Єдиний унікальний номер 646/273/25
Номер провадження 22-ц/818/3094/25
30 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2025 року в складі судді Янцовської Т.М. по справі № 646/273/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -
У січні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського відділення № 26 АТ «Універсал Банк» для здійснення перерахування через касу готівкових коштів в розмірі 1 656 648,00 грн на рахунок ТОВ «АГЕНЦІЯ ДБК ІНВЕСТ» та сплати комісії за таку операцію в розмірі 250,00 грн. Після перерахування грошових коштів номіналом 100 грн, загальна сума яких склала 273 000,00 грн, касир помилково не здійснила обнуління підрахунку, внаслідок чого сума склала 1 930 000,00 грн замість вірної 1 657 000,00 грн. Внаслідок помилки касир передала відповідачу решту - готівкові кошти в сумі 273 102,00 грн замість правильної суми 102,00 грн. Після з'ясування всіх обставин банк звертався з вимогами до ОСОБА_1 , однак всі звернення були проігноровані, тож банк був вимушений звертатися до суду. 06 лютого 2024 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області частково задоволено позовні вимоги банку до ОСОБА_1 і стягнуто з останнього 270 198,00 грн безпідставно набутих грошових коштів і 20 693,14 грн судових витрат. 28 травня 2024 року рішення суду набрало законної сили. 23 жовтня 2024 року відповідач на виконання рішення суду сплатив на користь банка 270 198,00 грн та судові витрати. У зв'язку з тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, банк має право на отримання від нього 3% річних за період з 12 лютого 2019 року по 23 жовтня 2024 року у розмірі 46 214,96 грн та інфляційних втрат за цей період у розмірі 193 461,77 грн.
Просив стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 273 000,00 грн та судовий збір.
31 січня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що позивач просить стягнути безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 273 000,00 грн, хоча ці кошти вже сплачено ОСОБА_1 за рішенням суду. Нарахування 3% та інфляційних втрат після 23 лютого 2022 року є безпідставним в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Нарахування має бути здійснено лише за період з 12 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року та складати 85 313,42 грн, з яких інфляційні втрати - 60 729,10 грн та 3% річних - 24 584,32 грн.
12 лютого 2025 року від банку надійшла відповідь на відзив, в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 239 676,73 грн. Вказав, що підстави для застосування пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України відсутні, оскільки законодавець не передбачив у ньому особливості у регулюванні наслідків безпідставного користування грошовими коштами, цей пункт стосується договору позики, кредитного договору, а не спірних правовідносин.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із стягненням безпідставно збережених коштів.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 06 квітня 2025 року АТ «Універсал Банк» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 239 676,73 грн та судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, в тому числі і на позадоговірні на підставі статті 1212 ЦК України. Банк має право на отримання від відповідача 3% річних за період з 12 лютого 2019 року по 23 жовтня 2024 року у розмірі 46 214,96 грн та інфляційних втрат за цей період у розмірі 193 461,77 грн. Строк позовної давності не пропущений, що відповідач визнав. Підстави для застосування пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України відсутні, оскільки цей пункт стосується договору позики, кредитного договору, а не спірних правовідносин.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 30 жовтня 2025 року надіслані апеляційним судом на адресу учасників справи:
АТ «Універсал Банк» та його представник ОСОБА_2 отримали в електронних кабінетах 29 квітня 2025 року (а.с. 76, 77).
Судова повістка на ім'я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 06 травня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 79-80). Крім того, про день, час та місце судового засідання він повідомлявся відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 74).
Представник відповідача адвокат Лушкін П.Ю. отримав в електронному кабінеті 29 квітня 2025 року (а.с. 78).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року у справі № 628/1203/19, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року та постановою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 270 198,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 5).
У ході розгляду вказаної справи судом встановлено, що працівником АТ «Універсал Банк» було безпідставно внаслідок рахункової помилки видано ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 270 300,00 грн замість належних до виплати 102,00 грн, які не були повернуті на письмову вимогу банку, тож наявні правові підстави для стягнення з нього коштів у розмірі 270 198,00 грн (270 300,00 грн -102,00 грн, які підлягали поверненню) в порядку статті 1212 ЦК України.
Рішення суду набрало законної сили 28 травня 2024 року (а.с. 6).
Як зазначив позивач, 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 06 лютого 2024 року сплатив на користь АТ «Універсал Банк» 270 198,00 грн безпідставно набутих грошових коштів та судові витрати. Відповідач у відзиві підтвердив виплату ним коштів за рішенням суду, проти дати 23 жовтня 2024 року не заперечував.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Як визначено у статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ І розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 947/3897/20, від 22 липня 2024 року у справі № 331/3385/20, від 16 липня 2024 року у cправі № 927/166/23.
У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України на суму грошових коштів 270 198,00 грн, що були одержані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.
Відмовляючи у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин не може застосовуватися відповідальність, визначена статтею 625 ЦК України, оскільки зобов'язання відповідача виникли на підставі статті 1212 ЦК України, тобто не із зобов'язальних правовідносин між сторонами, що виключає застосування норм статті 625 ЦК України.
Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, адже дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення, та правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також інфляційних втрат і 3% річних за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці, що підтверджується вищевказаними постановами суду касаційної інстанції.
Обставини безпідставного набуття відповідачем коштів у сумі 270 198,00 грн були встановлені судовими рішеннями у справі № 628/1203/19, тому відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.
Вказані гроші ОСОБА_1 не повернув банку в добровільному порядку на його вимогу. Лише після набрання законної сили рішенням суду у справі № 628/1203/19 відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 270 198,00 грн. Таким чином, ці кошти безпідставно знаходилися в користуванні відповідача з 11 лютого 2019 року по 23 жовтня 2024 року.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів позивач правомірно нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за період прострочення на підставі статті 625 ЦК України.
Передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно. В іншому випадку без судового рішення зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів не виникало б узагалі, тобто якби позивач не звернувся до суду, то відповідач не мав би обов'язку повернути йому безпідставно отримані кошти. Такий підхід суперечив би засадам добросовісності, розумності та справедливості зобов'язання, передбаченим у частині 3 статті 509 ЦК України.
Вказаний правовий висновок щодо періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат на безпідставно збережені кошти викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22, провадження № 12-45гс23.
За встановлених судом обставин безпідставного набуття ОСОБА_1 11 лютого 2019 року грошових коштів у розмірі 270 198,00 грн початком періоду прострочення має бути наступний день - 12 лютого 2019 року, а закінченням - 22 жовтня 2024 року, оскільки грошові кошти повернуто відповідачем 23 жовтня 2024 року.
За вказаний період інфляційні втрати складають: 270 198,00 х 1.71576093 - 270 198,00 = 193 397,17 грн.
(сукупний індекс інфляції (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) = 1.71576093).
3% річних складають:
з 12 лютого 2019 року до 31 грудня 2019 року: 270 198,00 x 3 % x 323 : 365 = 7 173,20 грн;
з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 270 198,00 x 3 % x 366 : 366 = 8 105,94 грн;
з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2023 року: 270 198,00 x 3 % x 1095 : 365 = 24 317,82 грн;
з 01 січня 2024 року до 22 жовтня 2024 року: 270 198,00 x 3 % x 296 : 366 = 6 555,62 грн.
Всього: 7 173,20 + 8 105,94 + 24 317,82 + 6 555,62 = 46 152,58 грн.
Отже, з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню 3% річних та інфляційні втрати за період з 12 лютого 2019 року по 22 жовтня 2024 року у загальному розмірі 239 549,75 грн (193 397,17 грн + 46 152,58 грн).
Про обставини, які б свідчили про прострочення кредитора у зобов'язанні з повернення безпідставно набутих коштів, або які б перешкоджали боржнику з незалежних від нього причин виконати обов'язок повернути кошти, у цій справі відповідач не стверджує.
Посилання ОСОБА_1 на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, колегія суддів вважає помилковим.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів.
Зокрема, дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України розповсюджується на кредитний договір (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, від 12 лютого 2025 року в справі № 758/5318/23); на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22, від 21 січня 2025 року в справі № 751/3052/23), однак не застосовується до зобов'язань щодо повернення авансу (постанова Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22), щодо повернення коштів, сплачених на виконання попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири (постанова Верховного Суду від 21 січня 2025 року в справі № 751/3052/23).
З огляду на те, що спірні правовідносини виникли з інших підстав, не пов'язаних з наданням кредиту чи позики, відповідач не звільняється від передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності, про яку йдеться у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану.
Аналогічного висновку про те, що до спірних правовідносин, які виникли на підставі ст. 1212 ЦК України, та не пов'язані із наданням позики чи кредиту, вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосуванню не підлягають, дійшов Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2025 року у справі № 751/2085/24.
Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні позову АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у розмірі 3868,79 грн, апеляційної скарги - 5803,18 грн (а.с. 4, 55).
Оскільки вимоги банку задоволено частково, на суму 239 549,75 грн, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 8 983,12 грн (239 549,75 грн х 1,5% = 3 593,25 грн; 3 593,25 грн х 150% = 5 389,87 грн; 3593,25+5389,87 = 8 983,12 грн).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) грошові кошти у розмірі 239 549 (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн 75 коп, з яких: інфляційні втрати за період з 12 лютого 2019 року по 22 жовтня 2024 року - 193 397,17 грн та 3% річних за період з 12 лютого 2019 року по 22 жовтня 2024 року - 46 152,58 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір у розмірі 8 983 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн 12 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина