Справа №760/20675/25
Провадження №2-а/760/1424/25
«03» листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспектор 1 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Масюк Олександр Федорович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,
встановив:
у липні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Король І. О., звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Інспектор 1 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Масюк Олександр Федорович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Інспектором 1 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Масюк Олександром Федоровичем 20.07.2025 винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5268735 (далі - Постанова серії ЕНА № 5268735), якою ОСОБА_1 (далі - Позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. У постанові зазначено, що 20.07.2025 о 11:59:01 по бульвар Лесі Українки у м. Київ, водій ОСОБА_1 керував т.з. з світловими покажчиками поворотників червоного кольору чим порушив ДСТУ 3649 від 2010 року/ п.31.1. ПДР - технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів. Вказана постанова має бути скасована, а провадження у справі закрите, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення. Позивачка зазначає, що жодного переобладнання транспортного засобу не здійснювалося, керувала автомобілем заводської комплектації, який пройшов процедуру державної реєстрації транспортного засобу, якою підтверджено відповідність усіх пристроїв автомобіля, в тому числі попереджувальних світлових сигналів, діючим стандартам та нормам в Україні. Під час винесення Постанови серії ЕНА № 5268735 про накладення адміністративного стягнення працівником поліції не конкретизовано, яке саме порушення було допущене Позивачем, а також не вказано, який саме пункт ДСТУ порушено. Не конкретизовано суть правопорушення. У постанові зазначено, що Позивач керував транспортним засобом зі світловими покажчиками повороту червоного кольору, чим порушив ДСТУ 3649:2010 та п. 31.1 Правил дорожнього руху України. Однак, інспектор поліції не навів у Постанові серії ЕНА № 5268735, який саме пункт ДСТУ 3649:2010 було порушено, що є обов'язковою вимогою відповідно до ст. 283 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (наказ МВС №1395 від 07.11.2015). Відсутня конкретизація порушення вимог ПДР. Посилання на п. 31.1 ПДР є формальним, оскільки зазначена норма має загальний характер і передбачає, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правилам технічної експлуатації, інструкціям підприємств-виробників та іншій нормативно-технічній документації. Таким чином, дана норма не визначає конкретної заборони щодо кольору світлових покажчиків повороту, а відсутність у постанові посилання на конкретну підставу із ДСТУ 3649:2010 робить неможливим встановлення складу правопорушення. Вважає також, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки ця норма стосується порушень, пов'язаних із використанням зовнішніх світлових приладів та їх переобладнанням із відхиленням від установлених стандартів, і не поширюється на випадки застосування попереджувальних сигналів. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП відповідальність за зазначеною статтею настає у разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов'язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів. Статтею 32 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , транспортний засіб Porsche «Macan» уперше зареєстровано на території України 18.10.2024, а право власності на нього за ОСОБА_2 зареєстровано 03.06.2025. Зазначений транспортний засіб марки Porsche «Macan» пройшов процедуру державної реєстрації, у ході якої підтверджено його відповідність вимогам чинних стандартів та нормативів України, зокрема щодо справності всіх систем автомобіля, у тому числі попереджувальних світлових сигналів. В Україні оцінка відповідності колісних транспортних здійснюється відповідно Порядку затвердження конструкції транспортних засобів їх частин та обладнання затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012, №521, зареєстрованим в Міністерством юстиції України від 14.09.2012 № 1586/21898, який запроваджує в Україні процедури допуску КТЗ до експлуатації, адаптовані до законодавства ЄС і передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, зокрема Конвенцією про дорожній рух 1968 року та Женевською угодою 1958 року з доданими до неї аналогічними директивам ЄС. Також, Україна підписала Женевську Конвенцію, додатком до якої є, зокрема, Правила ЄЕК ООН №48-02, які допускають використання покажчиків повороту червоного кольору. Правила користування зовнішніми світловими приладами врегульовані розділом 19 ПДР. Відповідно до п. 19.1. Правил, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі. Відповідно до п. 9.1.а. ПДР сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту, є попереджувальними сигналами. Отже, законодавець розмежовує поняття «зовнішній світловий прилад» та «попереджувальний сигнал». При цьому диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за використання зовнішніх світлових приладів та їх переобладнання з порушенням відповідних стандартів, і не охоплює використання попереджувальних сигналів. Крім того, відповідальність за порушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, настає у випадку недотримання вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, яким встановлено, що: Зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. З огляду на те, покажчик повороту не відноситься до зовнішніх світлових приладів, а є попереджувальним сигналом, у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого їй адміністративного правопорушення. У постанові серії ЕНА № 5268735 відсутнє посилання на порушення Позивачем п. 31.4.3(а) Правил дорожнього руху України, який регламентує вимоги щодо зовнішніх світлових приладів, що, у свою чергу, не підтверджує факту вчинення Позивачем зазначеного правопорушення. При цьому п. 31.1 ПДР є загальним та не містить конкретних ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Отже, вважає, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. З врахуванням вищенаведеного, просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5268735 від 20.07.2025 винесену інспектором 1 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Масюк Олександром Федоровичем 20.07.2025 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень; провадження у справі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О.
Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
26 серпня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
22 вересня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Вважає, що твердження Позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. 20.07.2025 близько 11 год. 59 хв. під час патрулювання екіпажом управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції в м. Києві, бул. Лесі Українки, було виявлено ТЗ PORSHE МАСAN номерний знак НОМЕР_2 з червоними покажчиками поворотів під керуванням Позивача. Після зупинки даного транспортного засобу, Інспектор підійшовши до автомобіля представився, поінформував про причину зупинки транспортного засобу, а також повідомив, що відповідно до ДСТУ 3649-2010 України забороняється керувати транспортним засобом, якщо покажчики повороту червоного кольору та що це є порушенням законодавства України, за що передбачена адміністративна відповідальність. Разом з тим на 00 хв. 10 сек. Відеозапису зафіксовано увімкнену аварійну сигналізацію транспортного засобу, яка вмикає одночасно всі покажчики повороту, де при цьому чітко видно, що покажчики повороту мають червоний колір. Додатково, на 00 хв. 47 сек. Відеозапису зафіксовано спілкування Інспектора з водієм, під час якого останній підтвердив, що колір його покажчиків повороту є червоним, що свідчить про наявність порушення з боку Позивача. Тому щодо водія буде здійснено розгляд адміністративної справи, щодо притягнення до адміністративної відповідальності та роз'яснено ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Так, Інспектор, за сукупними проявами об'єктивного складу, що визначені ч. 1 ст. 121 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням оцінив докази що свідчать про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої виніс постанову, оформлену відповідно до вимог ст. 283 КУПАП. Щодо співмірності стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 132 КАС України). Згідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Положеннями частини четвертої статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частина 5 ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття ЗУ Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно з пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23- рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо. Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Таким чином сума 8 500 грн. 00 коп. є не співмірними з наступних підстав: співмірністю захисту начебто порушених прав та розміром витрат на їх відновлення в суді, а саме предметом оскарження є постанова серії ЕНА № 5268735 від 20.07.2025, щодо притягнення до адміністративної відповідальності, сума штрафу 340 грн., а витрати на правничу допомогу щодо звернення до суду за її оскарження в суді нараховані в розмірі 8 500 грн. 00 коп., що зовсім не є співмірним з складністю справи № 760/20675/25 оскільки розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, обсягом проведеної роботи. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2022, справа №727/4597/19 зробив висновок, що з вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Еімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 726/549/19 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. На підставі вищезазначеного, приходить до висновку, що під час прийняття рішення в даній справі в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, серед усього іншого, судом першої інстанції не враховано складність предмета спору (доказування), тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи, кількість судових засідань у яких брав участь адвокат, затрачений час в ході розгляду справи в судовому засіданні, а також враховує інший витрачений адвокатом час під час надання позивачу правничої допомоги та приходить до висновку, що вказана сума витрат у розмірі 3000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та з наданою позивачу правничою допомогою, оскільки вартість наданих позивачу відповідно до рахунку послуг є завищеною. Також, просили суд врахувати, що справа № 760/20675/25 відноситься до справ незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії. Окрім цього наголошують, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Тобто підготовка позову та інших процесуальних документів не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи. З врахуванням наведеного просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
06 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив яка обґрунтована наступним. Ознайомившись із Відзивом на позовну заяву вважає, необґрунтованим та не визнає в повному обсязі. Постановою серії ЕНА № 5268735 (далі - Постанова серії ЕНА № 5268735) ОСОБА_1 (далі - Позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Зі змісту Постанови вбачається, що 20 липня 2025 року о 11 год. 59 хв. 01 сек., на бульварі Лесі Українки у місті Києві, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом із світловими покажчиками повороту червоного кольору, чим порушила Правила дорожнього руху України (далі - ПДР), відповідно до якого технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинен відповідати вимогам стандартів. На підставі цього дії Позивача кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Наведені у відзиві доводи Відповідача зводяться до тверджень про порушення Правил дорожнього руху України, зокрема п. 31.4 та п. 31.4.3 ПДР, яким забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: 31.4.3. Зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Що стосується наведеної судової практики - рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.03.2020 у справі № 211/8024/19 та рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2019 у справі №333/4629/19 - аналіз їх змісту свідчить, що вони стосуються встановлених у конкретних справах порушень вимог п. 31.4.3 ПДР. Ці рішення ухвалені судами першої інстанції за інших фактичних обставин, не мають прецедентного характеру та не створюють загальнообов'язкових висновків для цього спору. У постанові серії ЕНА № 5268735 відсутнє посилання на порушення Позивачем п. 31.4.3(а) Правил дорожнього руху України, який регламентує вимоги щодо зовнішніх світлових приладів, що, у свою чергу, не підтверджує факту вчинення Позивачем зазначеного правопорушення. Посилання лише на п. 31.1 ПДР є недостатнім, оскільки цей пункт має загальний характер і лише декларує обов'язок відповідності технічного стану ТЗ вимогам стандартів, не містячи жодної конкретної ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, для притягнення до відповідальності за цією нормою орган (посадова особа) зобов'язаний: чітко визначити і вказати спеціальну норму ПДР /ДСТУ, яка порушена. Крім того, Відповідач у своїх поясненнях прямо погодився та підтвердив, що транспортний засіб Позивача пройшов встановлену законодавством процедуру оцінки відповідності (сертифікацію) та зареєстрований у встановленому порядку, що свідчить про його первинну відповідність обов'язковим технічним вимогам та стандартам на момент допуску до експлуатації. Будь-яких фактів чи доказів самочинного переобладнання автомобіля після такої сертифікації Позивачем не здійснювалося, що також визнається Відповідачем і не спростовано належними доказами. Отже, враховуючи вище викладене вважає, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5268735 від 20.07.2025 року, 20.07.2025 11:59:01 м. Київ, бульвар Лесі Українки, водій керував т.з. з світловими покажчиками поворотників червоного кольору чим порушив ДСТУ 3649 від 2010 року, чим порушив п.31.1 ПДР - технічний стан т.з. та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, ст. 121 ч. 1 (а.с. 19).
Відповідачем надано суду разом з відзивом на позовну заяву оптичний диск з відеофайлом.
При цьому, суд зважає на те, що в п.7 зазначеної постанови «до Постанови додаються» будь - які докази, зокрема відеозаписи, не зазначені. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.
Крім того, вказаний відеофайл не містить у собі будь - яких доказів вчинення позивачем відповідного порушення ПДР, вказаного у Постанові.
Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Частина 1 ст. 121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Таким чином, зазначеними нормами передбачено обов'язок водіїв щодо забезпечення відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 20.07.2025 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб'єктивної та об'єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.
Як вбачається з п. 11ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., згідно платіжної інструкції від 25.07.2025 року (а.с. 14).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн. Однак, доказів понесення відповідних витрат матеріали справи станом на момент її розгляду не містять.
З врахуванням наведеного, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -
ухвалив:
адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспектор 1 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Масюк Олександр Федорович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження, - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5268735 від 20.07.2025 винесену інспектором 1 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Масюк Олександром Федоровичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646;
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспектор 1 взводу 4 роти 3 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Масюк Олександр Федорович, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 9, ЄДРПОУ 40108646.
Суддя І.О. Тесленко