03 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/1542/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Отрох Алли Володимирівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 97 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 . проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2023 №122, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 83 дні за 2022 та 2023 роки та щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 14 днів за 2023 рік.
Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, до відповідача був направлений адвокатський запит від 10 лютого 2025 року. З отриманої відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладеної у листі №512 від 19 лютого 2025 року, стало відомо, що додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Разом з цим, відповідно до довідки про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження служби.
Позивач не погоджується щодо розміру отриманої компенсації за невикористані дні відпусток та вказує, що за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Підпункт 6 пункту 1 розділу 8 Глави V Порядку №558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Представник позивача отримав відповідь від 19.02.2025 №512, відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Відповідно до довідки про грошове забезпечення, Позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.
Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною.
17 березня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
31 березня 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача зазначає, що відповідно до витягу із наказу №122 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 позивачеві було виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 38 календарних днів, за 2023 рік - 45 календарних днів та додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023 рік - 14 календарних днів (загальна кількість календарних днів відпусток, що підлягали компенсації складала - 97 днів). Військовою частиною була здійснена вищевказана виплата за вищевказані 97 днів невикористаних позивачем відпусток.
Також зазначає, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Також, виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин і її розмір не є фіксованим. Таким чином, щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не входить у склад грошового забезпечення.
Таким чином, суми отриманої додаткової грошової винагороди, установленою постановою № 168, не підлягають включенню до довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону №2262-XII та пункту 7 порядку № 393. Таким чином, дана винагорода не являється частиною місячного грошового забезпечення, оскільки не є щомісячною, а виплачується за наявності певних умов, відсутності підстав позбавлення та є компенсаційною на період дії воєнного стану.
15 серпня 2025 року відповідачем було подано додаткові пояснення у справі, де посилаючись на судову практику, просить врахувати таку при розгляді справи по суті.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач, старший лейтенант ОСОБА_1 , проходив дійсну військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05 червня 2023 року №122 виключений зі списків особового складу частини з 05 червня 2023 року у відставку за статтею 26 частиною 4 пунктом 2 підпунктом «б» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
10 лютого 2025 року представник позивача звернулася до військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом № у якому просила:
1. Надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби у військовій частині з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди.
2. Надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустки за 2022-2023.
3. Надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2023.
Листом від 19 лютого 2025 року №512 відповідач повідомив, що до розрахунку місячного грошового забезпечення для виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки включається посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Розмір місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою ОСОБА_1 визначено станом на 05 червня 2023 року в сумі 36890,10 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто грн. 10 коп.), в тому числі: 4230,00 грн. - посадовий оклад, 1200,00 грн. - оклад за військовим званням, 2715,00 грн. - надбавка за вислугу років 50%, 8145,00 грн. - надбавка за особливості проходження служби 100%, 20600,10 грн. - премія від окладу 487%.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції на час спірних відносин).
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року (пункт 2 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Нормами абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу, зокрема, в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах).
Згідно з п.2 розділу І Інструкції №558 термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно з п.п.6 п.8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу військової частини. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває наразі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, яка набрала чинності 28 лютого 2022 року та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Аналізуючи зазначені норми, суд доходить висновку, що виплата, встановлена Постановою №168, за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, оскільки виплачується щомісячно, має постійний характер (протягом дії воєнного стану) та є винагородою за особливості проходження служби.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, у рік звільнення військовослужбовцям виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічної основної відпустки
Порядок розрахунку цієї компенсації визначено пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260, який передбачає, що розрахунок здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Питання щодо правової природи додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та її включення до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористану відпустку було предметом розгляду Верховного Суду.
У постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода за Постановою №168 за своєю суттю є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, має постійний характер, а тому повинна враховуватися при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Верховний Суд у цій справі зазначив: «...додаткова винагорода, встановлена на період воєнного стану, має систематичний, щомісячний характер. Метою її встановлення є додаткове матеріальне стимулювання військовослужбовців у зв'язку з проходженням ними військової служби в особливих умовах. Таким чином, ця винагорода є складовою грошового забезпечення, з якого розраховуються соціальні гарантії, в тому числі компенсація за невикористану відпустку».
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 420/4581/25.
Заперечення Відповідача про те, що дана винагорода не являється частиною місячного грошового забезпечення, оскільки не є щомісячною, а виплачується за наявності певних умов, відсутності підстав позбавлення та є компенсаційною на період дії воєнного стану.
Таким чином, бездіяльність Відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток є протиправною.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо не включення додаткової винагороди до розрахунку компенсації за невикористану відпустку, відтак позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 97 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець