особи-підприємця, класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530.
У цій справі сторони не мають спору, а відповідач не спростовував з посиланням на належні та допустимі докази того факту, що об'єкти нерухомості, що, за його твердженням, є об'єктом оподаткування, мають статус будівель промислового призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, який втратив чинність 01.01.2024 та розробленого на його заміну Національного класифікатора НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд», який набрав чинності з 01.01.2024. Відповідач також не заперечував того, що основним вид господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010.
Таким чином об'єкти нерухомості (будівлі промисловості), які належать ОСОБА_1 на праві власності, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) відповідного Класифікатора будівель і споруд, а основна діяльність позивача, як фізичної особи-підприємця, класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Контролюючий орган стверджує про відсутність підстав поширити на позивача норми підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України тому, що відсутня експлуатація в господарській діяльності позивача вищезазначених об'єктів нежитлової нерухомості, які передані в користування ТОВ «Василенків хутір», що порушує умови звільнення об'єктів від оподаткування відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
На підтвердження використання позивачем згадуваних об'єктів нерухомого майна при здійсненні основної економічної діяльності: виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41), який класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, позивачем надані суду в копіях: прийняті контролюючим органом звітні Податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020-2024 роки, в яких, зокрема, задекларований загальна сума доходу від здійснення підприємницької діяльності у звітному періоді за кодом згідно з КВЕД 10.41: виробництво олії та тваринних жирів; отримані позивачем Свідоцтва від 05.12.2006 про присвоєння товару ідентифікаційного номера в міжнародній системі EAN*UCC на товар: олія соняшникова та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єкту експертизи: олія соняшникова в асортименті; Акту обстеження технічного стану нерухомого майна, складеним Коломацьким малим комунальним підприємством технічної інвентаризації від 20.09.2019 № 66, та Акту обстеження технічного стану нерухомого майна від 24.02.2025, складеним малим комунальним підприємством технічної інвентаризації, в яких у тому числі зазначено, що ОСОБА_1 в цих приміщеннях переробляє насіння соняшнику в олію соняшникову і макуху.
В матеріалах справи перебуває, надана представником позивача копія Договору про співпрацю укладеного 02 січня 2012 року між громадянином ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Василенків хутір» /а.с. 36-37; т. 2/.
Відповідно до пункту 1.1. цього договору сторони підтверджують, що інтересам кожної з них відповідає спільне і узгоджене співробітництво у сфері ведення підприємницької діяльності - виробництво олії та тваринних жирів, складське господарство (зберігання сільськогосподарської продукції).
В пункті 2.2. погоджено умову, що кожна зі сторін надає іншій стороні у користування майно (автотранспорт, виробничі приміщення, обладнання) для необхідної виробничої діяльності, яке належить кожній із сторін за правом приватної власності. При цьому, за пунктом 2.2. Договору про співпрацю конкретні види і форми співпраці сторін, а також можливе залучення ресурсів для досягнення спільних і власних цілей оговорюється сторонами окремо, шляхом укладання відповідних договорів та угод.
Водночас Договір про співпрацю від 02.01.2012, копія якого перебуває в матеріалах справи, не містить умов, яке саме індивідуально визначене нерухоме майно передається у користування кожній з його сторін для необхідної виробничої діяльності.
Згідно підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не будь-яка передача у користування будівлі промисловості, віднесених до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, позбавляє права на пільгу встановлену наведеною нормою ПК України, а лише здача їх власниками такої нежитлової нерухомості в оренду, лізинг, позичку.
Відповідач, обґрунтовуючи твердження про відсутність у ОСОБА_1 права на пільгу, встановлену підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, посиланням на ті обставини, що нерухоме майно передане в користування ТОВ «Василенків хутір», належних та допустимих доказів того, що нежитлова нерухомість, яка перебуває у власності позивача, а саме: "Будівля складу", "Будівля олійного цеху", "Будівля зерноскладу", "Зерносклад. Критий тік. Комора", здана їх власником в оренду, лізинг або позичку, не надав.
Водночас сам по собі факт укладення договору про співпрацю від 02 січня 2012 року між громадянином ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Василенків хутір», не свідчить, що об'єкти нерухомості: "Будівля складу", "Будівля олійного цеху", "Будівля зерноскладу", "Зерносклад. Критий тік. Комора", не використовуються позивачем за призначенням у його господарській діяльності, як фізичної особи-підприємця, основна діяльність якого класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010.
Відтак, враховуючи вищевикладене та з огляду на зміст норми частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими ПК України пов'язує відсутність підстав вважати зазначене вище належне позивачу майно таким, що не є об'єктом оподаткування відповідно до положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, отже і про відсутність у ОСОБА_1 права на звільнення від обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень форма «Ф»: № 1416995-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416997-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417000-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416998-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417021-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417020-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417015-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417019-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1425387-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425409-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425415-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425414-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425421-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425420-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425419-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425418-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 0016479-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025 № 0016453-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016459-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016457-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, отже про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними та скасовуються, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області форма «Ф»: № 1416995-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416997-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417000-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416998-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417021-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417020-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417015-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417019-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1425387-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425409-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425415-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425414-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425421-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425420-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425419-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425418-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 0016479-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025 № 0016453-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016459-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016457-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025.
Представником позивача 20.10.2025 через систему «Електронний Суд» подано клопотання, в якому він просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 35 612,00 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот дванадцять гривень 00 коп.), в тому числі: судовий збір - 12 112,00 грн. (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу - 23 500,00 грн.(двадцять три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2021 у справі № 820/3072/18.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу його представником надано суду:
- Ордер на надання правової допомоги від 16.04.2025 року серія ВІ № 1296120;
- Договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2025 року № 11/02/25, предметом якого згідно пункту 1.1. є надання юридичної (правничої) допомоги з питань, пов'язаних із оподаткуванням Клієнта, в тому числі, але не виключно, щодо визначення бази оподаткування (об'єктів оподаткування), нарахування, застосування пільг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскарження рішень та дій Головного управління ДПС у Полтавській області та Головного управління ДПС у Харківській області в адміністративному та судовому порядку, та з інших питань щодо захисту прав і законних інтересів Клієнта;
- Акт № 1 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 20.10.2025 року, що є додатком № 1 до договору № 11/02/25 від 11 лютого 2025 року, яким сторони стверджують, що послуги надані якісно та у встановлений строк на загальну суму 23 500,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот гривень) та розрахунок проведено частково;
- Попередній розрахунок судових витрат від 15.05.2025 всього на суму 12000 грн., з них за підготовку та подання до суду адміністративного позову - 7000 грн., підготовка відповіді на відзиви на позовну заяву - 2000 грн.;
- Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу до Акту № 1 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 20.10.2025 року відповідно до якого фактично сплачено 12000 грн., залишок до сплати 11500 грн., всього 23500 грн.;
- Платіжна інструкція № 2 від 15.05.2025 про сплату 12000 грн.00 коп. за надання правничої допомоги згідно договору № 11/02/25 від 11 лютого 2025 року.
Суд враховує те, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 10000,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовом у цій справі сплатив судовий збір у розмірі 12112 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 6 від 27 травня 2025 р. /а.с. 157; т.1/.
Таким чином, при задоволенні позову суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12112 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 копійок) та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області форма «Ф»: № 1416995-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416997-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417000-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1416998-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417021-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417020-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417015-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1417019-2408-1601-UA63020070000090466 від 13.11.2024, № 1425387-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425409-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425415-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425414-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425421-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425420-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425419-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 1425418-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.12.2024, № 0016479-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025 № 0016453-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016459-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025, № 0016457-2408-1601-UA63020070000090466 від 17.03.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12112,00 (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень нуль копійок) та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький