іменем України
Справа № 285/3776/25
провадження у справі № 2/0285/1777/25
31 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит Капітал»,
(представник позивача адвокат Усенко Михайло Ігорович),
до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості, -
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - Кредит-Капітал) звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 02.01.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у розмірі 5100 грн, які у строк не повернула. У зв'язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов'язань її заборгованість склала 21313,41 грн, яка включає в себе прострочені суму кредиту та проценти.
В подальшому між Кредит-Капітал та Мілоан було укладено договір відступлення і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Мілоан, включно і до ОСОБА_1 .
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
У поясненнях від 13.10.2025 відповідач заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що зі сторони позивача не було надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження того, що вона дійсно отримала від первісного кредитора (Мілоан) грошові кошти в сумі 5100 грн на виконання договору та розрахунку заборгованості. Факт відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача поданими доказами не доведено. Окрім того заборгованість по кредитному договору №103264148 від 02.01.2021 нарахована неправомірно, поза строками дії договору, доказів про наявність такої заборгованості позивачем не надано. Також вважає, що строк позовної давності за вказаним договором сплив.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить наступного висновку.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК). Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов'язки виникають у кожного контрагента.
У справі встановлено, що 02.01.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103264148 (далі по тексту - Договір, кредитний договір) в електронній формі в особистому кабінеті позичальника з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи (п.6.1), який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z85240.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, склад та порядок розміщення яких визначається законодавством.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача (ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. За правовим статусом він прирівнюється до власноручного підпису (печатки) та використовується фізичними та юридичними особами, суб'єктами електронного документообігу, для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Він укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому Законом; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому Законом; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За умовами Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 5100 грн (п.1.2) на строк 30 днів (п.1.3).
В свою чергу, позичальник має повернути в рекомендовану дату платежу 01.02.2021 (п.1.4); сплатити проценти за користування кредитом 1530 грн, які нараховуються з ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (1.6).
Тип процентної ставки фіксований (п.1.7); проценти нараховуються з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1).
Приймаючи пропозицію Мілоану про укладення Договору, ОСОБА_1 підтвердила, що погодилась з невід'ємними його частинами: Правилами, паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів, ознайомилась із ними, повністю розуміє їх зміст і зобов'язалась неухильно дотримуватись усіх умов (п.6.3).
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Порядок надання ОСОБА_2 коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, встановлюються відповідними правилами, які перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному веб-сайті кредитодавця https:/tengo.ua/s/documents та в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту/позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позичальник ознайомилася, погодилася та не сприймала їх, як невигідні для себе.
Додані до Договору анкета-заява на кредит, графік платежів за договором і паспорт споживчого кредиту містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.
Перед укладенням Договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу 02.01.2021 кредитні кошти в сумі 5100 грн, що підтверджується інформаційною копією платіжного доручення 24845424 про перерахування коштів згідно договору 103264148 та випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою на запит суду в порядку витребування доказів за клопотанням сторони позивача.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.
Таким чином, на підтвердження укладення відповідачем Договору позивачем надано документи, що свідчать про послідовність його укладення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікувалася в ІТС та зайшла у особистий кабінет на сайті кредитодавця; надала усю необхідну інформацію для формування належної пропозиції; їй в особистому кабінеті відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для його підписання; вона ознайомилася з офертою, прийняла її умови шляхом надсилання акцепту та підписання Договору одноразовим ідентифікатором після його укладення.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при його укладенні сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із Договору.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між фінансовою установою та відповідачем не був би укладений.
Відповідач, підписавши Договір, не лише погодила його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, строк та умови кредитування, але й скористалася кредитом.
13.05.2021 між Мілоан та Кредит-Капітал було укладено договір відступлення права вимоги №71МЛ/Т, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором, що був укладений між Мілоан та відповідачем, і Кредит-Капітал набуло права вимоги за вказаним договором.
07.07.2025 Кредит-Капітал на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості.
Згідно витягу реєстру боржників передано Кредит-Капітал право вимоги за Договором ОСОБА_1 в загальній сумі заборгованості 21313,41 грн, з яких залишок за тілом кредиту - 4947 грн, залишок по відсотках - 16366,41 грн.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.
У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Оскільки кредитодавець ( ОСОБА_2 ) та позичальник ( ОСОБА_1 ) досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання Договору ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов'язковим.
Заперечення відповідача проти позовних вимог, зокрема не погодження з наявністю заборгованості і розміром нарахованих відсотків, не ґрунтується на відповідних доказах та спростовано встановленими судом обставинами.
Щодо нарахованих відсотків, то суд зазначає, що умовами договору сторони передбачили порядок продовження його строку, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Зокрема, згідно п.2.3.1.2. Кредитного договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 3 (три) дні шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/71 зазначала, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Таким чином, як на момент укладення Кредитного договору, так і протягом строку кредитування кредитодавець мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги позивача щодо сплати йому таких процентів є правомірним.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Кредит-Капітал, яке набуло право вимоги за Кредитним Договором.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог.
У цій справі відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, на що слід зазначити наступне.
У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння порушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу («Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).
Виходячи з вимог ст.261 ЦК, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом» з 11.03.2020 впроваджено дію карантину, під час якого строки, визначені, зокрема, ст.257 ЦК України, були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК).
24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2024, перебіг позовної давності, визначений ЦК, зупиняється на строк дії такого стану.
Дія карантину була завершена 01.07.2023 відповідно до Постанови КМУ №651 від 27.06.2023.
Воєнний стан наразі триває.
Відтак, з огляду на зазначені вище норми, позивачем строк позовної давності не пропущений.
Таким чином, позовні вимоги є доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України). До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір №0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025, акт наданих послуг від 06.07.2025, детальний опис наданих послуг до акту №385 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025.
Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для частково відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.
Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236)
заборгованість за кредитним договором №103264148 від 02.01.2021 в розмірі 21313,41 грн, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.?
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин