іменем України
Справа № 285/3759/25
провадження у справі № 2/0285/1774/25
31 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
(представник позивача Тараненко Артем Ігорович),
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі за текстом - ТОВ «Юніт Капітал», товариство) звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №643163196 від 08.09.2021 у розмірі 11423,96 грн, яка складається з тіла кредиту 6132,65 грн та несплачених відсотків 5291,31 грн.
В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було укладено зазначений вище договір в електронній формі з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі за текстом - ТОВ «Манівео»), відповідно до умов якого ОСОБА_1 на її платіжну картку було перераховано грошові кошти в сумі 10000 грн, які вона зобов'язалася повернути разом із процентами, однак своїх зобов'язань не виконала.
На підставі договорів факторингу позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Манівео», включно і до відповідача.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Правом подати відзив на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У цій справі встановлено, що 08.09.2021 між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладений договір №643163196, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 10000 грн та зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами.
Згідно з п.1.2 кредит надано на строк 140 днів. Нарахування процентів здійснюється в розмірі 251,85% річних, що становить 0,69 % в день від суми кредиту за час користування ним /п.1.4/.
Усі істотні умови договору, в тому числі розмір дисконтної та базової процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення договору /п.1.12/.
Невід'ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, уклавши який, він підтверджує, що ознайомлений і повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця /п.4.1/.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV8V32Е з використанням мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с.19).
Також з долучених до позову документів убачається, що сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, із застосуванням електронного підпису, яким було погоджено тип кредиту, мету його отримання, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) споживача; процентна ставка.
Відповідно до платіжного доручення від 08.09.2021 ТОВ «Манівео» з використанням послуг АТ «Альфа-банк» здійснило перерахунок коштів у сумі 10000 грн згідно договору №643163196 на карту 5168-75XX-XXXX-6925 (а.с.27).
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» повідомили, що на ім'я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_2 , а також що 08.09.2021 на вказану картку здійснено зарахування коштів у розмірі 10000 грн.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету спірний кредитний договір не був би укладений.
Відповідач, підписавши договір, не лише погодила його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, строк та умови кредитування, але й скористалася кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео» за договором №643163196 за період з 08.09.2021 до 08.02.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить 11423,96 грн, яка складається з 6132,65 грн заборгованості за тілом кредиту та 5291,31 грн заборгованості за відсотками (а.с.36-37).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. В подальшому, шляхом укладення додаткових угод строк дії даного договору факторингу було неодноразово продовжено.
До договору долучено витяг з реєстру боржників від 08.02.2022, де зазначено, що за договором №643163196 заборгованість ОСОБА_1 становить 11423,96 грн, яка складається з 6132,65 грн заборгованості за тілом кредиту та 5291,31 грн заборгованості за відсотками.
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Онлайн Фінанс» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
До договору долучено витяг з реєстру прав вимоги від 27.05.2024, де зазначено, що за договором №643163196 заборгованість ОСОБА_1 становить 11423,96 грн, яка складається з 6132,65 грн заборгованості за тілом кредиту та 5291,31 грн заборгованості за відсотками.
04.06.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Онлайн Фінанс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає зазначені права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
До договору долучено витяг з реєстру боржників від 04.06.2025, де зазначено, що за договором №643163196 заборгованість ОСОБА_1 становить 11423,96 грн, яка складається з 6132,65 грн заборгованості за тілом кредиту та 5291,31 грн заборгованості за відсотками.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту/позики за електронним договором є обов'язковим.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу. Відповідно до положень ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на сайті ТОВ «Манівео», є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позичальник ознайомилася, погодилася та не сприймала їх, як невигідні для себе.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитний договір укладений між первісним кредитором та відповідачем в електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договорів як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.
Також позивачем доведено факт надання грошових коштів відповідачу за кредитним договором №643163196 від 08.09.2021 у розмірі 10000 грн та правові підстави набуття права вимоги за вказаним кредитним договором відповідно до договорів факторингу від 28.11.2018, 27.05.2024 та від 04.06.2025.
У погоджений сторонами строк повернення кредиту кредитні кошти повернуто не було.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідачем не було надано доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, не спростована правильність проведеного позивачем розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.
Також суду не було надано доказів, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки договір кредиту є дійсним та ніким не оспорений.
З врахуванням наведеного, суд приходить висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України). До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги №05/06/25 від 05.06.2025, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери», протокол погодження вартості послуг до договору, акт прийому-передачі наданих послуг та додаткову угоду.
Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для частково відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відтак, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, часткове задоволення позовних вимог, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163)
заборгованість за договором №643163196 від 08.09.2021 у розмірі 11423,96 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин