про повернення позовної заяви
03 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/8567/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через уповноваженого представника Зеленяка Сергія Петровича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру премії з 216% до 48% у довідці від 10 червня 2024 року № 64 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року по справі № 260/23 12/24.
2. Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), а саме: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років та премії у розмірі 216% посадового окладу з урахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року по справі № 260/2312/24.
4. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
27 жовтня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду з обґрунтуванням підстав для такого поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цих строків.
29 жовтня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заяви позивача про поновлення строку звернення до суду. У поданій заяві вказує, що згідно довідки про розмір грошового забезпечення № 64 від 10 червня 2024 року надбавка за особливості проходження служби зазначена у розмірі 50%, а премія у розмірі 48%.
У поданій заяві вказує, що позивач вважав складові грошового забезпечення, зазначені у довідці, правдивими і такими, що відповідають дійсності.
В подальшому, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі № 260/5683/24, яке набуло законної сили 02 грудня 2024 року, зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року перерахунок і виплату пенсії Позивача на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області від 10 червня 2024 року № 67 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, від 10 червня 2024 року № 66 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року, від 10 червня 2024 року № 65 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року, від 10 червня 2024 року №64 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із обов'язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач вказує, що 07 жовтня 2025 року було роз'яснено, що розмір премії не відповідає вимогам Наказів ДСНС України № 34 та № 35 від 13 січня 2023 року, про що Позивачу ніяк не могло бути відомо, після чого було укладено Договір про надання правничої допомоги.
Крім того, про строк звернення до суду з вимогами, які стосуються виготовлення оновлених довідок вказав Верховний Суд у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23.
Позивач вважає, що про порушення своїх прав він довідався лише 07.10.2025, а тому вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.
Розглянувши подану заяву та надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом даного позову є незгода позивача із діями відповідача щодо визначення у довідці №64 від 10.06.2024 року премії у розмірі 48%, а не 216%. Отже, порушення своїх прав позивач пов'язує з неправильним обчисленням складових грошового забезпечення, вказаних відповідачем у довідці №64 від 10.06.2024 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року
У поданій заяві в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення з даною позовною заявою позивач вказує, що станом на час надання вказаної довідки відповідачем, позивач вважав складові грошового забезпечення правдивими, та вказує, що тільки 07.10.2025 йому було роз'яснено, що розмір премії не відповідає вимогам Наказів ДСНС України.
З наведено слідує, що позивач не заперечує, про те, що йому було відомо про розмір премії зазначений відповідачем у довідці від 10.06.2024 №64, проте до 07.10.2025 року позивач вважав зазначений розмір правдивим. Разом з тим, позивачем не наведено об'єктивних обстави неможливості звернення до суду у межах визначеного строку з часу отримання спірної довідки та не надано доказів на підтвердження обставин об'єктивної неможливості звернення до суду з позовом з червня 2024 року по жовтень 2025 року.
Суд зауважує, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року, що ухвалена у справі № 240/12017/19).
При цьому суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №380/14933/22 у подібних правовідносинах.
Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру премії з 216% до 48% у довідці від 10 червня 2024 року № 64 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року по справі № 260/23 12/24.
Однак позивач з позовною заявою щодо оскарження дій відповідача звернувся 21.10.2025 року. Таким чином, позов був поданий з пропущенням строків на звернення, встановлених статтею 122 частиною 2 КАС України.
В поданій до суду заяві про усунення недоліків позивач вказує на правову позицію Верховного Суду у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23. Проте суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на те, що предметом спору у даній справи є оскарження дій відповідача щодо складових грошового забезпечення у довідці виданій на виконання рішення суду по справі №260/2312/24, де, зокрема, предметом спору було питання щодо видачі довідки для перерахунку пенсії на який не поширюються строки звернення до суду.
На підставі викладеного, суд зауважує, що пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій для своєчасного звернення до уповноваженого органу для оскарження дій щодо складових грошового забезпечення наведених у довідці для перерахунку пенсії не може слугувати достатнім обґрунтування для визнання причин пропуску до суду поважними.
На переконання, наведені позивачем обставини не можуть вважатися такими, що об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом.
Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього є необхідним виконання умови щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Оскільки з даною позовною заявою про визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру премії з 216% до 48% у довідці від 10 червня 2024 року № 64 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року по справі № 260/23 12/24 позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суд тільки 21.10.2025, то позивачем пропущено установлений процесуальним законом шестимісячний строк звернення до суду.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
З урахуванням наведеного, суддя дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у клопотанні про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду, відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до статті 123 частини 2 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно статті 169 частини 4 пункту 9 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене дану позовну заяву через пропуск строку звернення до суду слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 122, 123, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.Ю.Дору