Єдиний унікальний номер 643/10026/24
Номер провадження 22-ц/818/3072/25
30 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року в складі судді Броницької М.В. по справі № 643/10026/24 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
У вересні 2024 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Позов мотивовано тим, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. У порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо оплати за надані послуги у повному обсязі відповідачі не здійснюють, внаслідок чого у них станом на 01 серпня 2024 року утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 107 563,78 грн, з яких: 103 612,66 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2014 року по 28 лютого 2022 року; 617,40 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року, 1528,14 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2014 року по 28 лютого 2022 року, 357,84 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року, 1092,42 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року, 355,32 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року. Також за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період до лютого 2022 року відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 3908,45 грн і 3% річних в сумі 1501,35 грн.
Посилаючись на вказані обставини, КП «Харківські теплові мережі» просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість в сумі 112 973,58 грн та судові витрати в сумі 3028,00 грн.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2014 року по 31 липня 2024 року у розмірі 112 973,58 грн, в тому числі з врахуванням нарахованих до лютого 2022 року інфляційних втрат у сумі 3 908,45 грн та 3% річних у сумі 1 501,35 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, тобто 1514,00 грн з кожного з відповідачів.
Заочне рішення суду мотивовано тим, що відповідачі не виконували належним чином свого обов'язку з оплати наданих їм послуг, тому наявні підстави для стягнення з них заборгованості та повного задоволення позовних вимог.
24 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Овсяник С.А. подав заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року вказану заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду 06 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Овсяник С.А. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги позивача за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року не підлягають задоволенню, оскільки знаходяться поза межами строку позовної давності. Позивачем не надано доказів укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 01 грудня 2021 року, зокрема, вчинення відповідачами будь-яких дій, які б свідчили про їх бажання укласти вищевказані договори, як-то підписання ними заяви-приєднання або сплати рахунку. Доказів споживання ними послуг з постачання теплової енергії та гарячої води і обсягів таких послуг також не надано. Позивачем в якості правової підстави для стягнення заборгованості зазначено існування індивідуальних договорів від 01 грудня 2021 року, разом з тим він просить стягнути заборгованість з 01 листопада 2014 року. Аналогічна позиція відповідачів і щодо вимог, пов'язаних зі стягненням заборгованості, що нібито існує на підставі публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01 липня 2022 року.
04 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідачів адвокат Овсяник С.А. до суду апеляційної інстанції подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив застосувати до вимог позивача про стягнення заборгованості за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року строк позовної давності, розгляд справи здійснювати за відсутності відповідачів та їх представника.
Учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 30 жовтня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
КП «Харківські теплові мережі» отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2025 року (а.с. 102).
Судові повістки на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернуті на адресу апеляційного суду з відмітками від 04 травня 2025 року та 07 травня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 104-109). Крім того, про день, час та місце судового засідання відповідачі повідомлялися відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 99-100).
Представником відповідачів адвокатом Овсяником С.А. отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2025 року (а.с. 103).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 14).
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є постачальником послуг з теплопостачання в місті Харкові і надає послуги з теплопостачання в будинку за вказаною адресою.
Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за період з 01 листопада 2014 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 103 612,66 грн - за послугу з постачання теплової енергії; 1528,14 грн - за послугу з постачання гарячої води (а.с. 4-5).
З відомості про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, а також з відомості про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість у розмірі: 617,40 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року, 357,84 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року, 1092,42 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року, 355,32 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 листопада 2022 року по 31 липня 2024 року (а.с. 6-7).
Також за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 травня 2019 року до 31 січня 2022 року відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 3908,45 грн і 3% річних в сумі 1501,35 грн (а.с. 8).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Стаття 543 ЦК України передбачає, що в разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсягу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 статті 7 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктами 33, 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022), передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2019 року № 219, технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо.
Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Як встановлено судом, Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» у вказаний у позовній заяві період з 01 листопада 2014 року по 31 липня 2024 року надавались відповідачам послуги, які вони повинні оплатити.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність доказів укладення договорів про надання комунальних послуг, зокрема, індивідуальних договорів від 01 грудня 2021 року, публічних договорів від 01 липня 2022 року колегія суддів відхиляє.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Доказів того, що вказані послуги позивачем фактично не надавались чи відповідачами не отримувались, зокрема, будь-яких заяв, скарг, повідомлень до КП «Харківські теплові мережі» щодо ненадання їм послуг, щодо вибуття до іншого місця проживання як ВПО, від відповідачів не надходило.
Оскільки відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги, частково їх оплачували, проте в повному обсязі належним чином не виконували своїх обов'язків щодо оплати наданих КП «Харківські теплові мережі» послуг, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, наявні підстави для її стягнення.
Зважаючи на те, що на КП «Харківські теплові мережі» покладено обов'язок щодо здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж та вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, що відповідає вимогам чинного законодавства, підлягає стягненню також заборгованість за абонентське обслуговування, яку позивач просить стягнути з листопада 2022 року.
Крім того, за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 травня 2019 року по 31 січня 2022 року відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 3908,45 грн і 3% річних в сумі 1501,35 грн.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з 01 травня 2019 року по 31 січня 2022 року також є обґрунтованими.
Між тим, щодо розміру суми заборгованості, яка підлягає стягненню, суд виходить з такого.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, а у подальшому - з апеляційною скаргою на заочне рішення суду ОСОБА_1 заявляла про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
У пункті 73 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції».
У постанові Великої Палати Верховного Суду 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) зазначено, що «суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об'єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін».
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 15-16).
Копії вказаної ухвали з копіями позовної заяви, які були направлені відповідачам, повернуті до суду першої інстанції без вручення з довідками відділення поштового зв'язку від 25 вересня 2025 року з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 19-20).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».
04 листопада 2024 року по справі ухвалено заочне рішення. Судові повістки на ім'я відповідачів на 04 листопада 2024 року повернуті до суду першої інстанції без вручення з довідками відділення поштового зв'язку від 02 листопада 2024 року з причиною повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 24-27).
Вказане суперечить вимогам частини 5 статті 128 ЦПК України, яка передбачає, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Крім того, як вбачається з довідки від 23 березня 2022 року № 6117-5000457018 ОСОБА_1 взята на облік як ВПО у м. Тернопіль з 23 березня 2022 року (а.с. 62).
За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідачки були належним чином повідомлені про розгляд справи, отримали копію позовної заяви та мали можливість подати відзив на позовну заяву, клопотання про застосування позовної давності тощо.
Наведене дає суду апеляційної інстанції підстави для розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яку вона викладала у заяві про перегляд заочного рішення, апеляційній скарзі та у окремій заяві до суду апеляційної інстанції від 04 червня 2025 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим, з 24 лютого 2022 року дотепер в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (з наступними змінами).
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказаний Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.
Наведене свідчить, що законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своєї прав та інтересів.
За таких обставин, перебіг строку позовної давності у рамках даної справи продовжений у порядку пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зазначене відповідає висновкам щодо продовження строку позовної давності, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у справі № 337/1294/23, від 08 серпня 2024 року у cправі № 921/612/23.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2014 року до 02 квітня 2017 року в розмірі 25 854,08 грн, заявлені поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у їх задоволенні. Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежа, що складена КП «Харківські теплові мережі», за період з 02 квітня 2017 року по 28 лютого 2022 року заборгованість відповідачів за послугу з постачання теплової енергії становить 77 758,58 грн (103 612,66 - 25 854,08), та саме ця сума підлягає стягненню з них на користь позивача.
Заборгованість за послугу з постачання гарячої води у розмірі 1528,14 грн нарахована за січень-лютий 2022 року, тобто у межах строку позовної давності, як і заборгованість за абонентську плату і послуги з технічного обслуговування ВБС, та 3% річних і інфляційні втрати, тож до цих вимог наслідки спливу строку позовної давності не застосовуються.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Таким чином, оскаржуване заочне рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів на користь КП “Харківські теплові мережі», а саме: за послугу з постачання теплової енергії зі 103 612,66 грн до 77 758,58 грн, а загального розміру заборгованості - зі 112 973,58 грн до 87 119,50 грн.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При зверненні з позовом до суду КП «Харківські теплові мережі» сплатило судовий збір у сумі 3028,00 грн (а.с. 1).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 77,11% (87 119,50 грн х 100% / 112 973,58 грн), позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у загальному розмірі 2 334,89 грн (3028,00 х 77,11%), по 1 167,45 грн з кожної з відповідачок.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3633,60 грн, однак його сплату відстрочено до ухвалення судового рішення у справі ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 квітня 2025 року (а.с. 95).
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, на 22,89 %, судовий збір за її подання у розмірі 831,73 грн (3633,60 х 22,89 %) підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 КП “Харківські теплові мережі», а інша частина судового збору в розмірі 2 801,87 грн (3633,60-831,73) - стягненню з відповідачки на користь держави.
Шляхом взаємозаліку сум судового збору, що підлягають відшкодуванню сторонами одне одному, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 335,72 грн (1167,45 - 831,73) та на користь держави у розмірі 2 801,87 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року змінити.
Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків вул. Мефодіївська, 11) зі 112 973,58 грн до 87 119 (вісімдесят сім тисяч сто дев'ятнадцять) грн 50 коп.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків вул. Мефодіївська, 11) судовий збір у розмірі 335,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2 801,87 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків вул. Мефодіївська, 11) судовий збір у розмірі 1 167,45 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина