Єдиний унікальний номер 638/13251/24
Номер провадження 22-ц/818/2905/25
30 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника ХМР Бабак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року в складі судді Невеніцина Є.В. по справі № 638/13251/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2024 року він як адвокат з метою надання правової допомоги ОСОБА_2. у процесі приватизації квартири звернувся до Харківської міської ради з адвокатським запитом, в якому просив: повідомити про стан розгляду заяви ОСОБА_2 від 01 березня 2024 року про визнання її основним наймачем квартири АДРЕСА_1 ; в разі не розгляду її заяви у визначений законодавством України термін повідомити причини несвоєчасного розгляду її заяви; повідомити дату та час, коли буде розглянута заява ОСОБА_2 . До адвокатського запиту було додано роздруківку електронного ордеру з QR-кодом серія АН № 1346324 від 02 лютого 2024 року та завірену копію свідоцтва серія ДН № 5493 від 22 травня 2019 року. Відповідь просив надати не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання цього запиту на його електронну та поштову адреси. Адвокатський запит та додатки до нього було підписано електронним підписом та надіслано на офіційну електронну адресу відповідача. Однак жодної відповіді від Харківської міської ради ані на електронну, ані на поштову адресу не надходило. 19 червня 2024 року він повторно надіслав на офіційні електронні адреси відповідача адвокатський запит з додатками, який також залишився без реагування. У строк, передбачений ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповіді на адвокатські запити він так і не отримав.
Просив визнати бездіяльність Харківської міської ради в ненаданні інформації, розпорядниками якої вони є, на адвокатські запити адвоката ОСОБА_1 від 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року протиправною та зобов'язати Харківську міську раду у встановлений законом строк розглянути адвокатські запити ОСОБА_1 від 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року та надати інформацію, розпорядниками якої вони є, на вказані адвокатські запити; стягнути з Харківської міської ради витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.
20 вересня 2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він вказав, що 12 вересня 2024 року у поштовому відділенні ОСОБА_1 отримав листа від Харківської міської ради, що датований 10 червня 2024 року, однак відправлений відповідачем лише 04 серпня 2024 року, з якого вбачається, що йому відмовлено в розгляді запиту про надання інформації з підстав неналежним чином оформлених документів, а саме копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Однак, при поданні адвокатського запиту всі документи були оформлені ним належним чином, підписані та засвідчені електронним підписом, у зв'язку з чим відмова у розгляді запиту є протиправною. Просив задовольнити позовні вимоги.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність Харківської міської ради в ненаданні інформації, розпорядниками якої вони є, на адвокатські запити адвоката ОСОБА_1 від 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року протиправною. Зобов'язано Харківську міську раду у встановлений законом строк розглянути адвокатські запити ОСОБА_1 від 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року та надати інформацію, розпорядниками якої вони є, на вказані адвокатські запити. Стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн та на користь держави судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Заочне рішення суду мотивовано тим, що відповідачем були порушені вимоги ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо ненадання відповіді на адвокатський запит.
20 листопада 2024 року Харківська міська рада подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій просила скасувати заочне рішення та закрити провадження у справі, оскільки вона підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2025 року заяву Харківської міської ради про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 24 березня 2025 року Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду із вимогою про визнання протиправною бездіяльності Харківської міської ради - суб'єкта владних повноважень щодо ненадання інформації, розпорядником якої вона є, та яка створена у процесі її діяльності. Пов'язані з розглядом відповідних запитів дії або бездіяльність Харківської міської ради випливають зі здійснення публічно-владної управлінської функції щодо визнання осіб основним наймачем квартири, а тому спір зі скаргою на них є публічно-правовим. Позивачу не було відмовлено у наданні інформації на адвокатський запит від 31 травня 2024 року, а роз'яснено, що його запит не містить завіреної належним чином копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, у зв'язку з чим не може бути розглянутий по суті. До адвокатського запиту не було додано зворотну сторінку свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яке б підтверджувало його належність саме позивачу та, відповідно, повноваження на звернення із зазначеним адвокатським запитом. Отже, нерозгляд адвокатського запиту від 31 травня 2024 року пов'язаний виключно із ненаданням повного документу - свідоцтва, а не зі способом засвідчення такого документу, як про це зазначив суд в оскаржуваному рішенні. Повторно направлений позивачем адвокатський запит від 19 червня 2024 року аналогічного змісту містив копії обох сторінок свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, його було розглянуто Юридичним департаментом Харківської міської ради та листом від 26 червня 2024 року позивачу надано відповідь.
05 травня 2025 року від представника позивача адвоката Івахненка М.А. за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а заочне рішення суду - без змін, судове засідання проводити без участі позивача та його представника.
Відзив мотивовано тим, що відповіді по суті на адвокатські запити від 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року ані на електронну, ані на поштову адресу позивача не надходили. Його запит не містить посилання на відповідні норми Закону України ««Про доступ до публічної інформації» щодо запиту публічної інформації та не адресований Харківській міській раді як розпоряднику такої публічної інформації. Запитувана інформація стосується приватноправових відносин щодо забезпечення житлом клієнта адвоката - ОСОБА_2., яка зареєстрована та проживає у квартирі, що перебуває у комунальній власності Харківської міської ради. Характер спірних правовідносин вказує на приватно-правовий спір, який виник між розпорядником інформації, яким є Харківська міська рада, та адвокатом як запитувачем інформації. Вказав, що у зв'язку з апеляційним переглядом справи ним понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ХМР Бабак О.В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що адвокат ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1346324 та договору про надання правової допомоги № 1/02/24 від 01 лютого 2024 року надає правову допомогу ОСОБА_2 в усіх судах України, усіх державних установах, органах місцевого самоврядування, Харківській міській раді та її виконавчих органах, в державній виконавчій службі України (а.с. 20).
Адвокатом ОСОБА_3. в інтересах ОСОБА_2 31 травня 2024 року на електронну пошту Харківської міської ради «kanc@city.kharkov.ua» направлено адвокатський запит з проханням надати наступну інформацію: повідомити про стан розгляду заяви ОСОБА_2 від 01 березня 2024 року про визнання її основним наймачем квартири АДРЕСА_1 ; в разі не розгляду її заяви в визначений законодавством України термін, повідомити причини несвоєчасного розгляду її заяви; повідомити дату та час, коли буде розглянута заява ОСОБА_2 від 01 березня 2024 року про визнання її основним наймачем квартири АДРЕСА_1 . Відповідь просив надати на електронну пошту і поштову адресу в п'ятиденний термін. Як додатки до запиту вказано копію ордеру адвоката та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Запит та додатки до нього скріплені електронним підписом адвоката ОСОБА_1, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 9, 12-13, 15, 19-21).
З відповіді юридичного департаменту виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 червня 2024 року за вих. № 1251/9-24 вбачається, що 03 червня 2024 року за вх. № 8779/0/3-24 надійшов адвокатський запит ОСОБА_4. від 31 травня 2024 року про надання інформації щодо стану розгляду заяви ОСОБА_2 від 01 березня 2024 року про визнання її наймачем квартири, проте зазначений запит не відповідає приписам ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; рішення Ради адвокатів України від 03 липня 2021 року № 53 «Про затвердження роз'яснення щодо вимог до адвокатських запитів» та приписам «Уніфікованої системи організаційної системи організаційно-розпорядчої документації, вимогам до оформлювання документів» ДСТУ 4163:2020». У зв'язку з тим, що не надано належним чином оформлену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, адвокатський запит може бути розглянуто у разі його подання з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, з копії конверта вбачається, що лист направлено на адресу ОСОБА_1 04 серпня 2024 року (а.с. 56).
19 червня 2024 року адвокатом ОСОБА_3. повторно направлено адвокатський запит аналогічного змісту з додатками на електронні адреси Харківської міської ради (а.с. 7-8, 16, 18).
З наданої Харківською міською радою разом з апеляційною скаргою копії відповіді від 26 червня 2024 року вих/1360/9-24 вбачається, що юридичним департаментом Харківської міської ради за дорученням міського голови розглянуто повторний адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 19 червня 2024 року (№ 9666/0/3-24) щодо надання інформації про стан розгляду заяви ОСОБА_2 від 01 березня 2024 року про визнання її основним наймачем квартири АДРЕСА_1 , та з інших питань. На попередній запит від 31 травня 2024 року юридичним департаментом ХМР направлялась на адресу адвоката відповідь від 10 червня 2024 року вих/1251/9-24. За інформацією Департаменту житлово-комунального господарства ХМР від 25 червня 2024 року № 3756/0/90-24 рішенням виконавчого комітету ХМР від 26 червня 2024 року № 304 ОСОБА_2 визнано наймачем чотирикімнатної ізольованої квартири за вказаною адресою зі складом сім'ї п'ять осіб (а.с. 139-140).
Разом з тим, до суду першої інстанції Харківська міська рада такий доказ не подавала, у заяві про перегляд заочного рішення на ці обставини не посилалась, а лише зазначала про порушення правил юрисдикції.
З приводу юрисдикції розгляду спору колегія суддів виходить з наступного.
У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
За правилами пунктів 1, 7 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Позивачем у цій справі є ОСОБА_1 , який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5493, виданого Радою адвокатів Донецької області 29 травня 2019 року (а.с. 19).
Спірні правовідносини виникли з приводу ненадання ХМР відповідей на адвокатські запити позивача від 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року, в яких він на підставі ст. ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" просив надати відомості щодо стану розгляду заяви його клієнтки ОСОБА_2 про визнання її наймачем квартири.
Колегія суддів зазначає, що ключовим у розв'язанні питання юрисдикційної належності цього спору є те, чи є запитувана в адвокатському запиті позивача інформація публічною.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 23 вказаного Закону оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
У той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Правове регулювання відносин щодо подання і розгляду адвокатського запиту визначено статтею 24 вказаного Закону, зокрема, детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат.
Так, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації.
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 640/7688/21 та від 29 травня 2025 року у справі № 580/4827/24 за результатами аналізу вищенаведених положень чинного законодавства дійшов таких висновків:
- якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб'єкти, названі у статті 13 цього Закону;
- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI, то на відміну від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб'єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам;
- основною відмінністю між запитом на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI, якою передбачено обов'язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом «Про доступ до публічної інформації», а більш широкому колу суб'єктів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/2106/17, від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а).
Адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації, але у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зобов'язаний послатися й на відповідні статті Закону України «Про доступ до публічної інформації», як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21.
Як встановлено судом зі змісту адвокатських запитів ОСОБА_1 від 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року, вони направлені до Харківської міської ради з метою отримання інформації про стан розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання її наймачем квартири з метою представництва адвокатом її інтересів у ході приватизації квартири. Тобто, запитувана інформація стосується приватноправових відносин між адвокатом (позивачем) і клієнтом ( ОСОБА_2 ).
В адвокатському запиті ОСОБА_1 посилався виключно на норми Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та не вказував, що запитувана інформація є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Отже, у цьому випадку має місце спір щодо ненадання відповіді на адвокатські запити позивача, а не про відмову у наданні позивачу доступу до публічної інформації. Відтак, у даному разі не йдеться про спір фізичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За таких обставин, немає правових підстав уважати, що захист прав позивача у спірних правовідносинах має бути реалізований у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Щодо розгляду позову по суті заявлених вимог колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України кожен має право на правову допомогу (частина 1 статті 59).
Конституційне право особи на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
Відповідно до статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Наведена норма не встановлює вимог до змісту адвокатського запиту, а лише вказує на те, що такий документ має складатися адвокатом, з метою надання клієнту правової допомоги, у письмовій формі, а також встановлює перелік документів, що додаються адвокатом до адвокатського запиту.
Рішенням Ради адвокатів України від 03 липня 2021 року № 53 "Про затвердження роз'яснення щодо вимог до адвокатських запитів" передбачено, що адвокатський запит має відповідати вимогам статті 24 Закону, якою, зокрема, встановлено, що до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до рішення Ради адвокатів України № 132 від 16- 17 листопада 2022 року: (1) електронний підпис фізичної особи - адвоката не потребує додаткового підтвердження статусу адвоката, оскільки на підтвердження своїх повноважень адвокат надає ордер, у якому вже зазначається такий правовий статус; (2) адвокатський запит із додатками (поданий без фізичного письмового підпису адвоката), підписаний за допомогою електронного підпису, є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно ст. 7 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатські запити, направлені адвокатом ОСОБА_3. в електронній формі 31 травня 2024 року та 19 червня 2024 року на електронну адресу Харківської міської ради, відповідають вимогам ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема, до них було долучено скан-копії ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з електронними підписами адвоката.
За змістом відповіді юридичного департаменту виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 червня 2024 року за вих. №1251/9-24, що направлена позивачу згідно штапму на конверті 04 серпня 2024 року, адвокатський запит ОСОБА_4. від 31 травня 2024 року не може бути розглянуто у зв'язку з тим, що до нього не надано належним чином оформлену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 56).
Однак, у такій відповіді не конкретизовано, які саме недоліки мала долучена до запиту копія свідоцтва.
Як зазначила Харківська міська рада в апеляційній скарзі, причиною ненадання відповіді на адвокатський запит від 31 травня 2024 року стала відсутність зворотної сторінки у долученій до запиту скан-копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. До повторного запиту від 19 червня 2024 року ОСОБА_1 долучено скан-копію свідоцтва у повному обсязі, тому його було розглянуто і 26 червня 2024 року надано відповідь.
До таких доводів відповідача колегія суддів ставиться критично.
По-перше, на вказані обставини Харківська міська рада при розгляді справи судом першої інстанції взагалі не посилалась, у заяві про перегляд заочного рішення про них не зазначала та не надавала до суду відповідних доказів.
По-друге, з наданих Харківською міською радою копій адвокатських запитів ОСОБА_1 з додатками вбачається, що до обох запитів була долучена одна й та сама скан-копія його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, засвідчена електронним підписом 28 травня 2024 року о 16:56:36, розмір файлу з підписом 16,5 КБ, розмір файлу без підпису 388,5 КБ, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, долученим до обох запитів (а.с. 149 зворот, 154).
Отже, обґрунтованих підстав вважати, що до запиту від 19 червня 2024 року була надана скан-копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без другої сторінки, суд не має.
До того ж, Харківська міська рада не вказала, на чому саме ґрунтувались її сумніви щодо наявності повноважень у адвоката ОСОБА_1 на подання запиту, адже за наявності ордеру та копії свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю з його серією і номером вона не позбавлена була можливості перевірити належність адвокату свідоцтва і здійснення ним адвокатської діяльності через Єдиний реєстр адвокатів України, що є у загальному доступі.
Твердження Харківської міської ради про те, що на повторний запит адвоката від 19 червня 2024 року було 26 червня 2024 року надано відповідь, висновків суду також не спростовують, оскільки відповідачем разом з апеляційною скаргою надано лише сам текст відповіді (а.с. 139), проте не долучено доказів її направлення ОСОБА_1 у паперовій чи електронній формі. До того ж, станом на час подання заяви про перегляд заочного рішення (20 листопада 2024 року) відповідь від 26 червня 2024 року вже мала бути у розпорядженні Харківської міської ради, однак до суду першої інстанції вона цей документ не надавала.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вищевказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не було надано позивачу інформації, яка запитувалася ним як адвокатом.
Висновки щодо належності такого способу захисту прав як зобов'язання надати адвокату інформацію на запит викладені у подібних справах у постановах Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 371/1246/21, провадження № 61-12339св22, від 16 квітня 2025 року у cправі № 910/9198/24.
Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради висновків суду не спростовують.
Оскаржуване заочне рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Доводів щодо незгоди з заочним рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн апеляційна скарга Харківської міської ради не містить, тому підстав для перегляду і зміни чи скасування судового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Івахненко М.А. вказав, що ОСОБА_1 у зв'язку з апеляційним переглядом справи понесені судові витрати в розмірі 3000,00 грн.
З договору про надання правничої допомоги № 01/05/25 від 01 травня 2025 року вбачається, що визначення розміру оплати праці адвоката Івахненко М.А. проводиться за попередньою домовленістю з адвокатом ОСОБА_3. у фіксованому розмірі, що дорівнює 3000,00 грн (а.с. 218-219).
Згідно детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги по справі № 638/13251/24 від 05 травня 2025 року адвокатом Івахненком М.А. надано ОСОБА_1 наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою Харківської міської ради на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року, формування позиції та консультування з клієнтом протягом 1 години, підготовка, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 2 годин, загальна вартість 3000,00 грн (а.с. 217). На вказану суму адвокатом Івахненком М.А. виставлено позивачу рахунок (а.с. 220).
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Матеріалами справи дійсно підтверджується надання адвокатом Івахненком М.А. правничої допомоги ОСОБА_1 у вигляді складання і подання відзиву на апеляційну скаргу.
Разом з тим, доводи відзиву здебільшого дублюють доводи позовної заяви та заперечень на заяву про перегляд заочного рішення суду, позиція позивача та його представника протягом розгляду справи залишилась незмінною, отже складання такого процесуального документа не потребувало від адвоката значних витрат часу і зусиль.
З урахуванням обсягу та складності наданих позивачу послуг з правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи, що обмежуються складанням відзиву, категорії справи, обсягу доказів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, колегія суддів дійшла висновку, що з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи апеляційним судом у розмірі 1000,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2025 року відстрочено Харківській міській раді сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн до ухвалення судового рішення.
Оскільки апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, судовий збір в розмірі 1453,44 грн підлягає стягненню з неї в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, надану йому в ході апеляційного перегляду справи у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7) на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн 44 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина