Єдиний унікальний номер 646/7685/23
Номер провадження 22-ц/818/2960/25
30 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивачів адвоката Субочева С. Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Король В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року в складі судді Благої І.С. по справі № 646/7685/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У листопаді 2023 році ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (даті - ПрАТ «ПРОСТО-страхування») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 12 червня 2023 року о 09 годині 30 хвилин у м. Харкові по вул. Плеханівська, 9 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю належного ОСОБА_2 автомобіля «PEUGEOT 407», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «HYUNDAI ACCENT», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП автомобіль позивачки було пошкоджено.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «ПРОСТО-страхування».
Страховою компанією ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 107 870,95 грн, однак дана сума не покриває всіх витрат на ремонт та відновлення пошкодженого автомобіля. Відповідно до звіту оцінку автомобіля «PEUGEOT 407» від 13 червня 2023 року, складеним ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту складає 321 728,53 грн, а тому відповідачем має бути відшкодовано 213 857,58 грн матеріальної шкоди.
Крім того, позивачам спричинено моральну шкоду, оскільки пошкодження майна призвело до душевних страждань, порушення нормального ритму життя. Вони були змушені вчиняти додаткові дії для усунення наслідків пошкодження ТЗ, проведення ремонтних робіт. Розмір моральної шкоди оцінювали у розмірі 30 000,00 грн кожному.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили стягнути на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 213 857,58 грн та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн; стягнути на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 2000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 213 857 грн 58 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн та 2317 грн 51 коп. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.
Повернуто ОСОБА_2 надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1610 грн 39 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є особою винною у вчиненні ДТП, а тому з нього на користь власника автомобіля підлягає стягненню різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а також витрати пов'язані з оцінкою майна. Також внаслідок ДТП ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду пошкодження належного їй майна, а тому враховуючи глибину емоційних та моральних страждань, незручності і обмеження у зв'язку з порушенням звичайного способу життя та життєвих зав'язків, а тому наявні підстави для її відшкодування у розмірі 5000 грн. Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції не вбачав підстав для її задоволення, оскільки пошкоджене внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майно йому не належить. Між тим, зазначеній особі мають бути компенсовані 2000 грн за послуги евакуатора.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 28 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Король Владислав Романович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне дослідження письмових доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути 108 147,45 грн матеріальної шкоди.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково визначено розмір матеріальної шкоди, що підлягала відшкодуванню, оскільки стягненню підлягала різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а саме 216 018,4 (матеріальні збиткі згідно звіту про оцінку) - 107870,95 (страхова виплата) = 108 147 грн. 45 коп.
Також, зазначав, що він був неналежним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що унеможливили подання відзиву на позову заяву.
Відзив на апеляційну скаргу позивачами подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Король В. Р., які підтримали апеляційну скаргу, представника позивачів адвокат Субочева С. Ю., якій проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України у повному обсязі.
Судом встановлено, що 12 червня 2023 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI ACCENT», державний номер НОМЕР_2 по вул. Плеханівській, 9 в м. Харкові, на порушення вимог пункту 10.4 Правил дорожнього руху, виконуючи поворот ліворуч поза перехрестям не надав переваги в русі транспортному засобу «PEUGEOT 407», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, в результаті чого сталося зіткнення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим були завдані матеріальні збитки.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року у справі № 646/300054/23 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7-8).
Відповідно до акту № ОУ-0000004 від 13 червня 2023 року ОСОБА_3 були надані послуги по перевезенню автомобіля «PEUGEOT 407», державний номер НОМЕР_1 по маршруту з вул. Плеханівська, буд. 9 до пр. Льва Ландау, буд. 157 в м. Харкові вартістю 2000 грн (том 46).
З 13 липня 2023 року право власності на автомобіль «PEUGEOT 407», державний номер НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 47).
Відповідно до звіту № 129/2023 про оцінку автомобіля «PEUGEOT 407», державний номер НОМЕР_1 , складеним 17 липня 2023 року ФОП ОСОБА_4 , матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу без врахування величини втрати товарної вартості складає 216018,40 грн. Ринкова вартість автомобіля після ДТП становить 107547,45 грн (а.с. 15-45).
01 серпня 2023 року ОСОБА_2 отримано страхове відшкодування від ПАТ «ПРОСТО-страхування» у розмірі 107870,95 грн на ремонт автомобіля «PEUGEOT 407», пошкодженого внаслідок ДТП 12 червня 2023 року (а.с.49).
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( частина 2 статті 1187 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІVпередбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 911/286/20 від 21 грудня 2020 року.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність винного водія застрахована, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
Верховний Суд у постанові у справі № 522/15636/16-ц зазначив, що виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IVпокладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Подібні за змістом висновки щодо відшкодування винною особою різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою сформульовані також в постановах Верховного Суду від14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20), від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 (провадження № 61-2507св23).
Встановивши, що розмір виплаченого страховою компанією є недостатнім для відшкодування збитків, спричинених ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з винної особи на користь володільця транспортного засобу матеріальної шкоди.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з визначеним судом розміром збитків, тобто вартості відновлювального ремонту, та, відповідно, розміром відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 вказувала, що загальна сума на ремонт автомобілю становить 321728,53 грн, а тому з урахуванням виплаченого страхового відшкодування стягненню з відповідача підлягає 213857,58 грн.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачкою понесено витрати на відновлення транспортного засобу у заявленому нею розмірі. Дані, що на ремонт автомобіля фактично витрачено 321 728,53 грн в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається зі звіту №129/2023 про оцінку автомобіля «PEUGEOT 407», державний номер НОМЕР_1 , складеним 17 липня 2023 року ФОП ОСОБА_4 , матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу становить 216018,40 грн.
Отже, розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має бути визначено виходячи з вищезазначеної суми, а саме 216 018,40 грн (матеріальний збиток згідно з звітом) - 107870,95 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) = 108 147,45 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та судовою колегією не переглядається.
Доводи ОСОБА_1 про його неналежне повідомлення є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме - зворотнім повідомленням про вручення судової повістки, отриманої відповідачем 29 грудня 2023 року під підпис (а.с. 75).
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру матеріальної шкоди, що стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 213857,58 грн до 108147,45 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою при зверненні до суду сплачено 1342 грн судового збору (а.с. 5,64).
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3207,86 грн (а. с. 160).
Відповідно до рішення суду першої інстанції з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 сума судового збору у розмірі 2138 грн 58 коп., які були нею сплачені за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, а також у розмірі 178 грн 93 коп. - пропорційно до задоволеної судом позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, а усього - 2317 грн. 51 коп.
Зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо матеріальної шкоди задоволено на 50,57% (108147,45/213857,58 х 100%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1081,47 +178,93 = 1260,40 грн.
Оскільки ОСОБА_1 оскаржено рішення суду частково, судовий збір, що підлягав сплаті складав 1585,67 грн ( (213857,58 - 108147,45) х 0,01 х 150%)
Таким чином, на підставі частини 10 статті 141 ЦПК України з позивача, на якого покладається більша сума судових витрат, на користь відповідача підлягає стягненню різниця понесених судових витрат у розмірі 1585,67 грн -1260,40 грн = 325,27 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року у частині вирішення спору про стягнення матеріальної шкоди змінити.
Зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) з 213 857,58 грн до 108 147 (сто вісім тисяч сто сорок сім) грн 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 325 (триста двадцять п'ять) грн 27 коп. судового збору.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина