іменем України
Справа № 285/3758/25
провадження у справі № 2/0285/1773/25
31 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
(представник позивача Тараненко Артем Ігорович),
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі за текстом - ТОВ «Юніт Капітал», товариство) звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №270924370 від 18.04.2021 у розмірі 35570 грн, яка складається з тіла кредиту 10000 грн та несплачених відсотків 25570 грн.
В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було укладено зазначений вище договір в електронній формі з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі за текстом - ТОВ «Манівео»), відповідно до умов якого ОСОБА_1 на його платіжну картку було перераховано грошові кошти в сумі 10000 грн, які він зобов'язався повернути разом із процентами, однак своїх зобов'язань не виконав.
На підставі договорів факторингу позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Манівео», включно і до відповідача.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Правом подати відзив на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У цій справі встановлено, що 18.04.2021 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладений договір №270924370, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10000 грн та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами.
Згідно з п.п.1.2-1.3 договору кредит надано на строк 10 днів від дати отримання кредиту. Сторони погодили, що встановлений в п.1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.
Відповідно до п.1.7. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: п.1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення договору /п.1.10/.
Невід'ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, уклавши який, він підтверджує, що ознайомлений і повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця /п.4.1/.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV2R29R з використанням мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с.15).
Також з долучених до позову документів убачається, що сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, із застосуванням електронного підпису, яким було погоджено тип кредиту, мету його отримання, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) споживача; процентна ставка.
Відповідно до платіжного доручення від 18.04.2021 ТОВ «Манівео» з використанням послуг АТ «Альфа-банк» здійснило перерахунок коштів у сумі 10000 грн згідно договору №270924370 на карту 5168-74XX-XXXX-6067 (а.с.39).
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» повідомили, що на ім'я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_2 , а також що 18.04.2021 на вказану картку здійснено зарахування коштів у розмірі 10000 грн.
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету спірний кредитний договір не був би укладений.
Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, строк та умови кредитування, але й скористався кредитом.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. В подальшому, шляхом укладення додаткових угод строк дії даного договору факторингу було неодноразово продовжено.
До договору долучено витяг з реєстру боржників від 29.06.2021, де зазначено, що за договором №270924370 заборгованість ОСОБА_1 становить 22460 грн, яка складається з 10000 грн заборгованості по основному боргу та 12460 грн заборгованості за відсотками.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Онлайн Фінанс» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
До договору долучено витяг з реєстру прав вимоги від 30.05.2023, де зазначено, що за договором №270924370 заборгованість ОСОБА_1 становить 35570 грн, яка складається з 10000 грн заборгованості по основному боргу та 25570 грн заборгованості за відсотками.
04.06.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Онлайн Фінанс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
До договору долучено витяг з реєстру боржників від 04.06.2025, де зазначено, що за договором №270924370 заборгованість ОСОБА_1 становить 35570 грн, яка складається з 10000 грн заборгованості по основному боргу та 25570 грн заборгованості за відсотками.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео» за договором №270924370 за період з 18.04.2021 до 29.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить 24160 грн, яка складається з 10000 грн заборгованості за тілом кредиту та 14160 грн заборгованості за відсотками (а.с.40-41).
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст.610, ч.1 ст.625 ЦК України.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також відповідно до положень ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦК випадках.
Основоположним принципом цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, який закріплений положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України, та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на сайті ТОВ «Манівео», є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позичальник ознайомився, погодився та не сприймав їх, як невигідні для себе.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитний договір укладений між первісним кредитором та відповідачем в електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договорів як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.
Також позивачем доведено факт надання грошових коштів відповідачу за кредитним договором №270924370 від 18.04.2021 у розмірі 10000 грн та правові підстави набуття права вимоги за вказаним кредитним договором відповідно до договорів факторингу від 28.11.2018, 05.08.2020 та від 04.06.2025.
Одночасно всупереч вимогам ст.ст.12, 81 ЦПК України позивачем не долучено доказів на підтвердження розміру заборгованості за вказаним договором за відсотками.
У позовній заяві зазначено, що відповідач має невиконані зобов'язання за договором №270924370 щодо сплати відсотків у розмірі 25570 грн, проте з наданого розрахунку заборгованості первісним кредитором ТОВ «Мілоан» вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані в сумі 14160 грн. Тобто, після укладення договорів факторингу продовжувались нараховувати відсотки.
Разом з тим слід зазначити, що згідно умов договору №270924370 строк кредитування складав 10 днів. Сторонами було погоджено продовження загального строку дії договору, однак на строк не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Нарахування відсотків поза межами дії строку кредитного договору не відповідає вимогам закону, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (постанова ВП ВС від 25.05.2021 у справі №149/1499/18, постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Відтак, нарахування відсотків, зазначених у позовній заяві, не відповідає умовам, узгодженим між сторонами договору.
Тому вимоги позивача за договором №270924370 підлягають частковому задоволенню у розмірі суми тіла кредиту 10000 грн та відсотків в сумі 14160 грн.
За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1645,35 грн.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги №05/06/25 від 05.06.2025, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери», протокол погодження вартості послуг до договору, акт прийому-передачі наданих послуг та додаткову угоду.
Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для частково відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відтак, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, часткове задоволення позовних вимог, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163)
заборгованість за договором №270924370 від 18.04.2021 у розмірі 24160 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1645,35 грн і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин