03 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/1542/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Отрох Алли Володимирівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 97 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
17 березня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить залишити адміністративний позов без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначив, що з вказаним позовом він звернувся до суду з пропуском строку звернення.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.
Відповідно до статті 122 частини 1 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із статті 122 частиною 2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як вбачається з позову, спірні правовідносини виникли у зв'язку з проходженням позивачем публічної служби, зокрема, предметом спору є перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 97 дні за період з 2022 року по 2023 року, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»
Відповідно до статті 233 частин 1 та 2 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.
При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди під час проходження ним публічної служби, положення статті 233 Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
При цьому, пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, в силу приписів пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України строк на звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати, в тому числі й у відносинах публічної служби, був продовжений до завершення карантину, тобто до 30 червня 2023 року.
За такого підходу визначений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду розпочався 01 липня 2023 року (наступний день після закінчення дії (відміни) карантину) і сплинув 02 жовтня 2023 року (останній день строку 01 жовтня 2023 року припадав на неділю неробочий день).
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23 зазначив, що з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду розпочинається з 01 липня 2023 року та має сплинути 30 вересня 2023 року.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 11 березня 2025 року.
При цьому, відповідачем не надано доказів щодо ознайомлення позивача з документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Згідно з положеннями статей 47, 116 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що відповідачем не повідомлено, а в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження надання позивачу у день звільнення, або після звільнення будь-яких інших довідок, повідомлень про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення,
Отже, на даний час не можна прийти до висновку щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.
Тому, на думку суду, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 121, 122, 240, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
СуддяД.В. Іванчулинець